Головуючий І інстанції: С.О. Удовіченко
28 жовтня 2019 р. Справа № 1640/3010/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Ральченка І.М. , Бершова Г.Є. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.10.2018, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 29.10.18 по справі № 1640/3010/18
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Полтавській області
про визнання протиправним та скасування акту, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі за текстом- ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного Управління Національної поліції в Полтавській області (далі за текстом- відповідач), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати акт форми Н-5* від 14 серпня 2018 року розслідування нещасного випадку, та акт №6 форми НТ* про нещасний випадок невиробничого характеру, затверджені за фактом раптового погіршення стану здоров'я 01 червня 2017 року майора поліції ОСОБА_1 , старшого юрисконсульта відділу правового забезпечення Головного управління Національної поліції в Полтавській області, як такі, що не відповідають нормам Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України від 27 грудня 2002 року №1346,
- зобов'язати відповідача за фактом нещасного випадку, що стався 01 червня 2017 року з майором поліції, старшим юрисконсультом відділу правового забезпечення ГУНП в Полтавській області ОСОБА_1 скласти акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* та акт про нещасний випадок (у тому числі поранення) за формою Н-1* із зазначенням в них, що нещасний випадок стався в період проходження служби і пов'язаний з виконанням службових обов'язків та взяти зазначений випадок на облік.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25.10.2018 позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано акт Комісії Головного управління Національної поліції в Полтавській області форми Н-5* від 14 серпня 2018 року розслідування нещасного випадку, що стався 01 червня 2017 року близько 09 год. 30 хв.
Визнано протиправним та скасовано акт №6 форми НТ* про нещасний випадок невиробничого характеру, затверджений начальником Головного управління Національної поліції у Полтавській області 14 серпня 2018 року.
Зобов'язано Головне Управління Національної поліції в Полтавській області (код ЄДРПОУ 40108630, адреса місцезнаходження: вул. Пушкіна, 83, м.Полтава, 36000) повторно провести службове розслідування за фактом раптового погіршення стану здоров'я 01 червня 2017 року майора поліції ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ), старшого юрисконсульта відділу правового забезпечення Головного управління Національної поліції в Полтавській області та оформити його результати відповідно до вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України від 27 грудня 2002 року №1346 з урахуванням висновків суду.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем, Головним управлінням Національної поліції в Полтавській області, подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.10.2018 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
В обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначив, що погіршення стану позивача не було раптовим і мало місце ще до проходження служби в Національній поліції. Тобто подібні приступи епінападу траплялися із потерпілим до 01.06.2017, хворобу було діагностовано та прописано препарати для запобігання подібних погіршень стану здоров'я. Не зважаючи на це, ОСОБА_1 сам не вжив заходів для запобігання погіршення його стану здоров'я (своєчасне приймання ліків). Таким чином, ситуація, яка трапилась з позивачем не є нещасним випадком або професійним захворюванням.
Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу позивач зазначив, що до 01.06.2017 жодною медичною установою діагноз епілепсія йому не було встановлено. Приводом для проведення розслідування є лікарський документ, в якому зафіксовано раптове погіршення стану здоров'я. За результатами розгляду свідоцтва про хворобу, позивача було звільнено з ГУНП в Полтавській області. Однак, з огляду на наявність факту раптового погіршення здоров'я, судового рішення, яким цей факт підтверджено, відповіді медичної установи, відповідач робить висновок, що факту раптового погіршення стану здоров'я не було. У зв'язку з наведеним, позивач просить апеляційну скаргу ГУПН в Полтавській області залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2019 року скасовано рішення суду першої інстанції, провадження у справі закрито з підстав того, що цей спір має розглядатися у порядку цивільного судочинства.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2019 року скасовано. Справу № 1640/3010/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправними та скасування актів, зобов'язання вчинити певні дії направлено для продовження розгляду до Другого апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до приписів ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Відповідно до ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Постанова суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову не оскаржується.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 проходив службу в ГУНП у Полтавській області, що не заперечується сторонами.
01 червня 2017 року ОСОБА_1 , виконуючи свої службові обов'язки із представництва інтересів УМВС України в Полтавській області, здійснював доставку кореспонденції до Ленінського районного суду міста Полтави у справах №553/3766/16-а за позовом ОСОБА_2 та №553/3703/16-а за позовом ОСОБА_3 до УМВС.
Як випливає із письмових пояснень позивача вийшовши із будинку Ленінського районного суду міста Полтави, близько 09:30 год. у нього запаморочилося в голові і він втратив свідомість.
Відповідно до листа зворотнього зв'язку №045305 від 01 червня 2017 року Полтавського обласного центру екстреної медичної допомоги зафіксовано: стан після епіприступу.
Згідно виписки з медичної карти стаціонарного хворого №3857 ОСОБА_1 встановлений діагноз: стійкі наслідки перенесеної нейроінфекції з розсіяною мікросимптоматикою, симптоматичною епілепсією з рідкими (1-2 рази на місяць) генералізованими нападами. Стан після судомного нападу (01.06.17).
27 червня 2017 року позивач був оглянутий військово-лікарською комісією ДУ "ТМО МВС України по Полтавській області", де відповідно до свідоцтва про хворобу №192 від 27 червня 2017 року йому встановлений діагноз: епілепсія із первинно генералізованими судомними нападами щомісячними та абсансами щотижнево, без психічних розладів на резидуально-органічному фоні з розсіяною мікросимптоматикою. Остеохондроз шийного відділу хребта, полісегментарні протрузії МХД С2-С5. ГЕРХ. Хронічний гастродуоденіт з підвищеною кислоутворюючою функцією в ст. нестійкої ремісії. ДОА колінних суглобів без порушення функції. Хронічний комбінований геморой III ст. Гранична ангіопатія сітківки обох очей, ТАК, пов'язані з проходженням служби в поліції.
30 червня 2017 року наказом ГУНП у Полтавській області №267о/с майора поліції ОСОБА_1 (0119388), старшого юрисконсульта відділу правового забезпечення, згідно із Законом України "Про Національну поліцію" звільнено зі служби в поліції за пунктом 2 частини першої статті 77 (через хворобу), 03 липня 2017 року .
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 07 березня 2018 року по справі №816/293/18, яке набрало законної сили 14 травня 2018 року, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області, що виразилася у відмові проводити службове розслідування за фактом раптового погіршення стану здоров'я 01 червня 2017 року майора поліції ОСОБА_1 , старшого юрисконсульта відділу правового забезпечення Головного управління Національної поліції в Полтавській області відповідно до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України від 27 грудня 2002 року №1346 та зобов'язано Головне управління Національної поліції в Полтавській області провести службове розслідування за фактом раптового погіршення стану здоров'я 01 червня 2017 року майора поліції ОСОБА_1 , старшого юрисконсульта відділу правового забезпечення Головного управління Національної поліції в Полтавській області та оформити його результати у відповідності до вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України від 27 грудня 2002 року №1346.
Листом від 09 червня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до ГУНП в Полтавській області, в якому просив на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07 березня 2018 року по справі №816/293/18 провести службове розслідування за фактом раптового погіршення стану здоров'я 01 червня 2017 року майора поліції ОСОБА_1 , старшого юрисконсульта відділу правового забезпечення Головного управління Національної поліції в Полтавській області та оформити його результати у відповідності до вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України від 27 грудня 2002 року №1346 та скласти і затвердити акти розслідування нещасного випадку за формами Н-5 та Н-1 (а.с. 61).
14 серпня 2018 року Комісією ГУНП в Полтавській області складено Акт розслідування нещасного випадку, що стався 01 червня 2017 року близько 09 год. 30 хв.
Цього ж дня начальником ГУНП в Полтавській області А.Л. Замахін затверджено Акт №6 про нещасний випадок невиробничого характеру.
За висновками вказаних Актів подія, яка трапилася із майором поліції, старшим юрисконсультом відділу правового забезпечення ГУНП в Полтавській області ОСОБА_1 не являється нещасним випадком у відповідності до пункту 2.1 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України від 27 грудня 2002 року №1346.
Не погоджуючись із такими висновками ГУНП в Полтавській області позивач звернувся до суду із вимогами скасувати Акт форми Н-5* і Акт №6 форми НТ* та зобов'язати видати нові Акти.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних актів, а тому вони підлягають скасуванню. Також суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність зобов'язання відповідача повторно провести службове розслідування за фактом раптового погіршення стану здоров'я 01 червня 2017 року майора поліції ОСОБА_1 та оформити його результати відповідно до вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України від 27 грудня 2002 року №1346 з урахуванням висновків суду.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно статті 1 Закону України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 року № 2694-ХІІ (надалі - Закон №2694) охорона праці - система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.
Відповідно до статті 14 вказаного Закону працівник зобов'язаний: дбати про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства; знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту; проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди. Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Приписами статті 22 Закону №2694 встановлено, що роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об'єднаннями профспілок.
З метою врегулювання питань, пов'язаних з розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах внутрішніх справ України розроблено Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України 27 грудня 2002 року за №1346.
Згідно пункту 2.1. Порядку №1346 розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров'я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті в підрозділі (далі - нещасні випадки).
Пунктом 2.2. Порядку №1346 встановлено, що за результатами розслідування складаються акти за формою Н-1* (додаток 1) і беруться на облік нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися з працівниками в період проходження служби при виконанні службових обов'язків.
Відповідно до пункту 2.4. Порядку №1346 якщо за висновками роботи комісії з розслідування прийнято рішення, що про нещасний випадок не повинен складатися акт за формою Н-1*, тобто нещасний випадок не пов'язаний з виконанням службових обов'язків, про такий нещасний випадок складається акт за формою НТ* (додаток 2).
Пунктом 3.4 Порядку №1346 передбачено, що лікувально-профілактичний заклад системи МВС про кожне звернення потерпілого з посиланням на нещасний випадок (у тому числі поранення) повинен протягом доби повідомити керівника підрозділу, де працює потерпілий, а в разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) - відповідну СЕС системи МВС, терміново надсилаючи відповідне повідомлення про кожного потерпілого за встановленою формою.
Відповідно пункту 3.5 Порядку №1346, керівник підрозділу, одержавши повідомлення про нещасний випадок (у тому числі поранення), крім випадків зі смертельним наслідком та групових випадків травматизму, наказом або розпорядженням організовує його розслідування комісією не менше ніж три особи, до складу якої включаються: керівник (спеціаліст) служби охорони праці підрозділу (голова комісії), керівник (безпосередній або прямий начальник) структурного підрозділу, де працює потерпілий, інші посадові особи, а в разі гострих професійних захворювань (отруєнь) - також спеціаліст СЕС. До складу комісії не може входити керівник, що безпосередньо керував проведенням робіт, при виконанні яких стався нещасний випадок (у тому числі поранення).
Згідно із пунктом 3.8 Порядку №1346 комісія з розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) зобов'язана протягом трьох діб після утворення комісії:
- обстежити місце події, опитати свідків і осіб, причетних до неї, і одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо;
- визначити відповідність умов служби (праці, навчання) вимогам нормативно-правових актів про охорону праці;
- з'ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку (у тому числі поранення), визначити осіб, які припустилися порушення нормативно-правових актів, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам;
- визначити, чи трапився нещасний випадок (у тому числі поранення) у період проходження служби при виконанні службових обов'язків (не пов'язаний з виконанням службових обов'язків);
- скласти акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* (додаток 4) у трьох примірниках, а також акт за формою Н-1* (НТ*) у п'яти примірниках і передати їх на затвердження керівнику підрозділу, який призначив комісію.
З аналізу наведених положень Порядку №1346 вбачається, що підставами для проведення розслідування нещасного випадку є:
- раптові погіршення стану здоров'я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше;
- звернення до лікувально-профілактичного закладу системи МВС з посиланням на нещасний випадок (у тому числі поранення);
- повідомлення про нещасний випадок.
Пунктом 3.9 Порядку №1346 встановлено, що комісія з розслідування визнає, що "нещасний випадок трапився при виконанні службових обов'язків", якщо він трапився в період проходження служби під час: - припинення або запобігання злочинам або правопорушенням; - вчинення дій із забезпечення особистої безпеки громадян, захисту їх прав і свобод; - охорони і забезпечення громадського порядку; - несення постової чи патрульної служби; - виявлення і розкриття злочинів, розшуку осіб, що їх учинили; - забезпечення безпеки дорожнього руху; - участі в ліквідації наслідків аварії, пожежі, катастрофи, стихійного лиха та інших надзвичайних подій; - виконання потерпілим трудових (посадових, функціональних) обов'язків за режимом роботи підрозділу, у тому числі у відрядженні; - перебування на робочому місці, на території підрозділу або в іншому місці роботи чи служби (далі - робота) з моменту прибуття потерпілого в підрозділ до його відбуття, що фіксується відповідно до правил внутрішнього розпорядку підрозділу, у тому числі протягом робочого та надурочного часу, або, за дорученням керівника, у неробочий час; підготовки до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь праці, засобів захисту, одягу, а також здійснення заходів щодо особистої гігієни, пересування по території підприємства перед початком роботи і після її закінчення; - проїзду на роботу чи з роботи на транспортному засобі, що належить підрозділу, або іншому транспортному засобі відповідно до укладеного договору; - проведення навчання, тренувань, обов'язкових фізичних занять у встановлений час, участі в спортивних змаганнях, професійних та кваліфікаційних конкурсах; - використання власного транспорту в інтересах підрозділу з дозволу або за письмовим дорученням керівника підрозділу; - провадження дій в інтересах підрозділу, у якому проходить службу (працює) потерпілий; - прямування працівника до об'єкта (між об'єктами) обслуговування за затвердженими маршрутами; - прямування потерпілого до місця чи з місця відрядження згідно з установленим завданням про від630, адре
Згідно з пунктом 3.10 Порядку №1346 комісія з розслідування також визнає, що "нещасний випадок трапився при виконанні службових обов'язків", якщо він стався в період проходження служби внаслідок:
- безпосереднього впливу правопорушника (злочинця) на працівника (учинення опору, захват заручником, напад на працівника, який перебуває не при виконанні службових обов'язків, з метою помсти за законні дії з припинення правопорушення, затримання або викриття правопорушника в період служби тощо);
- спроби самогубства працівника під впливом психофізіологічних, небезпечних та шкідливих факторів, пов'язаних з виконанням службових обов'язків;
- травмування внаслідок нестатутних відносин (у разі відсутності вини потерпілого);
- раптового погіршення стану здоров'я працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов'язків у разі відсутності умов, зазначених у третьому, четвертому та шостому абзацах пункту 3.11 цього розділу, що визнається пов'язаним з виконанням службових обов'язків за умови, що погіршення стану здоров'я працівника сталося внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих виробничих факторів, що підтверджено медичним висновком, або якщо потерпілий не проходив медичного огляду, передбаченого законодавством, а робота, що виконувалася, протипоказана потерпілому відповідно до медичного висновку про стан його здоров'я. Медичний висновок щодо зв'язку погіршення стану здоров'я працівника з впливом на нього небезпечних чи шкідливих виробничих факторів або щодо протипоказання за станом здоров'я працівника виконувати зазначену роботу видається лікувально-профілактичним закладом за місцем лікування потерпілого на запит керівника підрозділу чи голови комісії з розслідування;
- в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.
За приписами пункту 3.11 Порядку №1346 комісія з розслідування визнає, що "нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків", якщо нещасний випадок (у тому числі поранення) стався:
- за обставин, які не підпадають під дію пунктів 3.9, 3.10 цього розділу і не пов'язані з виконанням службових обов'язків;
- унаслідок дій, учинених у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, а також унаслідок дії алкоголю, наркотичних або інших отруйних речовин (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо) за наявності медичного висновку, якщо це не викликано застосуванням цих речовин із службовою метою або порушення вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, був відсторонений від служби (роботи) згідно з установленим порядком;
- під час скоєння злочинів або інших правопорушень, якщо ці дії підтверджені рішенням суду;
- у разі природної смерті або самогубства, за винятком випадків, зазначених у пункті 3.10 цього розділу, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та органів досудового розслідування;
- унаслідок порушення потерпілим службової (трудової) дисципліни.
Судовим розглядом встановлено, що Актом розслідування нещасного випадку зафіксовано, що епілептичний судомий напад, із майором поліції ОСОБА_1 , старшим юрисконсультом відділу правового забезпечення ГУНП в Полтавській області стався при виконанні ним службових обов'язків.
Зокрема, комісією, яка проводила розслідування з 09 липня 2018 року по 14 серпня 2018 року встановила, що 01 червня 2017 року близько 09 год. 30 хв. у ОСОБА_1 запаморочилося в голові та він втратив свідомість. Як було встановлено пізніше, із ОСОБА_1 стався епілептичний судомий напад. 27 червня 2017 року ОСОБА_1 був оглянутий військово-лікарською комісією ДУ "ТМО МВС України по Полтавській області", та відповідно до свідоцтва про хворобу від 27 червня 2017 року №192 йому був встановлений остаточний діагноз: епілепсія із первинно генералізованими судомними нападами щомісячно та абсансами щотижнево, без психічних розладів на резидуально-органічному фоні з розсіяною мікросимптоматикою. Цим же свідоцтвом про хворобу був визнаний непридатним до служби в поліції, відповідно до чого був звільнений. Після вивчення комісією зазначеного свідоцтва про хворобу від 27 червня 2017 року №192 було встановлено наступне: вперше втрати свідомості у ОСОБА_1 були зафіксовані 05 лютого 2002 року, тобто під час проходження останнім навчання в Донецькому інституті внутрішніх справ. Повторні напади траплялися і в подальшому до події, а саме 14 березня 2006 року, 08 квітня 2014 року, 31 березня 2017 року, 11 травня 2017 року. Тобто погіршення стану здоров'я ОСОБА_1 не було раптовим і мало місце до проходження служби в Національній поліції України. Діагноз ОСОБА_1 зазначений у пункті 11 свідоцтва про хворобу від 27 червня 2017 року №192, як "захворювання, ТАК, пов'язані з проходженням служби в поліції" не є тотожним кваліфікації відповідно пунктам 3.9, 3.10 Порядку, а саме "нещасний випадок трапився при виконанні службових обов'язків".
Водночас, як вірно зазначив суд першої інстанції, висновки комісії, щодо того, що погіршення стану здоров'я ОСОБА_1 01 червня 2017 року не було раптовим і мало місце до проходження служби в Національній поліції України є неправомірними, з огляду на наступне.
З наказу ГУПН в Полтавській області №267о/с від 30 червня 2017 року вбачається, що ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 2 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу).
Тобто ГУНП в Полтавській області за результатами розгляду рапорту ОСОБА_1 від 29 червня 2017 року, подання ВПЗ ГУНП, свідоцтва про хворобу від 27 червня 2017 року №192-С, виданого ВЛК ДУ "ТМО МВС України по Полтавській області, дійшло висновку про неможливість подальшого проходження позивачем служби в поліції
Так, 06 лютого 2001 року наказом Міністерства внутрішніх справ України №85, затверджено Положення про діяльність військово-лікарської комісії та Порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС (в редакції на момент проходження служби позивачем в органах внутрішніх справ).
Згідно Додатку 1 Порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 6 лютого 2001 року №85 (чинного до 26 травня 2017 року) встановлено розклад хвороб і фізичних вад.
В даному додатку, зокрема встановлено осіб, які зобов'язані проходити медичний огляд та назви хвороб.
Так 22 статтею розкладу хвороб і фізичних вад значиться: "Спадкові, дегенеративні та інші хвороби центральної нервової системи (центральні дегенерації, хвороба Паркінсона, інші екстрапірамідні хвороби, спинноцеребелярні дегенерації, хвороби спинного мозку і вегетативної нервової системи, розсіяний склероз, інші демієлінізуючі хвороби ЦНС, дитячий церебральний параліч, інші паралітичні синдроми, епілепсія без психічних розладів, катаплексія та нарколепсія, інші хворобливі стани головного мозку, інші розлади нервової системи): а) зі значним порушенням функцій або швидко прогресуючим перебігом процесу (непридатні до військової служби зі зняттям з військового обліку); б) з помірним порушенням функцій (не придатні до військової служби в мирний час, обмежено придатні у воєнний час; придатність до військової служби визначається індивідуально); в) з незначним порушенням функцій (придатність до військової служби визначається індивідуально).
Отже при захворюванні - епілепсія без психічних розладів, залежно від ступеня порушення функцій особа може бути, як непридатна до військової служби, так її придатність може визначатися індивідуально.
Зі свідоцтва про хворобу №192 від 27 червня 2017 року випливає, що:
- 05 лютого 2002 року позивачу поставлено діагноз - вегето-судинна дистонія з одиничним синкопальним станом;
- 14 березня 2006 року - залишкові явища нейроінфекції з розсіяною мікросимптоматикою і епілептичним синдромом - був визнаний обмежено придатний по статтям 21 "б" (до пункту "б" належать форми хвороб, які повільно протікають і за ступенем порушення функцій центральної нервової системи обмежують можливість виконання службових обов'язків, але не виключають її повністю (залишкові явища вторинного енцефаліту з помірно вираженим геміпарезом у формі зниження сили м'язів, незначного підвищення тонусу м'язів, що не супроводжується розладом мови, пам'яті, ходьби; помірна гідроцефалія - розширення передніх рогів бокових шлуночків мозку до 15 - 20 мм) та 71 "г" (до пункту "г" належать: нефіксовані викривлення хребта більше 5 - 10° та остеохондропатичний кіфоз (кінцева стадія захворювання); ізольовані явища деформуючого спондильозу та міжхребцевого остеохондрозу без порушення функцій);
- 01 червня 2017 року доставлений до 1 МЛК м.Полтава із судомним епідемнападом.
З вищевикладеного випливає, що ОСОБА_1 на виконання вимог Порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС №85 у період із 2002 року по 27 червня 2017 року був визнаний обмежено придатний по статтям 21 "б" та 71 "г".
З листа ДУ "ТМО МВС України по Полтавській області" №822 від 27 липня 2018 року слідує, що під час проходження медичного огляду ОСОБА_1 поставлено діяагноз - наслідки нейроінфекції з епілептиформним синдромов в анамнезі (придатний); у 2016 році - залишкові явища нейроінфекції з розсіяною симптоматикою, епілептиформим синдромом (придатний) (а.с. 88).
Додатком 2 Порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 6 лютого 2001 року №85 (чинного до 26 травня 2017 року) ідуть "Пояснення щодо застосування статей Розкладу хвороб і фізичних вад, що визначають ступінь придатності до служби в органах внутрішніх справ".
Відповідно до статті 22 Додатку 2 до пункту "а" належать: лейкодистрофія, церебральний ліпідоз, хвороба Паркінсона, міоклонус-епілепсія, хорея Гетінгтона, торсійна дистонія, атаксія Фрідрейха, спинально-м'язова атрофія, боковий аміотрофічний склероз, сирингомієлія з різко вираженими порушеннями трофіки, тяжкі форми мієлопатій, розсіяний склероз, дитячий церебральний параліч та інші паралітичні синдроми, катаплексія та нарколепсія, епілепсія без психічних розладів з частими припадками (більше 4-х на рік). До пункту "б" належать хвороби, перебіг яких характеризується повільним, протягом тривалого часу (1 - 2 роки), наростанням симптомів (повільно прогресуюча сирингомієлія із незначною атрофією м'язів та легким розладом чутливості, краніостеноз із синдромом внутрішньочерепної гіпертензії і т. п.). Сюди ж належить епілепсія без психічних розладів з припадками середньої частоти (до трьох разів на рік). Наявність припадку має бути підтверджена лікарськими спостереженнями. В окремих випадках можуть братися до уваги акти, підписані офіційними особами немедичного персоналу, результати опитування очевидців лікарем-куратором, якщо зазначений у них припадок та післяприпадочний стан можна вважати епілептичним. У сумнівних випадках слід запитувати дані з місця проживання, навчання, роботи, служби. У тих випадках, коли єдиним помітним проявом хвороби є слабо виражені та рідко виникаючі малі припадки або специфічні розлади настрою, питання про придатність до служби оглянутих вирішується після стаціонарного обстеження. Особи з епілептичною хворобою без психічних розладів, яка розвинулася внаслідок перенесеного органічного захворювання, оглядаються за пунктом "а" або "б" цієї статті залежно від частоти припадків. Наявність в анамнезі принаймні одного епілептичного припадку, підтвердженого документально лікувальним закладом, є протипоказанням для вступу на службу в органи внутрішніх справ. До пункту "в" належать дуже повільно прогресуючі хвороби нервової системи, коли об'єктивні ознаки виражені у незначному ступені (сирингомієлія існого випадку, що стався 01 червня 2017 року з майором поліції, старшим юрисконсультом відділу правового забезпечення ГУНП в Полтавській області ОСОБА_1 скласти акт розслідування нещасного випадку (у тому ч
Таким чином, відповідач під час розслідування нещасного випадку, що стався 01 червня 2017 року із ОСОБА_1 дійшов помилкових висновків щодо відсутності раптового погіршення стану здоров'я позивача, з огляду лише на те, що останньому раніше ставилися діагнози пов'язані із хворобами нервової системи.
При цьому Порядок №1346 не передбачає такого поняття, як "... є наслідком захворювання...".
Як вірно зауважив суд першої інстанції, раптове погіршення стану здоров'я можливе і при загостренні хронічних захворювань пов'язаних з проходженням служби.
Із свідоцтва про хворобу №192 від 27 червня 2017 року ВЛК ДУ "ТМО МВС України по Полтавській області" вбачається, що епілепсія із первинно генералізованими судомними нападами, без психічних розладів ТАК, пов'язана із проходженням служби в поліції.
Варто також зазначити, що при встановленні раніше такого діагнозу, як епілепсія, позивача зі служби було звільнено лише після випадку, що стався 01 червня 2017 року.
Доказів того, що раптове погіршення стану здоров'я ОСОБА_1 сталося за умов встановлених пунктом 3.11 Порядку №1346 відповідачем не надано, а судом не встановлено.
Проаналізувавши наведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно визнані протиправними та скасовані акти форми Н-5* від 14 серпня 2018 року розслідування нещасного випадку та №6 форми НТ* про нещасний випадок невиробничого характеру, затверджені за фактом раптового погіршення стану здоров'я 01 червня 2017 року майора поліції ОСОБА_1 , старшого юрисконсульта відділу правового забезпечення Головного управління Національної поліції в Полтавській області.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року),Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Chahal проти Об'єднаного королівства» (заява № 22414/93) зазначив, що ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист (параграф 145).
Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (параграф 75 рішення Європейського суду з прав людини від 05 квітня 2005 у справі «Афанасьєв проти України»).
Виходячи з вищевикладеного та з метою повного та належного захисту прав позивача, відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд першої інстанції правомірно зобов'язав відповідача повторно провести службове розслідування за фактом раптового погіршення стану здоров'я 01 червня 2017 року майора поліції ОСОБА_1 та оформити його результати відповідно до вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України від 27 грудня 2002 року №1346 з урахуванням висновків суду.
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на вищезазначені висновки суду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не доказав правомірності своїх рішень.
Суд зазначає, що доводи апеляційної скарги є ідентичними тим, які були висловлені в відзиві на позов та з урахуванням яких суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи, інших обґрунтувань в апеляційній скарзі наведено не було.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Полтавській області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.10.2018 по справі № 1640/3010/18 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді І.М. Ральченко Г.Є. Бершов