м.Чернівці
28 жовтня 2019 року Справа № 926/1466/19
Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гушилик С.М. та секретаря судового засідання Попової К.Г. розглянувши справу №926/1466/19
За позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз» (58009, м.Чернівці, вул. Винниченка, 9 -А)
До Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» (58018, вул. Максимовича, 19-а)
Про стягнення заборгованості в сумі 7953677,13 грн.
За участю представників сторін:
Від позивача: Мартинюк В.І. - адвокат (дов. від 03.06.2019 року)
Від відповідача: Ткач Ф.Г. - адвокат (ордер серії ЧЦ № 25259 від 13.08.2019 року)
СУТЬ СПОРУ: Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз» 27.06.2019 року звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» про стягнення заборгованості в сумі 9151586,11 грн., з яких сума основного боргу становить 6749751,44 грн, пеня - 1809334,09 грн, 3% річних - 246702,39 грн. та інфляційні - 345798,19 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що 01 січня 2016 року між сторонами укладено договір розподілу природнього газу № 09420YEF7SАТ016 відповідно до пунктів 1.1-1.3 якого шляхом надання підписаної відповідачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору, частковою оплатою відповідачем за послуги з розподілу природного газу, а також документально підтвердженим споживанням відповідачем природного газу.
Далі позивач стверджує, що ПАТ «Чернівцігаз» за період з листопада 2018 року по квітень 2019 року включно надано відповідачеві послуги з розподілу природнього газу на загальну суму 33909596,31 грн, що підтверджується підписаними між сторонами актами прийому-передачі послуг з розподілу природнього газу за вище вказаний період.
Проте, МКП «Чернівцітеплокомуненерго» взяті на себе зобов'язання в частині оплати за послуги з розподілу природнього газу виконав частково, заборгувавши при цьому позивачу 6749751,44 грн. За несвоєчасне виконання умов договору позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 1809334,09 грн, 3% річних в сумі 246702,39 грн та інфляційні в сумі 345798,19 грн.
Відповідно до витягу з протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями справу 926/1466/19 передано судді Гушилик С.М.
Ухвалою суду від 01.07.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 23.07.2019 року.
До початку підготовчого судового засідання, 23.07.2019 року відповідач через відділ документального забезпечення та аналітичної роботи суду подав відзив на позовну заяву (вх.№2379).
В обґрунтування свого відзиву відповідач частково заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем невірно розраховано суму пені, 3% річних та інфляційних, а саме: позивач невірно зараховував кошти, що надходили на його рахунок з розподільчого рахунку МПК «Чернівцітеплокомуненерго», а відтак відповідач зробив свій розрахунок штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних. Окрім того, відповідач стверджує, що позивач повинен був надавати йому податкові накладні за кожен день авансової оплати, проте останній надавав одну податкову накладну за надану по факту послугу з розподілу газу.
Ухвалою суду від 23.07.2019 року за клопотанням представників сторін підготовче засідання було відкладено на 13.08.2019 року.
25.07.2019 року відповідачем подано клопотання (вх.№2412) про долучення додаткових доказів, а також подано клопотання (вх.№1817) про зменшення розміру пені на 90%, яке він обґрунтовує тим, що підприємство є збитковим, що підтверджено довідкою про фінансовий стан підприємства, звітами про фінансові результати, балансом підприємства.
У підготовчому засідання 13.08.2019 року оголошено перерву до 22.08.2019 року.
22.08.2019 року позивачем подано заперечення (вх.№2709) на клопотання відповідача про зменшення позовних вимог в частині нарахованої пені посилаючись на те, що підприємство позивача знаходиться в такому ж скрутному становищі, як і відповідач та надав докази в підтвердження своїх заперечень.
Також позивачем подано відповідь на відзив (вх.№2710), в якій останній заперечує проти доводів відповідача викладених у відзиві, посилаючись на те, що на виконання умов п.6.4 договору, укладеного між сторонами, позивач зараховує оплати послуг розподілу природного газу з поточного рахунку із спеціальним режимом використання відповідача як плату за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти, отже твердження відповідача про те, що оплати, які надходили від нього зараховувались невірно є помилковими.
Що ж до твердження відповідача про те, що позивач не надавав стороні податкові накладі за кожен день виникнення податкових зобов'язань, останній посилається на те, що такі твердження є безпідставними, так як позивач при наданні податкових декларацій відповідачу діяв виключно в межах Податкового кодексу України.
Ухвалою суду від 22.08.2019 року задоволено клопотання сторони про продовження строку підготовчого засідання на 30 днів та відкладено засідання на 10.09.2019 року.
У судовому засіданні 10.09.2019 року оголошено перерву до 24.09.2019 року.
До початку чергового підготовчого засідання 24.09.2019 року позивачем на підставі ст.46 ГПК України заявлено заяву про зменшення позовних вимог (вх.№2190), згідно якої він просить стягнути з відповідача суму основного боргу, що становить 5551842,46 грн, суму пені - 1809334,09 грн, суму 3% - 246702,39 грн, та суму інфляційних- 345798,19 грн.
Зазначена заява позивача про зменшення позовних вимог, протокольною ухвалою була задоволена, а відтак суд зазначив, про розгляд позову про стягнення з відповідача суми боргу 5551842,46 грн, суму пені - 1809334,09 грн, суму 3% - 246702,39 грн, та суму інфляційних- 345798,19 грн.
У підготовчому засіданні 24.09.2019 року відповідачем заявлено клопотання про проведення судово економічної експертизи.
З метою ознайомлення позивача з клопотанням та поданням своїх доводів, міркувань чи заперечень у судовому засіданні оголошено перерву до 25.09.2019 року.
25.09.2019 року позивачем подано свої заперечення стосовно клопотання про призначення експертизи.
Ухвалою суду від 25.09.2019 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про призначення експертизи та закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.10.2019 року.
До початку відкриття розгляду справи по суті позивачем заявлено клопотання (вх.2329) про повернення частини судового збору, обґрунтовуючи тим, що в підготовчому засіданні була заявлена заява про зменшення позовних вимог, та у відповідності до вимог ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотання особи, яка його сплатила у разі зменшення позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
До початку судового засідання 17.10.2019 року представником відповідача повідомлено суд про те, що ним 27.09.2019 року, було здійснено часткову оплату суми боргу в розмірі 2000000 грн, що підтверджується платіжним доручення від 27.09.2019 року № 000-005739.
Враховуючи, що подане клопотання про повернення судового збору не суперечить чинному законодавству, суд прийняв її до розгляду та відкрив судове засідання по суті.
Після заслуховування вступного слова представників сторін у судовому засіданні та після дослідження доказів по справі 17.10.2019 року оголошено перерву 21.10.2019 року.
Ухвалою суду від 21.10.2019 року внесено виправлення у дату засіданні, а саме: зазначено, що судове засідання по суті відбудеться 24.10.2019 року.
У судовому засіданні 24.10.2019 року суд завершив розгляд справи по суті та провів судові дебати.
У судовому засіданні, яке відбулося 24.10.2019 року представник позивача свої вимоги підтримував у повному обсязі та заперечував проти задоволення заяви про зменшення позовних вимог в частині нарахованої пені, а представник відповідача у свою чергу підтримав свої доводи викладені у письмовому відзиві на позов, а також у клопотанні про зменшення нарахованої пені до 90%.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
Постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2498 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за №1384/27829) затверджено Типовий договір розподілу природного газу (далі - Типовий договір).
Пунктом 1.1. Типового договору зазначено, що він є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.
Відповідно до пункту 1.2. Типового договору встановлено, що умови цього Договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2494 (далі - Кодекс газорозподільних систем).
Пунктом 1.3. Типового договору закріплено, що цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання Споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
Відповідно до пунктів 1.1.-1.3 Типового договору між сторонами укладено договір розподілу природного газу №09420YEF7SАТ016 від 01 січня 2016 року, шляхом надання підписаної відповідачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до договору, частковою оплатою відповідачем за послуги з розподілу природного газу, документально підтвердженим споживанням відповідачем природного газу.
У відповідності до п.2.1 Типового договору Оператору ГРМ зобов'язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку визначені цим договором.
Згідно з п.2.3 Типового договору при вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися Законом України «Про ринок природного газу» і Кодексом газорозподільних систем. Оператор ГРМ зобов'язується вносити зміни та оновлювати інформацію, що розміщена на сайті, зокрема, чинну редакцію тексту цього договору та Кодексу газорозподільних систем.
Пунктом 6.3. Типового договору закріплено, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Відповідно до пункту 6.4. Типового договору визначено, що оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ.
Оплата здійснюється виключно грошовими коштами на поточний рахунок Оператора ГРМ. Дата оплати визначається датою, на яку були зараховані кошти на рахунок Оператора ГРМ.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1418 від 11.08.2016 року внесено зміни до абзацу 1 п.6.4 розділу IV Типового договору, який викладено в наступній редакції: оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно з законодавством споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Пунктом 6.5. Типового договору встановлено, що у разі виникнення у споживача заборгованості за цим договором сторони можуть укласти графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до цього договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості. У разі відсутності графіка погашення заборгованості Оператор ГРМ має право грошові кошти, отримані від споживача в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача відповідно до черговості її виникнення. Укладення сторонами та дотримання споживачем узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє споживача від виконання поточних зобов'язань за цим договором. У разі відсутності графіка погашення заборгованості або його недотримання чи несплати поточних платежів Оператор ГРМ має право у порядку, визначеному цим договором, припинити або обмежити розподіл (споживання) природного газу на об'єкт споживача до повного погашення заборгованості.
Пунктом 6.6. Типового договору закріплено, що надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між Сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.
У відповідності до вимог п.8.1 Типового договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з цим договором та чинним законодавством.
За умовами п.12.1 Типового договору цей договір укладається на невизначений строк.
Якщо в установленому порядку Регулятором будуть внесені зміни до редакції Типового договору розподілу природного газу, Оператор ГРМ зобов'язується розмістити повідомлення про такі зміни на сайті та в офіційних друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, не менше ніж за десять днів до набрання змінами чинності, крім випадків, для яких цим договором встановлений інший порядок повідомлення про внесення змін. У разі незгоди Споживача із змінами він має право розірвати цей договір шляхом надіслання письмового повідомлення Оператору ГРМ протягом десяти днів з дня, коли він дізнався про внесені до цього договору зміни. Нерозірвання цього договору у вказаний строк та продовження споживання природного газу свідчить про згоду Споживача з внесеними до цього договору змінами. Цей договір може бути розірваний за згодою сторін або за ініціативою Споживача у порядку, визначеному законодавством України (п.п. 12.2-12.3 Типового договору).
Дані про визнання зазначеного Типового договору у встановленому законом порядку недійсним відсутні, так як і відсутні дані про його розірвання.
На виконання умов Типового договору, позивачем за період з жовтня 2018 року по квітень 2019 року надано відповідачеві послуги з розподілу природного газу на загальну суму 33909596,31 грн, з яких: у жовтні 2018 року в обсязі 796,569 тис.куб.м. на суму 691772,39 грн, у листопаді 2018 року в обсязі 6794,807 тис.куб.м. на суму 5900882,20 грн, у грудні 2018 року в обсязі 9388,794 тис.куб.м. на суму 8153604,26 грн, у січні 2019 року в обсязі 9997,445 тис.куб.м. на суму 8682181,14 грн, у лютому 2019 року в обсязі 7108,281 тис.куб.м. на суму 6173115,55 грн, у березні 2019 року в обсязі 5185,523 тис.куб.м. на суму 4503315,60 грн, у квітні 2019 року в обсязі 571,712 тис.куб.м. на суму 496497,56 грн.
Доказом наданих відповідачеві послуг з розподілу природного газу за період, з жовтня 2018 року 31 березня 2019 року є підписані між сторонами акти наданих послуг з розподілу природного газу, в яких визначені обсяги транспортування газу розподільними мережами, ціна послуг, ПДВ та сума до сплати. Акт наданих послуг з розподілу природного газу за квітень 2019 року відповідач підписаним не повернув, проте факт надання йому послуг за цей період підтверджується актом приймання-передачі природного газу №ЧР00005904 від 30.04.2019 року.
В порушення умов Типового договору Споживач виконав частково, між сторонами не укладалось графіка погашення заборгованості та відповідно не оформлялось договору про реструктуризацію заборгованості, в результаті чого сума заборгованості відповідача перед позивачем за період з жовтня 2018 року по 30 квітня 2019 року становить 6749751,44 грн, що підтверджено актом звірки розрахунків та не заперечувалось відповідачем у судових засіданнях та у письмовому відзиві на позов.
У зв'язку з порушення умов Типового договору, позивач у відповідності до п.8.2 Типового договору, яким визначено, що у разі порушення Споживачем строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, нарахував відповідачу пеню 1809334,09 грн. Окрім того, внаслідок порушення строків оплати позивач нарахував відповідачу 3% річних - 246702,39 грн. та інфляційні - 345798,19 грн за період з 10.11.2018 року по 18.06.2019 року.
Спірні правовідносини між сторонами ґрунтуються на Цивільному та Господарському кодексах України, Законі України «Про ринок природного газу», Кодексі газорозподільних систем.
Згідно з абзацами 2, 3 глави 3 розділу IV Кодексу газорозподільних систем, в редакції що діяла на час укладення договору розподілу природного газу між позивачем і відповідачем, споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов'язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об'єкт.
Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.
У відповідності до п.3 глави 3 розділу IV Кодексу газорозподільних систем договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу.
За приписами п.4 глави 3 розділу IV Кодексу газорозподільних систем договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.
На письмову вимогу споживача Оператор ГРМ зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дати отримання такого письмового звернення надати споживачу підписану уповноваженою особою Оператора ГРМ письмову форму договору розподілу природного газу.
Відповідно до глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем заява - приєднання - складена за встановленою формою письмова заява споживача, що засвідчує його волевиявлення на приєднання до договору розподілу природного газу та містить персоніфіковані дані споживача та його об'єкта.
Як визначено ч.ч.1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч.2 ст.11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Так, статтею 633 Цивільного кодексу України унормовано, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.
При цьому, зазначено, що актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.
Відповідно до частини 1 статті 634 Цивільного кодексу України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Судом встановлено, що у відповідності до вимог Кодексу газорозподільних систем між сторонами було укладено Типовий договір розподілу природного газу шляхом підписання відповідачем заяви - приєднання №09420YEF7SАТ016 від 01 січня 2016 року та на вимогу відповідача 02.02.2016 року йому надано письмову форму договору розподілу природного газу, підписану уповноваженою особою. Зміни від 11.08.2016 року, які були внесені п.6.4 Типового договору були розміщенні на сайті та в офіційному друкованому виданні, що публікується на території його ліцензованої діяльності - газеті Молодий буковинець.
Таким чином, суд прийшов висновку, що між сторонами було укладено Типовий договір розподілу природного газу, відповідач був належним чином повідомлений про внесенні до нього зміни, з заявами про розірвання договору не звертався, отже такий договір в силу приписів чинного законодавства є чинним та підлягає виконанню.
Також судом з достовірністю встановлено, що в результаті неналежної оплати відповідачем за послуги з розподілу природного газу у відповідності до Типового договору за ним станом на день звернення існувала заборгованість в сумі 6749751,44 грн, яка під час судового розгляду частково була погашена на суму 1197908,98 грн, про що позивач зазначив у своїй заяві про зменшення позовних вимог (вх.2190 від 24.09.2019 року) та просив стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 5551842,46 грн.
Вищезазначені обставини та сума заборгованості станом на дату подання заяви про зменшення позовних вимог МКП «Чернівцітеплокомуненерго» перед ПАТ «Чернівцігаз» не заперечувалися представником відповідача.
Під час розгляду справи, а саме: 27.09.2019 року, відповідач частково провів оплату суми основного боргу в розмірі 2000000 грн, що підтверджено платіжним дорученням від 27.09.2019 року №000-005739 та не заперечувалось позивачем під час вступного слова.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Статтею 526 Цивільного кодексу України, що кореспондується із статті 193 Господарського кодексу України унормовано, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, однак відповідач неналежним чином не виконав свій обов'язок щодо проведення розрахунку за послуги з розподілу природного газу, а відтак суд прийшов висновку, що з відповідача слід стягнути суму основного боргу в розмірі 3551842,46 грн та закрити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 2000000 грн у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Згідно статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.
Статтею 547 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Відповідно до статті 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Приписами ст. 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності.
Відповідно до пункту 8.2 Типового договору у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Таким чином, оскільки відповідач не оплатив в повному обсязі кошти за отримані послуги з розподілу природного газу, позивачем цілком обґрунтовано заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача пені в сумі 1809334,09 грн за період з 10.11.2018 року по 18.06.2019 року, перевіривши нарахування пені суд прийшов висновку, що вона нарахована правомірно, а відтак є такою що підлягає задоволенню.
Проте, відповідачем подано клопотання про зменшення розміру пені, що підлягає стягненню на 90 %, посилаючись на те, що його підприємство є збитковим, що підтверджено довідкою про фінансовий стан підприємства, звітами про фінансові результати, балансом підприємства, відтак суд вважає за необхідне вказати на наступне.
Частиною першою статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.
У частині третій статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Згідно з п.2.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням господарського суду.
У підпункті 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 цієї постанови пленуму зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Таким чином, зі змісту наведених норм можна зробити висновок, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки (штрафу, пені), суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.
Майновий стан сторін і соціальна значущість боржника має значення для вирішення питання про зменшення розміру штрафних санкцій.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.04.2018 у справі №925/1471/16).
Оскільки, державою визначено спеціальний режим проведення взаєморозрахунків у відповідності до статті 191 Закону України «Про теплопостачання» від 02 червня 2005 року та Постанови Кабінету Міністрів України №217 від 18 червня 2014 року, що, по суті, усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами, і відповідач не може впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за послуги з розподілу природного газу, з урахуванням збитковості підприємства згідно звітів про фінансові результати, надмірно велике нарахування пені за означених обставин, при цьому, суд вважає, що слід врахувати, інтереси і позивача, який також знаходиться у скрутному становищі, він не може випливати на встановлення тарифів на розподіл природного газу, у нього є значна заборгованість перед ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та АТ «Укртрансгаз».
За таких обставин, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача слід задовольнити частково та зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню на тридцять відсотків.
За викладеного позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню та з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 1266533,86 грн, отже в частині ж стягнення пені в сумі 542800,23 грн позивачу слід відмовити.
На підставі ст.625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідачу суму 246702,39 грн 3% річних за період з 10.11.2018 року по 18.06.2019 року та суму 345798,19 грн інфляційних за аналогічний період.
У відповідності до вимог ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних (або ж іншого розміру процентів встановленого договором) не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних (або ж іншого розміру процентів встановленого договором) входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши розрахунок нарахованих інфляційних та 3% річних зроблений позивачем, суд зазначає, що він нарахований правомірно, а відтак підлягає задоволенню в повному обсязі.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст. ст. 76-79 ГПК України).
Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на зазначене та враховуючи те, що відповідач свої грошові зобов'язання не виконав в повному обсязі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 35551842,46 грн, суми пені в розмірі 1809334,09 грн, 3% річних в сумі 246702,39 грн. та інфляційні в сумі 345798,19 грн є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані.
При цьому, досліджуючи подані сторонами докази, а саме: розрахунки, банківські виписки за період з жовтня 2018 по квітень 2019 року, суд встановив, що позивач цілком правомірно проводив зарахування коштів за надані послуги з постачання природного газу в ті місяці, в яких надходила оплата, тобто твердження відповідача, про те, що позивач невірно проводив зарахування коштів, які надходили на його рахунок з розподільчого рахунку МПК «Чернівцітеплокомуненерго» спростовуються вище викладеним.
Що ж стосується тверджень відповідача стосовно того, що позивач не надавав йому податкові накладі за кожен день виникнення податкових зобов'язань, слід зазначити наступне.
У відповідності до пункту 201.4 Податкового кодексу України платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер: - покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця; - покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця.
У разі якщо станом на дату складення зазначених податкових накладних сума коштів, що надійшла на поточний рахунок продавця як оплата (передоплата) за товари/послуги, перевищує вартість поставлених товарів/послуг протягом місяця, таке перевищення вважається попередньою оплатою (авансом), на суму якої складається податкова накладна у загальному порядку не пізніше останнього дня такого місяця.
Для цілей цього пункту ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць.
Податкова накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції) у разі: - здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу/реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника); - виписки транспортних квитків, готельних рахунків або рахунків, які виставляються платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер постачальника (продавця), крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами; - надання платнику податку касових чеків, що містять суму поставлених товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального та податкового номерів постачальника).
Платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг, база оподаткування яких, визначена відповідно до статтей 188 і 189 цього Кодексу, перевищує фактичну ціну постачання таких товарів/послуг, можуть скласти не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням сум податку, розрахованих виходячи з перевищення бази оподаткування над фактичною ціною, визначених окремо по кожній операції з постачання товарів/послуг.
Як встановлено судом та не заперечувалось сторонами у судовому засіданні, позивач видавав податкові накладні кожного місяця.
Отже такі твердження відповідача спростовуються вищевикладеним.
Враховуючи вище викладене, суд прийшов висновку про задоволення позовних вимог частково та стягнути з відповідача основний борг в сумі 35551842,46 грн, пеню в сумі 1266533,86 грн, 3% річних в сумі 246702,39 грн, інфляційні в сумі 345798,19 грн, закрити провадження у справі в частині сплати боргу в сумі 2000000 грн та відмовити у задоволенні пені в сумі 542800,23 грн у зв'язку із зменшенням судом її розміру.
У відповідно до вимог ст.129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до судового розгляду.
Окрім того, позивач у зв'язку із поданням заяви про зменшення позовних вимог, яка була задоволена судом, заявлено клопотання про повернення судового збору в частині зменшених позовних вимог.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У відповідності до частини 2 вказаної статті у випадках, установлених пунктом 1 частини 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.
З урахуванням того, що позивачем при поданні позовної заяви було сплачено судовий збір в сумі 137273,79 грн, що становить 1,5% від першочергової суми позову (9151586,11 грн), а останній подав заяву про зменшення позовних вимог до 7953677,07 грн, відтак судовий збір мав би становити 119305,16 грн (137273,79 -119305,16 =17968,63).
Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне повернути позивачу - Акціонерному товариству «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз» з державного бюджету 17968,63 грн. судового збору, який сплачено згідно платіжного доручення №11 від 25.06.2019 року.
Керуючись ст.7 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 73-79, 86, 129, 194, 222, п.2 ч.1 ст.231, ст.ст. 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1.Позовні вимоги Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз» (58009, м.Чернівці, вул. Винниченка, 9 -А, код 03336166) до Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» (58018, вул. Максимовича, 19-а, код 34519280) про стягнення заборгованості в сумі 7953677,13 грн - задовольнити частково.
2.Стягнути з Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» (58018, вул. Максимовича, 19-а, код 34519280) на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз» (58009, м.Чернівці, вул. Винниченка, 9 -А, код 03336166) 3551842,46 грн - сума основної заборгованості, 1266533,86 грн - сума пені, 345798,19 грн - сума інфляційних втрат, 246702,39 - 3% річних та 119305,16 грн судового збору.
3.В частині стягнення суми основного боргу в розмірі 2000000 грн закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору.
4.В частині стягнення пені в сумі 542800,23 грн відмовити.
5.Повернути Акціонерному товариству «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз» (58009, м.Чернівці, вул. Винниченка, 9 -А, код 03336166) з державного бюджету на підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», що був сплачений згідно платіжного доручення №11 від 25.06.2019 року судовий збір в сумі 17968,63 грн.
Відповідно до статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб - порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.
Повний текст рішення складено та підписано 28.10.2019 року
Суддя С.М. Гушилик