Справа № 560/1120/19
Головуючий у 1-й інстанції: Шевчук О.П.
Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.
28 жовтня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Охрімчук І.Г. Капустинського М.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргранд" на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 червня 2019 року (повне рішення складене 24.06.2019) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргранд" до Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області, Державної податкової служби України про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
в квітні 2019 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укргранд" (далі - ТОВ "Укргранд"), звернулось в Хмельницький окружний адміністративний суд з позовом до Головного управління ДФС у Хмельницькій області, Державної фіскальної служби України, з урахуванням уточнень до позовних вимог, про скасування рішення Комісії ГУ ДФС Хмельницької області, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, №1091901/42686589 від 01.03.2019, №1092030/42686589 від 01.03.2019 та зобов'язання Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації ГУ ДФС Хмельницької області зареєструвати податкову накладну №13 від 27.01.2019 та податкову накладну №17 від 24.01.2019.
Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 18.06.2019 в задоволенні позову відмовив в повному обсязі. Судове рішення мотивоване тим, що оскільки на момент реєстрації та під час надання пояснень позивачем не було надано відповідних документів та при цьому не доведено реальність господарської операції з контрагентом, тому в даному випадку, відповідач належними доказами підтвердив правомірність своїх рішень №1091901/42686589 від 01.03.2019, №1092030/42686589 від 01.03.2019 про відмову у реєстрації податкових накладних №13 від 27.01.2019 та №17 від 24.01.2019
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у скасуванні рішення комісії Головного управління ДФС Хмельницької області, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації №1091901/42686589 від 01.03.2019, №1092030/42686589 від 01.03.2019 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в цій частині. В іншій частині рішення суду не оскаржувалося.
Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що при зупиненні податкових накладних позивачу пропонувалося надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК B ЄРПН, без їх конкретизації. Тобто, конкретні первинні документи та інші документи у позивача не витребовувалися, а відтак, останнім надано такі документи та пояснення у довільній формі та виконано усі вимоги контролюючого органу. Оскільки, у квитанціях про зупинення податкових накладних відсутній конкретний перелік копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення та призводить до необгрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, а не будь-яких на власний розсуд. Вважає, що факт зупинення реєстрації ПН/РК y ЄPHH нe спростовує ані факту здійснення платником податків господарської операції, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (придбання товарів/послуг або отримання коштів), що підтверджується тільки первинними документами, на підставі яких складається ПН/РК.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ГУ ДФС Хмельницької області зазначає, що позивачем не було надано документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію вказаних податкових накладних, а саме, в порушення вимог п. 14 Постанови КМ України №117 не надано документи щодо підтвердження відповідності продукції на щебінь; довіреності, якими оформленні повноваження осіб, які одержують продукцію, що підтверджується копією Повідомлення №1 від 26.02.2019, наявним в матеріалах справи.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Виходячи з приписів ст. 311 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем складено податкові накладні №13 від 27.01.2019 та №17 від 24.01.2019 та направлено на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних.
Рішеннями від 01.03.2019 №1091901/42686589, №1092030/4268589 Головне управління ДФС у Хмельницькій області відмовило позивачу у реєстрації податкових накладних №13 від 27.01.2019 та №17 від 24.01.2019.
Підставою для відмови слугувало ненадання позивачем повного пакету документів для підтвердження ПН №13 від 27.01.2019, №17 від 24.01.2019, відсутні документи щодо підтвердження відповідності продукції на щебінь, довіреності, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію.
Не погодившись з вказаними рішеннями відповідача, ТОВ "Укргранд" подало до ДФС України скарги на спірні рішення, за результатами розгляду яких ДФС України рішеннями від 21.03.2019 №16255/42686589/2, №16256/42686589/2 відмовила в задоволенні скарг, оскільки позивачем було порушено строки, надані для оскарження в адміністративному порядку.
Крім того, до скарг додано документи, які були відсутні при прийнятті рішення про реєстрацію податкових накладних комісією.
Позивач, вважаючи такі рішення відповідача щодо відмови у реєстрації податкових накладних протиправними, звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Згідно частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, спірні правовідносини врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI в редакції, що була чинною на момент їх виникнення (далі - ПК України).
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно пункту 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Порядок №1246).
Податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації (п. 2 Порядку № 1246, ).
Після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1. статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1. статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16. статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку (п. 12 Порядку № 1246 ).
За результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (пункт 13 Порядку № 1246).
Квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС (п.14 Порядку №1246, ).
Порядок прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної або відмову у такій реєстрації регламентовано Порядком зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №117 (далі - Порядок №117).
Пунктами 5, 6 Порядку №117 податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку. У разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
Згідно пункту 13 Порядку №117 у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються:
1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування;
2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;
3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;
4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.
Відповідно до п.14 Порядку №117, перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе зокрема, договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції та документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.
Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.
Згідно пункту 21 Порядку №117 підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.
Відповідно до пункту 10 Порядку №117 критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС за погодженням Мінфіну.
Підпунктом 1.6 Критеріїв ризиковості платника податку, наведених в листі ДФС України від 21.03.2018 №959/99-99-07-18, визначено, що комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме: платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим); дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації; платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ); платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб'єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років; платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України; платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс); наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.
Слід також враховувати, що листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, що також спростовує доводи апеляційної скарги щодо надання чи ненадання певних документів .
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30 липня 2019 року у справі №200/14026/18-а.
Загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Вказане також пов'язується і з можливістю надання платником податків документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної.
Крім того, акти, що затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак підлягають обов'язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством.
Надаючи правову оцінку прийнятим Комісією рішенням, суди також повинні з'ясувати, чи містять вони конкретну інформацію щодо причин та підстав для їх прийняття, із зазначенням того, яких саме документів не надано та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних, як того вимагає форма рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН визначена Порядком № 117 (додаток 2 до Порядку).
Аналогічна правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду від 21 травня 2019 року у справах №620/3556/18, №815/2791/18, від 14 травня 2019 у справі №817/1356/18, від 22 квітня 2019 року у справі №2040/5445/18.
Як встановлено судом першої інстанції, у квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних відповідач зазначив, що реєстрація податкових накладних зупинена, оскільки податкові накладні/розрахунок коригування відповідають критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним підпунктом 1.6 пункту 1 "Критеріїв ризиковості платника податків". Позивачу запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
На виконання вимог контролюючого органу, позивач надав пояснення та копії документів, що підтверджується повідомленням №1 від 26.02.2019 про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено №13 від 27.01.2019, №17 від 24.01.2019, а також скановані копії документів, зокрема: Договір №100119 ЗД від 10.01.2019 постачання щебеневої продукції згідно якого постачальник ТОВ "Демидівський граніт" Додаток №1 від 10.01.2019 щебінь гранітний 3000,0 тонн на загальну суму 780 000,0 грн 100% передоплата; Договір поставки № 01-05 від 09.01.2019 ТОВ "Хмельницькзалізобетон" - покупець, предмет договору щебенева продукція; Договір оренди транспортних засобів від 24.01.2019; Договір оренди нежитлового приміщення № 1 від 15.01.2019; ВН №РН-1000001 від 11.01.2019; ВН №РН-1000002 від 11.01.2019; ВН № РН-0000012 від 24.01.2019; ВН № РН-0000013 від 27.01.2019; Акт звірки станом на 31.01.2019 з ТДВ "Хмельницькзалізобетон"; ВН №73 від 11.01.2019; ВН №174 від 24.01.2019; ВН №194 від 27.01.2019; Акт звірки за період 01.01.2018-07.02.2019 з ТОВ Демидівський граніт; Рахунок №СФ-0000001 від 10.01.2019; Залізнодорожна накладна від 24.01.2019 від 27.01.2019; Картка рах. 361 за січень 2019 з ТДВ "Хмельницькзалізобетон"; Картка рах. 631 за січень 2019 р.; ПД №1 від 11.01.2019 ; ПД №3 від 14.01.2019; ПД №4 від 16.01.2019; ПД № 11 від 28.01.2019; ПД №17 від 31.01.2019; ПД №138 від 10.01.2019; ПД №172 від 11.01.2019; ПД № 177 від 11.01.2019; ПД №437 від 28.01.2019.
Згідно наданих ТОВ "Укргранд" до повідомлення документів встановлено, що вони стосуються операції з постачання покупцю ТОВ "Хмельницькзалізобетон" код ЄДРПОУ 01267076, товару зокрема, щебінь фракція 5-10, кількість 715 тонн, щебінь фракція 10-20 кількість 660 тонн, на загальну суму 495000,00 грн, що стосується податкової накладної №13 від 27.01.2019, а також щебінь фракція 10-20, кількість 245 тонн на загальну суму 88200,00 грн, що відноситься до податкової накладної №17 від 24.01.2019.
З наведених вище підтверджуючих документів (а саме з Рішень відповідача від 01.03.2019 №1091901/42686589, №1092030/4268589) суд першої інстанції передчасно встановив, що позивачем в порушення пункту 14 Порядку №117 не надано контролюючому органу відповідних документів, що стосуються надання повноважень особам, що мають право одержувати продукцію, а також відповідної сертифікації стосовно відповідності продукції, зокрема на щебінь, який поставлявся відповідно до договору постачання щебеневої продукції №100119 ЗД від 10.01.2019 ТОВ "Демидівський Граніт" (постачальник).
Однак, судом першої інстанції не враховано, що в квитанції з реєстраційним номером документу №9022471653 від 14.02.2019 (а.с. 24), контролюючий орган зазначає, що ПН/РК від 27.01.2019 №13 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. ПН/РК відповідає вимогам пп.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку та пропонує надати пояснення та/або копії, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних, не вказуючи при цьому ні конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків зазначеного в підпункті 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку, ні конкретного переліку документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку.
Тобто, дослідивши спірні рішення контролюючого органу, а по суті, лише Рішення відповідача від 01.03.2019 №1091901/42686589, №1092030/4268589, суд першої інстанції помилково встановив, що відповідач запропонував надати пояснення та відповідні документи, а саме: документи щодо підтвердження відповідності продукції на щебінь та довіреності, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію.
Зважаючи на те, що у квитанції з реєстраційним номером документу №9022471653 від 14.02.2019 не вказано конкретного переліку документів достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, позивач на свій власний розсуд, надіслав контролюючому органу пояснення та копії документів для підтвердження реальності здійснення господарської операції.
Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23 жовтня 2018 року у справі №822/1817/18.
Як встановлено судом першої інстанції позивачем, під час подання скарг до ДФС України, які внаслідок порушення строків подання залишено без розгляду та залишення спірних рішень без змін, було подано документи, які відсутні при прийнятті спірних рішень.
Також, до матеріалів справи позивачем надано копію Генеральної довіреності №1 від 09.01.2019, яка містить підписи уповноважених осіб, як ТОВ "Укргранд", так і ТОВ "Хмельницькзалізобетон", відтиски печаток наведених товариств, а також сертифікат якості на щебінь.
Однак зазначені докази судом першої інстанції не прийняті до уваги та не враховано, що при зупиненні податкових накладних позивачу пропонувалося надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН, без їх конкретизації. Тобто, конкретні первинні документи та інші документи у позивача не витребовувалися, а відтак, останнім надано такі документи та пояснення у довільній формі та виконано усі вимоги контролюючого органу.
Оскільки у квитанції з реєстраційним номером документу №9022471653 від 14.02.2019 Державна фіскальна служба України не вказала конкретний перелік документів достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, позивач на свій власний розсуд, надсилав контролюючому органу пояснення та копії документів, а тому, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції, що відповідач належними доказами підтвердив правомірність своїх рішень №1091901/42686589 від 01.03.2019, №1092030/42686589 від 01.03.2019 про відмову у реєстрації податкових накладних №13 від 27.01.2019 та №17 від 24.01.2019, з урахування всіх обставин, що мали значення для їх прийняття.
Колегія суддів також зазначає, що факт зупинення реєстрації ПН/РК y ЄPHH нe спростовує ані факту здійснення платником податків господарської операції, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (придбання товарів/послуг або отримання коштів), що підтверджується тільки первинними документами, на підставі яких складається ПН/РК.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Враховуючи вищезазначене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а саме в частині скасування рішення комісії Головного управління ДФС Хмельницької області, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації №1091901/42686589 від 01.03.2019, №1092030/42686589 від 01.03.2019.
У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до частин 1 та 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Як з'ясовано з матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви було сплачено судовий збір за подання адміністративного позову в сумі 3842 грн., згідно платіжних доручень №78 та №77 від 09.04.2019 (а.с. 4-5) та за подання апеляційної скарги в сумі 2881,50 грн., згідно платіжного доручення №205 від 22.07.2019 (а.с. 186).
Оскільки апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргранд" апеляційний суд задовольнив в частині оскаржуваного рішення суду першої інстанції, відповідно до ст.ст. 139, 252 КАС України слід стягнути на користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області судовий збір у розмірі 4802 грн. 50 коп., а саме 1921 грн. - за подання позовної заяви та 2881,5 грн. - за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргранд" задовольнити повністю.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 червня 2019 року скасувати в частині відмови Товариству з обмеженою відповідальністю "Укргранд" у скасуванні рішення комісії Головного управління ДФС у Хмельницькій області, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації №1091901/42686589 від 01.03.2019, №1092030/42686589 від 01.03.2019.
Ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргранд" частково.
Скасувати рішення комісії Головного управління ДФС Хмельницької області, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації №1091901/42686589 від 01.03.2019, №1092030/42686589 від 01.03.2019.
В іншій частині рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 червня 2019 року залишити без змін.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргранд" (29025, вул. Кам'янецька, 16, м. Хмельницький, Хмельницька область, ідентифікаційний код - 42686589) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області (29000, м. Хмельницький, вул. Пилипчука, 17, ідентифікаційний код - 43142957) судовий збір у розмірі 4802 (чотири тисячі вісімсот дві) грн. 50 коп.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Охрімчук І.Г. Капустинський М.М.