01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua
Головуючий у першій інстанції: Огурцов О.П.
Суддя-доповідач: Епель О.В.
28 жовтня 2019 року Справа № 640/6839/19
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Епель О.В.,
суддів: Карпушової О.В., Лічевецького І.О.,
за участю секретаря Лісник Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційні скарги Департаменту з питань архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та фізичної особи-підприємця Марусевича Івана Михайловича на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 липня 2019 року у справі
за позовом акціонерного товариства «Український центр обслуговування
пасажирів на залізничному транспорті України»
до Державної архітектурно-будівельної інспекції України,
Департаменту з питань архітектурно-будівельного контролю
м. Києва виконавчого органу Київської міської ради
(Київської міської державної адміністрації),
третя особа на стороні відповідачів,
яка не заявляє самостійні вимоги
на предмет спору: фізична особа-підприємець ОСОБА_2
про визнання протиправними та скасування
декларації і повідомлення,
Історія справи.
Акціонерне товариство «Український центр обслуговування пасажирів на залізничному транспорті України» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - відповідач-1), Департаменту з питань архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач-2), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 про:
- визнання протиправною та скасування декларації про початок будівельних робіт від 06.09.2013 р. № КВ083132490015;
- визнання протиправним та скасування повідомлення про внесення змін до декларації про початок будівельних робіт від 12.10.2018 р. № КВ102182851373.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 липня 2019 року адміністративний позов було задоволено.
Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є власником нежитлової будівлі, яка знаходиться поряд зі спірним об'єктом будівництва ФОП ОСОБА_2 , а тому оскаржувані позивачем декларація та повідомлення про внесення змін до декларації впливають на права та інтереси позивача.
Крім того, суд дійшов висновку, що проектна документація ФОП ОСОБА_2 складена з порушенням вимог законодавства, що в декларації про початок виконання будівельних робіт наведено недостовірні дані щодо поверховості будівлі (зазначено 6 замість фактичних 7-ми поверхів), чим збільшено її площу, а також, що замовниками будівництва не було отримано дозволу на виконання земельних робіт, чим порушено законодавством про охорону культурної спадщини.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач - Департамент з питань архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу КМР (КМДА) та ФОП ОСОБА_2 подали апеляційні скарги, в яких наполягають на тому, що позивачем не доведено порушення його прав та інтересів оскаржуваною ним декларацією та повідомленням про внесення змін до декларації, що належне йому нежитлове приміщення знаходиться на відстані близько 30 метрів від об'єкта будівництва позивача, а також що доводи позивача про порушення його прав внаслідок недотримання замовниками будівництва вимог пожежної безпеки та про існування потенційної небезпеки погіршення стану будівлі позивача не підтверджуються доказами і ґрунтуються на припущеннях.
Апелянт - відповідач також зазначає, що оскаржувана позивачем декларація та повідомлення про внесення змін до декларації містять повні та коректні дані, необхідні для їх реєстрації.
Апелянт - ОСОБА_2 наголошує, що позивачем не доведено, що його проект будівництва розроблений з порушенням будівельних норм та правил пожежної безпеки, що законодавством передбачено право, а не обов'язок органу архбудконтролю скасовувати декларацію про початок виконання будівельних робіт, яке може бути реалізовано лише за наявності вини декларанта щодо зазначення в ній недостовірних даних, що замовник будівництва не несе відповідальності за дії проектної організації, що законодавством чітко передбачено можливість скасування декларації лише в разі зазначення в ній таких недостовірних даних, що надають підстави вважати об'єкт самочинним будівництвом.
Крім того, апелянт ОСОБА_2 зазначає, що будівельні роботи на спірному об'єкті взагалі зупинені до з'ясування спірних обставин та не проводяться, що під час перевірки не було встановлено порушення висотності спірного об'єкта і що ним, як замовником, та Департаментом було погоджено будівництво 7-ми поверхів, що відмічено в генеральному плані м. Києва і не порушує вимоги містобудівних умов та обмежень.
Також апелянт ОСОБА_2 звертає увагу на те, що відсутність дозволу на виконання земельних робіт, як на тому наполягає позивач, надає підстави органам архбудконтролю для винесення припису про усунення такого порушення, а не для скасування декларації про початок виконання будівельних робіт, і що взагалі наявність такого дозволу необхідна при виконанні робіт з влаштування котловану, які ним не проводилися, а також, що відсутність такого дозволу ніяким чином не може порушувати прав та інтересів позивача.
Апелянт ОСОБА_2 , окрім зазначеного, також стверджує, що спірні правовідносини взагалі не підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства та мають приватно-правовий характер.
З цих та інших підстав апелянти вважають, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому, а тому просять його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.08.2019 р. відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.
Позивачем подано відзиви на апеляційні скарги, в яких він просить залишити скарги без задоволення, а рішення суду - без змін та наполягає на недостовірності даних декларації про початок виконання будівельних робіт на спірному об'єкті, про невідповідність містобудівної документації вимогам законодавства та законності і обґрунтованості висновків суду першої інстанції.
Від інших учасників справи відзиви на а/с не надходили.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2019 р. та від 16.10.2019 р. витребувано додаткові докази, продовжено строк розгляду апеляційних скарг та відкладено судовий розгляд справи.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а рішення суду - скасуванню з наступних підстав.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 06.09.2013 р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в м. Києві зареєстровано за № КВ083132490015 подану замовником - ФОП Марусевичем І.М. декларацію про початок виконання будівельних робіт щодо об'єкта - торгівельний комплекс за адресою: м. Київ, Привокзальна площа у Солом'янському районі, вид будівництва - нове будівництво ІІІ категорії складності.
08.10.2018 р. ФОП ОСОБА_2 до Департаменту з питань архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу КМР (КМДА) подано повідомлення про зміну даних у вказаній декларації про початок виконання підготовчих/будівельних робіт, що зареєстровано за № 073/09/01-0810/4.
У зазначеному повідомленні замовником будівництва, доведено до відома контролюючого органу інформацію зміну даних у декларації про початок виконання підготовчих/будівельних робіт (необхідне підкреслити), зареєстрованій 06.09.2013 р. за № KB 083132490015, а саме: змінено відповідальну особу за проведення технічного нагляду на ОСОБА_5 , сертифікат AT 003512 від 29.04.2015 та змінено склад замовників.
Департаментом з питань архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу КМР (КМДА) проведено позапланову перевірку щодо дотримання суб'єктами містобудування ФОП ОСОБА_2 , ТОВ «Кепітал-Будінвест», ТОВ «КСТ-Інвест», ПП «УКРБАЛТПРОЕКТ» вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об'єкті будівництва «Торгівельний комплекс» за адресою: Привокзальна площа у Солом'янському районі міста Києва, за результатами якої складено акт від 14.03.2019 р. б/н.
Зазначеним актом, зокрема, встановлено, що замовником будівництва ФОП ОСОБА_2 у декларації про початок виконання будівельних робіт від 06.09.2013 № р. KB 083132490015 наведено наступні дані:
1) проектна документація «Торгівельний комплекс» на Привокзальній площі у Солом'янському районі м. Києва розроблена ПП «УкрБалтПроект» та затверджена наказом ФОП ОСОБА_2 від 06.06.2013 р. № 1;
2) площа земельної ділянки складає 0,0402 га (402 кв. м); площа забудови 364,7 кв. м; поверховість 6 поверхів, генеральний підрядник ТОВ «КСТ-Інвест».
Крім того, у вказаному акті контролюючим органом встановлено, що відповідно до містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 08.01.2013 р. № 237/0/18-1/009-13 площа забудови повинна складати не більше ніж 60% від площі ділянки; ділянка проектування знаходиться у Центральному історичному ареалі та в зоні забудови III категорії, проектні рішення слід узгодити з органами, уповноваженими у сфері охорони культурної спадщини, та врахувати вимоги Закону України «Про охорону культурної спадщини» та постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №318.
Також в акті перевірки органом контролю зазначено, що на Привокзальній площі ТОВ «КСТ-Iнвест» розпочато виконання будівельних робіт з будівництва торгівельного комплексу з порушенням будівельних норм, а саме за відсутності проекту виконання робіт на будівельному майданчику, що проектна організація ПП «УкрБалтПроект» передала замовнику будівництва проектну документацію, розроблену з порушенням вимог законодавства, містобудівної документації вихідних даних для проектування об'єктів, будівельних норм, стандартів і правил, а саме: з відхиленням від п. 2 містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки (площа забудови не повинна складати більше ніж 241,2 кв. м (60%), згідно проекта 323,78 кв. м (80%).
Крім того, контролюючий орган дійшов висновку, що замовником будівництва ФОП ОСОБА_2 наведено недостовірні дані у декларації про початок виконання будівельних робіт: «Торгівельний комплекс» на Привокзальній площі у Солом'янському районі м. Києва від 06.09.2013 р. № КВ 083132490015 у частині поверховості об'єкта будівництва зазначено 6 поверхів замість 7, не отримано дозвіл на виконання земельних робіт.
АТ «Український центр обслуговування пасажирів на залізничному транспорті України» на праві приватної власності належить нежитлова будівля - база (літ. А) загальною площею 1658,20 кв.м. за адресою: м. Київ, площа Вокзальна, 3 .
Вважаючи декларацію про початок будівельних робіт від 06.09.2013 р. № КВ083132490015 та повідомлення про внесення змін до цієї декларації протиправними і такими що порушують його права та інтереси, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Нормативно-правове обґрунтування.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Законами України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 р. № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI), Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою КМУ від 23.05.2011 р. № 553 (далі - Порядок № 553).
Так, відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Частиною 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У ч.ч. 1, 3, 4 ст. 5 КАС України закріплено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.
Суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ч.ч. 1-5 ст. 26 Закону № 3038-VI закріплено, що забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва.
Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів.
Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону.
Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; реєстрація права власності на об'єкт містобудування.
Згідно з ч.ч. 1-3, 6, 8, 10 ст. 29 Закону № 3038-VI основними складовими вихідних даних є: містобудівні умови та обмеження; технічні умови; завдання на проектування.
Фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва.
Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі.
Перелік об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.
До містобудівних умов та обмежень можуть включатися вимоги щодо архітектурних та інженерних рішень.
Містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об'єкта незалежно від зміни замовника.
Завдання на проектування визначає обґрунтовані вимоги замовника до планувальних, архітектурних, інженерних і технологічних рішень об'єкта будівництва, його основних параметрів, вартості та організації його будівництва і складається з урахуванням технічних умов, містобудівних умов та обмежень.
Пунктом 2 частини 1 та частиною 2 статті 34 Закону № 3038-VI встановлено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I - III категорій складності.
Зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 8 ст. 36 Закону № 3038-VI право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах, що належать до I - III категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.
Реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт проводить орган державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом п'яти робочих днів з дня надходження декларації.
Виконувати будівельні роботи, підключати об'єкт будівництва до інженерних мереж та споруд без реєстрації зазначеної декларації забороняється.
За наявності зареєстрованої декларації про початок виконання будівельних робіт отримання замовником та генеральним підрядником чи підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт та видалення зелених насаджень у межах будівельного майданчика не вимагається.
Замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про початок виконання будівельних робіт, та виконання будівельних робіт без зареєстрованої декларації.
Згідно зі ст. 41 Закону № 3038-VI державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об'єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.
Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.
Підставами для проведення позапланової перевірки, зокрема є звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності
У п.п. 2, 5, 7, 16 Порядку № 553 передбачено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням: вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції; порядку здійснення авторського і технічного нагляду, ведення загального та (або) спеціальних журналів обліку виконання робіт, виконавчої документації, складення актів на виконані будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи; інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об'єкта будівництва.
Державний архітектурно-будівельний контроль на об'єктах будівництва, що є власністю іноземних держав, міжнародних організацій, іноземних юридичних і фізичних осіб та розташовані на території України, здійснюється відповідно до цього Порядку.
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом. Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.
За результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або законних інтересів особи на момент її звернення до суду.
При цьому, таке порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у відповідних законодавчих актах право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Разом з тим, саме по собі порушення вимог закону рішенням суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов'язковою умовою для цього є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів відповідним рішенням.
З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у належності особі яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Таким чином, обов'язковою умовою для задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та/або охоронюваних законом інтересів, зокрема, наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
Аналогічні правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 21.11.2018 р. у справі № 504/4148/16-а та, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов'язковими для колегії суддів при вирішенні даної справи.
Перевіряючи доводи апеляційних скарг та аналізуючи, відповідно принципу рівності всіх учасників судового процесу, регламентованого статтею 8 КАС України, доводи позивача, колегія суддів зазначає, що ані до суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження позивачем не надано належних і допустимих у розумінні ст. 73, 74 КАС України доказів порушення його прав або законних інтересів внаслідок реєстрації ФОП ОСОБА_2 . декларації про початок будівельних робіт від 06.09.2013 р. № КВ083132490015 та повідомлення про внесення змін до декларації про початок будівельних робіт від 12.10.2018 р. № КВ102182851373.
При цьому, доводи позивача про те, що йому належить нежитлове приміщення, яке розташовано впритул до спірного об'єкта будівництва, є необґрунтованими та не підтверджуються жодними доказами. Напроти, з матеріалів справи, зокрема фотознімків, наданих самим же позивачем, вбачається, що земельна ділянка, на якій ФОП ОСОБА_2 заплановано будівництво спірного об'єкта, та нежитлове приміщення позивача розташовані не впритул одне від іншого, а навпаки - на значній відстані /Т. 1 а.с. 198, Т. 3 а.с. 13/.
Посилання позивача на те, що в належній йому будівлі через будівництво ФОП ОСОБА_2 відпадає плитка та з'являються тріщини, апеляційним судом до уваги не приймаються, оскільки засновані на припущеннях та не підтверджуються належними доказами. Надані позивачем до апеляційного суду фотокопії стін та приміщень /Т. 3 а.с. 5-8/ такими доказами не є, оскільки з вказаних знімків неможливо встановити, які саме приміщення (за якою адресою тощо) на них зображені і, тим більше, перевірити причинно-наслідковий зв'язок між будівельними роботами на об'єкті ФОП ОСОБА_2 та відповідними ушкодженнями.
Водночас, відповідно до ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим, а не засновуватися на припущеннях.
Крім того, судова колегія відзначає, що будівельні роботи на вказаному об'єкті зупинені.
Твердження позивача про те, що будівництво на об'єкті ФОП ОСОБА_2 перешкоджає швидкій евакуації людей з його будівлі, порушує правила пожежної безпеки та є суспільно небезпечним, також засновані на припущеннях та не підтверджуються відповідними доказами.
Таким чином, проаналізувавши доводи позивача щодо підстав звернення до суду, колегія суддів вважає, що наведені ним обставини не вказують на порушення оскаржуваною декларацією та повідомленням його конкретних індивідуальних прав та охоронюваних законом інтересів.
Разом з тим, колегія суддів також приймає до уваги правову позицію Конституційного Суд України, викладену в рішенні від 01.12.2004 р. № 18-рп/2004, в якому КСУ розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.
Крім того, згідно з висновками КСУ, викладеними в рішенні від 14.12.2011 р. № 19-рп/2011 право на захист належить особі, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність.
Однак, як встановлено вище, позивачем не доведено, що оскаржувані ним декларація про початок виконання будівельних робіт та повідомлення про внесення до неї змін порушують саме його відповідне право або охоронюваний законом інтерес внаслідок їх затвердження органом архбудконтролю.
З огляду на це, судова колегія приймає до уваги доводи апелянтів щодо недоведеності порушення прав та інтересів позивача, на захист яких він звернувся з цим позовом.
Водночас, доводи апелянта - ФОП ОСОБА_2 щодо непідсудності цього спору адміністративному суду апеляційний суд відхиляє, оскільки позовні вимоги заявлені позивачем до відповідачів, які є суб'єктами владних повноважень, з приводу реалізації ними владної-управлінських функцій у галузі містобудівної діяльності, що в сукупності з підставами звернення позивача до суду з цим позовом та предметом позовних вимог, відповідно до ст. 19 КАС України, надає підстави стверджувати про підсудність цієї справи саме суду адміністративної юрисдикції.
Повно та всебічно аналізуючи доводи обох сторін, колегія суддів також зазначає, що позивач стверджує про будівництво замовником ФОП ОСОБА_2 спірного об'єкта висотою 7 поверхів, але наявними у справі матеріалами перевірки та доказами фотофіксації це не підтверджується.
Окрім викладеного, колегія суддів також звертає увагу й на те, що фактично законодавством передбачено дві категорії недостовірних даних, які можуть бути зазначені у декларації:
1) на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в декларації, не відповідала дійсності, та/або розбіжностей між даними, зазначеними у декларації, які не є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом відповідно до статті 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»;
2) на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або розбіжностей між даними, зазначеними у декларації, наведених у зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом.
При цьому, якщо у першому випадку наслідком зазначення недостовірних відомостей у декларації є застосування штрафних санкцій із покладенням обов'язку на суб'єкт містобудування виправити допущені неточності, то в другому безумовним результатом вказування такої інформації є скасування реєстрації декларації.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, замовником було отримано відповідний пакет документів на будівництво спірного об'єкта, а тому підстави вважати його самочинним будівництвом відсутні.
Крім того, згідно з Порядком № 553 проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні та декларації про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні та декларації про початок виконання будівельних робіт відбувається протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів.
Втім, декларація про початок виконання будівельних робіт від 06.09.2013 р. № КВ083132490015 була зареєстрована у вересня 2013 року, тобто, проведення перевірки достовірності наведених у ній даних могло бути здійснено до квітня грудня 2013 року уповноваженим органом архбудконтролю.
Надаючи оцінку всім доводам сторін, судова колегія приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення позову в цій справі та вважає, що судом першої інстанції було неповно встановлено обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.
Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування
Отже, апеляційні скарги Департаменту з питань архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 підлягають задоволенню, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 липня 2019 року - скасуванню, а в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційні скарги Департаменту з питань архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 липня 2019 року - скасувати.
У задоволенні адміністративного позову акціонерного товариства «Український центр обслуговування пасажирів на залізничному транспорті України» до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Департаменту з питань архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування декларації і повідомлення - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Судове рішення виготовлено 28 жовтня 2019 року.
Головуючий суддя
Судді: