справа №813/1910/16
15 жовтня 2019 року
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Грень Н.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Редкевич О.Р.,
представника позивача Віняра Ю.С. ,
представника відповідача Міклюша Т.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в порядку загального позовного провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Тема" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, -
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Тема" до до Головного управління ДФС у Львівській області, в якій, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог позивач просить суд: визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001351601 від 12.05.2016 та податкове повідомлення-рішення №0001341601 від 12.05.2016 в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 1071112,50 грн, з яких 714075 грн - основний платіж та 357037,50 грн - штрафні санкції.
В обгрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку ТзОВ "Тема" (код ЄДРПОУ 22334316) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт від 22.04.2016 №63/13-01-14-01/22334316. Позивач заначив, що, висновки акта перевірки відповідача від 22.04.2016 №63/13-01-14-01/ 2223334316 не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Факт отримання ним маркетингових послуг від ТзОВ "Тема-Волинь" та ТзОВ "Тема-Поділля" на загальну суму 3967105 грн підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Окрім того позивач зауважив, що він працює з торгівельними операторами відповідно до договорів, укладених ще в 2010 році, податкові органи в період з 2010 по 2013 року та в 2015 році не вбачали порушень податкового законодавства при формуванні позивачем витрат на маркетингові послуги, отримані від ТзОВ "Тема-Волинь" та ТзОВ "Тема-Поділля", проте виявили такі порушення у 2014 році. Крім цього, у відповідача відсутні зауваження щодо господарських операцій позивача з іншими п'ятьма торгівельними операторами, які працюють відповідно до таких самих маркетингових договорів. На думку позивача, відповідач безпідставно дійшов до висновку, що маркетингові послуги позивачу не надавались та, що такі не пов'язані з господарською діяльністю позивача.
Відповідач позов не визнав, 12.09.2019 долучив до матеріалів справи відзив на позовну заяву, в зазначив, що позивач безпідставно завищив задекларовані витрати, шляхом віднесення до їх складу витрат на отримання маркетингових послуг від ТзОВ "Тема-Волинь" та ТзОВ "Тема-Поділля", які фактично не надавались. Відповідач зазначив, що надані позивачем звіти про надані маркетингові послуги ідентичні, відрізняються лише кількістю потенційних споживачів, серед яких було розповсюджено інформацію про товари замовника. Інших документів, які підтверджують вартість послуг та відображають їх зміст позивачем не надано.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.10.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2017, адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області №0001351601 від 12.05.2016; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області №0001341601 від 12.05.2016 в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 1071112,5 грн., з яких 714075 грн. - основний платіж та 357037,50 грн. штрафні санкції.
Постановою Верховного Суду від 27.11.2018 касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області задовольнити частково, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.10.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2017 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.
Ухвалою від 18.06.2019 призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою від 12.09.2019 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні судом допущено заміну відповідача Головне управління ДФС у Львівській області на Головне управління ДПС у Львівській області.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, просив у задоволенні такого відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку, що позов необхідно задовольнити повністю, з наступних підстав.
Головним управлінням ДФС у Львівській області на підставі п.п.20.1.4 п.20.1ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.77, п.82.1. ст.82 Податкового кодексу України проведено планову виїзну документальну перевірку ТзОВ "Тема" (код ЄДРПОУ 22334316) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2015. За результатами вказаної перевірки складено акт від 22.04.2016 №63/13-01-14-01/22334316.
Перевіркою встановлено порушення:
- п.п.14.1.11, п.п.14.1.27, п.п.14.1.257 п.14.1ст.14, п.п.135.5.4. п.135.5 ст.135, п.138.1, п.138.2, п.п.138.10.6 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за 2014 рік на суму 758773грн.;
- п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 750130 грн.
На підставі Акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:
- від 12.05.2016 №0001341601, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на прибуток на суму 1178659,50 грн, в тому числі 785773 грн за основним платежем та 392886,50 грн за штрафними санкціями;
- від 12.05.2016 №0001351601, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на додану вартість на суму 1125195 грн., в тому числі 750130 грн за основним платежем та 375065 грн за штрафними санкціями.
Позивач не погодившись з висновками відповідача щодо завищення ним у 2014 році витрат по маркетингових послугах, які надавались ТзОВ "Тема-Волинь" та ТзОВ "Тема-Поділля", на загальну суму 3967105 грн, а також з висновками про завищення податкового кредиту з ПДВ за 2014 рік на загальну суму 750130 грн звернувся із цим позовом до суду про скасування податкового повідомлення-рішення №0001351601 від 12.05.2016 та податкового повідомлення-рішення №0001341601 від 12.05.2016 в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 1071112,5 грн, з яких 714075 грн. - основний платіж та 357037,50 грн - штрафні санкції.
При вирішенні спору по суті суд керувався наступним.
Відповідно до п.п.14.1.108 п.14.1 ст.14 ПК України маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).
Згідно з ч.1 ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у вказаному Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
В числі обов'язкових ознак господарської діяльності у відповідності до вказаних норм: здійснення їх суб'єктами господарської діяльності в сфері громадського виробництва; скерованість на виготовлення і реалізацію продукції, виконання робіт або надання послуг; результати вказаної діяльності (продукція, роботи, послуги), які мають вартісний характер і ціновий вираз.
Згідно із статтею 1 Закону України від 16.07.1999 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами ПК України.
Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Виходячи з вимог вказаного вище Закону, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до вимог п. 3.2 ст. 3 вказаного Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до пп. 2.4 п. 2 Положення "Про документальне забезпечення запасів в бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 №168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Згідно з пп. 2.15 -2.16 п. 2 вказаного Положення, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документів обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна зв'язку показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним документам, встановленому порядку приймання, зберігання та витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, юридичним або фізичним особам.
Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні. Виходячи з вимог Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку. Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені до вимог чинного законодавства.
Стаття 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 № 996-ХІV встановлює вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з положеннями вказаної статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
При цьому, згідно з ч. 2 вказаної статті первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні відповідати вимогам чинного законодавства України. При цьому, фактичні витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої господарської операції.
Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 № 996-ХІV.
Так, судом встановлено, що позивач уклав договори на постачання, дистрибуцію товарів побутової хімії, косметики, парфумерії та гігієни зі своїми постачальниками, зокрема, найбільші з яких ТзОВ "Хенкель Україна" (дистриб'юторська угода №ДК-14-04 від 01.01.2014 з додатками, договір про надання послуг (робіт) №ДА 14-04 від 01.01.2014) та ТзОВ "Лореаль", відповідно до яких позивач зобов'язується забезпечувати постачання їх товарів на територію Західного регіону України /Т.2 а.с.2-20/.
З метою покращення дистрибуції та найкращого просування товарів постачальників позивач також зобов'язується надавати постачальникам маркетингові послуги, зокрема: забезпечувати функціонування діяльності постачальників товару в сфері вивчання ринку, стимулювати збут товару, досліджувати політику цін на ринку організації та руху товару до кінцевого споживача, розповсюджувати інформацію про товари постачальників, яка призначена сформувати або підтримати обізнаність чи інтерес споживачів, здійснити мерчандайзинг тощо.
Відповідно до умов вказаних договорів з постачальниками позивач отримує бонуси (винагороду) за виконання певних вимог постачальників, зокрема, за виконання плану закупівель, дотримання фінансової дисципліни, дотримання рекомендованих цін, проведення маркетингових заходів, акцій, рекламних кампаній.
Для виконання взятих на себе зобов'язань по забезпеченню максимальної представленості та доступності товарів постачальників позивач уклав договори на постачання товарів з торгівельними операторами на відповідних територіях (ТзОВ "Тема-Рівне", ТзОВ "Тема-Поділля", ТзОВ "Тема-Волинь", ТзОВ "Тема-Опілля", ТзОВ "Тема-Нова", ТзОВ "Тема-Буковина", ТзОВ "Тема-Станіслав"), які забезпечують поширення товарів в регіоні та доступність таких товарів у всіх можливих каналах збуту. Крім цього, з вказаними торгівельними операторами укладено договори про надання позивачу маркетингових послуг у відповідному регіоні (Рівненській, Хмельницькій, Волинській, Тернопільській, Закарпатській, Чернівецькій та Івано-Франківській областях).
Між позивачем та ТзОВ "Тема-Поділля" укладено договір про надання маркетингових послуг №11 від 01.01.2010 відповідно до умов якого замовник (позивач) доручає, а виконавець (ТзОВ "Тема-Поділля") зобов'язується надати послуги з проведення маркетингових досліджень за напрямами, що цікавлять замовника. Відповідно до п.2.1. вказаного договору напрямами маркетингових досліджень є: визначення діючих та потенційних конкурентів на відповідному сегменті ринку; загальна характеристика умов роботи конкурентів; ступінь розвитку ринкової інфраструктури; попит на товари, перспективи його розвитку; відомості про потенційних споживачів товарів; можливість, доцільність та ефективність проведення рекламних заходів; аналіз темпів, динаміки та напрямів розвитку конкурентних ринків; прогноз стану кон'юнктури ринку товарів на час дії договору /Т.1а.с.82/.
Згідно з додатковим договором №2 від 03.01.2012 виконавець (ТзОВ Тема-Поділля") також зобов'язується за вказівкою замовника (позивача) на території Хмельницької області організовувати проведення маркетингових заходів із стимулювання збуту товарів; здійснювати контроль за дотриманням вимог щодо розміщення товарів на полицях і додаткових місцях продажу в торговельних мережах покупців; перевірку дотримання рівня рекомендованих цін в торгівельних мережах та роздрібних торгівельних точках; забезпечувати проведення консультування кінцевих споживачів за якісними показниками та перевагами товарів; забезпечувати коректну роботу програмного комплексу SalesWorks для отримання оперативних даних про продажі товарів та підвищення ефективності управління продажами; забезпечувати залуження до роботи з товаром виділеного персоналу; надавати замовнику віддалений доступ до роботи з обліковою програмою виконавця /Т.1 а.с.84/.
На підтвердження реальності отримання маркетингових послуг від ТзОВ "Тема-Поділля" позивач надав суду копії: договору про надання маркетингових послуг №11 від 01.01.2010, додаткового договору №1 від 30.12.2011, додаткового договору №2 від 03.01.2012, звітів про надані маркетингові послуги від 21.01.2014, від 28.02.2014, від 31.03.2014, від 30.04.2014, від 31.05.2014, від 30.06.2014, від 31.07.2014, від 31.08.2014, від 30.09.2014, від 31.10.2014, від 30.11.2014, від 31.12.2014 (Т.1 а.с.82 - 109), актів надання послуг /Т.1 а.с.157 - 182/.
Між позивачем та ТзОВ "Тема-Волинь" укладено договір про надання маркетингових послуг №15 від 01.01.2010 /Т.1а.с.110/ відповідно до умов якого замовник (позивач) доручає, а виконавець (ТзОВ "Тема-Поділля") зобов'язується надати послуги з проведення маркетингових досліджень за напрямами, що цікавлять замовника. Відповідно до п.2.1. вказаного договору напрямами маркетингових досліджень є: визначення діючих та потенційних конкурентів на відповідному сегменті ринку; загальна характеристика умов роботи конкурентів; ступінь розвитку ринкової інфраструктури; попит на товари, перспективи його розвитку; відомості про потенційних споживачів товарів; можливість, доцільність та ефективність проведення рекламних заходів; аналіз темпів, динаміки та напрямів розвитку конкурентних ринків; прогноз стану кон'юнктури ринку товарів на час дії договору.
Згідно з додатковим договором №2 від 03.01.2012 /Т.1 а.с.84/ виконавець (ТзОВ "Тема-Волинь") також зобов'язується за вказівкою замовника (позивача) на території Хмельницької області організовувати проведення маркетингових заходів із стимулювання збуту товарів; здійснювати контроль за дотриманням вимог щодо розміщення товарів на полицях і додаткових місцях продажу в торговельних мережах покупців; перевірку дотримання рівня рекомендованих цін в торгівельних мережах та роздрібних торгівельних точках; забезпечувати проведення консультування кінцевих споживачів за якісними показниками та перевагами товарів; забезпечувати коректну роботу програмного комплексу SalesWorks для отримання оперативних даних про продажі товарів та підвищення ефективності управління продажами; забезпечувати залучення до роботи з товаром виділеного персоналу; надавати замовнику віддалений доступ до роботи з обліковою програмою виконавця.
На підтвердження реальності отримання маркетингових послуг від ТзОВ "Тема-Волинь" позивач надав суду копії: договору про надання маркетингових послуг №15 від 01.01.2010, додаткового договору №1 від 30.12.2011, додаткового договору №2 від 03.01.2012, звітів про надані маркетингові послуги від 21.01.2014, від 28.02.2014, від 31.03.2014, від 30.04.2014, від 31.05.2014, від 30.06.2014, від 31.07.2014, від 31.08.2014, від 30.09.2014, від 31.10.2014, від 30.11.2014, від 31.12.2014 /Т.1 а.с.110 - 137/, актів надання послуг /Т.1 а.с.138 - 156/.
Отже, суд дійшов висновку, що висновки акту перевірки ґрунтуються виключно на припущеннях щодо нереальності спірних господарських операцій.
Судом з урахуванням висновків Верховного суду у постанові від 27.11.2018 про те, що документи бухгалтерської звітності позивача не можуть самі по собі, з урахуванням обсягу та змісту наданих Товариством контролюючому органу під час перевірки документів, підтверджувати реальність виконання господарських угод та отримання позивачем послуг від його контрагентів за укладеними договорами, встановлено наступне.
Щодо розкриття змісту наданих маркетингових послуг у відповідному періоді, то виконавцем послуг по закінченню відповідного періоду надавався письмовий звіт про надані послуги, в якому визначалися які саме дії (активності) проводив виконавець, та яка збиралася і передавалася інформація.
Щодо твердження перевіряючих, що у звітах не міститься інформація про аналіз конкуренції на ринку, основні тенденції розвитку ринку, динаміка змін цін, політику ціноутворення, потенційних споживачів, кількісні показники планового продажу, прогнозний рівень рентабельності (аркуш 12 Акта перевірки), то така інформація з метою забезпечення максимального ефекту від надання маркетингових послуг надавалася виконавцем шляхом оперативного обміну інформацією засобами зв'язку, зокрема по телефону, за допомогою електронних засобів зв'язку, а також наданням відповідної інформації, що вносилася до бази даних програмного продукту 1С Бухгалтерія, який дозволяє замовнику маркетингових послуг здійснювати обробку та використання внесеної інформації відповідно до поставленої мети, зокрема можливе створення аналітики із різними інформаційними параметрами: найменування, кількість, ціна товару, дата продажу, відомості по клієнту, адреса торгової точки тощо).
За таких умов, суд зважає на покликання позивача на те, що надання цієї ж інформації в кінці звітного періоду в паперовому вигляді не мала б для замовника необхідного економічного ефекту та не дозволяла б в режимі реального часу впливати на (коригувати) певні процеси постачання товарів, а також б спричинила економічно недоцільне збільшення витрат на папір (на якому б роздруковувалися величезні об'єми інформації), розхідні матеріали для оргтехніки та на обслуговування такої оргтехніки. А також на те, що цінністю маркетингових послуг інформаційного характеру є саме здобута актуальна та своєчасна інформація, а не банальне фіксування інформації на паперових носіях в кінці відповідного періоду надання маркетингових послуг. Таким чином, у письмовому звіті виконавцем вказувалися дії (активності), які він вчиняв, та яку інформацію він збирав та передавав замовнику.
Судом встановлено, що, фактичне надання та реальність отримання позивачем маркетингових послуг від ТзОВ "Тема-Поділля", ТзОВ "Тема-Волинь" підтверджується інформацією в друкованому вигляді про маркетингові дослідження в 2014 році, про товарообіг, про продажі, щодо моніторингу цін, щодо здійснення контролю розташування товарів, щодо моніторингу споживчого попиту /Т. 5-31/.
Факт оплати маркетингових послуг, отриманих від ТзОВ "Тема-Поділля", ТзОВ "Тема-Волинь", підтверджується копіями платіжних доручень /Т.2 а.с.21-61/.
На підтвердження віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період, що перевірявся, позивач надав суду копії податкових накладних /Т.31 а.с.76-120/, складених ТзОВ "Тема-Поділля", ТзОВ "Тема-Волинь", внесених в реєстр податкових накладних /Т.2 а.с.62-229, Т.3 а.с.1-260/ та задекларованих в податковій звітності у відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних, що сторонами не заперечується.
Судом також встановлено, що на виконання договорів, укладених з позивачем, ТзОВ "Тема-Поділля", ТзОВ "Тема-Волинь" здійснювали пошук покупців та реалізацію їм товарів постачальників, що підтверджується, зокрема, копіями договорів поставки №249-16 від 01.03.2012 з ТзОВ "КОНТИНІКМ-ТРЕЙД" /Т.31 а.с.144-152/, №60/10 від 02.01.2014 з ПП ТД "Салют" /Т.31 а.с.153-156/, №031014-57/1п від 03.01.2014 з ТзОВ "ПАККО Холдинг" /Т.31 а.с.157-162/, від 17.03.2008 з ЧП "Таврия Плюс" /Т.31 а.с.163-168/, №829 від 12.04.2013 з ТзОВ "СУМАТРА-ЛТД" /Т.31 а.с.169-176/, №250-14А від 08.01.2014 з ТзОВ "ТД "Аванта" /Т.31 а.с.188-193/, договорів купівлі-продажу №49ю від 01.04.2013 з ТзОВ "Медичний центр М.Т.К" /Т.31 а.с.177-181/, №35ю від 02.01.2012 з ТзОВ "Експрес-продукт" /Т.31 а.с.182-187/.
Окрім того, суд зважає на покликання позивача на те, що здійснення позивачем господарських операцій з маркетингу в 2014 році мало наслідком отримання ТзОВ "Тема" доходу від таких операцій у розмірі 17,3 млн. грн (з розрахунку 32,9млн.грн. отриманих від постачальників та 15,6млн.грн. виплачених за маркетинг товарів постачальників в регіонах), що підтверджується довідкою від 05.09.2016 №01/208 (Т.31 а.с.143).
Отже, суд дійшов висновку, що витрати позивача на маркетинг нерозривно пов'язані з його господарською діяльністю, а результати маркетингових послуг, наданих торгівельними операторами (зокрема ТзОВ "Тема-Поділля", ТзОВ "Тема-Волинь"), використані позивачем у власній господарській діяльності та спричинили отримання ним значного доходу. Отже, надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій з ТзОВ "Тема-Поділля", ТзОВ "Тема-Волинь".
Виходячи із встановлених обставин, суд вважає, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують реальність господарських відносин з контрагентами, а відповідні первинні документи є тими документами, на підставі яких ведеться податковий та бухгалтерський облік згідно ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні".
З огляду на наведене, суд дійшов до висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення №0001351601 від 12.05.2016 та податкового повідомлення-рішення №0001341601 від 12.05.2016 в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 1071112,50 грн, з яких 714075 грн - основний платіж та 357037,50 грн - штрафні санкції.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З врахуванням наведеного, на користь позивача необхідно стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір у розмірі 34557,82 грн, сплаченого позивачем при поданні позовної заяви, відповідно до платіжного доручення №3460 від 03.06.2016.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 73-76, 242, 244, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області №0001351601 від 12.05.2016.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області №0001341601 від 12.05.2016 в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 1071112,5 грн., з яких 714075 грн. - основний платіж та 357037,50 грн. штрафні санкції.
Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області місце знаходження: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 43143039 за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Тема" місце знаходження: 79056, м. Львів, вул. Ковельська, 109 А, код ЄДРПОУ 22334316 судовий збір в розмірі 34557 (тридцять чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят сім) грн 82 коп.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя Грень Н.М.
Повний текст рішення складено та підписано 25.10.2019.