24 жовтня 2019 року
Київ
справа №826/19585/16
адміністративне провадження №К/9901/28948/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Блажівської Н.Є.,
суддів: Гімона М.М., Усенко Є.А.,
перевіривши касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 8 серпня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аве-Плаза» до Державної фіскальної служби України, Державної казначейської служби України, третя особа - Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві, про зобов'язання вчинити певні дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Аве-Плаза» звернулось до суду із позовом, в якому просило: - зобов'язати Державну фіскальну службу України скасувати реєстрацію протиправно зареєстрованих від імені ТОВ «АВЕ-ПЛАЗА» податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку на додану вартість 32520696,20 грн, здійснену 2 липня 2016 року та 3 липня 2016 року за номерами: 191, 192, 189, 149, 112, 190, 132, 134, 133, 135, 136, 146, 145, 144, 147, 928456, 103, 102, 105, 104, 106, 108, 109, 110, 107, 115, 113, 114, 116, 118, 117, 119, 125, 126, 124, 121, 122, 120, 127, 123, 174, 151, 150, 152, 154, 153, 158, 160, 155, 156, 159, 157, 165, 166, 163, 164, 161, 169, 162, 167, 168, 170, 171, 172, 173, 175, 176, 177, 180, 181, 178, 182, 179, 188, 185, 184, 183, 186, 187, 196, 195, 198, 199, 194, 197, 193, 200, 204, 205, 244, 246, 249, 245, 250, 247, 252, 251, 253, 263, 260, 255, 258, 261, 257, 259, 256, 254, 262, 264, 267, 290.284 288, 293, 291, 292, 295, 294, 296, 297, 303, 301, 302, 300, 298, 307, 305, 306 ,304, 310, 311, 290,289, 288, 293, 291, 292, 295, 294, 296, 297, 303, 301, 302, 300, 298, 307, 305, 306 ,304, 310, 311, 312, 309, 308, 299, 316, 315, 313, 314, 325, 319, 318, 324, 323, 317, 320, 322, 327, 321, 326, 328, 329, 128, 129, 131, 130 та виключити зазначені податкові накладні з Єдиного реєстру податкових накладних; - зобов'язати Державну фіскальну службу України та Казначейство відновити на рахунку ТОВ «АВЕ-ПЛАЗА» у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму реєстраційного ліміту у розмірі 32520696,20 грн., на яку платник податків має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2018 року позов задоволено частково. Скасовано реєстрацію податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму податку на додану вартість 32520696,20 грн: від 2 липня 2016 року №№189, 190, 102, 103, 928456, 149, 150, 151, 152, 153, 154, 155, 156, 157, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 164, 165, 166, 167, 168, 169, 170, 171, 172, 173, 175, 176, 177, 178, 179, 180, 181, 182, 183, 184, 185, 186, 187, 188, 193, 194, 195, 196, 197, 198, 199, 200, 201, 202, 203, 204, 205, 206, 207, 208, 209, 210, 211, 212, 213, 214, 215, 216, 217, 218, 219, 220, 221, 222, 223, 224, 225, 226, 227, 228, 229, 230, 231, 232, 233, 234, 235, 236, 237, 238, 239, 240, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 247, 248, 249, 250, 251, 252, 253, 254, 255, 256, 257, 258, 259, 260, 261, 262, 263, 264, 265, 266, 267, 268, 269, 270, 271, 272, 273, 274, 275, 276, 277, 278, 279, 280, 281, 282, 284, 285, 286, 287, 288, 289, 290, 291, 292, 293, 294, 295, 296, 297, 298, 299, 300, 301, 302, 303, 304, 305, 306, 307, 308, 309, 310, 311, 312, 313, 314, 315, 316, 317, 318, 319, 320, 321, 322, 323, 324, 325, 326, 327, 328, 329, 104, 105, 106, 107, 108, 109, 110, 113, 114, 115, 116, 117, 118, 119, 120, 121, 122, 123, 124, 125, 126, 127, 132, 133, 134, 135, 136, 144, 145, 146, 147, 191, 192, 128, 112, 129, 130, 131 та від 3 липня 2016 року №174. Зобов'язано Державну фіскальну службу України виключити з Єдиного реєстру податкових накладних зареєстровані 2 липня 2016 року та 3 липня 2016 року податкові накладні на суму податку на додану вартість 32520696,20 грн: №№189, 190, 102, 103, 928456, 149, 150, 151, 152, 153, 154, 155, 156, 157, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 164, 165, 166, 167, 168, 169, 170, 171, 172, 173, 175, 176, 177, 178, 179, 180, 181, 182, 183, 184, 185, 186, 187, 188, 193, 194, 195, 196, 197, 198, 199, 200, 201, 202, 203, 204, 205, 206, 207, 208, 209, 210, 211, 212, 213, 214, 215, 216, 217, 218, 219, 220, 221, 222, 223, 224, 225, 226, 227, 228, 229, 230, 231, 232, 233, 234, 235, 236, 237, 238, 239, 240, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 247, 248, 249, 250, 251, 252, 253, 254, 255, 256, 257, 258, 259, 260, 261, 262, 263, 264, 265, 266, 267, 268, 269, 270, 271, 272, 273, 274, 275, 276, 277, 278, 279, 280, 281, 282, 284, 285, 286, 287, 288, 289, 290, 291, 292, 293, 294, 295, 296, 297, 298, 299, 300, 301, 302, 303, 304, 305, 306, 307, 308, 309, 310, 311, 312, 313, 314, 315, 316, 317, 318, 319, 320, 321, 322, 323, 324, 325, 326, 327, 328, 329, 104, 105, 106, 107, 108, 109, 110, 113, 114, 115, 116, 117, 118, 119, 120, 121, 122, 123, 124, 125, 126, 127, 132, 133, 134, 135, 136, 144, 145, 146, 147, 191, 192, 128, 112, 129, 130, 131 і №174 та відновити на рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕ-ПЛАЗА» у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму реєстраційного ліміту у розмірі 32520696,20 грн, на яку платник податків має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, яка існувала до реєстрації зазначених податкових накладних. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Державною фіскальною службою України подано апеляційну скаргу, яку ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 березня 2019 року залишено без руху з підстав відсутності документа про сплату судового збору.
Крім того, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 березня 2019 року відмовлено Державній фіскальній службі України у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
25 березня 2019 року ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду відмовлено Державній фіскальній службі України у задоволенні клопотання про продовження строку для усунення недоліків та апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала.
22 травня 2019 року Державною фіскальною службою України повторно подано апеляційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2018 року.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2019 року апеляційну скаргу залишено без руху, оскільки апеляційну скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, і апелянтом не надано жодних доказів, які підтверджували б поважність причин його пропуску, та надано строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків.
До закінчення встановленого судом строку відповідач подав клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, в якому як на поважні підстави для цього посилався на відсутність можливості вчасно сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги.
Проте вказані скаржником підстави для поновлення строку визнані судом апеляційної інстанції неповажними, а тому відповідно до приписів пункту четвертого частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 8 серпня 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києві від 19 грудня 2018 року.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив із того, що зазначені скаржником підстави пропуску процесуального строку не є поважними з таких підстав: - доказів наявності непереборних обставин, які б перешкоджали апеляційному оскарженню судового рішення у строк, визначений нормами Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не надано; - скаржником не надано жодних належних доказів на підтвердження обставин неможливості своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.
21 жовтня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державної фіскальної служби України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 8 серпня 2019 року.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач посилається на те, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.
При цьому скаржник зазначає, що вперше апеляційну скаргу ним подано з дотриманням строку, встановленого законом, однак неможливість вчасно сплатити судовий збір за її подання призвела до постановлення судом ухвали про повернення апеляційної скарги.
Перевіряючи доводи касаційної скарги, суд виходить з такого.
Відповідно до вимог пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Пункт 2 частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п'ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.
За правилами частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).
Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд касаційної інстанції звертає увагу, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права на касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись принципу «належного урядування» та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вказані в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху недоліки апеляційної скарги не усунуто. При цьому суд вказав, що зазначені в клопотанні підстави пропуску строку на апеляційне оскарження, а саме зупинення операцій на рахунках Державної фіскальної служби України, є неповажними.
Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі, правильно застосував норми процесуального права.
Таким чином, подана Державною фіскальною службою України касаційна скарга є необґрунтованою. Правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту 5 частини першої та частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 8 серпня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аве-Плаза» до Державної фіскальної служби України, Державної казначейської служби України, третя особа - Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві, про зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.Є Блажівська
Судді М.М. Гімон
Є.А. Усенко