17 жовтня 2019 року
м. Київ
Справа № 915/13/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Банаська О. О. - головуючого, Багай Н. О., Катеринчук Л. Й.
за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.
за участю представників:
позивача (АТ "НАК "Нафтогаз України"): Родіна Т. М.,
третьої особи (Міністерства енергетики та вугільної промисловості України): Климась О. С.,
відповідача (Управління капітального будівництва Миколаївської ОДА), третіх осіб (Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України): не з'явилися.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2019
у складі колегії суддів: Богатиря К. В. - головуючого, Мишкіної М. А., Поліщук Л. В.
та на рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.04.2019
у складі судді Смородінової О. Г.
у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:
1) Кабінет Міністрів України
2) Міністерство енергетики та вугільної промисловості України
3) Міністерство фінансів України
про стягнення грошових коштів у сумі 3 857 026,32 грн
Короткий зміст і підстави наведених у позові вимог, їх розгляд
1. У грудні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України", позивач) звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації (далі - Управління капітального будівництва Миколаївської ОДА, відповідач) про стягнення 3 857 026,32 грн, з яких 1 857 568,39 грн - основний борг, 162 613,36 грн - 3 % річних, 1 836 844,57 грн - інфляційні втрати.
2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов Договору № 1 від 16.01.2012 щодо повернення позивачу грошових коштів отриманих відповідачем на добудову об'єкту газопостачання: "Газопостачання с. Квітневе Первомайської селищної ради Жовтневого району Миколаївської області".
3. Ухвалою Господарського Миколаївської області від 04.01.2017 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 915/13/17 та згодом ухвалою суду від 07.02.2017 залучено до участі у даній справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Кабінет Міністрів України, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, Міністерство фінансів України.
4. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 21.03.2017, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.07.2017 у справі № 915/13/17, у задоволенні позову АТ "НАК "Нафтогаз України" відмовлено повністю з підстав відсутності бюджетних призначень на виконання зобов'язань, передбачених пунктом 2.3.13 Договору та не врегулюванням розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 № 1001-р механізму повернення замовниками будівництва коштів АТ "НАК "Нафтогаз України", тому Управління капітального будівництва Миколаївської ОДА в порядку, визначеному бюджетним законодавством, не набуло статусу розпорядника бюджетних коштів у спірних правовідносинах, в зв'язку з чим умови Договору в частині зобов'язань відповідача по поверненню коштів позивачу не відповідають вимогам закону та не породжують правових наслідків для сторін.
5. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.04.2018 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.07.2017 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.03.2017 у справі № 915/13/17 скасовано. Справу № 915/13/17 передано на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.
6. Приймаючи постанову Верховним Судом, зокрема, зазначено, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що відсутність субвенцій з Державного бюджету України, призначених для відшкодування витрат на будівництво газопроводу, є підставою для звільнення відповідача від виконання зобов'язання за договором, а, відповідно, і від відповідальності за порушення грошового зобов'язання, у зв'язку з чим дійшли передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій за результатами нового розгляду справи
7. За наслідками нового розгляду справи № 915/13/17 рішенням Господарського суду Миколаївської області від 25.04.2019 у задоволенні позову АТ "НАК "Нафтогаз України" відмовлено повністю.
8. Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що Управління капітального будівництва Миколаївської ОДА не є "замовником" у розумінні того поняття, що зустрічається у визначеннях окремих видів господарських зобов'язань, оскільки у цьому випадку управління, на відміну від "замовника" у звичайному значенні, є лише учасником Договору, зобов'язаним вчинити певні дії для отримання результату робіт та його подальшої передачі державі у власність. Розпорядженням від 26.08.2009 року № 1001-р на відповідача, по суті, покладено лише функції організатора (оператора) будівництва газопроводу за рахунок виділених їй державних коштів. Управління капітального будівництва Миколаївської ОДА не є власником газопроводу, не експлуатує зазначений об'єкт, прибутків від транспортування газу газопроводом не отримує.
9. Крім того судом зазначено, що учасником відносин з добудови підвідних газопроводів є держава та договір було укладено на виконання нормативного акту, виданого повноважним державним органом - розпорядження Кабінету Міністрів України. У підсумку газопровід, побудований за рахунок грошових коштів, перерахованих позивачу НАК "Нафтогаз України", отримала у власність держава. При цьому до розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 № 1001-р зміни щодо фінансування будівництва газопроводу не вносилися, а норма, яка б визначала обов'язок відповідача компенсувати позивачеві витрачені ним кошти за рахунок власних грошових коштів (грошових коштів місцевого бюджету), відсутня, відтак держава взяла на себе обов'язок здійснити добудову (будівництво) підвідних газопроводів у межах реалізації конституційного принципу соціальної держави.
10. Зважаючи на те, що фінансування добудови підвідних газопроводів є обов'язком держави, суд першої інстанції дійшов висновку, що зміна нормативних умов у процесі реалізації проекту, яке стало наслідком покладення на відповідача обов'язку з відшкодування грошових коштів, витрачених на добудову газопроводу, є порушенням принципу належного урядування. На підтвердження своїх висновків місцевий господарський суд послався на правову позицію викладену в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.10.2018 у справі № 918/33/17 та в постанові Касаційного Суду у складі Верховного Суду від 28.11.2018 року у справі № 908/44/17.
11. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2019 рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.04.2019 у справі № 915/13/17 залишено без змін із аналогічних підстав.
Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
12. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 № 1001-р "Про добудову підвідних газопроводів", зміненого постановою Кабінету Міністрів України № 43 від 20.01.2010 та розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1881-р від 13.09.2010, погоджено пропозицію Міністерства палива та енергетики та Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" щодо фінансування компанією робіт з добудови підвідних газопроводів відповідно до затвердженого НАК "Нафтогаз України" переліку. Відповідно до вказаного розпорядження від 26.08.2009 № 1001-р для забезпечення добудови газопроводів НАК "Нафтогаз України" укладає відповідні договори із замовниками їх будівництва на загальну суму фінансування, визначену фінансовим планом. Замовник будівництва газопроводів здійснює за державні кошти закупівлю товарів, робіт і послуг, пов'язаних із завершенням їх будівництва, згідно із законодавством (пункти 1, 2, 3 розпорядження).
13. Рішенням Миколаївської облради від 25.03.2011 було затверджено Програму економічного та соціального розвитку Миколаївської області на 2011-2014 роки "Миколаївщина - 2014".
14. Розпорядженням Миколаївської обласної державної адміністрації № 95-р від 04.04.2012 затверджено перелік об'єктів газопостачання населених пунктів Миколаївської області, у спорудженні яких передбачається фінансова участь НАК "Нафтогаз України", серед яких значиться об'єкт "Газопостачання с. Квітневе Первомайської селищної ради Жовтневого району Миколаївської області". Замовником будівництва об'єктів визначено Управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації та зобов'язано зазначене управління укласти відповідні договори з НАК "Нафтогаз України" на фінансування будівництва підвідних газопроводів до населених пунктів.
15. 16.01.2012 на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 № 1001-р "Про добудову підвідних газопроводів" між НАК "Нафтогаз України" та Управлінням капітального будівництва Миколаївської ОДА (далі - замовник) укладено Договір № 1 (далі - Договір) згідно з яким НАК "Нафтогаз України" відповідно до розпорядження та на умовах цього Договору, на підставі затвердженого рішенням правління Нафтогазу "Переліку об'єктів газопостачання, у спорудженні яких передбачено фінансову участь НАК "Нафтогаз України" та графіку фінансування спорудження об'єкта газопостачання здійснює фінансування добудови об'єкта газопостачання: "Газопостачання с. Квітневе Первомайської селищної ради Жовтневого району Миколаївської області", а замовник зобов'язується здійснити добудову об'єкта, забезпечити передачу його, як цілісного об'єкта у державну власність на баланс спеціалізованого підприємства з газопостачання та газифікації та введення його в експлуатацію згідно з діючим законодавством України і умовами Договору та повернути грошові кошти, отримані від Нафтогазу на добудову об'єкта.
16. Відповідно до пункту 2.1 Договору до обов'язків позивача віднесено, зокрема, при наявності фінансової можливості здійснити фінансування добудови об'єкта в обсягах, передбачених фінансовим планом Нафтогазу на відповідний період, згідно до Додатком 1. Фінансування здійснюється шляхом банківських переказів грошових коштів на рахунок замовника або іншими способами, що не суперечить діючому законодавству України. Після завершення робіт по добудові об'єкта в установленому порядку оформити акти звірки взаємних розрахунків із замовником.
17. Пунктом 2.3.1 Договору встановлено, що замовник зобов'язаний забезпечити виконання всіх належних дій для добудови об'єкта у відповідності до діючого законодавства України та умов договору, у тому числі отримання необхідних дозвільних документів та розробку проектно-кошторисної та іншої документації, надання підтверджувальних документів щодо права власності замовника на інші частки об'єкта та введення в експлуатацію об'єкта і передачу його у державну власність до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на баланс відповідного спеціалізованого підприємства з газопостачання та газифікації, яке здійснює ліцензійну діяльність на території розташування об'єкта, згідно з діючим законодавством України.
18. Відповідно до пункту 2.3.2 Договору замовник зобов'язаний здійснювати за державні кошти закупівлю товарів, робіт і послуг, пов'язаних із добудовою об'єкта згідно з діючим законодавством України.
19. Згідно з пунктом 2.3.4 Договору замовник зобов'язаний забезпечити облік та контроль за використанням коштів, отриманих від Нафтогазу для виконання зобов'язань, передбачених цим Договором. Відкрити окремий рахунок в регіональному відділенні Державного казначейства або уповноваженого банку для отримання грошових коштів, які будуть перераховуватись Нафтогазом за цим договором та негайно, протягом 5 (п'яти) робочих днів, письмово повідомити Нафтогаз про зміну реквізитів для перерахування коштів.
20. Пунктом 2.3.12 Договору передбачено, що замовник зобов'язаний після завершення робіт по добудові об'єкта в обов'язковому порядку забезпечити передачу його, як цілісного об'єкта, у державну власність до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та введення його в експлуатацію у термін, що не перевищує 60 календарних днів від дати виконання Нафтогазом зобов'язань за цим договором щодо фінансування добудови об'єкта.
21. Згідно з пунктом 2.3.13 Договору замовник зобов'язаний протягом бюджетного року наступного після року закінчення фінансування Нафтогазом добудови об'єкта повернути Нафтогазу шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Нафтогазу, суму грошових коштів, отриманих від Нафтогазу на добудову об'єкта.
22. Відповідно до пунктів 2.3.14, 2.3.15 Договору замовник зобов'язаний в місячний термін після завершення робіт по добудові в установленому порядку оформити відповідні акти звірки взаємних розрахунків, з підтвердженням суми заборгованості замовника перед Нафтогазом. Замовник зобов'язаний надати Нафтогазу завірені підписом уповноваженої особи та печаткою замовника копію акту приймання-передачі об'єкта у державну власність до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та протоколу комісії про прийняття об'єкта державної форми власності до експлуатації.
23. Загальний обсяг фінансування за цим Договором (ціна Договору) складає 1 893 999,00 грн (пункту 3.1 Договору).
24. Згідно із пунктом 4.1 Договору сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань відповідно до умов договору та діючого законодавства України.
25. Нафтогаз не несе відповідальності за нефінансування добудови об'єкта (пункт 4.4 Договору). Замовник несе повну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору (пункт 4.5 Договору). Замовник не несе відповідальності перед Нафтогазом за невиконання пункту 4.3 Договору в разі відсутності субвенцій з Державного бюджету (пункт 4.7 Договору).
26. Пунктом 7.1. Договору передбачено, що цей договір вважається укладеним з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення їх підписів печатками і діє до повного повернення Нафтогазу суми грошових коштів, перерахованих ним в якості фінансування добудови об'єкта згідно з Договором.
27. Додатком № 1 до Договору сторонами погоджено Графік фінансування спорудження об'єкта газопостачання, згідно з яким обсяг фінансування за рахунок коштів Нафтогазу, необхідний для введення об'єкта в експлуатацію, становить 1 893 999,00 грн, у тому числі І квартал - 1 893 999,00 грн; строк введення об'єкта в експлуатацію - 2012 рік.
28. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов Договору позивач перерахував відповідачу на фінансування будівництва об'єкта газопостачання 1 893 999,00 грн, що підтверджується банківською випискою по рахунку та платіжним дорученням від 27.06.2012 № 5570.
29. 24.10.2012 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області за № МК14312199048 зареєстровано Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації.
30. Згідно з актом приймання-передачі основних засобів від 23.01.2013 та авізо № 3 Управління капітального будівництва Миколаївської ОДА передало об'єкт основному балансоутримувачу АТ "Миколаївгаз"; цей об'єкт обліковується в Єдиному реєстрі державної власності як державне майно; суб'єкт управління майном є Міністерство енергетики та вугільної промисловості України.
31. 25.01.2013 та 15.08.2013 Управління капітального будівництва Миколаївської ОДА повернуло АТ "НАК "Нафтогаз України" невикористані за договором кошти на загальну суму 36 430,61 грн.
32. Згідно з підписаним між сторонами актом звірки розрахунків за період з 01.07.2014 по 30.09.2014 станом на 30.09.2014 заборгованість Управління капітального будівництва Миколаївської ОДА перед АТ "НАК "Нафтогаз України" за договором склала 1 857 568,30 грн.
33. За встановлених судами обставин Договір у частині фінансування будівництва та в частині побудови, введення в експлуатацію та передачі об'єкта у державну власність виконано сторонами в повному обсязі.
34. Посилаючись на неналежне виконання Управлінням капітального будівництва Миколаївської ОДА як замовником умов Договору у частині повного та своєчасного повернення грошових коштів, отриманих на добудову об'єкта газопостачання, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором, а також 3 % річних та інфляційні втрати.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
35. Не погоджуючись із наведеними вище судовими рішеннями місцевого та апеляційного господарського суду позивач звернувся до Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду із касаційною скаргою з вимогою їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
36. 22.07.2019 АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до Верховного Суду через Південно-західний апеляційний господарський суд з касаційною скаргою № 50/05-536 від 22.07.2019 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2019 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.04.2019 у справі № 915/13/17.
37. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 915/13/17 було визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Банаська О. О. - головуючого, суддів - Катеринчук Л. Й., Пєскова В. Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2019.
38. Ухвалою Верховного Суду від 22.08.2019 відкрито касаційне провадження у справі № 915/13/17 за касаційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2019 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.04.2019; призначено розгляд справи на 19.09.2019.
39. 04.09.2019 на адресу Верховного Суду від Управління капітального будівництва Миколаївської ОДА надійшов відзив на касаційну скаргу № 378/01-18/01 від 30.08.2019, в якому відповідач просить суд залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу АТ "НАК "Нафтогаз України" без задоволення.
40. 13.09.2019 до Верховного Суду від Кабінету Міністрів України надійшли пояснення по справі № 7-2.1/7-1-874 від 10.09.2019, в яких третя особа просить суд відмовити в задоволенні касаційної скарги позивача та залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін.
41. 18.09.2019 на електронну адресу та згодом 19.09.2019 на поштову адресу Верховного Суду надійшло клопотання позивача № 50/05-669 від 18.09.2019 про передачу справи на розгляд об'єднаної палати.
42. Ухвалою Верховного Суду від 19.09.2019 відкладено розгляд касаційної скарги АТ "НАК "Нафтогаз України" до 17.10.2019.
43. У зв'язку з відпусткою судді Пєскова В. Г. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 915/13/17 визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, суддів - Багай Н. О., Катеринчук Л. Й., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2019.
44. Ухвалою Верховного Суду від 16.10.2019 прийнято справу № 915/13/17 до провадження у новому складі судової колегії та вирішено здійснити розгляд касаційної скарги у встановлену раніше ухвалою від 19.09.2019 дату - 17.10.2019.
45. У судове засідання 17.10.2019 з'явилися представники позивача та третьої особи (Міністерство енергетики та вугільної промисловості України), які надали пояснення у справі.
46. Відповідач та треті особи (Кабінет Міністрів України та Міністерство фінансів України) явку повноважних представників не забезпечили, хоча про час та дату судового засідання були сповіщені належним чином. Оскільки, явка учасників справи не була визнана обов'язковою, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності повноважних представників відповідача, Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів України.
Розгляд клопотань
47. Розглянувши клопотання № 50/05-669 від 18.09.2019 про передачу справи на розгляд об'єднаної палати, мотивоване помилковістю та незаконністю висновків об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладених у постанові від 12.10.2018 у справі № 918/33/17, які враховано та взято за основу при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суд дійшов висновку про їх відхилення з огляду на таке.
48. Згідно із частиною 2 статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
49. За змістом наведеної норми права вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для передачі справи на розгляд об'єднаної палати суд, керуючись внутрішнім переконанням, у кожному конкретному випадку, з урахуванням змісту спірних правовідносин та їх предмету правового регулювання оцінює наявність підстав для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
50. Аналізуючи зміст правовідносин, що склались між сторонами спору, а також висновки об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладені у постанові від 12.10.2018 у справі № 918/33/17 крізь призму застосування частини 2 статті 302 ГПК України колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність необхідності відступу від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у згаданій постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. До того ж наведені позивачем в клопотаннях посилання на те, що розглядаючи справу № 918/33/17 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вказала на помилковість висновків Верховного Суду в раніше ухвалених постановах, можуть слугувати лише обґрунтуванням для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, необхідність у чому в даному випадку колегія суддів також не вбачає.
51. З урахуванням викладеного, клопотання позивача про передачу даної справи на розгляд об'єднаної палати підлягає відхиленню.
Узагальнені доводи осіб, які подали касаційну скаргу
Доводи скаржника
(АТ "НАК "Нафтогаз України")
52. Скаржник в обґрунтування доводів касаційної скарги посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права зазначаючи, зокрема, таке:
- під час нового розгляду справи суди попередніх інстанцій не виконали вказівки, які містились у постанові Верховного Суду від 11.04.2018, зокрема не перевірили розрахунок суми основного боргу, 3 % річних та інфляційних втрат, а також період за який заявлено стягнення;
- в основу оскаржуваних рішень покладено висновки об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладені у справі № 918/33/17, які не містять правового обґрунтування підстав звільнення відповідача від виконання зобов'язань за Договором;
- оскаржувані судові рішення побудовані на припущеннях про можливий зв'язок між розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1001-р від 26.08.2009 та Програмою, яке не підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи та спростовується Звітом про результати аудиту ефективності використання коштів державного бюджету, спрямованих на виконання державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року, підготовленим Рахунковою палатою України;
- суди дійшли помилкового висновку, що відсутність субвенцій з Державного бюджету України для відшкодування витрат на будівництво газопроводу є підставою для звільнення відповідача від виконання зобов'язання за Договором та відповідно від відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
Доводи Управління капітального будівництва Миколаївської ОДА
53. У відзиві на касаційну скаргу відповідач не погоджується із доводами касаційної скарги позивача, зазначаючи, що судами попередніх інстанцій при ухвалені оскаржуваних рішень правомірно та обґрунтовано враховано правову позицію об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладену у постанові від 10.12.2018 у справі № 918/33/17.
Доводи Кабінету Міністрів України
54. У поясненнях по справі третьою особою зазначає про необґрунтованість доводів касаційної скарги позивача, вказуючи, що учасником відносин з добудови (будівництва) підвідних газопроводів є держава, а спірний Договір було укладено на виконання нормативного акту, виданого повноваженим державним органом - Кабінетом Міністрів України, за результатами виконання якого об'єкт, побудований за рахунок грошових коштів, перерахованих відповідачу АТ "НАК "Нафтогаз України", отримала у власність держава.
Доводи інших учасників справи
55. Від третіх осіб (Міністерство фінансів України та Міністерство енергетики та вугільної промисловості України) станом на 17.10.2019 відзивів на касаційну скаргу не надійшло.
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
56. Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
57. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
58. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
59. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції
Щодо змісту спірних правовідносин та наявності підстав для стягнення коштів з відповідача
60. Відповідно до частини 1 статті 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) правовий господарський порядок в Україні формується на основі оптимального поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин суб'єктів господарювання та державного регулювання макроекономічних процесів, виходячи з конституційної вимоги відповідальності держави перед людиною за свою діяльність та визначення України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави.
61. У зазначеній нормі встановлено загальну вимогу фундаментального характеру до формування правового господарського порядку, якою повинні керуватися органи влади, приймаючи управлінські рішення стосовно суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин.
62. За приписами частини 3 статті 5 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
63. При цьому, враховуючи те, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах суспільного господарського порядку, вони повинні додержуватись не тільки вимог законодавства, а й стратегічних економічних рішень держави.
64. Згідно з частини 1 статті 9 ГК України у сфері господарювання держава здійснює довгострокову (стратегічну) і поточну (тактичну) економічну і соціальну політику, спрямовану на реалізацію та оптимальне узгодження інтересів суб'єктів господарювання і споживачів, різних суспільних верств і населення в цілому.
65. Правове закріплення економічної політики здійснюється шляхом визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики, у прогнозах і програмах економічного і соціального розвитку України та окремих її регіонів, програмах діяльності Кабінету Міністрів України, цільових програмах економічного, науково-технічного і соціального розвитку, а також відповідних законодавчих актах (частина 4 статті 9 ГК України).
66. Відповідно до статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.
67. Одним з повноважень Кабінету Міністрів України є визначення доцільності розроблення державних цільових програм з урахуванням загальнодержавних пріоритетів та забезпечення їх виконання (абзац 3 пункту 1 частини 1 статті 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України", в редакції чинній час видання розпорядження № 1001-р).
68. Державна цільова програма - це комплекс взаємопов'язаних завдань і заходів, які спрямовані на розв'язання найважливіших проблем розвитку держави, окремих галузей економіки або адміністративно-територіальних одиниць, здійснюються з використанням коштів Державного бюджету України та узгоджені за строками виконання, складом виконавців, ресурсним забезпеченням (стаття 1 Закону України "Про державні цільові програми", в редакції, чинній на час прийняття розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1001-р від 26.08.2009).
69. Постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2007 № 1158 затверджено Державну цільову програму розвитку українського села на період до 2015 року, метою якої є забезпечення життєздатності сільського господарства, його конкурентоспроможності на внутрішньому і зовнішньому ринку, гарантування продовольчої безпеки країни, збереження селянства як носія української ідентичності, культури і духовності.
70. Серед шляхів та способів розв'язання проблем, зокрема, зазначено удосконалення на законодавчому рівні міжбюджетних відносин центральних та місцевих органів виконавчої влади, а саме тих, що пов'язані з вирішенням питань фінансування проектів комплексного розвитку сільських територій.
71. У розділі ІІ Державної цільової програми розвитку українського села до 2015 року конкретизовано завдання та шляхи їх реалізації для досягнення мети програми.
72. Пунктом 4 розділу ІІ вказаної програми врегульовано питання удосконалення інженерної інфраструктури сільських територій, що повинно здійснюватися шляхом розроблення і виконання програм будівництва газопроводів-відводів, розвитку газових мереж високого та середнього тиску і регіональних програм поетапної газифікації сільських населених пунктів.
73. Фінансове забезпечення відповідно до пункту 15 розділу ІІ цієї програми здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
74. Додатком 2 до програми "Завдання і заходи з виконання Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року" визначено конкретні завдання, показники та їх значення, найменування заходів, що будуть здійснюватись, джерела їх фінансування тощо.
75. Серед визначених Кабінетом Міністрів України завдань та заходів у пункті 4 зазначеного додатку виділено поліпшення інженерної інфраструктури шляхом будівництва підвідних газопроводів до сільських населених пунктів. Головними розпорядниками бюджетних коштів з виконання цього заходу є Мінрегіон та Мінагрополітики, а джерелом фінансування визначено Державний бюджет України. Прогнозований обсяг фінансових ресурсів для виконання завдань визначено на рівні 2 002,3 млн грн.
76. Тобто, з наведеного вище вбачається, що саме держава, з метою виконання загальнодержавного завдання розвитку українського села, взяла на себе обов'язок здійснити фінансування добудови (будівництва) підвідних газопроводів до сільських населених пунктів саме за рахунок коштів Державного бюджету України, що відповідає приписам статті 1 Конституції України, за якими Україна є соціальною державою, та підтримка і розвиток українського села є невід'ємною складовою реалізації конституційного принципу соціальної держави.
77. Результатом здійснення державної політики у цій сфері є прийняте Кабінетом Міністрів України розпорядження від 26.08.2009 № 1001-р "Про добудову підвідних газопроводів" зі змінами і доповненнями, внесеними розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.09.2010 № 1881-р.
78. У пункті 1 такого розпорядження визначено: "Погодитися з пропозицією Міністерства палива та енергетики та Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" щодо фінансування Компанією робіт з добудови підвідних газопроводів (далі - газопроводи) відповідно до затвердженого Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" переліку".
79. Пунктом 2 розпорядження взято до відома, що для забезпечення добудови газопроводів НАК "Нафтогаз України" укладає відповідні договори із замовниками їх будівництва на загальну суму фінансування, визначену фінансовим планом НАК "Нафтогаз України".
80. Відповідно до пункту 3 розпорядження № 1001-р замовник будівництва газопроводів здійснює за державні кошти закупівлю товарів, робіт і послуг, пов'язаних із завершенням будівництва, згідно із законодавством.
81. За змістом пунктів 4 та 5 розпорядження № 1001-р після закінчення будівництва газопроводів та введення їх в експлуатацію, газопроводи повинні бути передані у державну власність.
82. Зазначені положення розпорядження повністю узгоджуються з приписами Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року.
83. Розпорядження Кабінету Міністрів України, відповідно до положень статті 117 Конституції України, є обов'язковими до виконання.
84. Відповідно до статті 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
85. Згідно зі статтею 13 Бюджетного кодексу України бюджет може складатися із загального та спеціального фондів. Складовими частинами загального фонду бюджету є: 1) всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду бюджету; 2) всі видатки бюджету, що здійснюються за рахунок надходжень загального фонду бюджету; 3) кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету без визначення цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок надходжень загального фонду бюджету); 4) фінансування загального фонду бюджету. Складовими частинами спеціального фонду бюджету є: 1) доходи бюджету (включаючи власні надходження бюджетних установ), які мають цільове спрямування; 2) видатки бюджету, що здійснюються за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету (у тому числі власних надходжень бюджетних установ); 3) кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету з визначенням цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету); 4) фінансування спеціального фонду бюджету. Власні надходження бюджетних установ отримуються додатково до коштів загального фонду бюджету і включаються до спеціального фонду бюджету. Власні надходження бюджетних установ поділяються на такі групи: перша група - надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законодавством; друга група - інші джерела власних надходжень бюджетних установ. У складі другої групи виділяються такі підгрупи: підгрупа 1 - благодійні внески, гранти та дарунки; підгрупа 2 - кошти, що отримують бюджетні установи від підприємств, організацій, фізичних осіб та від інших бюджетних установ для виконання цільових заходів, у тому числі заходів з відчуження для суспільних потреб земельних ділянок та розміщених на них інших об'єктів нерухомого майна, що перебувають у приватній власності фізичних або юридичних осіб.
86. На моменту укладення Договору № 1 від 16.01.2012 та перерахування коштів відповідачу діяв Закон України "Про здійснення державних закупівель" N 2289-VI (зі змінами та доповненнями) пунктом 4 частини 1 статті 1 якого було визначено, що державні кошти, зокрема, це кошти Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів.
87. Таким чином, кошти НАК "Нафтогаз України", які згідно Договору були перераховані відповідачі, набули статусу коштів, що отримують бюджетні установи від підприємств, організацій, фізичних осіб та від інших бюджетних установ для виконання цільових заходів. Ці кошти стали бюджетними коштами, частиною спеціального фонду бюджету і обліковувались як доходи спеціального фонду місцевого бюджету за другою підгрупою другої групи власних надходжень.
88. Розпорядженням НАК "Нафтогаз України" (яка створена відповідно до Указу Президента України від 25.02.1998 № 151 "Про реформування нафтогазового комплексу України" та постанови Кабінету Міністрів України № 747 від 25.05.1998 "Про утворення Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", засновником та єдиним акціонером НАК "Нафтогаз України" є держава) була уповноважена державою укласти відповідні договори із замовниками добудови (будівництва) газопроводів та здійснити фінансування робіт з добудови (будівництва) газопроводів.
89. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.01.2012 між НАК "Нафтогаз України" та Управлінням капітального будівництва Миколаївської ОДА на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України № 1001-р від 26.08.2009 "Про добудову підвідних газопроводів" із змінами і доповненнями, внесеними розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.09.2010 № 1881-р укладено Договір № 1.
90. Водночас, враховуючи наведене вище та зміст укладеного сторонами договору, необхідно дійти висновку про те, що відповідач як структурний підрозділ Миколаївської обласної державної адміністрації не є "замовником" в розумінні того поняття, що зустрічається у визначеннях окремих видів господарських зобов'язань, оскільки у цьому випадку відповідач, на відміну від "замовника" у звичайному значенні, є лише учасником договору, зобов'язаним вчинити певні дії для отримання результату робіт та його подальшої передачі Державі у власність, при цьому розпорядженням на відповідача, по суті, покладено лише функції організатора (оператора) будівництва газопроводу за рахунок виділених йому державних коштів.
91. Відповідач є органом державної влади, який, відповідно до статті 19 Конституції України зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
92. Вигодонабувачем за договорами про добудову (будівництво) підвідних газопроводів є держава. Саме державі ці газопроводи передаються у власність.
93. Таким чином, враховуючи наведене, відповідач не є власником газопроводу, не експлуатує зазначений об'єкт, прибутків від транспортування газу газопроводом не отримує.
94. Отже, держава в особі Кабінету Міністрів України, декларуючи свій обов'язок з добудови (будівництва) підвідних газопроводів у сільській місцевості, здійснювала його реалізацію, що знайшло свій вияв у виданому Кабінетом Міністрів України розпорядженні № 1001-р від 26.08.2009, на підставі якого, власне, і було укладено договір між позивачем та відповідачем у справі.
95. Основним принципом цивільних відносин є те, що вони засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина 1 статті 1 ЦК України). Однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору (статті 3 ЦК України).
96. Підсумовуючи наведене, необхідно вказати на те, що учасником відносин з добудови (будівництва) підвідних газопроводів є держава, спірний договір було укладено на виконання нормативного акта, виданого повноважним державним органом - розпорядження Кабінету Міністрів України, за результатами виконання якого об'єкт, побудований за рахунок грошових коштів, перерахованих відповідачу НАК "Нафтогаз України", отримала у власність держава.
97. Тому загальні принципи і засади цивільних відносин у цій конкретній ситуації потрібно застосовувати з урахуванням зазначених вище особливостей.
Щодо здійснення розрахунків за договором та повернення грошових коштів
98. Підпунктом 2.3.15 п. 2.3 Договору передбачено, що протягом року, наступного за роком введення об'єкта в експлуатацію, відповідач зобов'язується повернути позивачу шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок суму грошових коштів, отриманих від НАК "Нафтогаз України" на добудову об'єкта.
99. Тобто вказаними умовами Договору саме на відповідача було покладено відповідні зобов'язання.
100. Проте до розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 № 1001-р "Про добудову підвідних газопроводів" зміни щодо фінансування будівництва газопроводу не вносилися, а норма, яка б визначала обов'язок Управління капітального будівництва Миколаївської ОДА компенсувати позивачеві витрачені ним кошти за рахунок власних грошових коштів, відсутня, відтак держава взяла на себе обов'язок здійснити добудову (будівництво) підвідних газопроводів у межах реалізації конституційного принципу соціальної держави та приймаючи до уваги висновки суду викладені в пункті 87 цієї постанови.
101. Таким чином, аналізуючи наведене вище, слід вказати на те, що держава взяла на себе обов'язок здійснити добудову (будівництво) підвідних газопроводів у межах реалізації конституційного принципу соціальної держави.
102. Державою на нормативному рівні було визначено певний механізм реалізації проекту добудови (будівництва) підвідних газопроводів за участю НАК "Нафтогаз України", яка уповноважувалася здійснювати фінансування будівництва газопроводу та Управління капітального будівництва Миколаївської ОДА, яке здійснювало технічні функції з будівництва газопроводу. Згодом, первинно визначений механізм було змінено шляхом внесення змін до Закону України "Про газопровідний транспорт" та підзаконних нормативних актів.
103. В Україні визнається і діє принцип верховенства права (стаття 8 Конституції України).
104. Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004, верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм.
105. Справедливість як одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин та є одним із загальнолюдських вимірів права.
106. Згідно позиції Європейського суду з прав людини стосовно важливості принципу "належного урядування" судом зазначено, що коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п. 120, ECHR 2000-І, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Цneryэldэz v.Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8.04.2008 , "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п. 51, від 15.09.2009 ). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05. 2010 , і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 ) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Цneryэldэz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).
107. Зважаючи на те, що фінансування добудови (будівництва) підвідних газопроводів є обов'язком держави, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що зміна нормативних умов у процесі реалізації проекту, що стало наслідком покладення на Управління капітального будівництва Миколаївської ОДА обов'язку з відшкодування грошових коштів, витрачених на будівництво газопроводу, є порушенням принципу належного урядування.
108. Така правова позиція висловлена об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 12.10.2018 по справі № 918/33/17, Верховним Судом у постановах від 28.11.2018 по справі № 908/44/17, від 04.12.2018 по справі № 918/35/17, від 05.12.2018 по справі № 918/34/17, від 22.01.2019 у справі № 902/559/17, від 20.02.2019 у справі № 923/563/17 та колегія суддів не вбачає підстав для відступлення від неї.
109. З урахуванням наведеного суд першої інстанції з висновками якого погодився апеляційний господарський суд дійшов правомірного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову АТ "НАК "Нафтогаз України" та стягнення з Управління капітального будівництва Миколаївської ОДА на його користь спірної суми коштів, оскільки фінансування добудови (будівництва) підвідних газопроводів є обов'язком держави, внаслідок чого покладення на відповідача обов'язку з відшкодування грошових коштів, витрачених на будівництво газопроводу, є порушенням принципу належного урядування.
110. Доводи та аргументи скаржника наведенні у ним у касаційній скарзі зазначених висновків суду не спростовують та є такими, що зводяться до суб'єктивного тлумачення позивачем змісту спірних правовідносин та їх правового регулювання, тоді як відсутність підстав для покладення на відповідача обов'язку з відшкодування коштів, витрачених на будівництво газопроводу підтверджується сталою практикою Верховного Суду.
111. Також підлягають відхиленню доводи скаржника щодо невиконання судами попередніх інстанцій вказівок, викладених у постанові Верховного Суду від 11.04.2018 у цій справі щодо перевірки розрахунку заявленої позивачем до стягнення суми заборгованості, оскільки остання підлягала вчиненню лише за умови наявності правових підстав для задоволення позову АТ "НАК "Нафтогаз України", в той час як в даному разі підстави для задоволення позову відсутні.
Щодо суті касаційної скарги
112. Доводи скаржника щодо порушення судами норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції.
113. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Проніна проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
114. Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення ЄСПЛ у справі "Руїз Торія проти Іспанії", §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").
115. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
116. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
117. Відповідно статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
118. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені господарськими судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що оскаржені у справі судові рішення ухвалено із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому правових підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.
Щодо судових витрат
119. Зважаючи на висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду про залишення касаційної скарги без задоволення, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи, покладаються на скаржника.
Висновки щодо застосування норм права
120. Вигодонабувачем за договорами про добудову (будівництво) підвідних газопроводів є держава. Саме державі ці газопроводи передаються у власність.
121. Отже, держава в особі Кабінету Міністрів України, декларуючи свій обов'язок з добудови (будівництва) підвідних газопроводів у сільській місцевості, здійснювала його реалізацію, що знайшло свій вияв у виданому Кабінетом Міністрів України розпорядженні № 1001-р від 26.08.2009, на підставі якого, власне, і було укладено договір між позивачем та відповідачем у справі.
122. Тому загальні принципи і засади цивільних відносин у цій конкретній ситуації потрібно застосовувати з урахуванням зазначених вище особливостей.
123. Держава взяла на себе обов'язок здійснити добудову (будівництво) підвідних газопроводів у межах реалізації конституційного принципу соціальної держави.
124. Зважаючи на те, що фінансування добудови (будівництва) підвідних газопроводів є обов'язком держави, зміна нормативних умов у процесі реалізації проекту, що стало наслідком покладення на відповідача обов'язку з відшкодування грошових коштів, витрачених на будівництво газопроводу, є порушенням принципу належного урядування.
На підставі викладеного та керуючись статтями 286, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2019 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.04.2019 у справі № 915/13/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. О. Банасько
Судді Н. О. Багай
Л. Й. Катеринчук