17 жовтня 2019 р. Справа № 480/1649/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Мінаєвої О.М.
суддів: Катунова В.В. , Бегунца А.О.
за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської митниці ДФС на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.07.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Є.Д. Кравченко, м. Суми, повний текст складено 12.07.19 року по справі № 480/1649/19
за позовом ОСОБА_1
до Сумської митниці ДФС
про визнання рішення протиправним та скасування рішення,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до Сумської митниці ДФС, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 11.04.2019 року № UA805180/2019/000081/2.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 04.07.2019 року у справі №480/1649/19 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Сумської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 11.04.2019 р. № UA805180/2019/000081/2.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці ДФС судовий збір у розмірі 768,40 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 3500 грн. та витрати, пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій у розмірі 680 грн.
Відповідач, Сумська митниця ДФС, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення засад верховенства права та вимог матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.07.2019 року по справі № 480/1649/19 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що під час митного оформлення автомобіля марки Peugeot, модель 308, номер кузова НОМЕР_1 , позивачем не було надано повний перелік документів, який визначений статтею 53 Митного кодексу України, зокрема, не надано банківських платіжних документів, що підтверджують сплачену ціну за автомобіль, нотаріально посвідченого договору та доказів вартості перевезення транспортного засобу до митного кордону України, його навантаження-вивантаження для транспортування та витрат на страхування, крім того вказує, що у договорі купівлі-продажу від 29.03.2019 року відсутні підписи продавця та покупця, він не посвідчений компетентними органами, у зв'язку з чим митний орган зробив висновок, що неможливо використати основної метод визначення митної вартості товару за ціною договору, а тому відповідач здійснив коригування митної вартості товару за другорядним методом, згідно з положеннями ст. 59 Митного кодексу України.
Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив суд залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів, переглядаючи судове рішення в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 29.03.2019 року позивач придбав у "Roex-KfZ" (Нідерланди) уживаний автомобіль марки Peugeot, модель 308, номер кузова НОМЕР_1 , 2015 року випуску, загальна кількість місць, включаючи місце водія 5, призначений для перевезення пасажирів по дорогах загального користування, двигун дизельний, робочий об'єм циліндрів двигуна 1560 см.куб., колісна формула 4x2, календарний рік виготовлення 2015 р., модельний рік виготовлення 2015 р., колір чорний, відповідає екологічним нормам рівня ЄВРО-6, що підтверджується договором купівлі-продажу від 29.03.2019 р. № 19-143, в якому вказано, що ціною автомобіля є 6000,00 євро (а.с. 14, 57).
04 квітня 2019 року декларантом ОСОБА_1 подано до митного оформлення митну декларацію (№ UA805180/2019/010447, згідно якої вартість автомобіля визначено декларантом за ціною угоди на підставі вищевказаного рахунку (а.с. 20). У графі 31 митної декларації №UA805180/2019/010447 "Кількість та розпізнавальні особливості" окрім іншого зазначено: пошкоджено лакофарбове покриття кузова (сколи, подряпини, потертості), пошкоджений правий поріг.
Також до митної декларації для митного оформлення були подані документи, перелік яких було наведено у графі 44 вказаної митної декларації, а саме: договір купівлі-продажу (Kaufvertrag) № 19-143 від 29.03.2019 р. (а.с. 14, 57); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) № НОМЕР_2 від 11.02.2019 р. (а.с. 15); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 22.12.2015 р. (а.с. 16); акт про проведення огляду транспортного засобу UA209020/2019/17544 від 03.04.2019 р. (а.с. 17); платіжний документ, що підтверджує вартість та оплату товару готівковими коштами б/н від 29.03.2019 р. (а.с.18, 55); копія митної декларації країни відправлення 19NLJTU60MAQ91WD57 від 29.03.2019 р. (а.с. 19, 56); сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу UA.008.56345-19 від 03.04.2019 р.; квитанція про сплату коштів за митне оформлення транспортного засобу №0.0.1313231210.1 від 01.04.2019 р.; висновок експертного дослідження № 19/5946/2898 від 04.04.2019 р.
Під час проведення митних формальностей за митною декларацією автоматичною системою аналізу і управління ризиками (АСАУР) згенеровано наступні форми митного контролю: "105-2. Контроль правильності визначення митної вартості товарів"; 106-2. "Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів" (а.с. 38).
04.04.2019 року Сумською митницею ДФС розпочато процедуру консультацій із декларантом шляхом формування електронного повідомлення про необхідність відповідно до статті 53 Митного кодексу України надати документи, що підтверджують вартість транспортного засобу, зазначену в касових або товарних чеках, ярликах, інших банківських платіжних документах, які містять відомості щодо вартості транспортного засобу (а.с. 39). Декларантом надано касовий чек від 29.03.2019 р. від "Roex-KfZ" (а.с. 18).
За результатом проведеного митного контролю Сумська митниця ДФС прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 11.04.2019 р. № UA805180/2019/000081/2 (а.с. 21) та склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA805180/2019/00193 (а.с. 23).
Не погодившись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з позовом.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та недоведеності відповідачем правомірності прийнятого рішення про коригування митної вартості автомобіля.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції на підставі наступного.
У відповідності до ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Визначення вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування митних платежів здійснюється згідно положень статті 368 Митного кодексу України.
Згідно з ч.1 ст. 368 Митного кодексу України для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.
Частиною третьою цієї ж цієї статті Митного кодексу України визначено, що особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості.
При цьому відповідно до частини четвертої цієї статті Митного кодексу України у разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів органи доходів і зборів визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу.
Під час проведення митного контролю і митного оформлення транспортних засобів, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості у порядку, встановленому розділом ІІІ Митного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.
Згідно положень частини 1 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Так, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Відповідно до частини другої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції) здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу
Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначені чіткі підстави для відмови у митному оформленні товарів, а саме: орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Положеннями частин 2 та 3 статті 57 Митного кодексу України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов'язок доведення митної вартості товару має декларант. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
З матеріалів справи встановлено, що 04.04.2019 року під час проходження митного оформлення декларантом позивача до Сумської митниці ДФС подана електронна митна декларація № UA805180/2019/010447 щодо транспортного засобу марки Peugeot, модель 308, номер кузова НОМЕР_1 , 2015 року випуску, а також договір купівлі-продажу (Kaufvertrag) № 19-143 від 29.03.2019 р.; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) № НОМЕР_2 від 11.02.2019 р.; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 22.12.2015 р.; акт про проведення огляду транспортного засобу UA209020/2019/17544 від 03.04.2019 р.; платіжний документ, що підтверджує вартість та оплату товару готівковими коштами б/н від 29.03.2019 р.; копія митної декларації країни відправлення 19NLJTU60MAQ91WD57 від 29.03.2019 р.; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу UA.008.56345-19 від 03.04.2019 р.; квитанція про сплату коштів за митне оформлення транспортного засобу № 0.0.1313231210.1 від 01.04.2019 р.; висновок експертного дослідження № 19/5946/2898 від 04.04.2019 р. Зміст вказаних документів вартість придбаного автомобіля Peugeot 308, (номер кузова НОМЕР_1 ) складає 6000 Євро. Таким чином, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору купівлі-продажу від 29.03.2019 р. Подані 04.04.2019 року декларантом позивача до митного оформлення документи за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 1, 3 частини 2 статті 53 Митного кодексу України.
Колегія суддів зазначає, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У зв'язку з вказаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Відповідачем не було доведено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними. Ані під час декларування спірного товару, ані під час судового розгляду справи відповідач не вказав на документи, зазначені у частині 2 статті 53 Митного кодексу України, і які подані позивачем як декларантом при митному оформленні транспортного засобу, в яких з них наявні розбіжності, ознаки підробки або які не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за автомобіль, всупереч імперативної вимоги закону.
Колегія суддів встановила, що митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації № UA805180/2019/010447 від 04.04.2019 року, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору.
Відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст договору купівлі-продажу від 29.03.2019 р., платіжного документу від 29.03.2019 р., в тому числі будь-які відомості про отримання від компетентних органів Нідерландів інформації щодо підтвердження чи не підтвердження обставини відчуження позивачу продавцем нерезидентом автомобіля марки Peugeot, модель 308, номер кузова НОМЕР_1 , та отримання або не отримання від позивача коштів в сумі 6000,00 Євро та/або іншої суми за відчужений вказаний транспортний засіб.
Згідно рішення про коригування митної вартості товарів за №UA805180/2019/000081/2 від 11.04.2019 р., митна вартість транспортного засобу визначена за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів), а підставою коригування митної вартості відповідачем вказано: "Спрацювання профілю ризику 105-2 "Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої в тому числі із зовнішніх джерел. Обов'язкове залучення VF3LCBHZHFS329116, валюта - EUR вартість - 10050,00". Рішення про проведення перевірки достовірності заявленої фактурної вартості транспортного засобу прийнято органом доходів і зборів на підставі результатів застосування системи управління ризиками за інформацією спеціалізованих видань та/або інформаційних ресурсів, які містять відомості про ціни, сформовані у відповідному регіоні світового ринку, з урахуванням марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального та фактичного пробігу оцінюваного транспортного засобу. Орган доходів і зборів повідомив особі, яка декларує транспортний засіб, про можливість доведення достовірності заявленої фактурної вартості транспортного засобу шляхом подання інформації із спеціалізованих видань та/або інформаційних ресурсів, які містять відомості про ціни, сформовані у відповідному регіоні світового ринку, або висновку про якісні та вартісні характеристики транспортного засобу, підготовленого спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством. Для підтвердження заявленої митної вартості декларанту направлено запит на надання додаткових документів. Декларантом надано касовий чек від 29.03.2019 р. (а.с. 14, переклад а.с. 55). Між декларантом і митним органом проведено консультацію. Підстави для визначення митної вартості: інформація спеціалізованих видань та/або інформаційних ресурсів, які містять відомості про ціни, сформовані у відповідному регіоні світового ринку, з урахуванням марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального та фактичного пробігу оцінюваного транспортного засобу" (зворотній бік а.с. 21). Тобто, в рішенні Сумської митниці ДФС взагалі не вказано, в чому полягає необ'єктивність та недостатність поданих позивачем документів.
Колегія суддів зазначає, що застосований відповідачем метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів врегульований статтею 59 Митного кодексу України, відповідно до якої у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті.
При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.
Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті. Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.
У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.
Колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано доказів того, що при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів №UA805180/2019/000081/2 від 11.04.2019 за методом за ціною договору щодо ідентичних товарів було враховано стан транспортного засобу (пошкодження автомобіля, які зазначені в митній декларації № UA805180/2019/010447 від 04.04.2019, а саме: пошкоджено лакофарбове покриття кузова (сколи, подряпини, потертості), пошкоджений правий поріг). В рішенні відсутнє будь-яке посилання на ідентичний автомобіль для застосування числового значення ціни 10500 евро.
Крім того, колегія суддів зазначає, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Такий висновок суду відповідає висновку щодо застосування норми права Верховного Суду, викладеному в постанові від 19.02.2019 р. у справі № 805/2713/16-а.
Відповідач в оскаржуваному рішенні від 11.04.2019 та картці відмови від 11.04.2019, а також у апеляційній скарзі не вказав на обставини, які обумовили виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно непідтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов'язковою при обчисленні такої вартості. Обов'язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований також в постанові Верховного Суду від 06.03.2019 р., справа № 809/278/17.
Колегія суддів не приймає довід апеляційної скарги, що договір не засвідчено нотаріально в країні придбання або в консульській установі України за кордоном, оскільки при прийняті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості відповідач не зазначав, як підставу для коригування митної вартості, мотив відсутності нотаріально посвідченого договору в країні придбання або в консульській установі України за кордоном. Відповідно до п. 3.3.1 Положення про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України, затвердженого наказом Міністерством юстиції України та Міністерством закордонних справ України від 27.12.2004 р. № 142/5/310 до компетенції консула відноситься посвідчення лише договорів про відчуження транспортних засобів, зареєстрованих на території України. Колегія суддів вважає, що український консул не може посвідчувати договори про відчуження транспортних засобів, зареєстрованих в інших країнах, бо не має відповідної юрисдикції щодо таких правочинів. Також колегія суддів не приймає посилання відповідача на відсутність у договорі купівлі-продажу від 29.03.2019 року підписів продавця та покупця, оскільки це не було підставою відмови визначення митної вартості транспортного засобу.
В силу ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідачем не доведено правомірності свого рішення, а також не довів правильності самостійного визначення митної вартості транспортного засобу.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо визнання протиправними та скасування рішення Сумської митниці ДФС України про коригування митної вартості від 11.04.2019 року № UA805180/2019/000081/2.
Стосовно доводу апеляційної скарги, що судом першої інстанції не надано оцінки всім аргументам заперечення на позов, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваного рішення, відповідач діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи та всупереч вимогам чинного законодавства.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.07.2019 року по справі № 480/1649/19 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
З приводу заявленого представником позивача у відзиві клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу, надану в рамках розгляду справи судом апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
У відповідності до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Частинами 3, 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 6 ст.135 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч.7 ст.135 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов'язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Таким чином колегія суддів вважає, що при розподілі судових витрат має враховуватися критерій реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Згідно з доданою до відзиву на апеляційну скаргу копією додаткової угоди від 20.09.2019 до угоди про надання правової допомоги від 06.05.2019 року, клієнт ( ОСОБА_1 ) доручає, а представник (адвокатське бюро Павла Кравченка) бере на себе зобов'язання надати клієнту комплексні юридичні та консультаційні послуги правового характеру, які стосуються ведення справи № 480/1649/19 на стадії апеляційного перегляду судового рішення у Другому апеляційному адміністративному суді, що включає в себе: вивчення рішення суду першої інстанції, надання консультаційних послуг щодо формування правової позиції по справі на даній стадії, підготовка процесуальних документів (відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заяв - у разі потреби), вивчення існуючої судової практики Другого апеляційного адміністративного суду та Касаційного адміністративного суду Верховного Суду в аналогічних справах, надання порад правового характеру щодо тактики поведінки під час апеляційного розгляду справи, ведення справи у суді апеляційної інстанції. Свої зусилля представник зобов'язується спрямувати на досягнення максимально позитивного для клієнта результату - залишення рішення суду першої інстанції без змін. За здійснення дій, передбачених п.1 даної додаткової угоди, Клієнт сплачує представнику 2500,00 грн.
Факт сплати грошових коштів за вказаною додатковою угодою підтверджується наданою квитанцією АТ «ПУМБ» № 22967949 від 30.09.2019 р. на суму 2500,00 грн.
Матеріалами справи підтверджено подання представником позивача Кравченком П.А. відзиву на апеляційну скаргу Сумської митниці ДФС на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.07.2019 р. та заяви про розгляд справи в режимі відеоконференції. Крім того представник позивача приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Враховуючи викладене, з огляду на приписи ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 2500 грн.
Керуючись ст. ст. 139, 245, 246, 250, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Сумської митниці ДФС залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.07.2019 року по справі № 480/1649/19 залишити без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці ДФС (40020, м. Суми, вул. Юрія Вєтрова, 24, код ЄДРПОУ 39420037) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати за правову допомогу в розмірі 2500 (дві тисячі п'ятсот) грн.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)О.М. Мінаєва
Судді(підпис) (підпис) В.В. Катунов А.О. Бегунц
Постанова складена в повному обсязі 28.10.19 р.