23 жовтня 2019 р.Справа № 520/125/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,
за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Шляхова О.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 17.04.19 року по справі № 520/125/19
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у Харківській області
про скасування рішення,
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 року адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул.Пушкінська,46, м. Харків, 61057; ЄДРПОУ 39599198) про скасування рішення - задоволено.
Скасовано рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 131 від 30.03.2018 року про анулювання реєстрації та виключення з реєстру платників Єдиного податку фізичних осіб - підприємців ОСОБА_1 .
Стягнуто з Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська,46, код ЄДРПОУ 39599198) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 АДРЕСА_1 ) у розмірі 1921,00 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня 00 копійок).
Відповідач, не погодившись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права.
В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.
Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалось.
Частиною 1 ст. 308 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач - суб'єкт господарювання, фізична особа - підприємець зареєстрований як платник єдиного податку з 01.11.2014 року відповідно до заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 08.10.2014 року та з IV кварталу 2015 року позивач є платником єдиного податку другої групи відповідно до заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 11.09.2015 року (а.с. 9-12).
ФОП ОСОБА_1 зареєстрований в Київській ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області та включений до Реєстру платників єдиного податку з 01 січня 2012 р. та є платником другої групи за ставкою 20%.
Фахівцями податкового органу 30.03.2018 року проведено камеральну перевірку за період з 01.10.2017р. по 31.03.2018 р., за результатами якої складено відповідний акт про результати документальної (камеральної) перевірки платника єдиного податку з питань правомірності перебування на спрощеній системі оподаткування від 30.03.2019 року за №286/20-40-13-08/ НОМЕР_1 (а.с. 31-32).
Висновками зазначеного акту встановлено порушення умов перебування ФОП ОСОБА_1 на спрощеній системі оподаткування в частині порушення приписів абз.8 п.п.298.2.3 п.298.2 ст.298 та п.299.10 ст.299 ПКУ - не здійснення платником податків переходу на сплату інших податків і зборів у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів.
Фахівцями податкового органу зазначається, що згідно даних інформаційного ресурсу ДФС України "Податковий блок" в інтегрованій картці платника податків (ІКП) значився податковий борг на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів: IV кварталу 2017року та І кварталу 2018 року (а.с. 30).
Рішенням Головного управління ДФС у Харківській області № 131 від 30.03.2019 року анульовано реєстрацію та виключено з реєстру платників Єдиного податку фізичних осіб - підприємців ОСОБА_1 (а.с. 30).
Як вбачається з матеріалів справи, рішення від 30.03.2018 року № 131 про анулювання реєстрації та виключення з реєстру платників єдиного податку направлено ФОП ОСОБА_1 05.04.2018 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення (поштове відправлення № 6105238932090).
07.05.2018 року поштою у зв'язку з закінченням встановленого строку зберігання поштове відправлення № 6105238932090 було повернуто до ГУ ДФС у Харківській області.
Рішення податкового органу, яке є предметом оскарження по справі, було отримане позивачем у жовтні 2018 року.
Не погодившись із рішенням контролюючого органу позивач звернувся зі скаргою до Державної фіскальної служби України (а.с. 13-14).
Рішенням ДФС України від 04.12.2018 року № 18986/Б/99-99-13-01-02-14 від 04.12.2018 року скаргу ФОП ОСОБА_1 залишено без розгляду у зв'язку із тим, що скарга ФОП ОСОБА_1 від 08.10.2018 б/н (вх. ДФС № 10971/ФОП від 11.10.2018) на рішення від 30.03.2018 № 131 про анулювання реєстрації та виключення з реєстру платників єдиного податку до ДФС подана з порушенням вимог п. 56.3 ст. 56 глави 4 розділу II Кодексу та пропущено 10 денний термін на її подання.
Не погодившись з таким рішенням суб'єкта владних повноважень, вважаючи, що воно прийнято поза межами наданих повноважень та не у спосіб, передбачений чинним законодавством, у зв'язку з відсутністю у нього податкового боргу, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновки акту перевірки про наявність у відповідача податкового боргу протягом двох послідовних кварталів є помилковими, а податковим органом податкового повідомлення-рішення до позивача не приймалось, вимога про сплату боргу позивачу не виставлялась, тому у відповідача були відсутні підстави для прийняття рішення про анулювання реєстрації та виключення фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з реєстру платників Єдиного податку фізичних осіб - підприємців від 30.03.18 №131.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно із п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України (далі - ПКУ, ПК України) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України), контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові: виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у вішалках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого орган7 виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
У відповідності до абз. 2 пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Згідно з пунктами 76.1 та 76.2 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.
Відповідно до п.п. 291.2., 291.3. ст. 291 Податкового кодексу України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
У відповідності до п. 293.1 статті 293 ПК України, ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).
Згідно п. 293.2 ст. 293 ПК України, фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами або радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: для другої групи платників єдиного податку - у межах до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно до п. 295.1. ст. 295 ПК України платники єдиного податку першої і другої групи сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більше як до кінця поточного звітного року.
Згідно з п. 299.10. ст. 299 ПК України встановлено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, зокрема у випадку передбаченому пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 цього Кодексу тобто, у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів.
Згідно з абз. 8 п.п. 298.2.3. п. 298.2. ст. 298 ПК України платник єдиного податку зобов'язаний в останній день другого із двох послідовних кварталів перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, зокрема у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів.
Положеннями п. 299.11. ст. 299 ПК України встановлено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої-третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої-третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
Таким чином, підставою для анулювання реєстрації платника єдиного податку є встановлення контролюючим органом за наслідками перевірки факту наявності у платника податків податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до абзацу 2 пункту 294.1 статті 294 Податкового кодексу України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал.
Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду (пункт 294.2 статті 294 Податкового кодексу України).
У відповідності до п. 59.1 ст. 59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Строки сплати податкового зобов'язання встановлені статтею 57 ПК України, відповідно до пункту 57.3 якої передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
У відповідности до п. 56.17 статті 56 ПК України процедура адміністративного оскарження закінчується, зокрема, днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.
Згідно з п. 56.18 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
При зверненні платника податків да суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Отже, у разі несплати платником податків протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення або ж закінчення процедури його оскарження, визначених контролюючим органом грошових зобов'язань такі податкові зобов'язання вважаються узгодженими. Факт узгодження податкового зобов'язання має наслідком обов'язок платника податку сплатити таке зобов'язання у встановлений законом строк.
Таким чином, суму грошового зобов'язання можна вважати узгодженим лише в тому випадку, коли податкове повідомлення-рішення не було оскаржено у строки, передбачені чинним законодавством, або, коли суд залишив їх в силі.
З матеріалів справи вбачається, фіскальним органом податкове повідомлення-рішення щодо ФОП ОСОБА_1 зі сплати заборгованості по орендній платі про сплату не приймалось, податкова вимога відносно позивача також не виносилась.
22.12.2014 року між Харківською міською радою в особі міського голови Кернеса Геннадія Адольфовича (Орендодавець) та громадянином ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, загальною площею 0,1188 га. (а.а. 23- 25).
Відповідно до п. 9 Договору оренди землі орендна плата за земельну ділянку вноситься Орендарем щомісячно у грошовій формі.
Згідно з п.10 Договору оренди землі орендар самостійно здійснює обчислення орендної плати за землю з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки, визначеної законодавством, за затвердженими Кабінетом міністрів України формами.
Підпунктом г) п. 28 зазначеного договору передбачено, що Орендодавець має право вимагати своєчасного внесення орендної плати.
Таким чином, дійсно ОСОБА_1 за умовами укладеного договору оренди повинен був сплачувати орендну плату щомісячно.
Однак, несвоєчасна сплата за цивільно-правовим договором не може вважатись узгодженим податковим боргом.
У відповідності до п.31.1 ст.31 ПК, строком сплати податку та збору визначається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку , протягом якого такий податок чи збір повинен був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження факту сплати позивачем орендної плати позивачем надано квитанцію від 26.07.2018 року № 0.0.1094775857.1 на суму 30564,84 грн., квитанцію від 31.07.2018 року № 0.0.10976007233.1 на суму 3269 грн.) (а.с. 49-50).
Отже, колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки акту перевірки про наявність у відповідача податкового боргу протягом двох послідовних кварталів є помилковими, оскільки податковим органом податкового повідомлення-рішення до позивача не приймалось, вимога про сплату боргу позивачу не виставлялась, отже у відповідача були відсутні підстави для прийняття рішення про анулювання реєстрації та виключення фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з реєстру платників Єдиного податку фізичних осіб - підприємців від 30.03.18 №131.
Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 77 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення про анулювання реєстрації та виключення фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з реєстру платників Єдиного податку фізичних осіб - підприємців від 30.03.18 №131.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 року по справі № 520/125/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)О.А. Спаскін
Судді(підпис) (підпис) О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич
Повний текст постанови складено 28.10.2019 року