Іменем України
25 жовтня 2019 року
Київ
справа №805/2144/16-а
адміністративне провадження №К/9901/23085/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області
на постанову Донецького окружного адміністративного суду 15 листопад 2016 року (головуючий суддя - Куденков К.О.)
та на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Чебанов О.О., судді - Сіваченко І.В., Міронова Г.М.)
у справі №805/2144/16-а
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДСФ у Донецькій області
про визнання незаконною та скасування вимоги,
У липні 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДСФ у Донецькій області (ДПІ у м. Краматорську) про визнання незаконною та скасування вимоги.
В обґрунтування позовних вимог зазначила про протиправність оскаржуваної вимоги контролюючого органу.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року, адміністративний позов задоволено повністю:
- визнано протиправною та скасовано вимогу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-550/1-23У від 12 листопада 2015 року на суму 2 655 гривень 39 копійок;
- стягнуто на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області суму судових витрат у розмірі 551 гривень 20 копійок.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про протиправність оскаржуваної вимоги контролюючого органу про сплату боргу (недоїмки) та неправомірність зарахування контролюючим органом сплачених позивачем коштів в рахунок погашення недоїмки за вимогою від 16.02.2015 №Ф-550-25, що скасована судовим рішенням
Не погодившись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначив про наявність у позивача податкового боргу у розмірі 2 655 грн 39 коп. та вказав, що позивач з відповідним сертифікатом Торгово-промислової платати, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору) до ДПІ у м. Краматорську не зверталась, а тому відсутні правові підстави для визнання протиправною та скасування оскаржуваної вимоги контролюючого органу про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2015 №Ф-50/1-23У.
Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 травня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
15 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечується сторонами, до 19.01.2015 позивач була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та перебувала на обліку в ДПІ у м. Краматорську ГУ Міндоходів у Донецькій області. З січня 2015 року позивач проживає за адресою: АДРЕСА_2 та перебуває на обліку в ДПІ у м. Краматорську.
16 лютого 2015 року відповідачем сформовано та направлено на адресу позивача вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску №Ф-550-25 від 16.02.2015 на суму 2 113 грн 25 коп.
09.04.2015 позивач звернулася до податкового органу з заявою про звільнення від сплати єдиного внеску.
12 листопада 2015 року відповідачем сформовано вимогу №Ф-550/1-23, згідно якої станом на 31.10.2015 заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 5 972 грн 62 коп.
Також, контролюючим органом сформовано вимогу від 12.11.2015 №Ф-550/1-23У, згідно якої станом на 26.02.2016 заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 2 655 грн 39 коп.
Як вбачається з листа ДПІ у м. Краматорську від 01.03.2016 №3193/10/05-15-23-012-2, з урахуванням часткової сплати платником суми єдиного внеску до органу державної виконавчої служби на виконання було направлено вимогу №Ф-550/1-23У від 12.11.2015 у сумі 2 655, 39 грн.
Сплачені платником суми єдиного внеску були зараховані контролюючим органом у порядку календарної черговості, а саме на погашення недоїмки за вимогою №Ф-550-25 від 16.02.2015.
Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, на думку колегії суддів, судові рішення судів першої та апеляційної інстанції є законним і обґрунтованим виходячи з наступного.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку встановлені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Згідно з частиною другою статті 2 Закону №2464-VI виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, платники єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, розмір єдиного внеску, орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність, склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону №2464-VI. Частиною восьмою цієї статті передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Пунктом 5 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного суду України (далі - КАС України) встановлено, що однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є обов'язковість судового рішення.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, оскаржувана у даній справі вимога про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2015 №Ф-550/1-23У є похідною від вимоги №Ф-550-25 від 16.12.2015.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03 березня 2016 року у справі №805/2294/15-а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року, адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги зі сплати єдиного податку задоволено, визнано протиправною та скасовано вимогу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області № Ф-550-25 від 16.02.2015. на суму 2 113, 25 грн.
Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність зарахування контролюючим органом сплачених позивачем сум єдиного внеску в рахунок погашення недоїмки за податковою вимогою № Ф-550-25 від 16.02.2015, оскільки остання скасована в судовому порядку.
Також, суд касаційної інстанції вважає безпідставними доводи контролюючого органу про відсутність у позивача сертифікату Торгово-промислової платати, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), оскільки питання наявності у позивача права на звільнення від сплати єдиного внеску в період проведення антитерористичної операції було предметом розгляду у справі №805/2294/15-а. Крім того такі доводи контролюючого органу є неприйнятними з огляду на відсутність такої умови для звільнення від відповідальності у нормі прямої дії, а саме пункті 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VІ, який є спеціальним у розумінні статті 2 цього Закону.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про протиправність оскаржуваної вимоги контролюючого органу.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду 15 листопад 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. А. Гончарова
Судді І. Я. Олендер
Р. Ф. Ханова