79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
15.10.2019 р. Справа № 914/976/19
Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Горецької З.В. за участю секретаря судового засідання Хороз І.Б., розглянув у судовому засіданні, що проводилося в режимі відеоконференції, в порядку загального позовного провадження справу
за позовом: Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “УНІКА”, м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Золочівавтотранс”, м. Золочів Львівської області
про: стягнення страхового відшкодування в розмірі 200 000,00 грн.
Представники сторін:
від позивача: Сечко С. В. - адвокат
від відповідача: Кузьма О.М.-адвокат, Наливайко Б.М.-керівник
Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. ст. 38, 42, 43 ГПК України. Заяв про відвід судді не надходило. Проводилася технічна фіксація судового засідання.
Позивач - Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “УНІКА” подало на розгляд Господарського суду Львівської області позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “Золочівавтотранс” про стягнення страхового відшкодування в розмірі 200 000,00 грн.
Ухвалою від 05.06.2019 року відкрито провадження у справі№ 914/976/19 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.07.2019 року. Рух справи відображено в ухвалах суду.
Представник позивача в судове засідання 15.10.2019 року, проведенного в режимі відеоконференції, з'явився, просив суд задоволити позовні вимоги з підстав, викладених у позові та відповіді на відзив.
Представники відповідача в судове засідання 15.10.2019 року з'явилися, заперечили щодо позовних вимог з підстав, викладених у відзиві, просять суд відмовити в задоволенні позову.
Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 15.10.2019 року проголошено вступну та резолютивну частину рішення у справі.
АРГУМЕНТИ СТОРІН.
Аргументи позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що здійснивши виплату страхового відшкодування на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №АІ/2271816), позивач на підставі положень ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" набув право регресної вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Золочівавтотранс" як страхувальника за вказаним полісом, у зв'язку з невиконанням останнім обов'язку щодо своєчасного повідомлення страховика про настання страхової події. Позивач наполягає на тому, що оскільки водій ОСОБА_1 не повідомив позивача, як страховика, про дорожньо-транспортну пригоду та не надав відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу, відтак в силу положень ст. 38 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” в Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “УНІКА” після виплати страхового відшкодування потерпілому виникло право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.
Аргументи відповідача.
14.06.2019 року відповідач подав через канцелярію відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Відповідач вважає, що твердження позивача про те, що його не було повідомлено про факт дорожньо-транспортної пригоди є хибним та неправдивим, не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки позивачем було складено страховий акт, яким підтверджено факт і причину страхового випадку, обставини його настання, відображено розмір і форму шкоди заподіяної в результаті страхового випадку, здійснено розрахунок страхового відшкодування, і відповідно, прийнято рішення про виплату страхового відшкодування.
Відповідач звертає увагу на те, що обов'язок особи невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, письмово повідомити страховика про настання ДТП, установлений законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необгрунтованим виплатам, але в даному випадку необгрунтованих виплат у Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “УНІКА” не виникло.
Також відповідач посилається на ряд постанов Верховного суду, у яких викладена правова позиція, згідно якої, в разі якщо факт настання страхового випадку зафіксований правоохоронними органами, особа винна в ДТП, притягнута до адміністративної відповідальності, а страховик сплатив страхове відшкодування, то сам по собі факт неповідомлення відповідачем страховика про настання страхового випадку не може братися за основу ухвалення рішення, яке повинно ґрунтуватись на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов'язаннях, адже регресні зобов'язання входять до групи позадоговірних, тому спори з таких зобов'язань повинні вирішуватись у загальному порядку відшкодування збитків.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
06.09.2017 року між позивачем та відповідачем було укладено Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/1825435, предметом якого є страхування автомобіля марки "І-VAN 19/364", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
03.01.2018 року в м. Золочеві по вул. Львівській мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "І-VAN 19/364", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 . Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди, потерпілий отримав тілесні ушкодження, які в подальшому стали причиною його смерті.
Вироком Золочівського районного суду Львівської області від 26.06.2018 р. ОСОБА_1 у справі № 445/852/18 визнали винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Зокрема, відповідно до вироку судом встановлено, що ОСОБА_2 03.01.2018 року, близько 06 години 55 хвилин, керуючи автобусом марки «I-VAN A07A1-50», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись ним по вул. Львівській в м. Золочів Львівської області в сторону виїзду з даного населеного пункту на автодорогу Львів-Тернопіль, поблизу автомобільної заправки «ANP», що за адресою: Львівська область, м. Золочів, вул. Львівська, 69, порушив вимоги розділу 1 п.п. 1.2., 1.3., 1.5., розділу 2 п.п. 2.3. «б», розділу 11 п.п. 11.3., розділу 12 п.п. 12.3. «Правил дорожнього руху України», які виразились в тому, що він не був уважний та не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміни, рухаючись по проїзній частині дороги призначеної для руху зустрічного транспорту, при виявленні небезпеки для руху у вигляді пішохода ОСОБА_3 , якого він об'єктивно спроможний був виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, що призвело до наїзду на останнього, внаслідок чого пішохід ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, а саме: поєднану травму грудної клітки та живота, що супроводжувались численними лівобічними переломами ребер з ушкодженням селезінки та значною крововтратою, що в подальшому стало причиною його смерті.
ОСОБА_1 був працевлаштований в ТОВ «Золочівавтотранс» на посаду водія.
05.02.2018 року родичі потерпілого ОСОБА_3 звернулися ПрАТ «СК Уніка» із заявою про виплату їм страхового відшкодування.
За даним страховим випадком, позивачем було розраховано суму страхового відшкодування та виплачено потерпілій стороні 200 000,00 грн., що підтверджується страховими актами № 00254684 від 22.03.2018 р., № 00254684/1 від 30.05.2018 р.
ОЦІНКА СУДУ.
Відповідно до ст. 22. Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну
внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
22.03.2018 року ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» видано наказ № 00254684 «Про виплату страхового відшкодування гр. ОСОБА_4 , гр. ОСОБА_5 (ЦВ)» на суму 85 420,00 грн., який згідно штемпеля бухгалтера виплачено 28.03.2018 року. 30.05.2018 року ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» видано наказ № 00254684/1 «Про виплату страхового відшкодування гр. ОСОБА_6 З ОСОБА_7 » на суму 114 580,00 грн., який згідно штемпеля бухгалтера виплачено 06.06.2018 року.
Згідно зі ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала, а відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, у т.ч., шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ст.1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Позивач звертаючись із даним позовом до суду просить стягнути з відповідача в порядку регресу 200 000,00грн. виплаченого страхового відшкодування в силу положень підпункту “ґ” підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, оскільки водій ОСОБА_1 не повідомив позивача як страховика про дорожньо-транспортну пригоду та не надав відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу.
Відповідно до підпункту “ґ” підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду зокрема, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.
Наведена норма, на яку позивач посилається як на підставу позову, наділяє його, як страховика, правом, за умови виплати ним страхового відшкодування, звернутися із регресним позовом до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.
Відповідно до п. 33.1 ст. 33 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний:
- дотримуватися передбачених правилами дорожньогоруху обов'язків водія, причетного до дорожньо-транспортної пригоди (п.п. 33.1.1)
- вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди (п.п. 33.1.2)
- поінформувати інших осіб, причетних до цієї пригоди, про себе, своє місце проживання, назву та місцезнаходження страховика та надати відомості про відповідні страхові поліси (п.п. 33.1.3)
- невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правовоївідповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально (п.п.33.1.4).
Положеннями п. 33.1.4 п. 33.1 ст. 33 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” встановлено обов'язок особи невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, письмово повідомити страховика про настання ДТП. Такий обов'язок установлений для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам.
Отже, наведеними правовими нормами встановлено обов'язок особи невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, письмово повідомити страховика про настання ДТП. Такий обов'язок установлений законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам.
Необґрунтована виплата страхового відшкодування має місце у разі, коли страховика не було повідомлено про страховий випадок жодним з учасників ДТП, що призвело до неможливості страховика встановити факт ДТП, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.
Факт неповідомлення страховика про ДТП є підставою для відшкодування страхувальником у порядку регресу сплаченого страховиком страхового відшкодування. Проте, в даному випадку факт настання страхового випадку ніким не оспорюється. Він зафіксований правоохоронними органами. Сам позивач його визнав, добровільно сплативши страхове відшкодування. Тому сам по собі факт неповідомлення відповідачем страховику про настання страхового випадку не може бути покладений в основу ухвалення судового рішення, яке має базуватись на загальних положеннях та підставах про відшкодування збитків.
Суд вважає, що позивачем не доведено суду, що внаслідок того, що відповідач не повідомив його про дорожньо - транспортну пригоду, він здійснив необґрунтовану виплату страхового відшкодування.
Суд звертає увагу на те, що в даному випадку факт настання страхового випадку зафіксований правоохоронними органами, що відображено в відповідній довідці про дорожньо-транспортну пригоду. Водій, який є винуватцем даної ДТП, притягнутий до кримінальної відповідальності згідно вироку Золочівського районного суду Львівської області. Позивач, як страховик, сплатив страхове відшкодування, що підтверджується відповідним наказами.
Таким чином, сам по собі факт неповідомлення відповідачем страховика про настання страхового випадку не може братися за основу ухвалення рішення про стягнення з страхувальника в порядку регресу виплаченого страховиком страхового відшкодування.
Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний суд у постанові від 14.02.2018р. по справі № 752/9895/15-ц, від 16.01.2019 у справі №208/7291/13-ц.
Відповідно до приписів ч.4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч.6 ст.13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Більше того, суд звертає увагу на те, що відповідно до положень ст. 33 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, законодавець покладає певні обов'язки у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), саме на водія транспортного засобу, причетного до такої пригоди а не на страхувальника.
Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги стверджує, що в силу положень ст. 989 ЦК України та ст. 21 Закону України “Про страхування”, саме страхувальник повинен повідомити страховика про настання страхового випадку.
Так, відповідно до п. 5 ч.1 ст. 989 ЦК України передбачено, що страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.
Аналогічні положення містить ст. 21 Закону України “Про страхування”, яка визначає, що страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про настання страхового випадку в строк, передбачений умовами страхування.
Із системного аналізу наведених положень вбачається, що страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про настання страхового випадку у строки встановлені договором чи умовами страхування.
В той же час, із Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/1825435 не вбачається в які саме строки страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про настання страхового випадку.
Будь-яких інших документів, в яких визначено строк, протягом якого відповідач, як страхувальник, зобов'язаний повідомити позивача, як страховика, про настання страхового випадку, суду не надано.
Отже, позивачем не надано належних та допустимих доказів, що відсутність повідомлення про ДТП призвела до необґрунтованих виплат.
Враховуючи викладене, посилання позивача на вимоги статей 33, 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для стягнення страхового відшкодування в порядку регресу є помилковими та не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки обставини ДТП встановлені, підтверджуються матеріалами справи та не заперечуються позивачем, страховик необґрунтованих виплат не здійснив.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником договірного зобов'язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, тобто мають бути прямими.
В даному випадку, позивачем не доведений факт того, що відсутність у нього відомостей про ДТП внаслідок несвоєчасного повідомлення відповідачем про дорожньо-транспортну пригоду, могло вплинути на його обов'язок виплатити страхове відшкодування, а отже, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами весь склад правопорушення, необхідного для настання цивільно-правової відповідальності відповідача, а саме наявності причинно-наслідкового зв'язку між заподіяними збитками та протиправною поведінкою ТОВ "Золочівавтотранс".
Обмеження набуття права зворотної вимоги (регресу) до завдавача шкоди у разі неповідомлення страховика протяги трьох днів з моменту ДТП про вказану подію за умови встановлення факту ДТП, причин та обставин її настання, розміру заподіяної шкоди, які визначені у статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зумовлене тим, що набуття вказаного права щоразу після відшкодування цим страховиком шкоди потерпілому суперечило би меті страхування цивільно-правової відповідальності, об'єктом якого є майнові інтереси завдавача шкоди та яке забезпечує, зокрема, їх захист.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 10.10.2018 у справі №371/1659/16-ц.
З огляду на зміст наведених правових норм можна зробити висновок, що твердження позивача про те, що в нього виникло право на звернення до відповідача, як страхувальника, з регресним позовом у зв'язку з тим, водій забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, не повідомив у встановлені строки його, як страховика, про настання такої події, є безпідставними.
Відповідно до ст. ст.73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст.78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст.79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи наведене, проаналізувавши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Згідно п.1 ч.1 статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст .ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
В задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “УНІКА” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Золочівавтотранс” про стягнення страхового відшкодування в розмірі 200 000,00 грн. відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено « 25» жовтня 2019 р.
Суддя Горецька З. В.