справа №1.380.2019.004400
25 жовтня 2019 року зал судових засідань №7
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Братичак У.В.,
секретар судового засідання Староста М.М.,
за участю сторін:
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Кріль О.М. ,
представника відповідача Романа Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, -
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; р.н.о.к.п.п: НОМЕР_1 ) звернувся з позовною заявою до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (місцезнаходження: пл.Шашкевича, 1, м.Львів, 79000; код ЄДРПОУ 34942940), в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження №40797678 у сумі 1 517,88 грн., винесену 13.05.2019 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Львівській області Зубиком Олегом Івановичем.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що жодних копій матеріалів виконавчого провадження на 364 сторінках не отримував, а постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження не містить належного обґрунтування розрахунку витрат на копіювання матеріалів виконавчого провадження, також немає обґрунтувань чому виконавець застосовує саме граничні норми витрат на копіювання, які становлять не більше ніж 0,1 відсотка розміру мінімальної заробітної плати за виготовлення однієї сторінки, а не інший розмір оплати. Окрім того, зазначає, що в оскаржуваній постанові не вказано яка норма закону передбачає стягнення таких витрат. З наведених підстав просить позов задовольнити.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що стягнення витрат за копіювання матеріалів виконавчого провадження передбачене чинним законодавством, а тому постанова у ВП №40797678 винесена правомірно, просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою суду від 09.09.2019 року відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заяві по суті справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
На виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області перебуває виконавче провадження №40797678 з примусового виконання виконавчого листа №2610/27695/2012, виданого Шевченківським районним судом м.Києва 14.10.2013 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ? від всіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26.10.2012 і до повноліття ОСОБА_4 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2.
13.05.2019 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Зубиком Олегом Івановичем винесено постанову ВП №40797678 про стягнення витрат виконавчого провадження, якою стягнено з ОСОБА_1 витрати виконавчого провадження у сумі 1 517,88 грн.
Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.
Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до статті 1 вказаного Закону примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.
Відповідно до статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з:
1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;
2) авансового внеску стягувача;
3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження (частина друга статті 42).
Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті (частина третя статті 42).
Згідно з частиною четвертою цієї статті на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Як встановлено судом, 13.05.2019 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Зубиком Олегом Івановичем винесено постанову ВП №40797678 про стягнення витрат виконавчого провадження, якою стягнено з ОСОБА_1 витрати виконавчого провадження у сумі 1 517,88 грн.
З вказаної постанови слідує, що 25.03.2019 на адресу відділу надійшла заява від боржника ОСОБА_1 щодо виготовлення копій виконавчого провадження.
Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.
Аналогічна норма передбачена частиною 10 статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Так, Наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року №2830/5 затвердженим в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за №1300/29430 встановлено види та розмір витрат виконавчого провадження. Відповідно до пункту 1 до видів витрат виконавчого провадження відноситься, зокрема:
1.Виготовлення документів виконавчого провадження: папір; копіювання, друк документів; канцтовари.
Розміри витрат виконавчого провадження встановлені в Розділі ІІ вказаного наказу.
Так, відповідно до пункту 1 розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 1, 3, 6, 7, 10 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до вартості товарів і послуг, зазначеної у відповідних договорах.
Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 2, 4 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються згідно з тарифами Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта».
Відповідні структурні підрозділи (спеціалісти) Міністерства юстиції України, головних територіальних управлінь юстиції, що відповідають за закупівлю товарів і послуг, протягом п'яти робочих днів з дати укладання договору про закупівлю товарів і послуг, визначених пунктами 1, 2, 3, 6, 7, 10 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, повідомляють Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції та відділи державної виконавчої служби про вартість закупівлі одиниці товару і послуги. На підставі наданої інформації державний виконавець визначає розмір витрат виконавчого провадження.
Проте, всупереч вищезазначеним нормам, встановлених наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2830/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за № 1300/29430, яким затверджені види та розміри витрат виконавчого провадження, відповідачем не надано жодних доказів щодо розміру витрат на суму 1517,88 грн., які державний виконавець вирішив стягнути з позивача оскаржуваною постановою.
При цьому, як слідує з оскаржуваної постанови витрати виконавчого провадження розраховані на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 13.07.2011 №740 «Про затвердження граничних норм витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію».
Однак, судом встановлено, що позивач не звертався до державного виконавця з запитом на інформацію. Також, в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують те, що ОСОБА_1 саме 25.03.2019 звертався до виконавчої служби з заявою про одержання копій матеріалів виконавчого провадження, як це зазначено в оскаржуваній постанові, також і відсутні докази отримання ним копій таких матеріалів на 364 аркушах.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для винесення оскаржуваної постанови покладено на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Управлінням державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області не доведено правомірності винесеної постанови у ВП №40797678 про стягнення з ОСОБА_1 витрат виконавчого провадження на суму 1517,88 грн.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
При цьому, представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (п.2 ст.16 КАС України).
Приписами частини 1 статті 132 КАС України, передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, витрати, зокрема: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду (ч.3 ст.132 КАС України).
Витрати на професійну правничу допомогу регулюються ст.134 КАС України.
При цьому, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Пунктом 3 вказаної статті визначено, що для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом з тим, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (п.4 ст.134 КАС України).
Проте, принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині 5 ст.134 КАС України, тобто розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду, у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.12.2018 року (справа №826/856/18), від 16.05.2019 року № 823/2638/18.
Отже, приписами ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ч.ч.2, 3 ст.30 вищевказаного Закону).
Аналіз вищевикладених норм дає підстави вважати, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд має виходити з критерію обґрунтованих дій позивача, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та запровадження певних запобіжників від можливих зловживань з боку учасників судового процесу та осіб, які надають правничу допомогу, зокрема, неможливості стягнення необґрунтовано завищених витрат на правничу допомогу.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Але, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо однак, вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права, однак відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як вбачається з укладеного між позивачем та Адвокатським об'єднанням "І.С.К.ГРУП" в особі керівника Кріль Ольги Миколаївни договору про надання правничої допомоги від 08.01.2019 №015 гонорар за надання правничої допомоги встановлюється за домовленістю сторін.
Відповідно до додатку №2 до договору від 08.01.2019 гонорар за надання правничої допомоги визначається погодинно з розрахунку - вартість однієї години роботи адвоката становить 2000,00 грн.
Відповідно до акту виконаних робіт №9 згідно договору-доручення №015 від 08.01.2019 адвокатом Кріль Ольгою Миколаївною надано позивачу правничу допомогу, а саме:
-надання правових консультацій клієнту щодо оскарження постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у сумі 1517,88 від 13.05.2019;
-правовий аналіз поданих клієнтом матеріалів виконавчого провадження, пошук та аналіз судової практики;
-підготовка та подання до суду позовної заяви.
Разом усі роботи зайняли 12,5 год. на суму 25 000,00 (12,5 год.*2000 грн) грн.
Зазначені грошові кошти були сплачені позивачем у повному обсязі, що підтверджується квитанціями №0.0.1458061572.1 від 08.09.2019 на суму 15 000,00 грн та №0.0.1480248629.1 від 30.09.2019 на суму 10 000,00 грн.
Відповідачем під час розгляду справи було заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу. Зазначає, що оскільки розгляд такої справи про скасування постанови державного виконавця розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, то така справа не відзначається складністю і не потребує значних затрат часу адвокатом при здійсненні представництва.
Враховуючи вищенаведене та оцінюючи подані документи, якими представник позивача обґрунтовує фактичне понесення витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до висновку, що час, зазначений в акті виконаних робіт №9 від 30.08.2019 на правовий аналіз поданих клієнтом матеріалів виконавчого провадження та оскаржуваної постанови - 4 години, а також підготовкою та поданням позову до Львівського окружного адміністративного суду про скасування постанови - 6 годин є неспівмірним із часом, який може бути витрачено адвокатом на виконання відповідних послуг.
Окрім того, як слідує з квитанції №0.0.1458061572.1 від 08.09.2019 на суму 15 000,00 грн в графі, де зазначено призначення платежу, не вказано за які саме послуги здійснюється оплата, а тому суд не бере до уваги дану квитанцію.
Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Щодо судових витрат, то згідно ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такі відшкодовуються позивачу в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, підп.15 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження №40797678 у сумі 1 517,88 грн., винесену 13.05.2019 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Зубиком Олегом Івановичем.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (місцезнаходження: пл.Шашкевича, 1, м.Львів, 79000; код ЄДРПОУ 34942940) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; р.н.о.к.п.п: НОМЕР_1 ) судовий збір, сплачений за подання цього позову в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (місцезнаходження: пл.Шашкевича, 1, м.Львів, 79000; код ЄДРПОУ 34942940) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; р.н.о.к.п.п: НОМЕР_1 ) витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Братичак Уляна Володимирівна