"16" жовтня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/1935/19
Господарський суд Одеської області у складі: судді Цісельського О.В.,
при секретарі судового засідання Бачур А.В.,
за участю представників:
від позивача: адвокат Березнякова І.В., за довіреністю, Іскра С.Л. - довіреність,
від відповідача 1: адвокат Ходченко О.М., за ордером;
від відповідача 2: не з'явився;
від відповідача 3: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився.
розглядаючи у відкритому судовому засіданні справу № 916/1935/19
за позовом: Приватного підприємства "СВЕТОЛ-4" (65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, буд. 76, кв.2)
до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" (04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8);
2) Державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційна служба Одеської області" Махортова Ігоря Олександровича (67141, Одеська обл., Великомихайлівський р-н., с. Великомихайлівське, вул. Центральна, буд. 121);
3) Державного реєстратора Одеської обласної філії Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Іскорова Олега Вікторовича (65065, м. Одеса, вул. Варненська, буд. 1)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (м. Київ, вул. Лєскова, № 9, код ЄДРПОУ 14305909) в особі Одеської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, буд. 72/74, код ЄДРПОУ 23876031)
про зобов'язання вчинити певні дії,
1. Позиції учасників справи.
Приватне підприємство "СВЕТОЛ-4" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія", Державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційна служба Одеської області" Махортова Ігоря Олександровича, Державного реєстратора Одеської обласної філії Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Іскорова Олега Вікторовича про:
-скасування рішення державного реєстратора Одеської обласної філії Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Іскорова Олега Вікторовича про державну реєстрацію права та їх обтяжень, індексний номер 4030663 від 26.03.2018р., на підставі якого зроблено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 ., АДРЕСА_3 та нежитлове приміщення, загальною площею 207,8 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_4 приміщення № АДРЕСА_5 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія";
-скасування рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційна служба Одеської області" Махортова Ігоря Олександровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 41572850 від 12.06.2018р., на підставі якого зроблено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності на нежитлове приміщення, загальною площею 44 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_4 , приміщення АДРЕСА_5 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія";
-скасування рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційна служба Одеської області" Махортова Ігоря Олександровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 41573223 від 12.06.2018р., на підставі якого зроблено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності на нежитлове приміщення, загальною площею 91,1 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_4 , приміщення № АДРЕСА_6 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія";
-скасування рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційна служба Одеської області" Махортова Ігоря Олександровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 41573429 від 12.06.2018р., на підставі якого зроблено запис до до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності на нежитлове приміщення, загальною площею 72,7 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_4 , приміщення № АДРЕСА_7 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія";
-витребування нежитлових приміщень: 1 - основне, площею 18,8 кв.м., 2 - санвузол площею 10,0 кв.м., 3 - основне, площею 30,3 кв.м., які зображені у технічному паспорті від 15.05.2018р., виготовленому ТОВ "Пропроект" та входять до складу нежитлових приміщень загальною площею 91,1 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_8 Одеса АДРЕСА_9 вул АДРЕСА_10 Катерининська АДРЕСА_4 , приміщення АДРЕСА_6 та які раніше входили до складу квартири №1, загальною площею 207,8 кв.м., цього будинку з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" на користь Приватного підприємства "СВЕТОЛ-4".
В обґрунтування позивних вимог зазначає, що рішення державних реєстраторів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є незаконними та такими, що підлягають скасуванню, з огляду на наступне.
Так, за твердженнями Позивача, державним реєстраторам Іскоровим Олегом ОСОБА_3 при прийнятті рішення від 26.03.2018р. не були дотриманні норми ч.1 ст.35, ст.37 ЗУ "Про іпотеку" та п.61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою КМУ від 25.12.2015р. №1127.
Оскільки, по-перше, ПП "СВЕТОЛ-4", якщо його припустити/вважати іпотекодавцем щодо спірного нерухомого майна, не отримувало вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем, яким є ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія". По-друге, прийняття державним реєстратором рішення від 26.03.2018р. за твердженнями Позивача було б можливе, виключно за умови наявності договору іпотеки, що мітить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Натомість, будь-якими особами від імені ПП "СВЕТОЛ-4" не укладені і не підписані договори іпотеки на належне Позивачу нежитлове приміщення АДРЕСА_11 НОМЕР_1 , розташоване за адресою: АДРЕСА_12 з Банком чи особою, яка відступила ТОВ “ФК “Довіра та Гарантія” право вимоги за таким іпотечним договором.
Позивач зауважує, що належне ПП “СВЕТОЛ-4” нежитлове приміщення № НОМЕР_1 не передавалось ані Позивачем, ані іншими особами від його імені в іпотеку за іпотечним договором від 15.05.2007р., що на думку Позивача виключає можливість існування іпотечного застереження щодо даного майна, а відтак і саму можливість застосування ст.37 ЗУ "Про іпотеку".
По-третє, державний реєстратор при проведенні реєстраційних дій, за твердженнями Позивача не врахував та недотримався положень ст. 24 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Обґрунтовуючи вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння посилається на норми ст.658 ЦК України, ст.1212 глави 83 ЦК України, ст.ст.387, 388 ЦК України та зазначає, відповідно до висновку спеціалістів КП "БТІ" ОМР", що викладені в листі №4206-11/1027 від 03.07.2019р. нежитлове приміщення: 1 - основне, площею 18,8 кв.м., 2 - санвузол площею 10,0 кв.м., 3 - основне, площею 30,3 кв.м., які зображені у технічному паспорті від 15.05.2018р., виготовленому ТОВ "Пропроект" та входять до складу нежитлових приміщень загальною площею 91,1 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_4 , приміщення АДРЕСА_6 та які раніше входили до складу квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 207,8 кв.м., цього будинку є тотожними приміщеннями з нежитловими приміщеннями: 4 - кухня, площею 16,7 кв.м., 4а-підсобне, площею 7,0 кв.м, 4б-кабінет, площею 3,8 кв.м., 4в-кладовка, площею 1,8 кв.м., 4г - роздягальня, площею 3,4 кв.м., 5 - коридор, площею 16,7 кв.м., 6 - кладова, площею 4,5 кв.м. /загальна площа 53,9 кв.м./, які зображенні у технічному паспорті від 21.03.2012р., виготовленому КП "ОМБТІ та РОН" та входять до складу приміщень, загальною площею 195,9 кв.м., вибули із законного володіння Позивача без його волі та без належних правових підстав.
01.08.2019р. за вх.№15359/19 Відповідачем - 1 - Товариством з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Довіра та Гарантія” подано відзив на позовну заяву, заперечення Відповідача ґрунтуються на наступному.
Щодо відступлення права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки здійснив посилання на наступні договори: Договір відступлення права вимоги № 114/52 від 20.12.2017р., який укладено між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та Публічним акціонерним товариством "Комерційний Індустріальний Банк" та відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 014/0077/74/74674 від 15 травня 2007 року, укладеним між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_4 перейшло до ПАТ "КІБ"; Договір відступлення права вимоги № 114/52-ДГ від 20.12.2017р. укладений між ПАТ "КІБ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" та відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором №014/0077/74/74674 від 15 травня 2007 року перейшло до ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія"; Договір про відступлення прав за договорами іпотеки що посвідчено Юдіним М.А., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованим за №918 від 20.12.2017р. укладений між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПАТ "КІБ" та відповідно до якого право Іпотекодержателя за Іпотечним договором б/н, який було укладено 15.05.2007р. між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_4 , посвідченим Чепелєвою Т.В. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстрованим за №У-163, перейшло до ПАТ "КІБ"; Договір про відступлення прав за договорами іпотеки, що посвідчено Юдіним М.А., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованим за №920 від 20.12.2017р. укладений між ПАТ "КІБ" та ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" та відповідно до якого право Іпотекодержателя за Договором іпотеки перейшло до ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія".
Щодо набуття ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" права власності на майно, яке є предметом забезпечення виконання кредитних зобов'язань (іпотечне майно), зазначив про те, що для здійснення реєстрації права власності на однокімнатну квартиру, яка, знаходяться за адресою: АДРЕСА_13 , ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" надало державному реєстратору усі необхідні документи, які передбачені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та "Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.2017 року №1127.
Також, Відповідач - 1 стверджує, що перед прийняттям рішення щодо державної реєстрації прав суб'єктом державної реєстрації прав здійснено пошуки відомостей про записи щодо об'єкта, в тому числі щодо наявності записів про обтяження, іпотеки, податкову заставу.
А також, державним реєстратором перенесено до відповідного розділу Державного реєстру прав відкритого на об'єкт нерухомого майна, відомості записів наявні у Реєстрах, у частині, що стосується такого об'єкта.
Відповідач - 1 зазначає, що всі наявні обтяження державним реєстратором при здійсненні реєстрації права власності на квартиру, на яку накладено арешт, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_13 . за ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" було враховано та перенесено.
Відомості про те, що ПП "СВЕТОЛ-4" є власником однокімнатної квартири, яка, знаходяться за адресою: АДРЕСА_13 , при проведенні реєстраційних дій та перевірці державним реєстратором були відсутні, як і обтяження на користь ПП "СВЕТОЛ-4".
Відповідач - 1 вважає, що державний реєстратор і орган державної реєстрації не можуть бути належними відповідачами за позовними вимогами про скасування рішення про державну реєстрацію чи скасування запису про проведену державну реєстрацію прав, якщо такі вимоги є похідними від вимоги про скасування рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого державна реєстрація була проведена.
З мотивів та тверджень Відповідача - 1 слідує, що оскільки в даному випадку Позивач просить суд захистити його порушене право шляхом скасування державної реєстрації права власності, тобто в даному випадку спірні правовідносини виникли виключно щодо реєстраційних дій та відповідна вимога в позовній заяві є основною, а не похідною від спору щодо такого права або майнових прав, то фактично за змістом позовних вимог подана позовна заява не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Відповідач - 1 робить висновок про те, що якщо підставою для подання позову є фактично спір про право, але оскаржується рішення державного реєстратора з мотивів недотримання ним Закону про державну реєстрацію, то такий спір підлягає розгляду у порядку цивільного/господарського судочинства. Проте, останній вважає, що в позові вказані лише "технічні" порушення здійснені реєстратором при реєстрації, зміні або припиненні права, отже такий спір розглядається в порядку адміністративного судочинства.
28.08.2019р. за вх.№17228/19 від Позивача надійшла відповідь на відзив.
Так, Позивач на спростування заперечень викладених у відзиві на позов, зазначив наступне.
По-перше зазначає, що право власності може виникнути лише на підставах, що передбачені законом. Так, Позивач стверджує, що нерухоме майно за іпотечним договором на підставі якого ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" зареєструвало за собою право власності на спірне майно, не належало ані ОСОБА_4 , ані ОСОБА_5 на праві власності, так як, зокрема, постановою Приморського районного суду м. Одеси від 16.04.2008р. у справі №2а-363/08 було скасовано правовий "привід" отримання такого права власності вказаними особами.
Враховуючи що, на думку Позивача, договір іпотеки, за яким предметом іпотеки стало спірне майно є недійсним та не створив жодних правових підстав, так як в особи не було належного обсягу правоздатності розпоряджатися квартирою АДРЕСА_14 .
За твердженнями Позивача, основоположним у даному спорі є саме те, що первинне оформлення права власності на спірне майно було незаконним, що тягне за собою відсутність правової підстави ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" вважати себе власником спірного майна, так як недійсні правочини не породжують жодних правових наслідків.
По-друге, Позивач вважає, що без врахування підстав наведених вище останнім, державна реєстрація була проведена з порушення норм чинного законодавства України.
По-третє, позов у цій справі вважає майновим і первісною вимогою є витребування майна з чужого незаконного володіння. При цьому, позовні вимоги, що стосуються скасування записів про державну реєстрацію є похідними тому і заявляються у порядку господарського судочинства.
16.09.2019р. за вх.№18699/19 від ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" надійшли заперечення на відповідь на відзив, з яких, зокрема, вбачається наступне.
Відповідач - 1 вважає, що зазначена Позивачем Постанова Приморського районного суду м. Одеси від 16.04.2008р. по справі №2а-363/08 є неналежним доказом, так як на її підставі не можна встановити обставини, які входять в предмет доказування по справі №916/1935/19.
Також, Відповідач - 1 стверджує, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек, тобто з 15.05.2007 та запис про іпотеки виник раніше ніж право власності у ПП "СВЕТОЛ-4" на приміщення № 520 в будинку АДРЕСА_12 09.07.2014р. та навіть раніше ніж право власності у ОСОБА_6 (свідоцтво від 20.06.2014р., видане замість втраченого від 18.12.2007р.).
Між тим також зазначає, що з наданих ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" до суду інформаційних довідок вбачається відсутність відомостей про те, шо ПП "СВЕТОЛ-4" ніколи не був власником однокімнатної квартири, яка, знаходяться за адресою: АДРЕСА_13 та в подальшому нежитлових приміщень № АДРЕСА_5 , №2-Н, №3-Н, що належать ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія", та при проведенні реєстраційних дій та перевірці державним реєстратором теж були відсутні, обтяження як на користь ПП "СВЕТОЛ-4", так і на користь ОСОБА_6 , а тому вважає, що права ПП "СВЕТОЛ-4" не є порушеними.
Також, Відповідач - 1 зазначає, що скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, проведено в рамках вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" із внесенням відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а тому після скасування таких записів не може бути способом захисту права або інтересу Позивача. За певних умов таким належним способом може бути скасування записів про проведену реєстрацію права. Проте, у випадку коли заявлена вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування запису про проведену державну реєстрацію права також є неналежним способом захисту прав Позивача.
У письмових поясненнях за вх.№20548/19 від 08.10.2019р. та за вх.№20694/19 від 09.10.2019р. ПП "СВЕТОЛ-4" надає пояснення щодо права власності останнього на нежитлові приміщення: 1 - основне, площею 18,8 кв.м., 2 - санвузол площею 10,0 кв.м., 3 - основне, площею 30,3 кв.м., які зображені у технічному паспорті від 15.05.2018р., виготовленому ТОВ "Пропроект" та які входять до складу нежитлових приміщень загальною площею 91,1 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_4 , приміщення АДРЕСА_6 та які раніше входили до складу квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 207,8 кв.м. цього будинку.
16.10.2019р. за вх.№21142/19 від ПП "СВЕТОЛ-4" надійшли пояснення стосовно обраного останнім способу захисту свого права.
Відповідачі - 2 та 3 відзив на позов не надали, своїм правом на захист не скористались.
Третя особа - Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" пояснення по суті спору не надала.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
2.Процесуальні питання, вирішені судом.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2019р. позовна заява вх.№1986/19 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.07.2019р. у задоволенні заяви Приватного підприємства “СВЕТОЛ-4” про забезпечення позову (вх.№2-3229/19) - відмовлено.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.07.2019р. прийнято позовну заяву (вх.№1986/19) до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено справу №916/1935/19 розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
16.07.2019р. судом здійснено запит Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_4 задля отримання відомостей про реєстрацію місця проживання та інші персональні дані, що містяться в картці реєстраційного обліку ГУМВС України в Одеській області.
Ухвалою суду від 06.08.2019р. доручено Солом'янському районному суду м. Києва забезпечити проведення відеоконференції у підготовчому судовому засіданні 13.08.2019р. о 12:40 год. за участю представника відповідача ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія".
Ухвалою суду від 13.08.2019р. доручено Київському апеляційному суду забезпечити проведення відеоконференції у підготовчому судовому засіданні 29.08.2019р. о 16:00 год. за участю представника відповідача ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія".
Ухвалою суду від 29.08.2019р. витребувано у КП "Бюро технічної інвентаризації" Одеської міської ради поверхневі плани будинку АДРЕСА_15 .
29.08.2019р. суд враховуючи те, що предметом спору у даній справі є скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, які були прийняті відповідачами, державним реєстратором КП "Реєстраційна служба Одеської області" Махортовим І.О. та державним реєстратором Одеської обласної філії Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Іскровим О.В., саме на підставі іпотечного договору від 15.05.2007 р. за №У-163 із відповідним іпотечним застереженням, а також те, що Одеська обласна дирекція Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" виступила первісним іпотекодержателем за цим договором та перебувала у договірних правовідносинах щодо відступлення прав вимог за цим же іпотечним договором з ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія", ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.08.2019р. залучив до участі у справі Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
29.08.2019р. до суду від Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Головного управління Державної міграційної служби України надійшла відповідь на запит суду, в якій зазначено, що є декілька осіб ОСОБА_5 , за вказаною судом адресою не знаходиться, потрібна дата народження.
19.09.2019р. та 30.09.2019р. судом здійснено повторний запит Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області щодо ОСОБА_5 із зазначенням дати його народження та ОСОБА_4 задля отримання відомостей про реєстрацію місця проживання та інші персональні дані, що містяться в картці реєстраційного обліку ГУМВС України в Одеській області.
У відповідь на запит суду Відділом обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області повідомлено, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований з 03.07.2006р. в Одеській АДРЕСА_16 ., Кілійському АДРЕСА_17 ., АДРЕСА_18 ., а ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 по Одесі та Одеській області не зареєстрований.
При цьому, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не були залучені до участі у справу в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - 1, оскільки на думку суду рішення господарського суду не вплине на права та обов'язки останніх.
Ухвалою суду від 19.09.2019р. доручено Господарському суду Київської області забезпечити проведення відеоконференції у підготовчому судовому засіданні 30.09.2019р. о 12:00 год. за участю представника відповідача ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія".
В судовому засіданні 30.09.2019р., суд оголосив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 10.10.2019р. доручено Північному апеляційному господарському суду забезпечити проведення відеоконференції у судовому засіданні 16.10.2019р. о 15:45 год. за участю представника відповідача ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія".
В процесі розгляду справи подані сторонами клопотання та заяви, які були судом розглянуті та вирішенні відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, відзначені у протоколах судових засідань.
Під час розгляду справи по суті сторони виступили із вступними промовами, судом були досліджені всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи.
Представник Позивача у судових дебатах заявлені позовні вимоги підтримав повністю, просив суд їх задовольнити.
Представник Відповідача - 1 у судових дебатах проти позову заперечував у повному обсязі, просив в його задоволені відмовити.
В судове засідання, призначене на 16.10.2019р., представники Відповідачів - 2, 3 не з'явились, причини неявки суд не повідомили.
В судове засідання, призначене на 16.10.2019р., представник Третьої особи не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
В судовому засіданні, 16.10.2019р. Господарським судом був закінчений розгляд справи по суті та відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України, після виходу з нарадчої кімнати, проголошена вступна і резолютивна частини рішення.
3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.
Як встановлено судом, у 2006р. Приморська районна адміністрація Одеської міської ради видала розпорядження №2600 від 18.10.2006р., №2940 від 22.11.2006р., №3320 від 26.12.2006р., №330 від 20.02.2007р. "Про взяття на квартирний облік та надання житлової площі громадянам", відповідно до яких, ОСОБА_5 надано для проживання в якості службового житла квартиру АДРЕСА_14 , площею 18,8 кв.м.; відкрито особистий рахунок на квартиру АДРЕСА_14 ; як наймачу вищезазначеної квартири АДРЕСА_1 , надано під підсобне приміщення підвал, площею АДРЕСА_19 . АДРЕСА_20 .; надано списану з балансу житлового фонду, квартиру АДРЕСА_21 площею 62 кв.м.
14.03.2007р. Управлінням житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради було видано ОСОБА_5 свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_22 .
15.05.2007р. між ОСОБА_5 , як продавцем, та ОСОБА_4 , як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чепелєвою Т.В. зар. №У-158, на виконання якого право власності на ізольовану однокімнатну квартиру АДРЕСА_14 , загальна площа - 207,8 кв. м., перейшло до ОСОБА_4 .
Того ж числа, між ОСОБА_4 , як іпотекодавцем, та ООД ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", як іпотекодержателем, було укладено іпотечний договір №У-163, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чепелєвою Т.В., відповідно до умов якого, ОСОБА_4 передав банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_14 , загальною площею 207,8 кв. м.
Виконавчим комітетом Одеської міської ради було 18.12.2007р. було видано свідоцтво серія НОМЕР_2 про право власності на нежитлові приміщення №520, загальною площею 195,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_12 , що вбачається з витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №17114799 від 19.12.2007р.
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 16.04.2008р. у справі № 2а-3 63/08 визнано частково незаконними та скасовано розпорядження Приморської районної адміністрації ОМР № 2600 від 18.10.2006 р., № 2940 від 22.11.2006 р. № 3320 від 26.12.2006 р., № 330 від 20.02.2007 р. "Про взяття на квартирний облік та надання житлової площі громадянам" в частині: надання статусу службової квартирі квартиру АДРЕСА_14 ; надання ОСОБА_7 у користування вищевказану квартиру АДРЕСА_1 18,8 АДРЕСА_23 , підсобне АДРЕСА_24 підвал АДРЕСА_19 ., списану з балансу квартиру АДРЕСА_25 .; визнано незаконним та скасовано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_22 , видане Управлінням житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради 14.03.2007 р. за № 8-20428 на ім'я ОСОБА_5 .
Відповідно до акту приймання-передачі нерухомого майна, що внесене до статутного капіталу ПП "СВЕТОЛ-4" від 23.04.2014р., на підставі рішення ПП "СВЕТОЛ-4" від 10.04.2014р., ОСОБА_6 передав, а ПП "СВЕТОЛ-4" прийняло у власність нежитлове приміщення №520, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_12 , яке в цілому складається з приміщень "А", загальною площею 195,9 кв.м., які належали ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності від 18.12.2007р., серія НОМЕР_2 , зареєстрованого 19.12.2007р. КП "ОМБТІ та РОН" у книзі 72неж-98, номер запису 1519.
Як вбачається із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 24002245 від 09.07.2014 р., право власності на нежитлових приміщень АДРЕСА_26 , АДРЕСА_27 знаходяться за адресою: АДРЕСА_12 , загальною площею 195,9 кв. м. зареєстровано за ПП "СВЕТОЛ-4" про що відображено в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.07.2014 р., номер запису про право власності 6269566, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 09.07.2014 р., серії НОМЕР_3 , виданого державним реєстратором Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області Мидляр Є.В.
На підставі договорів про відступлення прав за договорами іпотеки №№918, 920 від 20.12.2017 р., які посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Юдіним М.А., право вимоги за договором іпотеки №У-163 від 15.05.2007р. перейшло до ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія".
Як вбачається із Інформації, що відображена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності, ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" в порядку ст. 37 Закону України "Про іпотеку" 19.03.2018р. зареєструвало за собою право власності на іпотечне майно, а саме: квартиру АДРЕСА_14 , загальною площею 207,8 кв. м., житловою площею 18,8 кв. м., що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 118417435 від 26.03.2018 р (запис про право власності 25419528).
Також, "ФК "Довіра та Гарантія" на підставі договору іпотеки, технічного паспорту б/н від 07.05.2018р. виготовленого ТОВ "Профпроект" та висновку ТОВ "Профпроект" серії №113161 від 07.05.2018р. зареєструвало за собою право власності на нежитлове приміщення (приміщення АДРЕСА_5 розташоване АДРЕСА_28 АДРЕСА_4 , загальною площею 207,8 кв. м., що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 123621964 від 11.05.2018 р. (запис про право власності 25419528).
15.05.2018р. ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" отримала висновок за вих.№136541, виготовленим ТОВ "ПРОФПРОЕКТ", щодо технічної можливість поділу об'єкту нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_4 приміщення № 1 -II, на три самостійні приміщення, а саме: нежитлове приміщення від № 1-Н, загальною площею 44,0 кв. м., що складає' одиницю; нежитлове приміщення від № 2-Н, загальною площею 91,1 кв. м., що складає одиницю; нежитлове приміщення від № 3-Н, загальною площею 72,7 кв. м., що складає одиницю.
Відповідно до вищевказаного висновку, ТОВ "Профпроект" виготовило технічні паспорти на зазначені вище самостійні нежитлові приміщення, на підставі яких державним реєстратором 16.05.2018р. проведена реєстрація права власності на три окремі об'єкти нерухомості, що підтверджується: витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №127335112 від 12.06.2018 р. (нежитлове приміщення 1-Н, загальної площею 44 кв. м., запис про право власності 26588490); витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №127336586 від 12.06.2018 р. (нежитлове приміщення 2-Н, загальної площею 91,1 кв. м., запис про право власності 26588756); витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 127338927 від 12.06.2018 р. (нежитлове приміщення 3-Н, загальної площею 72,7 кв. м., запис про право власності 26588986.
Так, як зазначено Позивачем до технічного паспорту нежитлового приміщення 2-Н, загальною площею 91,1 кв.м., були включені і частина нежитлових приміщень, що є об'єктом права власності ПП "СВЕТОЛ-4", що за твердженнями останнього порушує його законні права та інтереси.
Як свідчать матеріали справи, - на підставі рішення державного реєстратора Одеської обласної філії Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Іскорова Олега Вікторовича про державну реєстрацію права та їх обтяжень, індексний номер 4030663 від 26.03.2018р., зроблено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 ., АДРЕСА_3 та нежитлове приміщення, загальною площею 207,8 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_4 приміщення №1-Н за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія";
-на підставі рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційна служба Одеської області" Махортова Ігоря Олександровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 41572850 від 12.06.2018р., зроблено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності на нежитлове приміщення, загальною площею 44 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_4 , приміщення АДРЕСА_5 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія";
-на підставі рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційна служба Одеської області" Махортова Ігоря Олександровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 41573223 від 12.06.2018р., зроблено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності на нежитлове приміщення, загальною площею 91,1 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_4 , приміщення № АДРЕСА_6 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія";
-на підставі рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційна служба Одеської області" Махортова Ігоря Олександровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 41573429 від 12.06.2018р., зроблено запис до до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності на нежитлове приміщення, загальною площею 72,7 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_4 , приміщення № АДРЕСА_7 за Товариством з обмеженою відповідальністю"“Фінансова компанія "Довіра та Гарантія".
Так, прийнятті вищевідзначені рішення стали підставою для звернення Приватного підприємства "СВЕТОЛ-4" до Господарського суду Одеської області за захистом свого порушеного права та охоронюваного законом інтересу, оскільки Позивач вважає такі незаконними та такими, що підлягають скасуванню, а нежитлові приміщення: 1 - основне, площею 18,8 кв.м., 2 - санвузол площею 10,0 кв.м., 3 - основне, площею 30,3 кв.м., які зображені у технічному паспорті від 15.05.2018р., виготовленому ТОВ "Пропроект" та входять до складу нежитлових приміщень загальною площею 91,1 кв.м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, буд.80, приміщення АДРЕСА_6 та які раніше входили до складу квартири №1, загальною площею 207,8 кв.м. цього будинку підлягають витребуванню із незаконного володіння.
3.Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Законодавчо визначенні способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст.55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Отже, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений ст.16 ЦК України, але який встановлений законом або договором та є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а частиною 1 ст. 16 цього Кодексу визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом пункту 13 частини першої статті 20 ГПК України вимоги щодо скасування реєстраційних дій можуть розглядатись господарськими судами у випадку, коли такі дії є похідними від спору щодо майна або майнових прав.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Повноваження державного реєстратора та порядок їх реалізації у спірних правовідносинах визначаються, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127).
Відповідно до ст.1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України.
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно з частинами другою, третьою статті 3 зазначеного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Відповідно до ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:
1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;
2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;
3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;
4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;
5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);
6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав;
7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;
8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.
Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам. (частина четверта статті 18 Закону).
Частиною 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державний реєстратор:
1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:
відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;
відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;
відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;
наявність обтяжень прав на нерухоме майно;
наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;
2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;
3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.
Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі;
4) під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень;
5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав;
6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом;
7) виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав);
8) формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав;
9) формує реєстраційні справи у паперовій формі.
9-1) надає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", інформацію органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю;
10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
Частиною першою статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у випадках, передбачених законодавством України, державна реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна, права стосовно якого підлягають державній реєстрації.
Державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.
Частиною першою статті 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини третьої статті 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку.
Частиною сьомою статті 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини третьої статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно пункту 3 частини першої статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, видається юридичним особам у разі внесення до статутного фонду (статутного або складеного капіталу) об'єктів нерухомого майна їх засновниками (учасниками);
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація прав проводиться на підставі інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
Згідно частини першої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна, розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 51) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 52) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених статтею 4-2 та частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 53) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 54) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 55) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 56) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.
Частиною другою статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.
Згідно частини другої статті 30 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця можуть бути оскаржені до суду.
Згідно ст.41 Конституції України, кожен має право вільно володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).
Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.
Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.
Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.
Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), "Кривенький проти України" від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).
Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.
Відповідно до ст.316 Цивільного кодексу України, правом власності особи є право особи на певну річ, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 319 ЦК України, встановлюється, що власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, та має право вчиняти до свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Наразі, ст.321 Цивільного кодексу України гарантує, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійсненні лише в випадках, прямо передбачених законом.
Положеннями ст. 328 Цивільного кодексу України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Позов про визнання права подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй права. Тобто, метою подання цього позову є усунення невизначеності у суб'єктивному праві, належному особі, а також створення сприятливих умов для здійснення суб'єктивного права особою. Такі позови можуть подаватися щодо визнання права власності чи інших речових прав на певне майно (ст. 392 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 181 Цивільного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності на нерухоме майно підлягає обов'язковій державній реєстрації.
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (абзац третій частини другої статті 331 Цивільного кодексу України).
5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.
5.1.Стосовно позовних вимог ПП "СВЕТОЛ-4" про скасування рішення державного реєстратора Одеської обласної філії Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Іскорова Олега Вікторовича про державну реєстрацію права та їх обтяжень, індексний номер 4030663 від 26.03.2018р., рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційна служба Одеської області" Махортова Ігоря Олександровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 41572850 від 12.06.2018р., рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційна служба Одеської області" Махортова Ігоря Олександровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 41573223 від 12.06.2018р., рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційна служба Одеської області" Махортова Ігоря Олександровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 41573429 від 12.06.2018р., суд дійшов наступних висновків.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
В цих нормах передбачається певна низка заходів, за допомогою яких потерпіла особа забезпечує реалізацію права на захист свого порушеного права чи інтересу, які в сукупності своїй утворюють відповідний правовий механізм захисту прав особи, який міститься в кожній галузі права.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Умовами ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У п.145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст.13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування.
Зміст зобов'язань за ст.13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією.
Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Іншими словами, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
В свою чергу п.5 ч. 3 ст.162 ГПК України покладає саме на позивача обов'язок у позовній заяві викласти обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, зазначити докази, що підтверджують вказані обставини, а також вказати правові підстави позову.
З урахуванням викладеного суд вважає, що обґрунтування позову певними правовими нормами, як і посилання на фактичні обставини справи та визначення предмету спору, є саме правом позивача, від фактичної реалізації якого у прямому причинно-наслідковому зв'язку знаходиться і реалізація відповідних прав відповідача на захист проти позову.
При цьому сам принцип правової визначеності, який означає не тільки якість та чіткість закону і сталість судової практики, гарантує учаснику справи можливість прогнозувати дії суду, виходячи з закріплених у ГПК України положень, оцінюючи правильність обраного способу захисту позивачем, правильного визначення норм права, яким позов обґрунтовується, предмета та підстав позову, і, відповідно, обирати певну тактику та стратегію захисту від заявлених позовних вимог.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Так, право або інтерес позивача, який вважає себе власником спірного майна, може бути порушено внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про наявність права власності іншої особи. При цьому рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (які оспорюється у даній справі) із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію.
Отже суд вважає, що належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб'єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності (користування) (частина друга статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019р. у справі № 367/2022/15-ц.
Отже, суд доходить до висновку, що обраний Позивачем спосіб захисту свого порушеного права, шляхом скасування рішення державного реєстратора Одеської обласної філії Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Іскорова Олега Вікторовича про державну реєстрацію права та їх обтяжень, індексний номер 4030663 від 26.03.2018р., рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційна служба Одеської області" Махортова Ігоря Олександровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 41572850 від 12.06.2018р., рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційна служба Одеської області" Махортова Ігоря Олександровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 41573223 від 12.06.2018р., рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційна служба Одеської області" Махортова Ігоря Олександровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 41573429 від 12.06.2018р. не відповідає характеру і способу їх порушення, не є співмірним та ефективним в правовідносинах, що склалися, а тому у задоволені позову в частині вищенаведених повних вимог слід відмовити.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Щодо позовних вимог ПП “СВЕТОЛ-4” про витребування нежитлових приміщень: 1 - основне, площею 18,8 кв.м., 2 - санвузол площею 10,0 кв.м., 3 - основне, площею 30,3 кв.м., які зображені у технічному паспорті від 15.05.2018р., виготовленому ТОВ “Пропроект” та входять до складу нежитлових приміщень загальною площею 91,1 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_4 , приміщення АДРЕСА_6 та які раніше входили до складу квартири №1, загальною площею 207,8 кв.м., цього будинку з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Довіра та Гарантія” на користь Приватного підприємства “СВЕТОЛ-4”, суд дійшов наступних висновків.
5.2. Отже, дослідивши всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, встановивши всі обставини справи під час її розгляду, суд доходить до висновку, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що нежитлові приміщення: 1 - основне, площею 18,8 кв.м., 2 - санвузол площею 10,0 кв.м., 3 - основне, площею 30,3 кв.м., які зображені у технічному паспорті від 15.05.2018р., виготовленому ТОВ "Пропроект" та входять до складу нежитлових приміщень загальною площею 91,1 кв.м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, буд.80, приміщення 2-Н та які раніше входили до складу квартири №1, загальною площею 207,8 кв.м. цього будинку є тотожним приміщенням з нежитловими приміщеннями: 4 - кухня, площею 16,7 кв.м., 4а-підсобне, площею 7,0 кв.м, 4б-кабінет, площею 3,8 кв.м., 4в-кладовка, площею 1,8 кв.м., 4г - роздягальня, площею 3,4 кв.м., 5 - коридор, площею 16,7 кв.м., 6 - кладова, площею 4,5 кв.м. /загальна площа 53,9 кв.м./, які зображенні у технічному паспорті від 21.03.2012р., виготовленому КП "ОМБТІ та РОН" та входять до складу приміщень, загальною площею 195,9 кв.м.
Судом не прийнято за належний та допустимий доказ тотожності вищенаведених приміщень, висновок спеціалістів КП "БТІ" ОМР", що викладений в листі №4206-11/1027 від 03.07.2019р., оскільки останній містить інформацію, яка не відповідає геометричній логіці, враховуючи те, що приміщення, які зображені у технічному паспорті від 15.05.2018р. мають загальну площу 59,1 кв.м., а приміщення зазначені у технічному паспорті від 21.03.2012р. мають загальну площу 53,9 кв.м., а тому вони не можуть бути тотожними.
5.3. Також, суд не приймає до уваги посилання позивача про те, що суд повинен самостійно визначити належний спосіб захисту порушеного права позивача, оскільки: 1) останнє порушує принцип змагальності та право відповідача на рівність сторін перед законом та судом; 2) законом чітко визначений спосіб захисту порушеного права позивача, шляхом витребування майна від добросовісного набувача, яким є відповідач.
Окремо, суд звертає увагу Відповідача на те, що спір про скасування рішення та/або запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно за іншою особою є цивільно-правовим, стосується порушеного права позивача, як власника спірного майна, а тому враховуючи суб'єктний склад спору правомірно вирішувався за правила господарського судочинства.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства "СВЕТОЛ-4" є необґрунтовані, недоведені нележаними та допустимими доказами та заявлені з невірно обраним способом захисту, а тому задоволенню не підлягають.
Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача згідно ст.129 ГПК України.
Керуючись ст.ст.13, 76, 86, 129, 202, 233, 237-240 ГПК України, суд, -
1. У позові - відмовити повністю.
2. Судові витрати по справі покласти на Приватне підприємство “СВЕТОЛ-4” (65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, буд. 76, кв.2, код ЄДРПОУ 33140691).
Рішення набуває чинності відповідно до ст.241 ГПК України.
Повне рішення складено 25 жовтня 2019 р.
Суддя О.В. Цісельський