18 жовтня 2019 року
м. Київ
Справа № 911/103/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М. - головуючого, Кролевець О. А., Кондратової І.Д.
за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г.Є.;
за участю представників:
позивача ВК Ірпінської МР Київської області - Клименко К. В. (дов. від 22.12.2018),
відповідача ТОВ "Орлан-Інвест Груп" - адвоката Яценко В.В. (дов. від 20.12.2018),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Орлан-Інвест Груп"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2019
та рішення Господарського суду Київської області від 22.04.2019
у справі № 911/103/19
за позовом Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Орлан-Інвест Груп"
про стягнення 1 172 486, 31 грн, -
Короткий зміст позовних вимог
Виконавчий комітет Ірпінської міської ради Київської області (далі - ВК Ірпінської міської ради Київської області, позивач) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Орлан-Інвест Груп" (далі - ТзОВ "Орлан-Інвест Груп", відповідач) про стягнення з відповідача 1 172 486, 31 грн заборгованості за договором № 54 про залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь від 30.06.2017, з яких: 1000000,00грн. - основного боргу, 85 794, 52 грн. - пені, 70 000, 00 грн. - штрафу, 7191,79 грн. - 3 % річних та 9 500, 00 грн. - інфляційних втрат.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо сплати пайового внеску на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь.
24.01.2019 позивачем у відповідності до ст. 46 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) подано заяву № 01-20/219 від 22.01.2019 (вх.№1455/19 від 24.01.2019) про збільшення розміру позовних вимог, у якій позивач просить стягнути заборгованість за вище означеним договором у загальному розмірі 1 733 924,66 грн., з яких: 1 500 000, 00 грн. - основного боргу за липень 2018 року, вересень 2018 року та грудень 2018 року, 142 506, 85 грн. - пені, 70000, 00 грн. - штрафу, 11 917, 81 грн. - 3 % річних та 9 500, 00 грн. - інфляційних втрат.
Стислий виклад обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
30.06.2017 між сторонами укладено договір № 54 про залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь, предметом якого є участь відповідача у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Ірпінь у зв'язку з будівництвом багатоквартирного житлового будинку загальною площею 8 928, 88 м. кв., квартирною площею 7 136, 04 м. кв., площею нежитлових приміщень комерційного призначення 679, 90 м. кв. (декларація про початок виконання будівельних робіт № КС083171160655 від 26.04.2017), місце розташування: м. Ірпінь , вул. Мінеральна, 7 , 7-з , 7-ж Будинок № 3.
Розділом 2 договору передбачено умови участі відповідача у розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури міста Ірпінь.
Так, згідно з п. 2.1 договору загальна вартість будівництва житлового будинку в м . Ірпінь, вул. Мінеральна, 7, 7-з, 7-ж Будинок № 3 , розрахована відповідно до заяви відповідача, виходячи з опосередкованої вартості (згідно з наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 102 від 03.05.2017) складає: 7 136, 04 * 10 365, 0 = 73 965 054, 60 грн. (в т.ч. ПДВ - 12 327 509, 10 грн.).
Відповідно, вартість житлових та нежитлових приміщень комерційного призначення складає: нежитлові приміщення комерційного призначення: 73 965 054, 60 / 8 928, 88 х 679, 90 = 5 632 155, 50 грн.; житлові приміщення: 73 965 054, 60 - 5 632 155, 50 = 68 332 899, 10 грн.
Величина пайової участі (внеску) відповідача у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Ірпеня розраховується відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Положення про порядок залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь, затвердженого рішенням сесії Ірпінської міської ради № 4146-60-VI від 06.11.2014.
Для даної забудови величина пайового внеску складає:
- житлові приміщення: 68 332 899, 10 х 4 % = 2 733 315, 96 грн.
- нежитлові приміщення комерційного призначення: 5 632 155, 50 х 10 % = 563 215, 55 грн.
Разом: 3 296 531,51 грн.
Відповідно до п. 2.2 договору сплата коштів відповідачем на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури міста здійснюється шляхом безготівкового перерахування в сумі 3 296 531, 51 грн згідно графіку (додаток № 1) до цього договору, але не пізніше, ніж до введення об'єкта в експлуатацію. Зазначені кошти відповідач перераховує на визначений у договорі розрахунковий рахунок.
Згідно з п. 3.1 договору відповідач зобов'язався інформувати про всі зміни, які відбуватимуться в ході будівництва для своєчасного внесення змін до договору, а також сплатити кошти на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь у розмірі, визначеному у п. 2.2 даного договору.
Відповідно до п. 5.2 договору даний договір може коригуватися у випадку, коли фактична вартість будівництва буде більшою або меншою за результатами (по закінченню) будівництва об'єкта, або в результаті виникнення інших причин, що має бути узгоджено сторонами та оформлено додатковим договором до цього договору.
Пунктом 6.1 договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до виконання сторонами всіх своїх обов'язків за цим договором.
Додатком № 1 до договору сторони визначили графік сплати пайового внеску відповідача на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м.Ірпінь, згідно якого загальна сума пайового внеску 3 296 531, 51 грн підлягає сплаті у 2018 та 2019 роках у наступному порядку: 500 000, 00 грн у липні 2018 року; 500 000, 00 грн у вересні 2018 року; 500 000,00 грн у грудні 2018 року; 500000, 00 грн у квітні 2019 року; 500 000,00 грн у липні 2019 року; 796 531,51 грн у жовтні 2019 року.
Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач не здійснив жодного платежу згідно графіку за договором № 54 про залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь від 30.06.2017, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість по певних платежах.
Позивач звертався до відповідача з претензією № 01-24/3896/3 від 27.11.2018, у якій просив негайно погасити заборгованість за договором № 54 про залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь від 30.06.2017 та не допускати порушення графіка сплати платежів, що підтверджується копією фіскального чеку від 30.11.2018 та описом вкладення у цінний лист від 30.11.2018.
Відповідач не виконав свого зобов'язання щодо сплати існуючої заборгованості, претензія залишена без відповіді.
Спір у цій справі виник у зв'язку з невизнанням відповідачем заборгованості по сплаті пайового внеску за липень 2018 року, вересень 2018 року та грудень 2018 року у розмірі 1 500 000, 00 грн.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Господарського суду Київської області від 22.04.2019 у справі №911/103/19 позовні вимоги Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області задоволено повністю, стягнуто з ТОВ "Орлан-Інвест Груп" на користь Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області 1 500 000,00 грн. - основного боргу, 142 506,85 грн. - штрафу, 11 917,81 грн. - 3 % річних, 9 500,00 грн. - інфляційних втрат та 26 008,87 грн. - судового збору.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2019 апеляційну скаргу ТзОВ "Орлан-Інвест Груп" залишено без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 22.04.2019 у справі № 911/103/19 залишене без змін.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідач не виконав своїх договірних зобов'язань щодо сплати пайового внеску на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м.Ірпінь, чим порушив п.п. 2.2, 3.1.2 договору № 54 про залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури (далі - договір № 54), а саме платежів м. Ірпінь від 30.06.2017, ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та умови Положення про порядок залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь, затвердженого рішенням сесії Ірпінської міської ради № 4146-60-VI від 06.11.2014. Тому вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за договором № 54 є доведеними, обґрунтованими, підтвердженими належними доказами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
В касаційній скарзі ТзОВ "Орлан-Інвест Груп" просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2019 та рішення Господарського суду Київської області від 22.04.2019 скасувати; передати справу до Господарського суду Київської області на новий розгляд в іншому складі суду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на порушення та незастосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.601 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", пп. пп.3.2, 3.6 п.3 Положення про визначення та застосування показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджене наказом Держбуду від 27.09.2005 № 174, зареєстроване Міністерством юстиції України 12.10.2005 за №1185/11465, ст.86, ч.5 ст.236, п.5 ч. 1 ст.227 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Вказує, що суди не надали належної правової оцінки рішенню Ірпінської міської ради Київської області від 28.02.2019 № 4844-64-VII, яке, на думку скаржника, свідчить про припинення зобов'язань ТзОВ "Орлан-Інвест Груп" перед виконкомом Ірпінської міської ради Київської області щодо сплати пайової участі внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог.
Наголошує, що позивачем неправильно визначено розмір пайового внеску, оскільки ч.5 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" не передбачає можливості розрахунку величини пайової участі, виходячи із показників опосередкованої вартості спорудженого житла, а тому розрахунок визначений у п.2.1 договору №54 не відповідає вимогам Закону.
Зазначає, що договір № 54 був спрямований на незаконне заволодіння майном (коштами) юридичної особи, а тому він порушує публічний порядок і є нікчемним з огляду на зміст ст.228 ЦК України.
Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно не зупинив провадження у справі до розгляду справи № 911/1420/19, яка є пов'язаною.
Доводи інших учасників справи
Виконавчий комітет Ірпінської міської ради Київської області направив відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити ТзОВ "Орлан-Інвест Груп" в задоволенні касаційної скарги, рішення Господарського суду Київської області від 22.04.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2019 у справі №911/103/19 залишити без змін. Зазначає, що доводи скаржника є необґрунтованими та безпідставними.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №911/103/19 було визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Огороднік К.М.- головуючого (суддя-доповідач), Ткаченко Н.Г., Жуков С.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 22.07.2019.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.07.2019 касаційну скаргу відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Орлан-Інвест Груп" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2019 та рішення Господарського суду Київської області від 22.04.2019 у справі №911/103/19; призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 11.09.2019.
У зв'язку з відпусткою судді Ткаченко Н.Г. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №911/103/19 було визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Огороднік К.М.- головуючого (суддя-доповідач), Пєсков В.Г., Жуков С.В., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 09.09.2019.
11.09.2019 оголошено перерву у судовому засіданні до 02.10.2019 о 12:50 год.
У зв'язку з відпусткою судді Жукова С.В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №911/103/19 було визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Огороднік К.М.- головуючого (суддя-доповідач), Пєсков В.Г., Кондратова І. Д., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 02.10.2019.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2019 оголошено у судовому засіданні перерву, зобов'язано повідомити учасників справи, про наступне судове засідання, яке відбудеться 18.10.2019.
У зв'язку з відпусткою судді Пєскова В. Г. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №911/103/19 було визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Огороднік К.М.- головуючого (суддя-доповідач), Кролевець О.А., Кондратова І.Д., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 15.10.2019.
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.
Як свідчать матеріали справи, Ірпінською міською радою Київської області рішенням № 4146-60-VI від 06.11.2014 затверджено Положення про порядок залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь, відповідно до якого залучення, розрахунок розміру і використання коштів замовників будівництва об'єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь проводиться відповідно до ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та цього Положення.
Керуючись Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Положенням про порядок залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м.Ірпінь сторонами по справі укладено Договір № 54 про залучення коштів замовників будівництва об'єктив архітектури, на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь.
Додатком №1 до договору сторони визначили графік сплати пайового внеску відповідача на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м.Ірпінь, згідно якого загальна сума пайового внеску 3296531,51 грн. підлягає сплаті у 2018 та 2019 роках у наступному порядку: 500000,00 грн. у липні 2018 року; 500000,00 грн. у вересні 2018 року; 500000,00 грн. у грудні 2018 року; 500000,00 грн. у квітні 2019 року; 500000,00 грн. у липні 2019 року; 796531,51 грн. у жовтні 2019 року.
Положення ст. 204 ЦК України закріплюють презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем не надано доказів на підтвердження визнання недійсним Договору № 54.
Суди попередніх інстанцій, дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору №54 про залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь від 30.06.2017, проаналізувавши умови залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури та порядок встановлення розміру пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбачені ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» і Положенням, що затверджено рішенням Ірпінської міської ради Київської області № 4146-60-VI від 06.11.2014, дійшли висновку, що пункти вказаного договору не суперечать нормам законодавства, визначені на розсуд сторін та погодженні ними, що відповідає приписам статей 173, 174, 179 ГК України, 628, 629, 638 ЦК України.
Судами обох інстанцій доцільно звернуто увагу на п. 4.1 Договору № 54 про залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь від 30.06.2017, відповідно до якого визначено, що сторони уклали цей договір добровільно, при укладенні цього договору сторони майнових претензій не мають, а також взяти до уваги твердження сторін про те, що багатоквартирний житловий будинок, будівництво якого стало підставою укладення вказаного договору та участі відповідача у розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури міста Ірпінь на даний час введено в експлуатацію.
З огляду на вказане та з урахуванням приписів ст. 204 ЦК України колегія суддів погоджується з висновками судів, що на час розгляду справи правочин є дійсним, схваленим конклюдентними діями відповідача та є підставою для виконання відповідачем грошових зобов'язань, а отже наявні правові підстави для стягнення із відповідача основної заборгованості за Договором № 54 , штрафних санкцій та інфляційних втрат.
Крім того, заявник касаційної скарги зазначав про порушення судами попередніх інстанцій ч. 1 ст. 227 ГПК України щодо відмови в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.
Так, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України обов'язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об'єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду. У разі застосування наведеної правової норми за вимогами ст. 234 ГПК України у мотивувальній частині ухвали повинні бути зазначені, зокрема, мотиви, з яких суд дійшов висновків, постановляючи ухвалу.
Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.
Положеннями п. 4 ч. 1 ст. 229 ГПК України встановлено, що провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
Враховуючи приписи п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
Водночас, необґрунтоване зупинення провадження у даній справі може призвести до порушення вимог статті 6 Конвенції щодо дотримання розумних строків розгляду справи і права на справедливий суд.
Колегія суддів вважає, що за наявності достатніх доказів для встановлення фактичних обставин справи суди попередніх інстанцій дійшли правомірних висновків про відмови у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 911/103/19 до вирішення спору Господарським судом Київської області у справі № 911/1420/19.
Посилання відповідача на те, що обрахунок величини пайової участі, зазначений у п.2.1 договору суперечить змісту абз.2 ч.5 ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а тому вказаний пункт договору, а також п.2.2 договору є нікчемними відповідно до ч.2 ст.228 ЦК України та такими, що спрямовані на надмірне заволодіння грошовими коштами відповідача, суди попередніх судових інстанцій правомірно відхилили з огляду на наступне.
По-перше, величина пайової участі відповідача розраховувалася відповідно до заяви відповідача та виходячи з опосередкованої вартості будівництва, яка відповідає ч.5 ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та пунктам 2.1., 2.2 Положення про порядок залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м.Ірпінь.
По-друге, пункти вказаного договору не суперечать нормам законодавства, визначені на розсуд сторін та погоджені ними.
Та по-третє, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами вини та обставин, з якими закон пов'язує нікчемність правочину внаслідок порушення публічного порядку, а саме, спрямованість правочину на порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина, на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Відтак, відповідачем належними та допустимими доказами заявлених до нього вимог не спростувано, будь-яких доказів, які підтверджують виконання ним договірних зобов'язань щодо сплати коштів на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури міста не надано.
Доводи касаційної скарги про неврахування судами нижчестоящих інстанцій змісту рішення Ірпінської міської ради Київської області від 28.02.2019 № 4844-64-VII колегіє суддів відхиляються з огляду на імперативні приписи ст. 300 ГПК України, відповідно до яких Верховний Суд не вправі здійснювати оцінку обставин, які не були предметом розгляду судів попередніх інстанцій, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.
Зазначаючи про неправильне застосування і порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, скаржник фактично вдається до розгляду питань, пов'язаних із встановленням обставин справи та переоцінкою доказів у ній, що в силу положень ч. 2 ст. 300 ГПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
При цьому скаржником не вказано та не обґрунтовано наявності підстав (підстави) для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, зокрема, не дослідження цим судом зібраних у справі доказів або встановлення судом обставин, які мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Саме по собі відхилення судом доказів відповідача, з урахуванням обставин конкретної справи, не є тотожним не дослідженню таких доказів у розумінні частини третьої ст. 310 ГПК України.
Інших доводів та доказів на підтвердження своєї правової позиції, які б слугували підставою для скасування судового рішення у даній справі відповідачем не наведено.
Наведеним повністю спростовуються доводи ТзОВ "Орлан-Інвест Груп" щодо наявності підстав для скасування оскаржуваних рішення та постанови судів попередніх інстанцій
За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03, від 28.10.2010 Суд повторює, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
Колегія вважає, що у зазначеному питанні слід керуватися принципом "обґрунтованої достатності" визначених судом мотивів та підстав прийняття відповідного рішення.
Проаналізувавши текст оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про вмотивованість судових рішень, враховуючи, що доводи та аргументи сторін були почуті, судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується його рішення, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації").
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів встановила, що у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків судів попередніх інстанцій. Таким чином, касаційні вимоги ТзОВ є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, підстав для зміни чи скасування оскаржених судових рішень у даній справі колегія суддів не вбачає.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно зі ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на недоведеність скаржником (відповідачем) у судах попередніх інстанцій тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції, а також враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.
Поряд з тим Касаційний господарський суд бере до уваги доводи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, як такі, що узгоджуються із встановленими судами попередніх інстанцій обставинами справи.
Судові витрати
Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається, судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на заявника касаційної скарги.
Керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Орлан-Інвест Груп" залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2019 та рішення Господарського суду Київської області від 22.04.2019 у справі №911/103/19 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Огороднік К.М.
Судді Кондратова І.Д.
Кролевець О.А.