вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
25.10.2019м. ДніпроСправа № 904/3440/19
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко І. В.
розглянувши у порядку письмового провадження без виклику учасників, справу
за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРМЕТ-ПРОКАТ"
до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ДНІПРОВАЖМАШ"
про стягнення 230825,43грн., з яких 209561,84грн. основної заборгованості; 19577,59грн. пені; 1686,00грн. трьох процентів річних (договір поставки №61/45 від 06.03.2019)
Представники: справу розглянуто без виклику представниківучасників справи
І. ПРОЦЕДУРА ПРОВАДЖЕННЯ ТА АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРМЕТ-ПРОКАТ" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ДНІПРОВАЖМАШ" (далі - відповідач) в якій просить суд стягнути 230825,43грн., з яких 209561,84грн. основної заборгованості; 19577,59грн. пені; 1686,00грн. трьох процентів річних (договір поставки №61/45 від 06.03.2019).
Судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3462,38грн. та професійної правової допомоги у розмірі 26083,00грн. покласти на відповідача.
Короткий зміст позовної заяви та узагальнення її доводів.
Між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №61/45 від 06.03.2019 (далі -договір).
На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 277685,42грн., що підтверджується видатковими накладними.
Отриманий від позивача товар відповідач частково оплатив, а саме у розмірі 68123,58грн., що підтверджується платіжними дорученнями.
Таким чином, за твердженням позивача, невиконаним залишається зобов'язання відповідача на суму 209561,84грн.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань позивач нарахував відповідачу:
- пеню за загальний період прострочення з 12.04.2019 по 05.08.2019 на суму 19577,59грн.;
- три проценти річних за загальний період прострочення з 12.04.2019 по 05.08.2019 на суму 1686,00грн.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/3440/19 визначено суддю Петренка Ігоря Васильовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.08.2019.
Ухвалою від 13.08.2019 позовну заяву залишено без руху.
29.08.2019 недоліки позовної заяви усунуто.
Ухвалою від 03.09.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. Учасників процесу повідомлено, що розгляд справи буде здійснюватися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Сторін повідомлено, що процесуальні дії вчиняються протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі, а саме по 03.10.2019.
24.09.2019 через відділ документального забезпечення від відповідача надійшов відзив в якому просить суд відмовити позивачу у задоволенні вимог про стягнення витрат на оплату професійної правової допомоги.
Короткий зміст заперечень відповідача та узагальнення його доводів.
Відповідач звертає увагу на незначну складність справи та неспіврозмірність витрат на оплату правової допомоги зі складністю справи.
Крім того, відповідач зазначає, що 06.09.2019 останнім сплачено частину заборгованості у розмірі 9671,40грн., що підтверджується платіжним дорученням №14512 від 06.09.2019 на суму 9671,40грн.
У відповідності до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Таким чином, строк для розгляду справи по суті розпочався з 04.10.2019.
Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відтак, шістдесятиденний строк з дня відкриття провадження у справі спливає 04.11.2019.
Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.
25.10.2019 здійснено розгляд справи по суті.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, беручи до уваги, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а є результатом оцінки належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, надаючи оцінку зібраним у справі доказам в цілому, і кожному доказу окремо, який міститься у справі, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 статті 180 Господарського кодексу України).
Між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРМЕТ-ПРОКАТ" (далі - позивач, постачальник) та АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ "ДНІПРОВАЖМАШ" (далі - відповідач, покупець), (разом іменовані - сторони)укладено договір поставки №61/45 від 06.03.2019 (далі - договір).
Предмет договору. Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі передати у власність покупцю продукцію, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію (пункт 1.1 договору). Найменування, асортимент, одиниці виміру, кількість та ціна продукції, що є предметом поставки за цим договором визначається сторонами в специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору (пункт 1.2 договору). Обсяги закупівлі товарів за цим договором та відповідно сума (загальна вартість) договору можуть бути зменшені покупцем в односторонньому порядку залежно від фінансового та/або виробничого плану (пункт 1.3 договору).
Ціна договору. Загальна сума договору становить суму всіх підписаних сторонами специфікацій (пункт 2.3 договору).
Строк. Цей договір набирає чинності після його підписання сторонами і діє до 31.12.2020 (пункт 12.1 договору).
Відтак, сторонами погоджено істотні умови договору.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).
Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договір у встановленому порядку не оспорений, не визнаний недійсним.
Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 265 Господарського кодексу України).
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Згідно частини 6 статті 265 Господарського кодексу України та частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов'язаннями і згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 656 Цивільного кодексу України визначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Статтею 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (стаття 663 Цивільного кодексу України).
1. Між позивачем та відповідачем підписано Специфікацію №1 від 13.03.2019 на суму 27324,00грн., з урахуванням 20% ПДВ.
На виконання Специфікації №1 від 13.03.2019 позивач передав відповідачу товар, що підтверджується видатковою накладною №143 від 13.03.2019 на суму 27324,00грн.
2. Між позивачем та відповідачем підписано Специфікацію №2 від 28.03.2019 на суму 11701,20грн., з урахуванням 20% ПДВ.
На виконання Специфікації №2 від 28.03.2019 позивач передав відповідачу товар, що підтверджується видатковою накладною №179 від 28.03.2019 на суму 11701,20грн.
3. Між позивачем та відповідачем підписано Специфікацію №3 від 05.04.2019 на суму 199890,52грн., з урахуванням 20% ПДВ.
На виконання Специфікації №3 від 05.04.2019 позивач передав відповідачу товар, що підтверджується видатковою накладною №202 від 05.04.2019 на суму 199890,52грн.
4. Між позивачем та відповідачем підписано Специфікацію №4 від 24.04.2019 на суму 38769,70грн., з урахуванням 20% ПДВ.
На виконання Специфікації №4 від 24.04.2019 позивач передав відповідачу товар, що підтверджується видатковою накладною №281 від 24.04.2019 на суму 38769,70грн.
Видаткові накладні №143 від 13.03.2019 на суму 27324,00грн.; №179 від 28.03.2019 на суму 11701,20грн.; №202 від 05.04.2019 на суму 199890,52грн.; №281 від 24.04.2019 на суму 38769,70грн. підписані уповноваженими представниками обох сторін та скріплені відповідними печатками підприємств.
Доказів щодо наявності заперечень стосовно кількості або вартості поставленого позивачем товару матеріали справи не містять.
Господарський суд встановив, що позивач відповідачу поставив товар на загальну суму 277685,42грн.
Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктом 2 Специфікацій №1 від 13.03.2019 на суму 27324,00грн.; №2 від 28.03.2019 на суму 11701,20грн.; №3 від 05.04.2019 на суму 199890,52грн. та №4 від 24.04.2019 на суму 38769,70грн. визначено порядок розрахунків, а саме не пізніше 30 календарних днів з дати постачання.
Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов'язку продавця за договором поставити товар відповідає обов'язок покупця оплатити його вартість.
Строк оплати видаткової накладної №143 від 13.03.2019 на суму 27324,00грн. до 12.04.2019; видаткової накладної №179 від 28.03.2019 на суму 11701,20грн. до 28.04.2019, з урахуванням вихідних; видаткової накладної №202 від 05.04.2019 на суму 199890,52грн. до 06.05.2019, з урахуванням вихідних; видаткової накладної №281 від 24.04.2019 на суму 38769,70грн. до 24.05.2019.
Відповідач погасив заборгованість на суму 68123,58грн., що підтверджується:
- платіжним дорученням №8262 від 27.05.2019 на суму 9466,80грн.;
- платіжним дорученням №8416 від 28.05.2019 на суму 8928,60грн.;
- платіжним дорученням №9254 від 10.06.2019 на суму 27029,64грн.;
- платіжним дорученням №9255 від 16.06.2019 на суму 5014,80грн.;
- платіжним дорученням №9435 від 11.06.2019 на суму 15330,96грн.;
- платіжним дорученням №11718 від 18.07.2019 на суму 2352,78грн.
Отже, позивач заявив до стягнення з відповідача заборгованість у розмірі 209561,84грн.
Господарський суд вважає, що відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, оскільки до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися часткова оплата спірної заборгованості.
Разом з відзивом відповідач надав платіжне доручення №14512 від 06.09.2019 на суму 9671,40грн. в якості доказу часткової оплати існуючої перед позивачем заборгованості.
З позовною заявою позивач звернувся до суду 06.08.2019, що підтверджується штампом Укрпошти на конверті в якому надійшла позовна заява до суду.
Сума основного боргу частково сплачена 06.09.2019, тобто після відкриття провадження у справі.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення основного боргу у розмірі 9671,40грн.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 199890,44грн.
Щодо пені.
У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статті 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 8.1 договору визначено, що у разі порушення покупцем строку оплати продукції, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені, від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення.
Позивач нарахував пеню за загальний період прострочення з 12.04.2019 по 05.08.2019 на суму 19577,59грн.
Відповідач контррозрахунку не надав; вимог не заперечив.
Господарський суд перевірив розрахунок пені здійснений позивачем та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.
Щодо трьох процентів річних.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував три проценти річних за загальний період прострочення з 12.04.2019 по 05.08.2019 на суму 1686,00грн.
Відповідач контррозрахунку не надав; вимог не заперечив.
Господарський суд перевірив розрахунок трьох процентів річних здійснений позивачем та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.
ІІІ. СУДОВІ ВИТРАТИ.
Частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані із витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
В якості судових витрат позивач вказав 3462,38грн. судового збору та 26083,00грн. витрат на оплату професійної правової допомоги.
Щодо витрат на професійну правову допомогу.
Згідно зі статтею 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”. Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
За приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
На підтвердження витрат професійної правничої допомоги у розмірі 3510,00грн. позивач надав попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат від 05.08.2019 за вих.№57/1; копію договору №05 від 15.07.2019 про надання професійної правничої допомоги; копію ордера від 15.07.2019 про надання правничої (правової) допомоги; копію свідоцтва №1433 від 24.02.2000 про право на заняття адвокатською діяльністю.
Докази здійснення позивач витрат, необхідних для надання правничої допомоги матеріали справи не містять, детальний опис робіт (наданих послуг) відсутній.
Оцінюючи надані позивачем докази на підтвердження надання правової допомоги, господарський суд визнав їх такими, що не доводять витрати на правову допомогу по справі №904/3440/19.
Щодо судового збору.
Сплата судового збору у розмірі 3460,83грн. підтверджується платіжним дорученням №970 від 05.08.2019 на суму 3460,83 грн., який зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України, що підтверджується випискою від 06.08.2019 про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України та квитанцією про сплату №4710 від 05.08.2019 на суму 2,00грн., який зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України, що підтверджується випискою від 07.08.2019 про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Вказані докази господарський суд визнав належними.
Правильний розмір судового збору за позовну заяву від 05.08.2019 за №57 складає 3462,38грн.
Щодо розподілу судових витрат.
З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у розмірі 3462,38грн. покласти на відповідача.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 237, 238, 240, 241, 242, 254, 256-257, пунктом 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
IV. ВИРІШИВ.
Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРМЕТ-ПРОКАТ" (04114, м.Київ, ВУЛИЦЯ ВИШГОРОДСЬКА, будинок 45, квартира 9-4; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40313749) до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ДНІПРОВАЖМАШ" (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ СУХИЙ ОСТРІВ , будинок 3; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00168076) про стягнення 230825,43грн., з яких 209561,84грн. основної заборгованості; 19577,59грн. пені; 1686,00грн. трьох відсотків річних (договір поставки №61/45 від 06.03.2019) задовольнити частково.
Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ДНІПРОВАЖМАШ" (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ СУХИЙ ОСТРІВ , будинок 3; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00168076) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРМЕТ-ПРОКАТ" (04114, м.Київ, ВУЛИЦЯ ВИШГОРОДСЬКА, будинок 45, квартира 9-4; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40313749) 199890,44грн. (сто дев'яносто дев'ять тисяч вісімсот дев'яносто грн. 44 коп.) основної заборгованості; 19577,59грн. (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот сімдесят сім грн. 59 коп.) пені; 1686,00грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят шість грн. 00 коп.) трьох процентів річних; 3462,38грн. (три тисячі чотириста шістдесят дві грн. 38 коп.) судового збору.
В решті позовних вимог, а саме в частині стягнення з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ДНІПРОВАЖМАШ" (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ СУХИЙ ОСТРІВ , будинок 3; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00168076) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРМЕТ-ПРОКАТ" (04114, м.Київ, ВУЛИЦЯ ВИШГОРОДСЬКА, будинок 45, квартира 9-4; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40313749) 9671,40грн. основної заборгованості провадження закрити.
Видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1,2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України).
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до пункту 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Дата підписання та складення повного судового рішення - 25.10.2019.
Суддя І.В. Петренко