25 жовтня 2019 року
м. Київ
Справа № 920/1025/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є.В. - головуючого, Мачульського Г.М., Кушніра І.В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2019 у справі
за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" про стягнення 9 361 275,30 грн,
Публічне акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" звернулося 16.08.2019 до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2019, повний текст якої був підписаний 25.07.2019 ( у складі колегії суддів: Чорногуза М.Г., Агрикової О.В., Хрипуна О.О.)
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2019 справу передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Краснов Є.В. - головуючий, Мачульський Г.М., Кушнір І.В.
Згідно з частиною 3 статті 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Перевіривши матеріали поданої касаційної скарги, Судом встановлено, що вона не відповідає вимогам статті 288 ГПК України.
Відповідно до статті 288 ГПК України, касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.
Згідно цієї норми суд касаційної інстанції, у кожному конкретному випадку, повинен, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінки доводів щодо причин їх пропуску, зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску такого строку.
При цьому слід зазначити, що як роз'яснив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 03.04.2008 зі справи "Пономарьов проти України", вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Отже, можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується із наявністю поважних причин пропуску строку.
Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Вказане рішення Європейського суду з прав людини застосовуються у даній справі як джерело права і його висновки про можливість відновлення процесуального строку лише за умови наведення відповідних причин, а можливість їх наведення, як вже зазначалось, залежить від їх доведення, не дають правових підстав зробити мотивований висновок по суті заявленого клопотання.
Пунктом 1 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до пункту 7 частини 1, пункту 1 частини 4 статті 290 ГПК України, у касаційній скарзі повинно бути зазначено дату отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, що оскаржується та до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, за наявності.
Оскаржувана постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята 23.07.2019, її повний текст складений 25.07.2019. Таким чином, останній день строку, встановленого для оскарження зазначеного судового рішення в касаційному порядку, припадав на 14.08.2019.
Касаційну скаргу направлено 16.08.2019, тобто скаржником пропущено строк, встановлений статтею 288 ГПК України, для подання касаційної скарги.
У касаційній скарзі викладено клопотання в якому скаржник зазначив про те, що оскаржувана постанова була отримана 29.07.2019, однак не надає будь - яких доказів відповідного отримання.
Частиною 3 статті 292 ГПК України визначено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
З урахуванням зазначеного, скаржнику потрібно надати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду належні докази отримання оскаржуваної (копія конверту суду, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, тощо).
Перевіривши матеріали поданої касаційної скарги, суддею-доповідачем встановлено, що вона також не відповідає вимогам статті 290 ГПК України.
Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі - 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Згідно з підпунктами 1, 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції закону, чинній на момент подання позовної заяви) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір ставки судового збору складав 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) позовної заяви немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" з 1 січня установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1 762, 00 грн.
Крім того, Верховний Суд, звертає увагу на те, що Листом Державної казначейської служби України №05-12/1731-6167 від 18.06.2018 повідомлено нові реквізити рахунку для зарахування до Державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним судом:
- Рахунок отримувача: 31219207026007;
- Отримувач коштів: УК у Печерському р-ні/Печерс. р-н/22030102,
- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);
- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897;
- Код банку отримувача (МФО): 899998;
- Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір" (Верховний Суд, 055);
- Символ звітності банку: 207
Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про судовий збір" суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є майнова вимога про стягнення 9 361 275,30 грн.
Таким чином, при зверненні з касаційною скаргою скаржник мав сплатити судовий збір у розмірі 280 838,26 грн = (9 361 275,30*1,5%)*200% грн та надати суду оригінал документу про сплату судового збору у вказаному розмірі.
Проте скаржник, звертаючись з касаційною скаргою, наведеного вище не врахував, не надав докази сплати судового збору.
Водночас, у касаційній скарзі викладено клопотання, в якому заявник просить відстрочити сплату судового збору за подання касаційної скарги, врахувавши його майновий стан та посилаючись на те, що фактична неможливість здійснити оплату судового збору, пов'язана з арештом рахунків.
Враховуючи викладене, Верховний Суд відхиляє клопотання заявника касаційної скарги про відстрочення сплати судового збору з огляду на наступне.
Підстави для вчинення господарським судом дій щодо відстрочення та розстрочення судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати викладені в статті 8 Закону України "Про судовий збір". Відповідно до ч. 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір" суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. За приписами ч. 1 статті 8 Закон України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на дату звернення із касаційною скаргою), враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
На заявника касаційної скарги не поширюються приписи статті 8 Закону України "Про судовий збір", а тому клопотання про відстрочення сплати судового збору не підлягає задоволенню.
З урахуванням зазначеного, скаржнику потрібно надати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду належні докази сплати судового збору у розмірі 280 838,26 грн, на відповідні реквізити рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом з підтвердженням зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Виходячи з положень частин 2, 5 статті 292 та статті 174 ГПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, така скарга залишається без руху, про що суддею-доповідачем постановляється відповідна ухвала із зазначенням строку на усунення скаржником недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Усунувши недоліки, заявнику касаційної скарги необхідно подати суду докази про дату вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху для визначення судом чи було дотримано заявником встановлений у частині 2 статті 174 ГПК України строк на усунення заявником недоліків касаційної скарги.
Відповідно до частини 4 статті 174 та частини 2 статті 292 ГПК України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у встановлений строк, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.
З огляду на викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, тому, підлягає залишенню без руху на підставі частини 2 статті 292 ГПК України.
Керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду,
1. Відмовити Публічному акціонерному товариству "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги.
2.Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" залишити без руху до 15.11.2019.
3. Встановити Публічному акціонерному товариству "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" строк усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.
4. Публічному Публічному акціонерному товариству "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" надати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (вул. О. Копиленка, 6, м. Київ, 01016) докази про дату вручення даної ухвали.
5. У разі усунення недоліків документи направити на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: вул. О. Копиленка, 6, м. Київ, 01016.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. Краснов
Суддя Г. Мачульський
Суддя І. Кушнір