Іменем України
28 жовтня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3936/19
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов про застосування адміністративно-господарських штрафів,
До Луганського окружного адміністративного суду 06 вересня 2019 року надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач, Укртрансбезпека) з такими вимогами:
1) визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно- господарського штрафу від 10.07.2019 № 130018;
2) визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно- господарського штрафу від 10.07.2019 № 130019.
В обґрунтуванням позовних вимог зазначено, що з постановами про застосування адміністративно-господарського штрафу позивач не згоден, оскільки здійснює пасажирські перевезення за міжобласним (внутрішнім) автобусним маршрутом загального користування «Бердянськ-Сєвєродонецьк» з 2010 року і, виконуючи вимоги чинного законодавства, забезпечує водія автобусу усіма необхідними документами.
Підставами для притягнення до адміністративно-господарської відповідальності стала виявлена відсутність у водія автобусу певних документів, перелік яких визначений статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт». Однак, позивач стверджує, що всі документи, необхідні для здійснення перевезень, були у водія під час перевірки і були надані ним інспекторам, що складали неправдиві акти.
Крім того, позивач заперечує право відповідача під час рейдової перевірки перевіряти наявність у водія транспортного засобу витягу з дозволу на перевезення, оскільки відповідно до статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» обов'язкова наявність у водія дозволу або витягу з дозволу не передбачена.
Також, позивач зазначає, що ним обслуговується автобусний маршрут «Сєвєродонецьк-Бердянськ» рейс № 263/264 на підставі наявного Дозволу на перевезення пасажирів на міжміському міжобласному автобусному маршруті загального користування з терміном дії з 29.05.2010 по 28.05.2015, отриманого в результаті перемоги на конкурсі, за яким цей маршрут виставлявся. Іншим перевізникам дозвіл на цей маршрут не видавався. Протягом 2015-2019 років конкурс на цей маршрут не оголошувався, тому дія дозволу позивачем не оновлена з визнанням конкурсним комітетом права позивача на використання дозволу на перевезення на невизначений термін на період проведення антитерористичної операції з огляду на положення статті 5 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», якою встановлено, що ліцензії та документи дозвільного характеру, видані суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, строк дії яких закінчився у період її проведення, вважаються такими, що продовжили свою дію на період проведення антитерористичної операції.
Таким чином, позивач вважає, що постанови відповідача є протиправними та підлягають скасуванню.
Ухвалою суду від 09 вересня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом сторін (арк. спр. 1-2).
Представником Укртрансбезпеки 16 жовтня 2019 року за вх. № 52228/2019 електронною поштою та 28 жовтня 2019 року за вх. № 53890/2019 безпосередньо до суду подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав (арк. спр. 43-50, 90-97).
Так, 11.05.2019 та 13.05.2019 співробітниками Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області проведено рейдову перевірку на предмет дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у Донецькій області відповідно до направлень на перевірку.
Зокрема, під час перевірки транспортного засобу IVEKO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , виявлено порушення законодавства про автомобільний транспорт - надання послуг з перевезення пасажирів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт». За результатами перевірок складено акти від 11.05.2019 № 091903 та від 13.05.2019 № 181336, в яких зафіксовано порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт.
За результатами розгляду справ про порушення законодавства про автомобільний транспорт, проведеного із дотриманням Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567, 24.04.2019, з урахуванням наданої позивачем інформації та матеріалів у листах від 07.06.2019 № 29 та від 28.06.2019 № 28, були прийняті рішення про винесення постанов від 10.07.2019 № № 130018 та 130019 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу, передбаченого абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Посилання представника позивача на статтю 5 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» відповідач вважає хибними, оскільки відповідно до Закону України «Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» «дозвіл на перевезення пасажирів» та «витяг з дозволу на перевезення пасажирів» не відносяться до переліку дозвільних документів, визначених цим Законом.
Також, представник відповідача зазначає, що інформація про перевізника, який отримав право обслуговувати маршрут регулярних перевезень, вноситься до відповідного реєстру автобусних маршрутів згідно з вимогами наказу Міністерства інфраструктури України від 20.05.2013 № 305 «Про затвердження Порядку формування, затвердження та ведення реєстру міжнародних, міжміських та приміських автобусних маршрутів загального користування», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.2013 за № 1144/23676. В Єдиному електронному реєстрі інформація щодо перевізника, який має право обслуговувати автобусний маршрут «Сєвєродонецьк-Бердянськ» рейс № 263/264, відсутня, що свідчить про відсутність у позивача права обслуговувати такий маршрут.
Таким чином, представник відповідача вважає, що винесені 10.07.2019 постанови про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу не суперечать нормам чинного законодавства, підлягають обов'язковому виконанню.
Представником позивача 28 жовтня 2019 року за вх. № 53845/2019 подано письмові пояснення (арк. спр. 88-89).
Представник позивача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд справи за його відсутності (арк. спр. 87).
Відповідач явку свого повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (арк. спр. 86).
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України, суд встановив таке.
За даними свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В02 № 112950, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець (арк. спр. 18) та згідно з ліцензією Міністерства транспорту та зв'язку України від 22.05.2012 серії АД № 033930 надає послуги з перевезення пасажирів автомобільним транспортом (арк. спр. 19).
Згідно з дозволом на перевезення пасажирів на міжобласному автобусному маршруті загального користування серії АТ № 000550, виданим 28.02.2011, ФОП ОСОБА_1 видано дозвіл на перевезення пасажирів на міжміському маршруті загального користування «Сєвєродонецьк-Бердянськ» на рейсах № 263/264, термін дозволу з 29 травня 2010 року по 28 травня 2015 року (арк. спр. 22-23).
Посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області 11 травня 2019 року проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки IVEKO, номерний знак НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 , транспортний засіб належить ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт від 11.05.2019 № 091903 (арк. спр. 9, 102).
Дослідженням акта від 11.05.2019 № 091903 встановлено, що під час перевірки виявлено порушення: під час надання послуг з регулярних перевезень пасажирів на міжобласному маршруті маршрут «Сєвєродонецьк-Бердянськ» не оформлено витяг з дозволу на міжобласний маршрут, протокол перевірки та адаптації тахографу, наявність яких передбачена статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена статтею 60 цього Закону.
Водій транспортного засобу в акті перевірки зазначив, що інспектору всі документи надані.
Листом від 07 червня 2019 року № 29 позивач повідомив заступника начальника Управлінням Укртрансбезпеки у Луганській області, що з актом перевірки від 11.05.2019 № 091903 він не згоден, оскільки водій транспортного засобу був забезпечений всіма необхідними документами, у тому числі витяг з дозволу, та надавав їх на перевірку інспектору, про що зазначено в акті перевірки. До листа додано: копії витягу з дозволу на маршрут, індивідуальної контрольної книжки водія, листа Міністерства інфраструктури України (арк. спр. 106).
За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, уповноваженою особою Управління Укртрансбезпеки у Луганській області винесено постанову від 10 липня 2019 року № 130018 про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою до позивача за надання послуг з перевезення пасажирів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: витягу з дозволу, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 1700,00 грн (арк. спр. 8, 99).
Також посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області 13 травня 2019 року проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки IVEKO, номерний знак НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_3 , транспортний засіб належить ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт від 13.05.2019 № 118336 (арк. спр. 11, 115).
Дослідженням акта від 13.05.2019 № 118336 встановлено, що під час перевірки виявлено порушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», надання послуг з регулярних пасажирських перевезень за міжобласним маршрутом «Сєвєродонецьк-Бердянськ» без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме витягу з дозволу, передбаченого пунктом 30 постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 № 176.
Водій транспортного засобу в акті перевірки зазначив, що інспектору документи були надані всі необхідні документи та з актом не згоден.
Листом від 28 червня 2019 року № 28 позивач повідомив заступника начальника Управлінням Укртрансбезпеки у Луганській області, що з актом перевірки від 13.05.2019 № 118336 він не згоден, оскільки водій транспортного засобу був забезпечений всіма необхідними документами, у тому числі витягом з дозволу, та надавав їх на перевірку інспектору, про що зазначено в акті перевірки. До листа додано копії: витягу з дозволу на маршрут, листа Міністерства інфраструктури України (арк. спр. 117).
За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, уповноваженою особою Управління Укртрансбезпеки у Луганській області винесено постанову від 10 липня 2019 року № 130019 про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою до позивача за надання послуг з перевезення пасажирів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: витягу з дозволу, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 1700,00 грн (арк. спр. 10, 113).
Не погодившись з постановами від 10 липня 2019 року № 130018 та № 130019, позивачем до Укртрансбезпеки подано скарги від 20.07.2019 № 71-ю та № 72-ю (арк. спр. 12-13, 15-16), за результатами розгляду яких постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів від 10.07.2019 залишені без змін, а скарги - без задоволення, про що повідомлено позивача листами від 22.08.2019 № 5546/03/15-19 та № 5549/03/15-19 (арк. спр. 14, 17).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з абзацом 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, державну спеціальну службу транспорту.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення), Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Згідно з підпунктами 1, 3 пункту 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є: реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті; здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті.
Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті, підготовку пропозицій щодо їх удосконалення, а також законодавства про судноплавство на суднах, у морських і річкових портах, територіальних та внутрішніх водах, на внутрішніх водних шляхах України (підпункт 2 пункту 5 Положення); здійснює контроль за додержанням перевізниками вимог режиму праці та відпочинку, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (підпункт 19 пункту 5 Положення).
Відповідно до пункту 8 Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 05.04.2001 № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III), який відповідно до статті 3 регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
Згідно з статтею 1 Закону № 2344-III у цьому Законі наведені терміни вживаються в такому значенні:
автобус - транспортний засіб, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння більше ніж дев'ять з місцем водія включно;
автобусний маршрут - шлях проходження автобуса між початковим та кінцевим пунктами з визначеними місцями на дорозі для посадки (висадки) пасажирів;
автобусний маршрут загального користування - автобусний маршрут, на якому здійснюють регулярні пасажирські перевезення;
автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;
внутрішні перевезення - перевезення пасажирів та/чи вантажів територією України без перетину державного кордону України;
водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка;
графік руху - відомості про час і послідовність виконання рейсу;
дозвіл органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування - документ, який надає право на здійснення перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування;
паспорт маршруту - документ, що містить схему маршруту, розклад руху, таблицю вартості проїзду, графіки режимів праці та відпочинку водіїв тощо;
регулярні пасажирські перевезення - перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування за умовами, визначеними паспортом маршруту, затвердженим в установленому порядку органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування або уповноваженими органами Договірних Сторін у разі міжнародних перевезень;
розклад руху - сукупність графіків руху автобусів за маршрутом;
Частинами чотирнадцятою, сімнадцятою та вісімнадцятою статті 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
Відповідно до частин першої, другої статті 39 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Документи для регулярних пасажирських перевезень: для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.
Частиною другою статті 40 Закону № 2344-III визначено, що водій автобуса зобов'язаний, зокрема: виконувати правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту загального користування і технічної експлуатації автобуса; мати з собою і пред'являти для перевірки уповноваженим посадовим особам документи, передбачені законодавством.
Абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 № 176 затверджено Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту (далі - Правила № 176), відповідно до пункту 1 яких, ці Правила визначають порядок здійснення перевезень пасажирів та їх багажу автобусами, таксі, легковими автомобілями на замовлення, а також обслуговування пасажирів на автостанціях і є обов'язковими для виконання організаторами регулярних перевезень, замовниками транспортних послуг (далі - замовники послуг), автомобільними перевізниками, автомобільними самозайнятими перевізниками, персоналом автомобільного транспорту, автостанціями та пасажирами.
Відповідно до пункту 30 Правил № 176 перевезення пасажирів за приміськими та міжміськими маршрутами, які виходять за межі території областей (міжобласні маршрути), здійснюється на підставі дозволу, який видається в установленому законодавством порядку. Витяг з дозволу повинен перебувати в автобусі.
Згідно з пунктом 1 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567) цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.
Державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (пункт 4 Порядку № 1567).
Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту (пункт 14 Порядку № 1567).
Згідно з пунктом 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно:
наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;
[…]
додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху;
[…]
додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів;
виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Пунктом 21 Порядку № 1567 визначено, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення (пункт 25 Порядку № 1567).
Відповідно до пункту 26 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
Згідно з пунктом 27 Порядку № 1567 за наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
З системного аналізу вище наведених положень нормативно-правових актів слідує, що в ході рейдової перевірки посадові особи Укртрансбезпеки та її територіальних органів мають право перевіряти наявність у водіїв визначених статтею 39 Закону № 2344-III документів, на підставі яких здійснюється перевезення автомобільним транспортом.
При цьому, перелік документів, визначений статтею 39 Закону № 2344-III, не є вичерпним та може доповнюватися іншими документами, передбаченими законодавством України.
З системного аналізу вищевказаних положень Закону № 2344-III та Порядку № 176 слідує, що дозвіл на перевезення пасажирів на міжобласних маршрутах загального користування повинен перебувати у перевізника, тоді як витяг з дозволу повинен перебувати в автобусі, тобто у водія.
Тобто, наявність у водія витягу з дозволу є законодавчо передбаченою та обов'язковою.
Відповідно, суд дійшов висновку, що посадові особи Укртрансбезпеки під час проведення рейдової перевірки мають право перевіряти наявність у водія витягу з дозволу.
З огляду на зазначене, суд вважає безпідставними твердження позивача про відсутність повноважень у співробітників Укртрансбезпеки під час рейдової перевірки перевіряти наявності у водія транспортного засобу витягу з дозволу на перевезення.
Як слідує з актів перевірок від 11.05.2019 № 091903 та від 13.05.2019 № 118336, під час рейдових перевірок співробітниками Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області встановлено відсутність у водія автобусу, що належить позивачу, який здійснює регулярні пасажирські перевезення за маршрутом «Сєвєродонецьк-Бердянськ» рейс № 263/264 такого обов'язкового документу, як витяг з дозволу на перевезення.
Проте такі відомості спростовані записами водіїв, здійсненими за результатами ознайомлення з актами перевірки. Так, водії в актах перевірок зазначають, що всі документи були ним надані інспектору.
Також такі відомості спростовуються наявними у позивача дозволом на перевезення пасажирів на міжобласному автобусному маршруті загального користування серії АТ № 000550, виданим 28.02.2011 ФОП ОСОБА_1 на перевезення пасажирів на міжміському маршруті загального користування «Сєвєродонецьк-Бердянськ» на рейсах № 263/264 з терміном дії з 29.05.2010 по 28.05.2015, та витягом з цього дозволу.
Вказані документи надані позивачем, як під час рейдової перевірки, так і до суду.
Проте, відповідач надані позивачем документи не вважає належними та повідомляє про їх нечинність через закінчення строку дії дозволу позивача на перевезення за маршрутом «Сєвєродонецьк-Бердянськ».
Разом з тим, з цими твердженнями відповідача суд не погоджується з огляду на таке.
Відповідно до пункту 53 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2008 року № 1081 (далі - Порядок №1081), строк дії договору (дозволу) продовжується один раз на п'ять років за рішенням організатора перевезень за наявності заяви автомобільного перевізника - переможця попереднього конкурсу, в якій, зокрема, зазначається інформація про підтверджене інвестування коштів на придбання більш нових та/або комфортабельних автобусів стосовно тих, які використовувались автомобільним перевізником на об'єкті конкурсу, наявності вмотивованих підстав вважати зазначеного автомобільного перевізника таким, що здійснював перевезення за цим маршрутом протягом попереднього періоду без порушення умов укладеного попереднього договору (дозволу). Організатор перевезень зобов'язаний провести конкурс не пізніше ніж за 45 календарних днів до дня закінчення строку дії договору (дозволу), укладеного (виданого) попередньому переможцю конкурсу. У такому разі дія договору (дозволу), укладеного (виданого) за результатами конкурсу, починається після закінчення строку дії договору (дозволу) на перевезення укладеного (виданого) відповідно до результатів попереднього конкурсу на цьому об'єкті.
Згідно з пунктом 55 Порядку № 1081 організатор зобов'язаний забезпечити за заявою автомобільного перевізника продовження строку дії договору (дозволу), але не більше одного разу і не більше ніж на п'ять років у разі виникнення підстав, визначених абзацом дев'ятим пункту 53 цього Порядку.
Як слідує з дозволу від 28.02.2011 серії АТ № 000550, термін його дії закінчився 28 травня 2015. Таким чином, з урахуванням пунктів 53, 55 Постанови № 1081, організатор зобов'язаний був провести конкурс у строк до 14 квітня 2015 року, тобто за 45 календарних днів до дня закінчення строку дії дозволу, чого ним зроблено не було.
Проте, маршрут загального користування «Сєвєродонецьк АС-Бердянськ АС» дотепер не включений до об'єктів конкурсу, тому дію дозволу від 28.02.2011 серії АТ № 000550, виданого позивачу не оновлено з визнанням конкурсним комітетом права позивача на використання дозволу на перевезення на невизначений термін на період антитерористичної операції з огляду на положення статті 5 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1669-VII).
Так, статтею 5 Закону № 1669-VII встановлено, що ліцензії та документи дозвільного характеру, видані суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, строк дії яких закінчився у період її проведення, вважаються такими, що продовжили свою дію на період проведення антитерористичної операції.
Згідно пункту 2 Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1669-VII дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.
Частиною першою статті 1 Закону № 1669-VII визначено, що період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Згідно з абзацом 4 частини першої статті 1 Закону України від 06 вересня 2005 року № 2806-IV «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» документ дозвільного характеру - дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ в електронному вигляді (запис про наявність дозволу, висновку, рішення, погодження, свідоцтва, іншого документа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), який дозвільний орган зобов'язаний видати суб'єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб'єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.
Таким чином, дозвіл на перевезення пасажирів є документом дозвільного характеру, за відсутності якого позивач не має права здійснювати господарську діяльність з надання послуг перевезення пасажирів на міжміському міжобласному маршруті загального користування.
Оскільки позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець та здійснює господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції, Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» є спеціальним нормативно-правовим актом, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Відповідно, достатньою підставою для продовження дії дозволу на перевезення пасажирів на міжміському міжобласному маршруті загального користування є встановлення факту здійснення суб'єктом господарської діяльності на території проведення антитерористичної операції.
Таким чином, суд дійшов висновку, що дозвіл позивача від 28.02.2011 серії АТ № 000550, термін дії якого закінчився у період проведення антитерористичної операції, вважається продовженим після 28 травня 2015 року на весь період проведення антитерористичної операції. Відповідно продовженим вважається й строк дії витягу з такого дозволу.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відображені в актах перевірки від 11.05.2019 № 091903 та від 13.05.2019 № 118336 відомості про відсутність у водія транспортного засобу, що здійснює пасажирські перевезення, таких обов'язкових документів, як витяг з дозволу на перевезення, не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищеописаними доказами.
Всі вищевстановлені судом обставини не враховані відповідачем при застосуванні до позивача адміністративно-господарських санкцій постановами від 10 липня 2019 року № 130018 та № 130019.
За таких обставин, суд вважає, що вказані постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу не відповідають критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, відповідно, є протиправними та їх слід скасувати.
Таким чином суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за звернення до суду з даним позовом сплачений судовий збір у розмірі 1921,00 грн, що підтверджено квитанцією від 06.09.2019.
Проте, згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем встановлюється ставка судового збору - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як слідує зі змісту позовних вимог, позивачем у позовній заяві заявлені дві вимоги майнового характеру на загальну суму 34000,00 грн. Отже, при звернені до суду позивач повинен був сплатити судовий збір в розмірі 768 грн. 40 коп.
Оскільки позов судом задовольняється повністю, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у сумі 768,40 грн.
Суд зазначає, що сплачений судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом, підлягає поверненню за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: 01135, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 14, код за ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправними та скасування постанов про застосування адміністративно-господарських штрафів задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову від 10 липня 2019 року № 130018 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 1700,00 грн до ОСОБА_1 .
Визнати протиправною та скасувати постанову від 10 липня 2019 року № 130019 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 1700,00 грн до ОСОБА_1 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.О. Пляшкова