28 жовтня 2019 року м.Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області
в складі судді - Галінської В.В.
секретар судового засідання - Калетинець Т.В.
справа № 569/11430/19,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Управління патрульної поліції у Рівненській області, Департамент патрульної поліції Національної поліції України,
третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному порядку справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Рівненській області, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_2 про скасування постанови ,-
ОСОБА_1 звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області із позовом до Управління патрульної поліції у Рівненській області, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_2 , в якому просить визнати дії інспектора Макарчук О.В., протиправними; скасувати оскаржувану постанову АВ № 1191770 від 31.05.2019 року, про накладення на нього адміністративного стягнення.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 31 травня 2019 року інспектором поліції Макарчук Ольгою Вікторівною, було винесено постанову серії ЕАВ №1191770 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у розмірі 255 гривень. В постанові зазначено, що він, нібито, керуючи транспортним засобом BMW ХЗ н.з. НОМЕР_1 , 31.05.2019, о 13 год. 56 хв. рухаючись по а/д м-06 Київ-Чоп 311 км нібито рухався зі швидкістю 88 км/год, чим порушив вимоги п 12.4 ПДР, за що ч.1 ст. 122 КУпАП України передбачено відповідальність у вигляді штрафу. Вважає, що спірна постанова винесена з порушенням норм чинного законодавства, а тому є незаконною та підлягає скасуванню. Так, патрульний автомобіль УПП був розміщений поза межами видимості з проїзної частини дороги, та без попереджуючого знаку про ведення відеофіксації, як передбачено нормами чинного законодавства. Зі слів працівника УПП він перевищив встановлену швидкість руху, що зафіксовано його колегою за допомогою пристрою "TRU САМ". На його прохання інспектором було надано сертифікат реєстрації пристрою "TRU САМ" від 2012 року та протокол повірки, проте він не впевнений, що повірку проходив саме цей фіксуючий засіб і вчасно. Свідоцтва про проходження навчання та використання фіксуючого засобу "TRU САМ", інспектором не було надано для ознайомлення. Засіб вимірювальної техніки має бути укомплектований документами про сертифікацію та допуск даного засобу техніки до використання в Україні, проте таких документів до оскаржуваної постанови відповідачем надано не було. Постанова не містить інформації про докази його нібито правопорушення, не містить свідчень свідків, потерпілих, технічних приладів, що мають функцію фото- і кінозйомки, відеозапису. Окрім того, під час винесення постанови інспектором не дотримано вимог ст.ст.33,245,280 КУпАП.
Також вказує, що інспектором не надано документу про допущення до роботи з вказаним пристроєм станом на 31.05.2019 року. Інспектор не надав підтвердження законності свого перебування на вказаній ділянці дороги де було нібито зафіксовано вчинене ним порушення ПДР, а також наявності в нього права використання приладу, що суттєво впливає на вирішення справи по суті.
30 серпня 2019 року за вх.№45036/19 представником відповідача Департаменту патрульної поліції подано відзив на позов, в якому вказують, що позивач при розгляді справи та у позовній заяві не заперечує сам факт вчинення правопорушення, а лише вказує про порушення процесуального порядку притягнення до адміністративної відповідальності. Перевищення швидкості громадянином ОСОБА_1 підтверджується фотознімком, що додається до постанови серії ЕАВ № 1191770 від 31.05.2019 та відеозаписом, здійсненим сертифікованим приладом лазерним вимірювачем ТRU САМ LTI 20/20 № 1147. Окрім того у відзиві обґрунтовано правомірність використання приладу TruCam, правомірність розгляду матеріалів за місцем скоєння, правомірність винесення постанови без складання протоколу.
Ухвалою суду від 13 червня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами розгляду позовного провадження окремих категорій термінових адміністративних справ відповідно до ст.ст. 268, 269 КАС України у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 21 червня 2019 року, визначено відповідачу строк для подання відзиву.
Ухвалою суду від 12 липня 2019 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача Департамент патрульної поліції Національної поліції України.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просив позов задоволити.
Представник відповідачів в судове засідання не з"явився, проте їх позиція висловлена у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши виступ позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з"ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об"єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннямист. 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353-XII визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306/далі -ПДР/ зазначено, що учасники дорожнього руху зобов"язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Відповідно до пункту 12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.
Ч. 1 ст. 122 КУпАП передбачає відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.
Відповідно до ст. 251 цього Кодексу, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, що притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
В силу ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об"єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Ст. 280 цього Кодексу вказує, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов"язаний з"ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з"ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Докази, які надані суду, свідчать про наступне.
31 травня 2019 року інспектором 3 роти 1 батальйону УПП в Рівненській області ДПП сержантом поліції Макарчук Ольгою Ігорівною винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ №1191770 від 31 травня 2019 року, відповідно до якої постановлено застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн., у зв"язку зі скоєнням адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Також в постанові зазначено, що 31.05.2019 о 13 год. 56 хв. а/д М-06 км. Київ-Чоп 311 км., водій керував ТЗ, рухався зі швидкістю 88км/год., при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті Бабин на 88 км/год.. Швидкість вимірювалася лазерним вимірювачем ТRU САМ LTI 20/20-1147, чим порушив п.12.4 ПДР, порушення швидкості режиму в населених пунктах (дозволена швидкість не більше 50 км/год.)
Відповідно до ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію" (надалі - Закон №580-VIII), поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Так, положення Закону №580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
Згідно переглянутого у судовому засіданні відеозапису наданого відповідачем до відзиву на позов, обставини вчинення правопорушення відповідають обставинам, викладеним у постанові. На відеозаписі та фотофіксації чітко видно автомобіль марки BMW ХЗ н.з. НОМЕР_1 , що рухався 31.05.2019 о 13-55 год. зі швидкістю 88 км/год. На фотокопії зазначено місце руху автомобіля - 311 км. а/д М-06 Київ-Чоп. Окрім того, у спірній постанові зазначено, що фотофіксація проводиться лазерним вимірювачем ТRU САМ, а у п.9 вказано: до постанови додається фото правопорушення.
Доводи позивача щодо відсутності у поліцейських правових підстав на використання пристрою TruCam не заслуговують на увагу з огляду на наступне.
Лазерний вимірювач швидкості TruCam LT 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29 серпня 2012 року № UА-МІ/1-2903-2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки "Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 "TruCam", який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У З197-12.
Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 05 квітня 2012 № 437 пристрій TruCam був виключений з Державного реєстру засобів вимірювальної техніки за № У3197-12.
Дана процедура проведення державних приймальних випробувань типів вимірювальної техніки з подальшою реєстрацією таких типів вимірювальної техніки в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки і видачею Сертифікатів затвердження типу засобів вимірювальної техніки була передбачена положеннямЗакону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" від 11 лютого 1998 року № 113/98-ВР, який втратив чинність 01 січня 2016 року та іншими підзаконними нормативно-правовими актами, які наразі втратили чинність.
Відповідно до п. 1.3 "Порядку оформлення та видачі сертифікатів затвердження типу засобів вимірювальної техніки, сертифікатів відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу та свідоцтв про визнання затвердження типу засобів вимірювальної техніки", затвердженого наказом Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України № 100 від 19 лютого 2000 року (втратив чинність 14 червня 2016 року) сертифікати затвердження типу засобів вимірювальної техніки видаються на підставі позитивних результатів державних приймальних або державних контрольних випробувань засобів вимірювальної техніки іноземними виробниками засобів вимірювальної техніки або їхнім офіційним представником в Україні для офіційного підтвердження затвердження типу засобів вимірювальної техніки і можливості їх вивезення на територію України партіями. Таким чином, процедура проводилась виключно відносно тих засобів вимірювальної техніки, які планувалося серійно виробляти в Україні або ввозити на територію України партіями..
На виконання вищевказаних нормативно-правових актів, які на даний час втратили чинність, здійснювалися державні приймальні випробування приладу TruCAM з подальшою реєстрацією останнього в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки і видачею сертифікату затвердження типу засобів вимірювальної техніки.
Так, Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02 листопада 2015 року № 1362 пристрій TruCam був виключений з Державного реєстру засобів вимірювальної техніки. Тобто, виходячи з вищевказаних положень, у разі виключення затвердженого типу засобів вимірювальної техніки із Державного реєстру заборонялося їх серійне виробництво або ввезення на територію України.
Але засоби вимірювальної техніки, які були ввезені на територію України та введені в експлуатацію до моменту їх виключення із даного Державного реєстру, дозволяється застосовувати, оскільки в даному випадку закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Крім того, відповідно до п. 3 Наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 липня 2016 року № 1161, який є чинним, зберігання інформації про затверджені типи засобів вимірювальної техніки, внесені в установленому порядку до набрання чинності Законом України "Про метрологію та метрологічну діяльність" до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, як і формування та ведення вказаного реєстру, здійснювалося до 01 січня 2019 року. При цьому, прилад TruCam було введено в експлуатацію в період його перебування в Державному реєстрі, відповідно його подальша експлуатація жодним чином не обмежена нормами чинного законодавства.
Наразі єдиною та визначальною вимогою діючого законодавства у сфері метрології та метрологічної діяльності до засобів вимірювальної техніки, які вже введено в експлуатацію, є необхідність здійснення їх повірки.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" від 05 червня 2014 року № 1314-VI, який набрав чинності 01 січня 2016 року, засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.
При цьому вищевказаним Законом не передбачено повторного проходження процедури сертифікації для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію.
Згідно наданого відповідачем свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/13778, виданого ДП "Укрметртестстандарт" від 06 грудня 2018 року та чинного до 06 грудня 2019 року, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTI 20/20 № ТС001147, є придатним до застосування.
Отже, застосування відповідачем приладу TruCam для вимірювання швидкості руху транспортного засобу є правомірним.
Документування правопорушень, зафіксованих за допомогою приладів, здійснюється поліцейськими згідно зі статтею 251 Кодексу України про Адміністративні правопорушення та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 № 1395.
Тому використання лазерного вимірювача швидкості TruCam органами Національної поліції України, а саме працівниками управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції є цілком правомірними.
Суд відхиляє доводи позивача щодо необхідності складення протоколу про адміністаритвне правопорушення з таких підстав.
Відповідно до положень статті 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
Частиною четвертою статті 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Відповідно до ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (частини перша, друга і третя статті 122). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. При цьому, протокол про адміністративне правопорушення не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено, зокрема, до компетенції Національної поліції - ч.2 ст.258 КУпАП. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Тому справа про адміністративне правопорушення, в якій винесена оскаржувана постанова, згідно тексту вищевказаної постанови, була розглянута безпосередньо на місці вчинення правопорушення без складення протоколу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, здійснення інспектором розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на місці вчинення адміністративного правопорушення без складання протоколу про адміністративне правопорушення відповідало нормам Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Позиція позивача не спростовує наявності його вини у вчиненні адміністративного правопорушення та не є підставою для скасування оскаржуваної постанови, а носить лише формальний характер.
Таким чином, надані відповідачем докази доводять винуватість ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Окрім того, висновок про те, що відеоматеріали з місця події є доказами в адміністративній справі, які безпосередньо свідчать про наявність та обставини правопорушення, неодноразово був висловлений Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 536/583/17, від 29 травня 2018 року у справі № 727/6565/17, від 11 липня 2019 року у справі № 686/15730/16-а.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб"єкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин та враховуючи наявні у справі докази суд вважає, що відповідач під час винесення оскаржуваної постанови відповідно до вимог ч.2 ст.77 КАС України довів правомірність своїх дій, діяв на підставі та в межах повноважень і у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, тому відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови.
Згідно з п.1 ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб"єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб"єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 72-77, 90, 241-243, 245, 246, 250, 295-297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Рівненській області, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_2 про скасування постанови - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони по справі:
позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 ,
відповідачі: Управління патрульної поліції у Рівненській області, м.Рівне. вул.Ст.Бандери, 14А, Департамент патрульної поліції, адреса: м.Київ, вул.Ф.Ернста, 3.
Повне судове рішення складене 28 жовтня 2019 року.
Суддя -