Справа № 420/4912/19
24 жовтня 2019 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Кравченка М.М.;
за участі:
секретаря судового засідання - Кушкань Т.В.;
представника позивача - Добрової К.Ю.;
представника відповідача - Аветюка С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Будівельна компанія «ЄКОТЕХСТРОЙ» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.07.2019 року № 0034281403 та № 0034261403, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Будівельна компанія «ЄКОТЕХСТРОЙ» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС в Одеській області, в якій просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.07.2019 року № 0034281403 та № 0034261403.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне. Спеціалістами ГУ ДФС України в Одеській області з 20.02.2019 року по 05.03.2019 року було проведено документальну планову виїзну перевірку податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2016 по 30.09.2018 р. включно. За результатами перевірки позивачу було донараховано податок на прибуток підприємств в сумі 1253021 грн. 00 коп., податок на додану вартість в сумі 1403446 грн. 00 коп., було вручено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 18 липня 2019 року: № 0034281403 про збільшення суми грошового зобов'язання за податком на прибуток підприємств в сумі 1253021,00 грн., № 0034261403 про збільшення суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість в сумі 1403446,00 грн. Позивач скористався процедурою позасудового адміністративного оскарження результатів перевірки, рішенням ДФС України від 10.08.2019 р. № 31779/6/9999-11-04-0125 в частині оскаржуваних повідомлень-рішень скаргу позивача було залишено без задоволення. Позивач вважає оскаржувані повідомлення-рішення незаконними, необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22.08.2019 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Будівельна компанія «ЄКОТЕХСТРОЙ» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.07.2019 року № 0034281403 та № 0034261403 було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що ТОВ «ІБК «ЄКОТЕХСТРОЙ» на порушення п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України, п.5, п.7, п.8, п.10, п.21 П(с)БО 15 «Дохід» занижено показник по рядку (код 01) Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку Декларації з податку на прибуток підприємства у зв'язку із безоплатним отриманням товарів від третіх осіб, що впливають на формування доходів, та враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, на загальну суму 6771398 грн.; на порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України завищено податковий кредит на суму ПДВ 1354279,49 гривень. Відповідно до інформаційної бази даних Податковий блок «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у перевіряємому періоді у ТОВ «ІБК «ЄКОТЕХСТРОЙ» по взаємовідносинам з постачальниками ТОВ «СІКА УКРАЇНА», ТОВ «СТАБ-САН». Розбіжності по взаємовідносинам ТОВ «ІБК «ЄКОТЕХСТРОЙ» з постачальником ТОВ «СІКА УКРАЇНА» на суму ПДВ 559,93 грн. в березні 2016 року виникли у зв'язку з тим, що покупцем ТОВ «ІБК «ЄКОТЕХСТРОЙ» не зменшено податковий кредит за березень 2016 року на суму 559,93 грн. розрахунком коригування, виписаним постачальником та задекларованим в Додатку 1 до Податкових декларацій з податку на додану вартість. Розбіжності по взаємовідносинам ТОВ «ІБК «ЄКОТЕХСТРОЙ» з постачальником ТОВ «СТАБ-САН» на суму ПДВ 8400 грн. в листопаді 2017 року виникли у зв'язку з тим, що покупцем ТОВ «ІБК «ЄКОТЕХСТРОЙ» не зменшено податковий кредит за листопад 2017 року на суму 8400 грн. розрахунком коригування, виписаним постачальником та задекларованим в Додатку 1 до Податкових декларацій з податку на додану вартість (детально описано в акті перевірки).
У відповіді на відзив позивач зазначає, що відповідачем не проводились перевірки зазначених контрагентів з питань взаємовідносин з позивачем, відсутні рішення суду про визнання господарських операцій між позивачем та зазначеними контрагентами фіктивними/нікчемними/нереальними. Операції позивача на придбання робіт (послуг) у вказаних контрагентів та використання останніх у власній господарській діяльності, підтверджуються відповідними первинними документами (господарськими договорами, актами приймання виконаних будівельних робіт, підсумковими відомостями ресурсів, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, розрахунками загальновиробничих витрат до кошторисів, видатковими накладними (для придбання товарів) здійсненням розрахунків).
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -
Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Будівельна компанія «ЄКОТЕХСТРОЙ» зареєстроване та перебуває на обліку в Головному управлінні ДФС в Одеській області як платник податків.
На підставі направлень від 18.02.2019 року, наказу від 07.02.2019 року № 833, відповідно до плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 1 квартал 2019 року, в період з 20.02.2019 року по 13.03.2019 року співробітники Головного управління ДФС в Одеській області провели документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Будівельна компанія «ЄКОТЕХСТРОЙ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 року по 30.09.2018 року, валютного законодавства за період з 01.01.2016 року по 30.09.2018 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 року по 30.09.2018 року.
За результатами цієї перевірки 20.03.2019 року Головне управління ДФС в Одеській області склало акт № 458/15-32-14-03/34673858 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІНВЕСТИЦІЙНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ЄКОТЕХСТРОЙ», код ЄДРПОУ 34673858, податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 30.09.2018, валютного - за період з 01.01.2016 по 30.09.2018, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2016 по 30.09.2018», в якому встановлені наступні порушення з боку позивача, крім іншого:
- п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України, п.5, п.7, п.8, п.10, п.21 П(с)БО 15 «Дохід», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318 зареєстрованого в міністерстві юстиції України від 19.01.2000 року за № 27/4248, п.1, п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1218852 грн.;
- п. б) п.192.1.1, п.192.3 ст.192, п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1371918,00 грн.
Не погоджуючись з вказаними висновками акту перевірки від 20.03.2019 року № 458/15-32-14-03/34673858 Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Будівельна компанія «ЄКОТЕХСТРОЙ» 09.04.2019 року подало заперечення до Головного управління ДФС в Одеській області.
Головне управління ДФС в Одеській області повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Будівельна компанія «ЄКОТЕХСТРОЙ», що висновки акту перевірки залишаються без змін.
За наслідками перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Будівельна компанія «ЄКОТЕХСТРОЙ» на підставі акту перевірки від 20.03.2019 року № 458/15-32-14-03/34673858 відповідно до зазначених порушень Головне управління ДФС в Одеській області прийняло податкові повідомлення-рішення:
- від 18.07.2019 року № 0034281403, яким позивачеві за порушення п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України, п.5, п.7, п.8, п.10, п.21 П(с)БО 15 «Дохід», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318 зареєстрованого в міністерстві юстиції України від 19.01.2000 року за № 27/4248, п.1, п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 1253021,00 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями 1002417,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 250604,00 грн.;
- від 18.07.2019 року № 0034261403, яким позивачеві за порушення п. б) п.192.1.1, п.192.3 ст.192, п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1403446,00 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями 1122757,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 280689,00 грн.
Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 18.07.2019 року № 0034281403 та № 0034261403 Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Будівельна компанія «ЄКОТЕХСТРОЙ» подало скаргу до Державної фіскальної служби України.
Державна фіскальна служба України 10.07.2019 року прийняла рішення про результати розгляду скарги, яким податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 18.07.2019 року № 0034281403 та № 0034261403 залишила без змін, а скаргу без задоволення.
Під час розгляду справи суд встановив, що в періоді, який перевірявся, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Будівельна компанія «ЄКОТЕХСТРОЙ» мало фінанси-господарські відносини на підставі договору підряду з ТОВ «КСИЛОН», договору підряду з ТОВ «АГРОТЕРМ», договору підряду з ПП «ПРОМТЕХСЕРВІС», договору на поставку та надання послуг з ТОВ «ДЕЛЬТАБРОБІНВЕСТ», договорів поставки з ТОВ «СІКА Україна», ТОВ «СТАБ-САН», ТОВ «ЄВРОСЕРВІС БМ».
З огляду на зміст вказаних договорів позивача з контрагентами, суд дійшов висновку, що вони містять всі істотні умови, які передбачені законодавством.
На підтвердження реальності виконання зазначених договорів позивач надав до суду наступні документи: акти приймання виконаних будівельних робіт, підсумкові відомості ресурсів, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, розрахунки загальновиробничих витрат до кошторисів, видаткові накладні, податкові накладні, акти наданих послуг, рахунки на оплату, платіжні доручення.
Зазначені роботи (послуги) були використані Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Будівельна компанія «ЄКОТЕХСТРОЙ» у власній господарській діяльності в рамках господарських взаємовідносин, а саме: Договору підряду № 94/18 від 01.06.2018 року (виконання робіт із будівництва будівлі казарми поліпшеного планування у військовому містечку № 1, м. Подільськ, шифр-І/К-2); Договору підряду № 003/17-11 від 17.11.2016 року (капітальний ремонт водопроводу по вул. Миру 127-66, с. Першотравневе, Ізмаїльського p-ну, Одеської області) з Першотравневою сільською радою; Договору підряду № 120 (капітальний ремонт водопроводу по вул. Гагаріна, 149-82, с. Першотравневе, Ізмаїльського p-ну, Одеської області) з Першотравневою сільською радою; Договір підряду (капітальний ремонт водопроводу по вул. Шкільна, 144-76, с. Першотравневе, Ізмаїльського p-ну, Одеської області) з Першотравневою сільською радою; Договору генерального підряду № 26/12-01 від 26.12.2016 року (16-поверховий будинок, багатоквартирний житловий будинок за адресою м. Одеса, вул. Пішонівська, 24/1, ІІ-ий пусковий комплекс за адресою: м. Одеса, вул. Пішонівська, 20-28) з ТОВ «ОДЕСЬКИЙ РЕМОНТНО-МОНТАЖНИЙ КОМБІНАТ» та Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «ПІШОНБУД»; Договору № 30/07-15 від 12.09.2016 року (комплекс робіт по водопровідній мережі по вул. Кишинівській (м. Білгород-Дністровський)) з КП «Білгород-Дністровськводоканал»; Договору № 07/08-17 від 07.07.2017 року (реконструкція офіс-складу по вул. Вапняна 87/7 в м. Одеса) з ПП «Кронос»; Договору № 301 від 10.10.2016 року (капітальний ремонт системи ХВ, ГВ житлового будинку по вул. Святослава Ріхтера, 128, м. Одеса) з Департаментом міського господарства Одеської міської ради; Договору № 300 від 10.10.2016 року (капітальний ремонт системи ХВ, ГВ житлового будинку по вул. Святослава Ріхтера, 134, м. Одеса) з Департаментом міського господарства Одеської міської ради; Договору № 356 від 07.11.2016 року (капітальний ремонт інженерних мереж житлового будинку по Тираспольському шосе, 27, м. Одеса) з Департаментом міського господарства Одеської міської ради; Договору підряду № 26 від 26.09.2016 року з ТОВ «ОЛИС» (реконструкція нежитлових будівельно-виробничих приміщень з адміністративно-побутовим корпусом ТОВ «ОЛИС» по вул. Стовбова 28/1 в м. Одеса), що підтверджує ділову мету та економічну доцільність господарських відносин позивача з контрагентами, зазначеними у акті перевірки.
Суд встановив, що позивач за КВЕД має право займатися наступними видами діяльності: покрівельні роботи; інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і. у.; неспеціалізована оптова торгівля; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; будівництво житлових і нежитлових будівель (основний).
Тобто, укладені договори позивача з його контрагентами повністю узгоджуються, є логічними та відповідають тому виду діяльності, яким займається підприємство позивача.
Також, суд звертає увагу, що зазначені договори, укладені між позивачем та контрагентами, є чинними, ніким не скасовані, а їх виконання підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.
Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) врегульовано Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704.
Згідно з пп.пп.2.1-2.2 п.2 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).
Суд зазначає, що матеріали справи містять всі необхідні документи на підтвердження здійснення фінансово-господарських відносин позивача з контрагентами в періоді, що перевірявся, які відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій.
З наданих позивачем первинних документів вбачається, що вказаними контрагентами позивача в періоді, що перевірявся, виконувалися роботи, надавалися послуги, поставлялися товари, а позивач в свою чергу здійснював оплату за поставлені товари, виконані роботи та надані послуги з метою провадження своєї господарської діяльності, що підтверджується матеріалами справи.
Крім того, за наслідками цих господарських операцій вказані контрагенти видали податкові накладні, які були включені позивачем у податкову звітність у періоді, що перевірявся.
Відповідно до пп.180.1.1 п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України платником податку є будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.
Суд встановив, що позивач та його контрагенти на момент здійснення вказаних господарських операцій були платниками податків.
Згідно з пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Відповідно до п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Згідно з п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.
В акті перевірки відповідач зазначає, що ТОВ «ІБК» «ЄКОТЕХСТРОЙ» не зменшено податковий кредит за березень 2016 р. на суму 559,93 грн. розрахунком коригування виписаним постачальником ТОВ «СІКА УКРАЇНА» та задекларованим в Додатку 1 до Податкових декларацій з податку на додану вартість, а саме постачальником зменшено податкові зобов'язання в червні 2016 за березень 2016 р. на суму (-) 559,93 грн., Додаток 1 «Розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1)» № 9093893519 від 08.06.2016 року. ТОВ «ІБК» «ЄКОТЕХСТРОЙ» не зменшено податковий кредит за листопад 2017 р. на суму 8400,00 грн. розрахунком коригування виписаним постачальником ТОВ «СТАБ-САН» та задекларованим в Додатку 1 до Податкових декларацій з податку на додану вартість, а саме постачальником зменшено податкові зобов'язання в листопаді 2017 за листопад 2017 р. на суму (-) 8400,00 грн., Додаток 1 «Розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1)» № 9270486280 від 18.12.2017 року. Розбіжності по взаємовідносинам ТОВ «ІБК» «ЄКОТЕХСТРОЙ» з постачальником ТОВ «ЄВРОСЕРВІС БМ» на суму ПДВ 8678,44 грн. в грудні 2017 р. виникли у зв'язку з тим, що у (продавця) ТОВ «ЄВРОСЕРВІС БМ» відсутні податкові зобов'язання на суму ПДВ 8678,44 грн. в Додатку 5 до декларації з ПДВ за грудень 2017 р.
Відповідно до п.192.1 ст.192 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних. Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних: постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації; отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу. Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов'язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг. Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг. Постачальник має право зменшити суму податкових зобов'язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.
Під час розгляду справи представник позивача зазначив, що встановлені розбіжності по взаємовідносинам з постачальником ТОВ «СІКА Україна» на суму ПДВ 559,93 грн. в березні 2016 року та з постачальником ТОВ «СТАБ-САН» на суму ПДВ 8400,00 грн. в листопаді 2017 року, які виникли у зв'язку з тим, що позивачем не зменшено податковий кредит за березень 2016 року на суму 559,93 грн. та в листопаді 2017 р. на суму 8400,00 грн. у відповідності з розрахунками коригування, виписаними постачальниками та задекларованих в Додатку 1 до Податкових декларацій з ПДВ, він визнає.
Разом з цим, представник відповідача під час розгляду справи не надав до суду належного розрахунку щодо включення зазначених сум до оскаржуваного податкового повідомлення рішення від 18.07.2019 року № 0034261403 з метою надання можливості для визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій (штрафу).
Згідно з п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних. З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні. У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.
Таким чином, відповідно до зазначених правових норм, з моменту списання коштів з банківського рахунка позивача або отримання ним товарів, робіт, послуг від контрагентів, що підтверджується податковими накладними, у нього виникло право на віднесення сум податку по операціях з цими контрагентами до складу свого податкового кредиту.
При цьому, факт виконання контрагентами позивача умов договорів підтверджується наданими до суду первинними документами, що знаходяться в матеріалах справи.
Також, посилання відповідача про відсутність у контрагентів позивача власних основних фондів, трудових ресурсів, виробничих активів не є доказом несумлінності платника податку - ТОВ «Інвестиційно-Будівельна компанія «ЄКОТЕХСТРОЙ», оскільки чинне законодавство передбачає можливість залучення третіх осіб для виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Крім того, позивач не повинен нести відповідальність за дії чи бездіяльність своїх контрагентів. Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сум податку по операціях з контрагентами до складу свого податкового кредиту у випадку, коли він виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження його розміру.
Згідно з ч.ч.1-2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Суд звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі «Інтерсплав проти України». Так, у п.37 рішення вказується: «Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов'язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких останні могли б ґрунтувати свої відмови». Відповідно до п.38 рішення зазначено: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».
У рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.
Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
У рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року), Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 18.07.2019 року № 0034281403 та № 0034261403 є протиправними та належать до скасування.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно з п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Будівельна компанія «ЄКОТЕХСТРОЙ» (вул. Софіївська, 15, м. Одеса, 65082, ідентифікаційний код 34673858) до Головного управління ДФС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, ідентифікаційний код 39398646) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.07.2019 року № 0034281403 та № 0034261403 - задовольнити.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 18.07.2019 року № 0034281403 та № 0034261403.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Будівельна компанія «ЄКОТЕХСТРОЙ» (код ЄДРПОУ 34673858) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 19210,00 грн.
Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Повний текст рішення складено 28 жовтня 2019 року.
Суддя М.М. Кравченко