Справа № 694/1528/19
провадження № 2/694/614/19
24.10.2019 року м. Звенигородка
Звенигородський районний суд Черкаської області в складі:
головуючої - судді Гончаренко Т.В.,
з участю секретаря судового засідання - Блискавки А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_2 , офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти немає) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_2 , офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти немає) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням вказавши, що вона являється власником житлового будинку з надвірними спорудами, який знаходиться за адресою будинок АДРЕСА_1 . В даному будинку зареєстрована як член сім"ї відповідач, а саме ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,яка починаючи з 25.01.2013 року проживала у вказаному будинку як невістка, але після розірвання шлюбу з її сином ОСОБА_4 жодного дня не проживала за місцем реєстрації (прописки) і місце її проживання їй невідоме. Хоча відповідач і зареєстрована в даному будинку, але з 20 жовтня 2014 року не проживає в ньому та в витратах по утриманню житла участі не приймає. Позивачу необхідно оформити субсидію, отримувати допомогу як малозабезпечена особа тому вона змушена звернутися до суду.
Позивач з урахуванням позовних вимог просить суд визнати відповідача ОСОБА_2 , такою, що втратила право на користування житловим будинком, що знаходиться за адресою: будинок АДРЕСА_1 , що на праві власності належить позивачу.
Ухвалою суду від 20.09.2019 провадження по вищезазначеній справі відкрито та ухвалено справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Копія позову з додатками на ім'я відповідача надсилались за адресою, зареєстрованою у встановленому законом порядку, що підтверджується поштовим відправленням суду.
Крім того, відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином через оголошення на офіційному веб-сайті Звенигородського районного суду Черкаської області.
Відповідачу було надано строк для надання відзиву на позовну заяву. Однак, у зазначений строк відзив на позовну заяву відповідачем не надано, тому відповідно до ч.8 ст. 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 2 ст. 281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд вважає, що справу можна розглянути за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно договору дарування від 23.07.1986 року, позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку з надвірними спорудами, який знаходиться за
адресою: будинок АДРЕСА_1 (а.с.5-6).
Як вказує позивач у поданій позовній заяві, починаючи з 25 січня 2013 року у вказаному будинковолодінні проживала та була зареєстрована її невістка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказане підтверджується копією будинкової книги /а.с.7-9/.
Відповідно до рішення Звенигородського районного суду від 20.10.2014 року шлюб між ОСОБА_4 і ОСОБА_2 розірвано /а.с.12/.
Як зазначає позивач, після розірвання шлюбу невістки з її сином, відповідачка жодного дня не проживала за місцем реєстрації та місце її проживання на даний час невідоме.
Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону №475/97-ВР від 17 липня 1997 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно із ч. 1 ст. 316 ЦК України, - правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України). Як зазначено у ч. 1 ст. 321 ЦК України, - право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ст. 319 ЦК України).
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права. Так, відповідно до положень ст. 391 ЦК України, - власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них (ст. 379 ЦК України).
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Відповідно до ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члені сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до акту складеного депутатом Звенигородської міської ради Звенигородського району Черкаської області Трубаєнко В.М. в присутності свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 від 06.09.2019 року вбачається, що в будинку АДРЕСА_1 зареєстрована ОСОБА_2 , але не проживає там з 2014 року ( а.с.11). Аналогічне підтверджено довідкою виданою виконавчим комітетом Звенигородської міської ради від 06.09.2019 року № 8169 (а.с.10).
Таким чином судом встановлено, що відповідач, яка зареєстрована за адресою: будинок АДРЕСА_2 , не проживає в будинку без поважних причин понад п'ять років і тому втратила право на користування цим житлом. Добровільно відповідач з реєстраційного обліку не знімається.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позов слід задовольнити та визнати відповідача такою, що втратила право на користування житловим будинком, що знаходиться за адресою: будинок АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підставі наведеного, ст. 167 ЖК України, ст. 317, 319, 321, 379, 382, 391, 405 ЦК України, Правовими позиціями висловленими судовою палатою у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ (справи пов'язані із застосуванням норм про захист права власності), правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду України від 5 листопада 2014 року, ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 247, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд,-
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 такою, що втратила право на користування житловим будинком, що знаходиться за адресою: будинку АДРЕСА_1 , що на праві власності належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Т.В. Гончаренко