Справа № 467/348/19
2/467/182/19
16.10.2019 рокуАрбузинський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого - судді Явіци І.В.
за участю секретаря судового засідання Андросової А.В.
представника позивача - Петрук А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Арбузинка цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування Арбузинської районної державної адміністрації Миколаївської області в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Миколаївський обласний будинок дитини Миколаївської обласної ради, Благодатненська сільська рада Арбузинського району Миколаївської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини,-
Вимоги позивача та доводи на їх обґрунтування
Орган опіки та піклування Арбузинської РДА Миколаївської області через свого представника подав до суду позов, в обгрунтування якого посилався на те, відповідачі є батьками малолітнього ОСОБА_2
Батьки матеріально свого сина не забезпечують, у закладах охорони здоров'я не відвідують, станом здоров'я дитини не цікавляться, хоча, вона наразі хворіє на гіпоксично - ішемічне ураження центральної нервової системи, церебральну депресію внаслідок внутрішьно - шлункового крововиливу.
Водночас, батьки належних умов проживання для дитини не забезпечили, матір не працює, родина проживає за рахунок заробітної плати батька, а державну допомогу при народженні дитина відповідачі використовували не за призначенням.
Тож, на думку позивача, відповідачі ухиляються від виховання своєї дитини і свідомо нехтують батьківськими обов'язками.
За таких обставин, позивач зажадає від суду позбавлення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 батьківських прав відносно їх малолітнього сина ОСОБА_5 та стягнення із них аліментів на його утримання у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) з кожного, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи 26 березня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття шляхом перерахування на особистий рахунок дитини, відкритий у відділенні Державного ощадного банку України.
Процесуальні дії у справі
Провадження за цими вимогами було відкрите ухвалою судді Арбузинського районного суду Миколаївської області від 10 квітня 2019 року.
Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 03 червня 2019 року підготовче провадження у справі було продовжене через необхідність збільшити обсяг позовних вимог.
Заявою від 10 червня 2019 року позивач доповнив свій позов вимогами про стягнення аліментів з відповідачів.
Ухвалою Арбузинського районного суду від 10 червня 2019 року підготовче провадження у справі було закрите, справу призначено до судового розгляду по суті та викликано заявлених позивачем свідків.
В подальшому представник позивача відмовилась від допиту заявлених нею свідків і ця відмова була прийнята судом.
Позиції учасників справи
В судовому засіданні представник позивача позов підтримала з підстав, що у ньому викладені, просила його задовольнити.
В подальшому надала заяву про розгляд справи за її відсутності.
Відповідачі в судове засідання викликались неодноразово шляхом направлення судових повісток на відомі суду адреси їх місця проживання, проте, на розгляд справи жодного разу не прибули, причин своєї неявки не вказували, будь - яких заяви чи то клопотань до суду не направляли.
Зокрема, відповідачі були тричі належно повідомлені про дату, час і місце судового засідання, що підтверджується наявними у матеріалах справи даними рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень.
При цьому, відповідачі будь - яких заяв, у тому числі й заяв по суті справи, або ж клопотань до суду не направляли, у зв'язку із чим суд вважає наявними одночасно існування всіх умов, визначених ч.1 ст. 280 ЦПК України, і необхідних для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки відповідачі неодноразово повідомлені про дату, час і місце судового засідання, проте, на розгляд справи не з'явились, причин своєї неявки не повідомили, відзив на позов не подали, у той час, як позивач будь - яких заперечень проти такого порядку вирішення справи, не виказував.
Інші учасники справи - представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, в судове засідання також не з'явились, про його дату, час і місце повідомлені належно, причин неприбуття не вказали.
А тому, на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, позаяк, жоден із учасників справи у судовому засіданні присутнім не був.
Установлені судом фактичні обставини справи і зміст правовідносин з посиланням на докази, а також оцінка аргументів, висунутих позивачем
За таких обставин, суд, дослідивши надані докази, оцінивши їх з точки зору належності і допустимості, а також достатності, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні доказів, керуючись законом, виходив із такого.
Зокрема, суд достовірно установив, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є батьками дитини ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с. 10).
Тож, для відповідачів, як батьків дитини, статтею 150 СК України установлено ряд обов'язків щодо його виховання та розвитку, зокрема, вони зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину.
У свою чергу, згідно зі статтями 8, 11, 15 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Проте, у даному випадку суд установив невиконання відповідачами визначених законом обов'язків, як батьків дитини.
Так, відповідачі проживають спільно без реєстрації шлюбу в найманому будинку ( а.с.11,12,13), умови для проживання новонародженої дитини за місцем свого мешкання не створили, не виконують поради та рекомендації фахівців щодо виховання та утримання дитини ( а.с. 19,67).
Відповідач ОСОБА_3 не працює ( а.с. 16), проживає за кошти співмешканця ОСОБА_4 , спиртних напоїв не вживає, не йде на контакт з соціальним працівником с. Воєводаське і переховується від органу місцевого самоврядування ( а.с. 14).
Водночас, батько дитини ОСОБА_4 з 03 липня 2018 року працює у СТОВ "Промінь", за місцем роботи характеризується позитивно ( а.с. 15).
При цьому, відповідачі на обліку у лікаря - нарколога та лікаря - психіатра на обліку не перебувають, однак, ОСОБА_3 перебуває на обліку у лікаря - інфекціоніста ( а.с. 18).
Дитина ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні в інфекційному відділенні Арбузинської ЦРЛ з 22 лютого 2019 року по 27 лютого 2019 року. За цей час дитині встановлено діагноз : гіпоксично - ішемічне ураження центральної нервової системи, церебральна депресія, як наслідок внутрішньо - шлункового крововиливу Пупкова Кила .
Станом на 01 березня 2019 року дитина перебувала у Миколаївському будинку малюка ( а.с. 18) і знаходиться там на час розгляду справи.
Рішенням виконавчого комітету Благодатненської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області від 26 лютого 2019 року №9 було вирішено відібрати малолітнього ОСОБА_2 та направити його до Арбузинської ЦРЛ до вирішення питання щодо подальшого влаштування до державного закладу.
Зокрема, таке рішення було обумовлене тим, що сім'я використовує кошти державної соціальної допомоги виключно на власні потреби, не створила запасу палива для опалення будинку, санітарний стан житла є незадовільним.
Дитина знаходиться у Миколаївській обласній лікарні, батьки її не відвідують, матеріально не утримують, належного догляду та лікування дитини не забезпечують ( а.с. 21).
А згідно висновку органу опіки та піклування Арбузинського районної державної адміністрації Миколаївської області від 25 березня 2019 року є доцільним позбавлення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 батьківських прав відносно їх малолітнього сина.
Із висновку, серед іншого, слідує, що дитина ОСОБА_2 з моменту народження до 22 лютого 2019 року перебував в Миколаївські обласній дитячій лікарні.
За час перебування дитини в закладі мати відвідала її два рази на початку січня та лютого 2019 року, однак жодного разу не надала матеріальну допомогу. Батько відвідав дитину один раз.
Після повернення ОСОБА_2 до Арбузинського району, він перебував у інфекційному відділенні Арбузинської ЦРЛ через те, що батьки не створили належних умов для його проживання та утримання.
Зокрема, для дитини було придбано ліжко та візок, однак інших необхідних речей для дитини такого віку у родини немає.
При цьому, за час перебування дитини в Арбузинській ЦРЛ батьки жодного разу не відвідали сина, не цікавились станом його здоров'я, ніякої допомоги не надавали, дитину не утримували ( а.с. 22- 23).
Згідно розпорядження голови Арбузинської районної державної адміністрації від 26 лютого 2019 року № 44 ОСОБА_2 поміщений до Миколаївського обласного будинку дитини ( а.с. 9).
При цьому, згідно довідки Миколаївського обласного будинку дитини від 28 травня 2019 року батьки жодного разу не відвідали дитину у цьому закладі ( а.с. 70).
До того ж, як установив суд, відповідачі притягувались до адміністративної відповідальності за ухилення від виконання обов'язків по вихованню новонародженого ОСОБА_2
Зокрема, постановою Абузинського районного суду Миколаївської області від 06 червня 2019 року установлено, що батько дитини ОСОБА_4 ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя і утримання малолітнього ОСОБА_2 , як то, в найманому будинку брудно, безлад, неприємний запах від паління цигарок. Для дитини придбано лише вживані ліжко та візочок.
Таким чином, усі ці докази, у їх сукупності, вказують на те, що відповідачі байдуже ставляться до своєї дитини і не виконують установлених для них законом обов'язків щодо її належного виховання та забезпечення, не створили належних умов для розвитку дитини, а тому, це дає підстави вважати, що вони фактично самоусунулись від виконання батьківських обов'язків.
До того ж, батьки знали про незадовільний стан здоров'я їх дитини, однак не вживали заходів задля виправлення ситуації, про що свідчить те, що вони навіть не відвідували сина в Арбузинській ЦРЛ, у той час, як самі проживають в Арбузинському районі Миколаївської області.
Фактично, відповідачі переклали свій обов'язок щодо утримання дитини на державу, а їх поведінка в бік ухилення від виконання батьківських обов'язків призводить до порушення прав дитини, гарантованих їй як національним законом, так і міжнародними правовими актами.
Зокрема, відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Отже, суд достовірно установив, що відповідачі не піклуються про фізичний і духовний розвиток сина та його виховання, як то, вони не забезпечують необхідного харчування дитини, медичного догляду і лікування, не спілкуються з дитиною в тому обсязі, який необхідний для її нормального самоусвідомлення, не виявляють інтересу до дитини, не створюють умов для нормальної життєдіяльності, що негативно впливає, у тому числі, й на фізичний розвиток, як складову виховання.
Як наслідок, усі ці фактори, у їх сукупності, свідчать про те, що відповідачі свідомо і умисно ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо дитини. Про це, зокрема, свідчить, що вони притягувались до адміністративної відповідальності за невиконання батьківських обов'язків, не навели лад за місцем свого помешкання, незважаючи на відвідування та попередження працівниками компетентних органів, про що свідчить порівняльний аналіз змісту актів обстеження матеріально - побутових умов від 11 лютого 20019 року та від 05 червня 2019 року.
Отже, суд приходить до висновку, що поведінку батьків дитини на кращу сторону змінити не можливо, оскільки вона свідчить про свідоме і умисне ухилення від виконання батьківських обов'язків, а також небажання забезпечити своїй дитині належні умови розвитку і виховання.
Водночас, нормою ст. 164 СК України визначені підстави позбавлення батьківських прав.
Зокрема, таке може мати місце, якщо батько чи мати: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
А тому, установивши свідоме й умисне ухилення відповідачів від виконання батьківських обов'язків щодо сина, суд приходить до висновку про дійсність підстав для позбавлення їх батьківських прав, а задоволення позову за встановлених судом обставин буде відповідати інтересам дитини, позаяк, батьки про неї не піклуються і забезпечують її нормальну життєдіяльність, незважаючи на попередження посадових осіб і працівників компетентних органів.
Позаяк, пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
При цьому, суд виходив із того, що обов'язок піклуватись про дитину стосується обох батьків, а тому сам по собі факт того, що відповідач ОСОБА_4 працевлаштований і позитивно характеризується за місцем роботи, не може бути достатньою підставою для відмови у задоволенні позову у частині позбавлення його батьківських прав.
Як наслідок, вимога про позбавлення відповідачів батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_2 підлягає до задоволення.
Стосовно вимоги про стягнення з відповідачів аліментів на утримання сина, то суд керувався наступним.
Стаття 180 СК України установлює обов'язок батьків утримувати дитину/дітей до досягнення нею повноліття.
За ч.3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частка ж від заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом ( ч.1 ст. 183 СК України).
Та у будь - якому випадку при визначення розміру аліментів суд ураховує обставини, що регламентовані ч.1 ст. 182 СК України.
Тому у цьому аспекті суд бере до уваги вік, стан здоров'я та матеріальне становище дитини, зокрема, те, що ОСОБА_2 хворіє на гіпоксично - ішемічне ураження центральної нервової системи, церебральну депресію, перебуває на державному утриманні .
Також, суд бере до уваги стан здоров'я та матеріальне становище відповідачів.
Зокрема, вони є особами молодого віку, відповідачка не працює, перебуває на обліку у лікаря - інфекціоніста, у той час, як відповідач працевлаштований і має дохід у виді заробітної плати.
Відповідачка має ще одну дитину - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно якої позбавлена батьківських прав.
А як наслідок, з урахуванням викладеного, з огляду на обов'язок відповідачів утримувати свою дитину, суд приходить до висновку, що вони мають сплачувати аліменти, незалежно від того працевлаштовані чи ні.
Зокрема, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 25 вересня 2019 року у справі № 755/14148/18 вказав на те, що факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини.
При цьому, згідно частиною другою статті 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
А відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789- ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Тож, інтереси та потреби дитини превалюють у даному, конкретному випадку, а той факт, що відповідачка ОСОБА_3 не працює і не має доходів, не може бути для суду переконливим аргументом у бік вкрай значного зменшення розміру аліментів або взагалі звільнення від обов"язку їх сплати.
Як наслідок, суд, у контексті установлених фактичних обставин, із числа тих, що регламентовані ч.1 ст. 182 СК України, приходить до висновку, що відповідачі, кожний із них, спроможні сплачувати аліменти на утримання сина ОСОБА_5 у розмірі 1/4 частки від усіх видів їх заробітку (доходу).
Суд, крім того, не установив жодної із обставин, що передбачені ст. 188 СК України.
Відповідно до ч.2 ст. 93 СК України якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального закладу охорони здоров'я, навчального або іншого закладу, аліменти на дитину можуть бути стягнуті з них на загальних підставах.
А згідно ч.3 ст. 193 СК України за рішенням суду аліменти можуть перераховуватися на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.
До того ж, за правилами ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду із дня пред'явлення позову, а тому у цій ситуації їх слід стягувати з 26 березня 2019 року, тобто з дня пред'явлення позову до суду та згідно п.1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України належить допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно, позов і у цій частині, як і в цілому, підлягає до задоволення.
Щодо розподілу судових витрат
Позивач в силу п.14 ч.2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору, а тому за правилами ч.1 ст. 141 ЦПК України, його належить покласти на відповідачів.
З урахуванням повного задоволення позову, яким було висунуто дві вимоги немайнового характеру, з відповідачів на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 305, 20 грн., тобто по 768, 40 грн. за кожну вимогу немайнового характеру, що передбачено абз. другим частини третьої статті 6 Закону України "Про судовий збір".
З цих мотивів, керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити повністю.
Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 батьківських прав відносно сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позбавити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьківських прав відносно сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 (одна четверта) частки від усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного вікущомісячно, починаючи з 26 березня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття шляхом їх перерахування на особистий рахунок дитини у відділені Державного ощадного банку України, відкритий органом опіки та піклування.
Стягнути з ОСОБА_4 аліменти на користь органів опіки та піклування, державних установ та інших осіб, під опікою або піклуванням яких буде знаходитись дитина, на утримання сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 (одна четверта) частки від усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного вікущомісячно, починаючи з 26 березня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття шляхом їх перерахування на особистий рахунок дитини у відділені Державного ощадного банку України, відкритий органом опіки та піклування.
Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у розмірі 2 305 ( дві тисячі триста п'ять) грн. 20 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Форма і зміст заяви про перегляд заочного рішення повинні відповідати вимогам ст. 285 ЦПК України.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, тобто шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду безпосередньо або через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач : орган опіки та піклування Арбузинської районної державної адміністрації Миколаївської області; адреса : Миколаївська область, смт. Арбузинка, вул. Центральна, 18.
Відповідач 1: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою : АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; паспорт НОМЕР_2 , виданий Первомайським РВ УМВС України в Миколаївській області 17 серпня 2009 року.
Відповідач 2: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований за адресою : АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; паспорт НОМЕР_4 , виданий Братським РВ УМВС України в Миколаївській області 27 лютого 2001 року.
Суддя І.В. Явіца