ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.10.2019Справа № 910/11325/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання
за позовом Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 17539,35 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 17539,35 грн. штрафу.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідач під час здійснення перевезення вантажу залізничним транспортом по залізничній накладній № 53511887 порушив взяті на себе зобов'язання та здійснив доставку вантажу з простроченням строків поставки, у зв'язку з чим позивачем нарахований штраф у сумі 17539,35 грн.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 27.08.2019 прийняв вказану позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/11325/19, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
16.09.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшли відзив на позовну заяву та клопотання про зменшення розміру штрафу.
У відзиві на позов відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що на дату подання вказаного позову і відкриття провадження у справі у позивача було відсутнє право на звернення до суду із даним позовом, оскільки ним не дотримано, передбаченої Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення, процедури досудового врегулювання спору, оскільки 180-денний строк для розгляду відповідачем претензії позивача вих. №11/08/42 від 19.02.2019 та надання (направлення) відповіді на претензію не сплив, і закінчився тільки 24 серпня 2019 року.
У заяві про зменшення розміру штрафу відповідачем заявлено про зменшення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу до 50% або у розмірі визначеному на розсуд суду.
18.09.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення відзиву на адресу позивача.
04.10.2019 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначив, що станом на день прийняття позову до розгляду та відкриття провадження у справі, відповідачем не надано відповіді на претензію позивача в частині її часткового визнання та сплати визнаних коштів, або повідомленням про підстави відхилення претензії та повернення оригіналу залізничної накладної. У відповіді на відзив позивач просить суд стягнути з відповідача штраф за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 17539,35 грн.
Відповідач можливістю подання заперечень на відповідь на відзив відповідно до ст.167 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
06.12.2017 між Приватним акціонерним товариством "Авдіївський коксохімічний завод" (продавець) та компанією "MERTRADE spol s.r.o" (покупець) був укладений Контракт №862/17, за умовами якого позивач зобов'язався поставити зазначеній компанії товар - бензол сирий кам'яновугільний арки БС та марки БС-1.
На виконання умов наведеного контракту 24.10.2018 зі станції Авдіївка на адресу отримувача СВС с.р.о ВОЯНИ 07672, Словацька республіка, 7672 для фірми ДЕЗА, а.с., станція призначення: ВОЯНИ Словацька республіка ЖСР, пограничні станції переходів: 381104 Ужгород (єксп. ЖСР), 168708 Матьовце (єксп. ЖСР), згідно накладної СМГС №53511887 було відправлено вантаж у вагоні (цистерні) № 51256022 УЗ.
Позивачем зазначено, що вантаж за залізничною накладною №53511887 був відправлений 23.12.2018 зі станції Авдіївка та прибув до станції призначення лише через 16 діб - 08.01.2019.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач допустив перевищення терміну доставки на 6 діб. За розрахунком позивача розмір неустойки за перевищення терміну доставки вантажу становить 17539,35 грн.
Позивач звернувся до відповідача із претензією №11/08/42 від 19.02.2019, в якій просив відповідача розглянути вказану претензію та перерахувати на рахунок позивача відшкодування за перевищення терміну доставки у вигляді неустойки, проте відповіді на вказану претензію позивач не отримав.
У зв'язку із наведеним, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 17539,35 грн. штрафу.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно із ч. 6 ст. 306 Господарського кодексу України, відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
У відповідності до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Відповідно до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено, також ч. 2 ст. 307 ГК України.
Пунктом 4 Статуту передбачено, що перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.
Як встановлено судом, перевезення вантажу у вагоні № 51256022 УЗ за накладною №53511887 здійснювалося у міжнародному сполученні, а саме зі станції Авдіївка (Україна) до станції призначення: ВОЯНИ (Словацька республіка).
Оскільки перевезення вантажу у вагоні № 51256022 УЗ за вказаною накладною здійснювалось у міжнародному сполученні, правовідносини сторін регулюються відповідними угодами про залізничні міжнародні сполучення.
Отже, перевезення вантажу здійснювалося залізницями України, Словацької Республіки, які є учасницями Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (надалі - УМВС, Угода).
Частиною 1 статті 10 Цивільного кодексу України встановлено, що чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України.
Відповідно до частини 6 статті 315 Господарського кодексу України щодо спорів, пов'язаних з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред'явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
Так, УМВС являє собою міжнародну угоду про пряме вантажне сполучення між станціями, які відкриті для вантажних операцій у внутрішньому залізничному сполученні країн, яка розроблена і діє в рамках організації співпраці залізниць (ОСЖД), членом якої є і Україна. УМВС є чинною з 01.11.1951 для УРСР, а для України УМВС є чинною з 05.06.1992 та відповідно до Закону України "Про правонаступництво України" та "Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів", тобто, міжнародні перевезення вантажу здійснюються відповідно до правил міжнародних договорів, які відповідно ст.9 Конституції України та ст.10 Цивільного кодексу України, є частиною національного законодавства України та підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
У постанові Кабінету Міністрів України №246 від 03.04.1993р. "Про угоди щодо міжнародного залізничного вантажного та пасажирського сполучення" зазначено, що у зв'язку з прийняттям Державної адміністрації залізничного транспорту України до Організації співдружності залізниць та її приєднанням до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення та Угоди про міжнародне залізничне пасажирське сполучення залізницям, морським пароплавствам, вантажовідправникам і вантажоодержувачам України забезпечити виконання цих угод.
Відповідно до параграфа 1 статті 3 УМВС ця Угода встановлює єдині правові норми договору перевезення вантажу в прямому міжнародному залізничному сполученні і в прямому міжнародному залізнично-поромному сполученні.
Параграфом 1 статті 14 УМВС передбачено, що у відповідності з договором перевезення перевізник зобов'язується за плату перевезти ввірений йому відправником вантаж до станції призначення за маршрутом, узгодженим відправником і договірним перевізником, і видати його одержувачу.
Відповідно до параграфа 3 статті 14 УМВС укладення договору перевезення підтверджується накладною.
Згідно з матеріалів справи, на виконання умов контракту №862/17 від 06.12.2017, укладеного між позивачем та компанією "MERTRADE spol s.r.o", 24.10.2018 зі станції Авдіївка на адресу отримувача СВС с.р.о ВОЯНИ 07672, Словацька республіка, 7672 для фірми ДЕЗА, а.с., станція призначення: ВОЯНИ Словацька республіка ЖСР, пограничні станції переходів: 381104 Ужгород (єксп. ЖСР), 168708 Матьовце (єксп. ЖСР), згідно накладної СМГС №53511887 було відправлено вантаж у вагоні (цистерні) № 51256022 УЗ.
Згідно з параграфом 1 статті 24 УМВС якщо відправником і перевізником не погоджене інше, термін доставки визначається на весь шлях прямування вантажу і не повинен перевищувати терміну, обчисленого виходячи з норм, які містяться у цій статті.
Відповідно до параграфів 2, 3 статті 24 УМВС, строк доставки вантажу визначається виходячи з наступних норм: для контейнерів - 1 доба на кожні термін доставки вантажу збільшується на 1 добу на операції, пов'язані з відправленням вантажу. Строк доставки вантажу продовжується на весь час затримки на шляху слідування з причин, що не залежать від перевізника.
Параграфом 3 вказаної статті передбачено, що доставка вантажу збільшується на 1 добу на операції, пов'язані з відправленням вантажу.
Згідно з параграфу 5 ст. 24 УМВС, перебіг строку доставки вантажу починається з 0.00 год. дня, наступного за днем укладення договору перевезення, і закінчується в момент передачі отримувачу повідомлення про прибуття вантажу, при цьому неповну добу вважають за повну.
Термін доставки вважається виконаним, якщо вантаж прибув на станцію призначення до закінчення терміну доставки і перевізник повідомив одержувача про прибуття вантажу і можливості передачі вантажу у розпорядження одержувача (параграф 7 ст. 24 УМВС).
У відповідності до ст. 24 УМВС термін доставки вантажу за накладною №53511887 становив 10 діб, з розрахунку: 1601: 200 = 8,01 = 9 діб + 1 доби (на операції пов'язані з відправленням вантажу).
Вантаж у вагоні № 51256022 УЗ був переданий отримувачу СВС с.р.о. ВОЯНИ 07672, Словацька республіка, для фірми ДЕЗА, а. с. - 08.01.2019, про що у графі 27 зазначеної накладної був проставлений відповідний календарний штемпель станції ВОЯНИ про прибуття.
Отже, термін доставки вантажу за накладною №53511887 згідно встановлених норм становив 10 діб, однак вантаж за залізничною накладною №53511887 був відправлений 23.12.2018 зі станції Авдіївка та прибув до станції призначення лише через 16 діб - 08.01.2019. Тобто, відповідачем допущено перевищення терміну доставки вантажу за вказаною накладною на 6 діб.
Відповідно до параграфу 1 статті 45 УМВС якщо перевізником не було дотримано терміну доставки вантажу, обчислений відповідно до статті 24 "Термін доставки вантажу", перевізник сплачує відшкодування за перевищення терміну доставки у вигляді неустойки.
Згідно із параграфу статті 45 УМВС розмір неустойки за перевищення терміну доставки вантажу визначається виходячи з провізної плати того перевізника, який допустив перевищення терміну доставки, і величини (тривалості) перевищення терміну доставки, що розраховується як відношення перевищення терміну доставки (в добі) до загального терміну доставки, а саме:
6% провізної плати при перевищенні терміну доставки не більше однієї десятої загального терміну доставки;
18% провізної плати при перевищенні терміну доставки більше однієї десятої, але не більше трьох десятих загального терміну доставки;
30% провізної плати при перевищенні терміну доставки понад три десятих загального терміну доставки.
Так, на підставі наведеного положення УМВС, у зв'язку з тим, що за накладною №53511887 мало місце перевищення терміну доставки, позивачем здійснено розрахунок неустойки за накладною №53511887 у розмірі 30% провізної плати, що становить 17539,35 грн (58464,50 грн (провізна плата) Х 30 %).
Суд, перевіривши розрахунок позивача про стягнення штрафу за прострочення доставки вантажу у загальному розмірі 17539,35 грн, прийшов до висновку, що вказаний розрахунок є обґрунтованим.
Відповідно до частини 6 статті 315 Господарського кодексу України щодо спорів, пов'язаних з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред'явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
Як встановлено судом, позивач звернувся до відповідача із претензією №11/08/42 від 19.02.2019, в якій просив відповідача розглянути вказану претензію та перерахувати на рахунок позивача відшкодування за перевищення терміну доставки у вигляді неустойки. Проте відповіді на вказану претензію позивач на час звернення позивача до суду з цим позовом так і не отримав, що також підтверджується, зокрема, відомостями, викладеними відповідачем у його відзиві на позовну заяву.
Параграфом 2 статті 47 Угоди передбачено момент виникнення права на пред'явлення претензії та позову, за умовами якого право пред'явлення претензії та позову про відшкодування за недостачу, пошкодження (псування) вантажу, а також за перевищення строку доставки, виникає з дня видачі вантажу одержувачеві.
Параграфом 1 статті 47 Угоди передбачено умови, за дотримання яких може пред'являтися відповідний позов. Так, відповідно до положень даного параграфу позов може бути пред'явлено тільки після пред'явлення відповідної претензії і тільки до того перевізника, до якого була пред'явлена претензія. Право пред'явлення позову на підставі цієї Угоди належить тій особі, яка має право пред'явити претензію перевізнику.
За приписами параграфу 3 статті 47 Угоди позов може бути пред'явлений, якщо перевізник не дав відповіді на претензію в строк, встановлений на розгляд претензії, або якщо протягом строку на розгляд претензії перевізник повідомив особі, яка звернулася із претензією, про відхилення претензії повністю або частково.
Судом розглянуті та відхилені заперечення відповідача щодо відсутності права позивача на звернення до суду з вказаним позовом до розгляду претензії, оскільки пред'явлення претензії є правом, а не обов'язком позивача з урахуванням того, що пред'явлення претензії лише зупиняє перебіг строків позовної давності.
Крім того, станом на момент розгляду цієї справи Акціонерним товариством "Українська залізниця" не повідомлено позивача про повне або часткове відхилення його претензії, а тому право позивача на стягнення штрафу настало.
Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
З огляду на встановлені судом обставини, оскільки факт порушення відповідачем правил перевезення вантажу належним чином доведений та документально підтверджений, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення штрафу у розмірі 17539,35 грн є обґрунтованими.
Щодо заяви відповідача заяву про зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки) санкцій, суд зазначає наступне.
У зазначеній заяві відповідач посилається на складну фінансово-економічну ситуацію юридичної особи відповідача, а також на те, що позивачем не надано доказів спричинення йому шкоди внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх зобов'язань.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов'язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 03.09.2014 №6-100цс14.
Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов'язань.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).
Згідно з приписами частини 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов'язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.
Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази та доводи відповідача, суд зазначає, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення порушень щодо несвоєчасної доставки вантажу, незалежно від того, чи завдано у зв'язку з цим збитки. Разом з тим, відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності скрутного майнового становища, поважності причин неналежного виконання зобов'язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку, а тому клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій суд залишає без задоволення.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи встановлені вище судом обставини, суд задовольняє позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 17539,35 грн штрафу.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вулиця Тверська, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" (86065, Донецька область, місто Авдіївка, проїзд Індустріальний, будинок 1; ідентифікаційний код 00191075) штраф у розмірі 17539,35 грн та судовий збір у розмірі 1921,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано: 25.10.2019.
Суддя О.В. Гулевець