Справа № 826/14274/18
28 жовтня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Губської Л.В. та суддів Бєлової Л.В., Карпушової О.В., розглянувши клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2019 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головне управління Держпраці у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови,-
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Разом з апеляційною скаргою позивач заявляє клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Як вбачається з матеріалів справи, апелянт подав апеляційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2019 року після спливу строку на апеляційне оскарження, оскільки, апеляційна скарга подана до суду першої інстанції 18 жовтня 2019 року.
Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження обґрунтовується несвоєчасним отриманням копії оскаржуваного рішення. Заявник вказує, що про прийняття рішення у справі він дізнався лише 07 жовтня 2019 року під час ознайомлення з матеріалами справи і в той же день звернувся із заявою про видачу копії рішення суду.
Разом з тим, матеріали справи свідчать, що копія рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2019 року скеровувалась позивачеві судом першої інстанції рекомендованим листом з повідомленням про вручення 10 квітня 2019 року, яке згодом повернулось відправнику у зв'язку із закінченням терміну зберігання.
Лист було відправлено ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Аналогічна адреса вказана позивачем в позовній заяві та міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Отже, можливість вчасного подання апеляційної скарги залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб'єктивний характер, а тому підстав для поновлення пропущеного процесуального строку у даному випадку суд не вбачає та відмовляє у задоволенні клопотання з наведених у ній підстав.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява № 23436/03).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання апеляційної скарги.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту шостого частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі «UnionAlimentariaSanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання поважними причин пропуску строку на апеляційне оскарження, вказані у клопотанні, та задоволення цього клопотання.
Керуючись ст. 121, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач Л.В. Губська
Судді Л.В. Бєлова
О.В. Карпушова