28 жовтня 2019 року
м. Київ
Справа № 923/498/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТОФИС" на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.08.2019 (головуючий суддя Разюк Г.П., судді Колоколов С.І., Мишкіна М.А.) про повернення апеляційної скарги у справі № 923/498/18
за позовом Національного банку України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТОФИС"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк"
про звернення стягнення на предмет іпотеки,
20.09.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТОФИС" через Південно-західний апеляційний господарський суд подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.08.2019 у справі № 923/498/18.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.06.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТОФИС" на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 13.06.2019 у справі № 923/498/18 залишено без руху з підстав, що скаржником до матеріалів апеляційної скарги не додано документу про сплату судового збору та доказів надсилання копії апеляційної скарги іншим учасникам справи. Вказаною ухвалою надано відповідачу строк на усунення недоліків апеляційної скарги, тривалістю 10 днів з дня вручення ухвали, для надання документу про сплату судового збору в розмірі 1921,00 грн, докази надсилання копії апеляційної скарги з додатками листом з описом вкладення іншим учасникам справи та статут
25.06.2019 на адресу апеляційного суду органом поштового зв'язку повернуто лист з ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.06.2019 про залишення апеляційної скарги без руху, який був надісланий на адресу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис", що свідчить про неотримання ухвали суду. В якості причин неотримання процесуального документу у поштовому відділені (49044) 21.06.2019 проставлено відмітку: "за даною адресою ТОВ "Приватофис" не розташовано, телефон не відповідає, здійснити вручення неможливо".
За приписами пункту 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Отже, слід дійти висновку, що днем вручення ухвали від 13.06.2019 є 21.06.2019.
Однак, у встановлений строк відповідачем вимоги ухвали суду від 13.06.2019 не виконані, вказані недоліки не усунено, у зв'язку з чим, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.08.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТОФИС" у справі № 923/498/18 повернуто без розгляду на підставі частини 2 статті 260 та частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу суду від 27.08.2019 мотивовано тим, що ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху було надіслано за належною адресою відповідача, яка наявна в матеріалах справи, зазначена в апеляційній скарзі та значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а саме: 49044, м. Дніпро, узвіз Крутогірний, будинок 14.
За таких обставин, суд апеляційної дійшов висновку, що відповідачем у строк, встановлений судом, недоліки апеляційної скарги, встановлені ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.06.2019, не усунуто, у зв'язку з чим, апеляційну скаргу повернуто відповідачу без розгляду.
Не погодившись з ухвалою апеляційного суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТОФИС" звернулося до касаційного суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.08.2019, а справу передати на розгляд суду апеляційної інстанції для подальшого розгляду.
Дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки правильне застосування судом апеляційної інстанції норм Господарського процесуального кодексу України під час прийняття оскаржуваної ухвали є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо застосування чи тлумачення цих норм.
Приписами статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України передбачені вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Також статтями 258 та 259 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення, до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.
До апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 Господарського процесуального кодексу України, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу (частина 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України, тобто вона залишається без руху).
Згідно з частиною 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із заявою.
Постановляючи ухвалу про повернення апеляційної скарги, суд керувався, зокрема, частиною 4 статті 174 та частиною 6 статті 260 Господарського процесуального кодексу України.
За змістом цих норм апеляційна скарга вважається неподаною та повертається особі, яка її подала, якщо цією особою у визначений судом строк не усунуто недоліки апеляційної скарги.
Судом встановлено, що скаржник в розумні інтервали часу не вживав заходів, щоб дізнатись про стан відомого йому судового провадження за його апеляційною скаргою, адже статус апелянта у справі, тобто особи, яка ініціювала апеляційний перегляд, передбачає обізнаність останнього про існування та розгляд спору судом та, відповідно, про прийняття у справі судових рішень.
В даному випадку у скаржника було цілком достатньо часу, протягом 2-х місяців з дня залишення апеляційної скарги без руху та до винесення ухвали про її повернення, для усунення недоліків скарги.
Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів для прискорення процедури розгляду, то скаржник, подавши апеляційну скаргу, з метою добросовісного користування процесуальними правами учасника судового процесу згідно вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, повинен був стежити за рухом поданої ним скарги та за результатом розгляду її судом, а саме відкриттям провадження у справі чи вчинення інших процесуальних дій.
Разом з тим, частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" передбачено, що усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Нормами статті 4 цього Закону передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Відповідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.06.2019 про залишення апеляційної скарги без руху у справі № 923/498/18 оприлюднена 18.06.2019.
Таким чином, колегія суддів Касаційного господарського суду вважає, що суд апеляційної інстанції, керуючись статтями 174, 242, 258, 259, 260 Господарського процесуального кодексу України, правомірно повернув без розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТОФИС" на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 31.05.2019 у справі № 923/498/18 з дотриманням зазначених процесуальних норм чинного законодавства.
Доводи викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не викликають сумнівів щодо правомірності застосування норм права під час прийняття оскаржуваної ухвали.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Суд зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").
В контексті викладеного Суд вважає за необхідне зазначити, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).
Враховуючи викладене, колегія суддів визнає касаційну скаргу необґрунтованою та відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТОФИС" на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.08.2019 у справі № 923/498/18 на підставі пункту 2 частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у даній справі правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що повернення оскаржуваною ухвалою апеляційної скарги не перешкоджає Товариству з обмеженою відповідальністю ""ПРИВАТОФИС" повторному зверненню з нею до апеляційного суду після усунення недоліків.
Разом з тим, Суд враховує численні недоліки поданої касаційної скарги та вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Керуючись статтями 234, 242, 258, 259, 260, частиною 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 923/498/18 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТОФИС" на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.08.2019 у вказаній справі.
2. Скаржнику надіслати копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами, а іншим учасникам справи - копію ухвали.
3. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Суховий В.Г.
Судді Берднік І.С.
Міщенко І.С.