ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
25 жовтня 2019 року, м. Херсон, справа № 923/630/19
Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді, подану у справі
за позовом ОСОБА_2
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пансіонат «Петровець»
за участі третіх осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , державного реєстратора Херсонської міської ради Абрамова Ігоря Анатолійовича
про визнання недійсним рішення загальних зборів та скасування реєстраційного запису,
23.10.2019 під час підготовчого засідання ОСОБА_1 звернулася до суду у межах даної справи із заявою про відвід судді Нікітенка С.В.
За текстом поданої заяви ОСОБА_1 вказала, що їй стало відомо про поінформованість судді про певні факти та докази стосовно наявного між сторонами спору, які унеможливлюють неупереджений розгляд справи суддею.
23.10.2010 суддею Нікітенком С.В. вирішено питання поданої заяви про відвід шляхом винесення ухвали про зупинення провадження у справі, в якій зазначено про його необґрунтованість з власної позиції суду.
У подальшому у відповідності до положень частини 3 статті 39 Господарського процесуального кодексу України та Протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 24.10.2019 здійснений розподіл вказаної заяви з метою вирішення питання поданого відводу. За результатами розподілу суддею визначено Закуріна М.К.
З метою вирішення поданої заяви суд зазначає, що згідно з частиною 7 статті 39 ГПК України «питання про відвід має бути розглянуто не пізніше двох днів з дня надходження заяви про відвід …», а за змістом частини 8 цієї ж статті «суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи…».
У зв'язку з викладеним судом прийняте рішення про розгляд заяви про відвід без повідомлення учасників справи про її розгляд, тобто без проведення судового засідання.
Підстави для відводу судді наведені у статті 35 ГПК України. Так, за змістом цієї статті «суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді».
У зв'язку з наведеним, обов'язком заявника є доведення вказаних підстав для відводу, а також наявності очевидних обставин та фактів, які б стверджували, або вказували на упередженість або необ'єктивність судді при розгляді справи.
Таким чином, суд приходить до висновку, що суддя при розгляді справи є безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного, а обов'язок подачі таких доказів лежить на заявникові у відповідності до положень частини 1 статті 74 ГПК України.
Діючий Господарський процесуальний кодекс України не містить визначення критеріїв або безпосереднього поняття неупередженості та об'єктивності, але вони наявні у нормах права, у тому числі міжнародних, а тому суд вважає за необхідне зазначити, що положеннями статті 2 ГПК України встановлено, що «завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів …» (частина 1), а тому апріорі встановлено законодавчу вимогу про обов'язок суду при розгляді справи діяти справедливо, неупереджено та своєчасно з метою досягнення завдань судочинства, наведених у частині 3 вказаної статті. Водночас, протилежне є підставою для тверджень про упередженість та необ'єктивність суду при розгляді справи.
Суд наголошує, що у відповідності до частини 4 статті 11 ГПК України «суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1960 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права».
Так, за змістом частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення …».
За пунктами 49 та 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» від 09.11.2006 Європейським судом зроблений висновок, що: «Відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності ... У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду ... Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного …».
Суд також зазначає, що судові рішення з огляду на верховенство права за своїм змістом повинні утверджувати справедливість і права людини, укріплювати довіру суспільства до судової влади. В основі довіри до судової влади лежить віра кожного громадянина, суспільства в цілому в те, що об'єкт довіри (суд) добровільно бере на себе і виконує зобов'язання захистити інтереси громадянина та суспільства.
Згідно з пунктом 12 висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Ради Європи «Про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів» незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При постановленні судових рішень щодо сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але і з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
Отже, довіра з формуванням суспільної думки націлена на правомірні очікування з боку громадськості певної моделі поведінки від суддів, що втілюється у ефективному відправленні судочинства та виступає мірою реалізації завдань справедливого суду.
Таким чином суд констатує, що заявником не вказано жодної з підстав, наведених у статті 35 ГПК України, для відводу судді, а посилання на поінформованість судді про певні факти та докази стосовно наявного між сторонами спору не вказує на такі підстави.
За результатами аналізу вказаних обставин та правових положень суд приходить до висновку, що:
- забезпечення загальної безсторонності та неупередженості судді при розгляді справи, а також забезпечення судом при розгляді даної справи відсутності сумнівів у сторін у такій неупередженості, є обов'язком суду з метою укріплення довіри суспільства до судової влади,
- моральна складова суддівської етики, частиною якої є стосунки судді з учасниками судового процесу у межах службової діяльності, вимагає від судді дотримання правил поведінки, які здатні викликати повагу до суду та забезпечити впевненість учасників судового процесу в неупереджених результатах розгляду справи,
- заявником не вказано жодної підстави для відводу судді, наведеної у статті 35 ГПК України, а також порушення суддею загальних принципів безсторонності та неупередженості.
Отже, на підставі встановлених обставин, правових положень та зроблених висновків, суд зазначає про необґрунтованість поданої заяви про відвід та відсутність підстав для її задоволення.
На підставі викладеного та керуючись статтею 39 ГПК України,
У задоволенні заяви про відвід судді Нікітенка С.В. відмовити.
Ухвала набирає чинності з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Дата підпису ухвали 25.10.2019.
Суддя М.К. Закурін