проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"22" жовтня 2019 р. Справа № 913/479/18
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Білоусова Я.О. , суддя Крестьянінов О.О.,
за участю секретаря судового засідання Курченко В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ливарник" (вх. №2525 Л/2) на ухвалу Господарського суду Луганської області від 11.07.2019 у справі №913/479/18, постановлену у приміщенні Господарського суду Луганської області суддею Ковалінас М.Ю., дата складання повного тексту ухвали - 22.07.2019,
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Асгард Фінанс", м. Київ,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ливарник", м.Сєвєродонецьк Луганської області,
про визнання банкрутом
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.07.2019 у справі №913/479/18 залишено без задоволення клопотання боржника ТОВ "Ливарник" від 05.03.2019 б/н, про призначення судової бухгалтерської експертизи щодо додаткових грошових вимог ініціюючого кредитора ТОВ "Асгард Фінанс".
Визнано обґрунтованими грошові вимоги до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Ливарник" наступних кредиторів:
- ініціюючого кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Асгард Фінанс" додаткові грошові вимоги у розмірі 53 157 379,34 грн, з яких 38 079 866,94 грн основний борг - заборгованість по тілу кредиту та 15 077 512,18 грн - заборгованість за процентами (4 черга згідно ст.45 Закону №4212), а також віднесено до першої черги вимог кредиторів 3 524,00 грн витрат на оплату судового збору за подання заяви про грошові вимоги кредитора;
- Товариства з обмеженою відповідальністю "Азіяметалконструкція" в розмірі 2 325 860,06 грн (4 черга згідно ст.45 Закону №4212), а також віднесено до першої черги вимог кредиторів 3 524,00 грн витрат на оплату судового збору за подання заяви про грошові вимоги кредитора;
- Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОММАШТЕХ" в розмірі 2 012 425,95 грн основного боргу (4 черга згідно ст.45 Закону №4212), а також віднесено до першої черги вимог кредиторів 3 524,00грн витрат на оплату судового збору за подання заяви про грошові вимоги кредитора;
- Приватного підприємства "Донбасс - Бізнес" в розмірі 3 032 216,46 грн основного боргу (4 черга згідно ст.45 Закону №4212), а також віднесено до першої черги вимог кредиторів 3 524,00грн витрат на оплату судового збору за подання заяви про грошові вимоги кредитора.
Затверджено реєстр вимог кредиторів у справі №913/479/18 про банкрутство боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Ливарник" у складі вимог наступних кредиторів:
- ініціюючого кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Асгард Фінанс" у загальному розмірі 57 828 735,32грн (4 черга ст.45 Закону №4212), а також віднесено до 1 черги вимог кредиторів 3 524,00 грн витрат на оплату судового збору за подання заяви про грошові вимоги кредитора та 17 620,00грн судового збору за подання заяви про відкриття справи про банкрутство боржника;
- Товариства з обмеженою відповідальністю "Азіяметалконструкція" в розмірі 2 325 860,06 грн (4 черга згідно ст.45 Закону №4212), а також віднесено до першої черги вимог кредиторів 3524,00грн витрат на оплату судового збору за подання заяви про грошові вимоги кредитора;
- Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОММАШТЕХ" в розмірі 2 0124 25,95 грн основного боргу (4 черга згідно ст.45 Закону №4212), а також віднесено до першої черги вимог кредиторів 3 524,00грн витрат на оплату судового збору за подання заяви про грошові вимоги кредитора;
- Приватного підприємства "Донбасс - Бізнес" в розмірі 3 032 216,46 грн основного боргу (4 черга згідно ст.45 Закону №4212), а також віднесено до першої черги вимог кредиторів 3 524,00 грн витрат на оплату судового збору за подання заяви про грошові вимоги кредитора.
Постановлено окремо внести до реєстру вимог кредиторів забезпечені заставою вимоги ініціюючого кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Асгард Фінанс" на суму 11600000,00 грн і відомості про майно, яке знаходиться в заставі у кредитора згідно договору застави товарів в обороті від 21.05.2013 №01.12/ТОВ з додатковими угодами до нього, договору застави рухомого майна від №17.12-01.13/ЗРМ-2 з додатковими угодами до нього, договору застави товарів в обороті від 21.05.2013 №17.12/13/ТОВ з додатковими угодами до нього, договору застави рухомого майна №17.12/ЗРМ з додатковими угодами до нього.
Всього визнано вимоги кредиторів - 76799237,79грн (65199237,79грн та з урахуванням забезпечених 11600000,00грн).
Задоволено клопотання кредитора ТОВ "Асгард Фінанс" від 23.05.2019 б/н, про вжиття заходів до забезпечення вимог кредитора.
Припинено повноваження керівника боржника, директора ТОВ "Ливарник" Матвійчука Юрія Дмитровича (до введення процедури санації, ліквідаційної процедури або до закриття провадження у справі про банкрутство боржника та до призначення в порядку, визначеному законодавством та установчими документами, нового керівника боржника та виконавчих органів управління боржника), тимчасово покладено виконання обов'язків керівника (директора) боржника ТОВ "Ливарник" на розпорядника майна - арбітражного керуючого Максимова Іллю Миколайовича.
Зобов'язано ОСОБА_1 протягом 3-х днів відповідно до ч.13 ст.22 Закону №4212 передати новому керівнику, розпоряднику майна - арбітражному керуючому Максимову І.М. всю наявну бухгалтерську та іншу документацію боржника, його печатки і штампи, матеріальні та інші цінності.
Зобов'язано розпорядника майна Максимова І.М. прийняти від ОСОБА_1 бухгалтерську та іншу документацію боржника, його печатки і штампи, матеріальні та інші цінності, відповідний акт прийому-передачі надати до суду; надати до суду реєстр вимог кредиторів, складений відповідно до п. 2-3 резолютивної частини цієї ухвали та відповідно до вимог ст. 25 Закону №4212; організувати скликання та проведення загальних зборів кредиторів, засідання комітету кредиторів, відповідно до вимог ст.26 Закону №4212, рішення прийняті зборами кредиторів, комітетом кредиторів згідно з їх компетенцією - надати до суду; вжити заходи щодо відновлення втраченої документації, печатки та штампів боржника.
Не погодившись з вказаною ухвалою місцевого господарського суду, 08.08.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ливарник" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:
- скасувати ухвалу Господарського суду Луганської області від 11.07.2019 у справі №913/479/18 в частині відмови в задоволенні клопотання ТОВ "Ливарник" про призначення судової бухгалтерської експертизи та постановити в цій частині нову ухвалу про задоволення клопотання;
- скасувати ухвалу Господарського суду Луганської області від 11.07.2019 у справі №913/479/18 в частині визнання обґрунтованими грошових вимог ініціюючого кредиторв ТОВ "Асгард Фінанс" у розмірі 53157379,34грн, з яких 38079866,94грн основний борг - заборгованість по тілу кредиту та 15077512,18грн та постановити в цій частині нову ухвалу про відмову у визнанні додаткових грошових вимог;
- змінити ухвалу Господарського суду Луганської області від 11.07.2019 у справі №913/479/18 в частині затвердження реєстру вимог кредиторів у справі №913/479/18 про банкрутство боржника ТОВ "Ливарник" у складі додаткових вимог ініціюючого кредитора ТОВ "Асгард Фінанс" у загальному розмірі 57828735,32грн і відповідно визнання загального розміру визнаних грошових вимог вимоги кредиторів - 76799237,79 грн, зменшивши загальний розмір вимог кредиторів на суму 53157379,34грн;
- скасувати ухвалу Господарського суду Луганської області від 11.07.2019 у справі №913/479/18 в частині задоволення клопотання кредитора про вжиття заходів до забезпечення вимог кредитора у вигляді припинення повноважень керівника ТОВ "Ливарник" та зобов'язання його передати, а розпорядника майна прийняти всю наявну бухгалтерську та іншу документацію боржника, його печатки і штампи, матеріальні та інші цінності, а також вжити заходи щодо відновлення втраченої документації, печатки та штампів боржника та постановити в цій частині нову ухвалу про відмову в задоволенні клопотання.
Також заявник апеляційної скарги просить покласти на заявника ТОВ "Асгард Фінанс" понесені ТОВ "Ливарник" судові витрати по сплаті судового збору.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.09.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ливарник" на ухвалу Господарського суду Луганської області від 11.07.2019 у справі №913/479/18; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 10.10.2019.
05.09.2019 до Східного апеляційного господарського суду від представника ТОВ "Асгард Фінанс" надійшло повідомлення про зміну юридичної адреси ТОВ "Асгард Фінанс" на таку: 03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 6, оф. 510, у зв'язку з чим заявник просить надсилати судову кореспонденцію на вищенаведену адресу (вх. № 8391) (т.6, а.с. 225).
01.10.2019 до апеляційного господарського суду від представника ТОВ "Асгард Фінанс" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 9311), в якому кредитор просить залишити апеляційну скаргу ТОВ "Ливарник" на ухвалу Господарського суду Луганської області від 11.07.2019 у справі №913/479/18 без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін (т.6а, а.с. 10-23).
08.10.2019 до суду апеляційної інстанції від представника ТОВ "Ливарник" надійшла відповідь на відзив ТОВ "Асгард Фінанс" (вх. №9535), в якому представник боржника вважає доводи кредитора, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, необґрунтованими та безпідставними, просить долучити відповідь на відзив до матеріалів справи, та задовольнити апеляційну скаргу ТОВ "Ливарник" на ухвалу Господарського суду Луганської області від 11.07.2019 у справі №913/479/18 повністю (т.6а, а.с.42-53).
10.10.2019 до суду апеляційної інстанції від представника ТОВ "Асгард Фінанс" надійшли пояснення (вх. № 9648), в яких заявником викладено додаткові пояснення щодо обставин справи з урахуванням викладених представником боржника доводів та заперечень у відповіді на відзив на апеляційну скаргу (т.6а, а.с. 70-76).
До вказаних пояснень на підтвердження викладених обставин додано додаткові докази, а саме: копію позовної заяви про визнання недійсними договорів уступки прав вимоги ПАТ "Луганський ЛМЗ"; копію рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2019 у справі № 910/1672/19 (про відмову у задоволенні позову про визнання недійсними договорів); копію позовної заяви про визнання недійсними договорів уступки прав вимоги ТОВ "Ливарник"; копію рішення господарського суду міста Києва від 22.04.2019 у справі № 910/781/19 (про відмову у задоволенні позову про визнання недійсними договорів); копії меморіальних ордерів; копії виписок з рахунків про рух грошових коштів; роздруківку ухвали господарського суду Луганської області від 05.07.2017 № 913/1378/16; копію вимоги ПАТ "ПУМБ" від 05.04.2016 № КНО-61.1/446 разом з доказами її направлення на адресу ТОВ "Ливарник" (т.6а, а.с. 77-155).
Водночас, представник кредитора звернувся до апеляційного господарського суду з клопотанням про визнання причин неподання доказів до суду першої інстанції поважними, в якому з посиланням на те, що під час апеляційного перегляду ухвали місцевого господарського суду представником скаржника викладено заперечення щодо обставин, які не були предметом дослідження в суді першої інстанції, просить суд визнати поважними причини неподання до суду першої інстанції доказів, наданих до пояснень до відповіді на відзив на апеляційну скаргу ТОВ "Ливарник" (т.6а, а.с.157).
В судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 10.10.2019 представник апелянта надав пояснення щодо обставин справи з урахуванням доводів та вимог апеляційної скарги. Присутні в судовому засіданні представники кредитора ТОВ "Асгард Фінанс" підтримали заявлене клопотання про визнання поважними причин неподання доказів до суду першої інстанції з підстав, зазначених у клопотанні; зазначили про законність та обґрунтованість ухвали місцевого господарського суду та заперечували проти доводів апеляційної скарги з підстав, зазначених у відзиві на апеляційну скаргу та письмових поясненнях. Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Судова колегія дійшла висновку про неможливість вирішення заявленого клопотання в судовому засіданні 10.10.2019 та закінчення розгляду даної справи, та з метою забезпечення всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх матеріалів справи та доказів на їх підтвердження, зокрема, щодо необхідності з'ясування питань, які обговорювались у судовому засіданні, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.10.2019 оголошено перерву у розгляді справи до 22.10.2019, про що повідомлено учасників справи в порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України.
22.10.2019 до Східного апеляційного господарського суду від представника ТОВ "Асгард Фінанс" надійшли пояснення до клопотання про визнання причин неподання доказів до суду першої інстанції поважними (вх. №9933), в яких кредитор зазначає про те, що під час розгляду судом першої інстанції додаткових вимог ініціюючого кредитора боржником не заперечувались обставини щодо одержання грошових коштів за кредитними договорами, а такі заперечення було викладено ним в поданому до суду апеляційної інстанції документі «Відповідь на відзив ТОВ "Асгард Фінанс" на апеляційну скаргу ТОВ "Ливарник"». Вважає, що відмова у задоволенні вказаного клопотання призведе до порушення прав ТОВ "Асгард Фінанс" навести свої заперечення проти доводів боржника, викладених під час апеляційного розгляду справи.
Також, 22.10.2019 до апеляційного господарського суду представником ТОВ "Ливарник" подані заперечення на клопотання ТОВ "Асгард Фінанс" про визнання причин неподання доказів до суду першої інстанції поважними у справі № 913/479/18 (вх. № 9946), в яких з посиланням на приписи статей 80, 269 ГПК України, частину 3 статтю 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" просить відмовити у задоволенні вказаного клопотання ТОВ "Асгард Фінанс".
22.10.2019 до суду апеляційної інстанції від керівника (Тимчасово виконуючого обов'язки керівника (директора) до введення процедури санації, ліквідаційної процедури або до закриття провадження у справі про банкрутство боржника й до призначення нового керівника та виконавчих органів управління) ТОВ "Ливарник" Максимова І.М. надійшло повідомлення про розірвання договору про надання правової допомоги та скасування повноважень представника ТОВ "Ливарник" (вх. № 9951), в якому повідомлено про те, що згідно відомостей з державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником (Тимчасово виконуючим обов'язки керівника (директора) до введення процедури санації, ліквідаційної процедури або до закриття провадження у справі про банкрутство боржника й до призначення нового керівника та виконавчих органів управління) є Максимов І.М., який не має в наявності оригіналу договору про надання правової допомоги, укладеного з адвокатом Терновською М.Л., та не укладав жодних додаткових угод до нього щодо представництва інтересів ТОВ "Ливарник".
Також, повідомлено про розірвання договору про надання правової допомоги від 31.10.2018 № 4/18, укладеного між адвокатом Терновською Марією Леонтіївною та ТОВ "Ливарник" з 21.10.2019; скасування будь-яких повноважень адвоката Терновської Марії Леонтіївни на представництво ТОВ "Ливарник" у будь-яких судах, державних органах, підприємствах, установах, організаціях, тощо, з 21.10.2019; скасування повноважень будь-яких інших представників ТОВ "Ливарник" - адвокатів або інших представників за довіреністю на представництво ТОВ "Ливарник" у будь-яких судах, державних органах, підприємствах, установах, організаціях, тощо, з 21.10.2019.
Окрім цього, до апеляційного господарського суду т.в.о. керівника ТОВ "Ливарник" Максимовим І.М. подано клопотання про витребування доказів в порядку статті 81 Господарського процесуального кодексу України (вх. № 9961), в якому він просить витребувати від Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" (ідентифікаційний код 14282829) виписки з рахунків про рух грошових коштів за кредитними договорами №01.13 від 21.01.2013, № 17.12 від 26.07.2012, № 05.14 від 06.03.2014, копії заяв про видачу кредитних коштів за даними кредитними договорами, меморіальних ордерів про перерахування коштів за кредитними договорами; визнати поважними причини неподання до суду першої інстанції - Господарського суду Луганської області, доказів, що витребовуються згідно цього клопотання. Крім того, просив оголосити перерву у розгляді справи з метою витребування необхідних доказів.
Разом з тим, до початку судового засідання 22.10.2019 до суду апеляційної інстанції надійшла заява ТОВ "Асгард Фінанс" про відвід суддів Фоміної В.О., Білоусової Я.О., Крестьянінова О.О (на підставі статті 35 Господарського процесуального кодексу України) (вх. № 9960).
В обґрунтування наявності підстав для відводу заявник посилається на те, що матеріали господарської справи не містять договору про надання правової допомоги від 31.10.2018 № 4/18, укладеного між ТОВ "Ливарник" та адвокатом Терновською М.Л.; до матеріалів апеляційної скарги на підтвердження повноважень представника на введення справи в суді апеляційної інстанції додано лише копію ордеру адвоката від 08.08.2019 № 0000ХВ, оригінал якого відсутній в матеріалах справи; прийняття судом апеляційної інстанції від представника ТОВ "Ливарник" відповіді на відзив ТОВ "Асгард Фінанс", що містить доводи, які не були предметом дослідження в суді першої інстанції та які не було викладено в апеляційній скарзі.
Вказані обставини викликають у заявника сумніви у неупередженості та об'єктивності колегії суддів під час розгляду даної справи, а також, на його думку, є підставою для відводу суддів на підставі частини 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши заяву ТОВ "Асгард Фінанс" про відвід суддів Східного апеляційного господарського суду Фоміної В.О . , Білоусової Я.О., Крестьянінова О.О. у справі №913/479/18, враховуючи заявлення такого відводу з порушенням встановлених частиною 3 статті 38 Господарського процесуального кодексу України строків, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення заяви про відвід без розгляду, про що постановлено відповідну ухвалу.
В судове засідання Східного апеляційного господарського суду 22.10.2019 від імені заявника апеляційної скарги ТОВ "Ливарник" з'явилась адвокат Терновська М.Л., на підтвердження повноважень щодо участі у справі надано оригінал ордеру серії ХВ № 000024 від 08.08.2019, а також свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 30.08.2018 серія ДН № 5154 (копію в матеріали справи, оригінал для огляду) (т.6а, а.с. 173,176).
Від імені ТОВ "Ливарник" з'явився керівник (Тимчасово виконуючого обов'язки керівника (директора) до введення процедури санації, ліквідаційної процедури або до закриття провадження у справі про банкрутство боржника й до призначення нового керівника та виконавчих органів управління) арбітражний керуючий Максимова І.М., на підтвердження повноважень надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 02.10.2019, свідоцтво від 12.02.2018 № 1833.
Від імені кредитора ТОВ "Асгард Фінанс" з'явились адвокат Молчанов А.Г, адвокат Золоторьова М.К., на підтвердження повноважень щодо участі у справі надано оригінали довіреностей від 12.09.2019 № 2019-09-12-2, від 12.09.2019 № 2019-09-12-3 (т.6а, а.с. 174-175).
Інші учасники справи в судове засідання Східного апеляційного господарського суду 22.10.2019 не з'явились, належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчать відтиск штампу на звороті останнього аркушу ухвали суду апеляційної інстанції від 10.10.2019, підтверджується інформацією на офіційному веб-сайті "Укрпошта" щодо відстеження поштових відправлень, а також інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Східного апеляційного господарського суду та в Єдиному державному реєстрі судових рішень, проте не скористались своїм правом на участь у судовому засіданні.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України).
Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи, виходячи з того, що участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені частиною першою статтею 42 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов'язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності інших учасників справи.
Враховуючи повідомлення т.в.о. керівника (директора) ТОВ "Ливарник" арбітражного керуючого Максимова І.М. про розірвання договору про надання правової допомоги та скасування повноважень представника ТОВ "Ливарник" Терновської М.Л., суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до частини 1 статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура; виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у справі № 910/23346/16 від 14.03.2018, вимога статті 131-2 Конституції України щодо належного представництва особи в суді є складовою частиною забезпечення ефективного захисту процесуальних прав кваліфікованою особою, функціонування системи правосуддя, відповідає гарантованому статтею 59 Конституції України праву на професійну правничу допомогу та не є обмеженням права на доступ до суду.
Наведеним конституційним положенням відповідає зміст частин другої та третьої статті 10 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до яких кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Порядок та умови надання правової допомоги визначаються законом. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах в Україні діє адвокатура.
Це положення треба розуміти як одну з конституційних гарантій, що надає особі можливість реалізувати своє право вільно вибирати захисником своїх прав адвоката, тобто особу, яка має право на заняття адвокатською діяльністю.
При цьому, обмеження права на вільний вибір захисника суперечить положенням частини 1 статті 59 та статті 64 Конституції України, згідно якої конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України; не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені, зокрема, статтею 59 цієї Конституції.
Отже, розмежовуючи поняття "професійна правнича допомога" та "захист своїх прав", законодавець, не звужуючи права особи на вільний вибір захисника своїх прав, нормативно закріпив, що професійну правничу допомогу може забезпечити лише професійний адвокат, а не будь яка інша особа.
Згідно із частиною третьою статті 56 Господарського процесуального кодексу України, юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Особи, які можуть бути представниками визначено частиною першою статті 58 Господарського процесуального кодексу України, а саме, представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Виходячи з вищезазначених положень, юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи) або через адвоката.
За приписами статті 60 частини четвертої Господарського процесуального кодексу України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги (ч. 2 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затверджене Рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2012 №36, (надалі - Положення) встановлює єдині для всіх адвокатів України, адвокатських об'єднань / адвокатських бюро правила виготовлення, оформлення, зберігання, обліку ордерів.
Зокрема, встановлено, що ордер на надання правової допомоги - письмовий документ, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги у випадках і порядку, встановлених Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та іншими законами України; ордер має типову форму. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням та повинен містити обов'язкові реквізити, передбачені цим Положенням.
Пунктом 15 Положення передбачено, які реквізити має містити ордер, а відповідно до пункту 16 Положення, відповідальність за достовірність вказаних в ордері даних несе адвокат (особа, яка видала ордер).
Як свідчать матеріали справи, апеляційна скарга на ухвалу Господарського суду Луганської області від 11.07.2019 від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Ливарник" подана представником боржника адвокатом Терновською М.Л., яка на підтвердження повноважень на ведення справи в Східному апеляційному господарському суді надала копію ордеру про надання правової допомоги від 08.08.2019 серії ХВ № 000024, на зворотній частині цього документа вказано про відсутність обмежень у повноваженнях відповідно до умов договору.
Окрім цього, матеріалами справи підтверджується той факт, що представництво інтересів ТОВ "Ливарник" в суді першої інстанції здійснювалось адвокатом Терновською М. Л. , жодних заперечень щодо цього з боку інших учасників справи не було.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія зазначає, що на момент звернення з апеляційною скаргою адвокатом Терновською М.Л. від імені товариства матеріалами справи і апеляційної скарги були підтверджені її повноваження, доказів іншого матеріали справи не містили, і, відповідно, апеляційним господарським судом було у відповідності до положень чинного законодавства 04.09.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства.
До того ж, представником апелянта адвокатом Терновською М.Л. на підтвердження повноважень на представництво інтересів сторони також додано до матеріалів справи оригінал ордеру про надання правової допомоги від 08.08.2019 серії ХВ № 000024 та копію свідоцтва про права на заняття адвокатською діяльністю від 30.08.2018 серії ДН №5154 (т.6а, а.с. 173-176).
Зі змісту ордеру про надання правової допомоги від 08.08.2019 серії ХВ № 000024 вбачається, що підставою для надання правої допомоги є договір про надання правової допомоги від 31.10.2018 № 4/18.
Згідно з положеннями частини 1 статті 26, частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Колегія суддів зазначає, що порядок розірвання правочинів (договорів), в тому числі і договорів про надання правової допомоги, передбачений цивільними нормами права. В матеріалах справи відсутні докази припинення, визнання недійсним або розірвання договору про надання правової допомоги від 31.10.2018 № 4/18.
В судовому засіданні арбітражним керуючим Максимовим І.М. було повідомлено про розірвання договору про надання правової допомоги від 31.10.2018 № 4/18, укладеного між адвокатом Терновською Марією Леонтіївною та ТОВ "Ливарник" з 21.10.2019 та скасування будь-яких повноважень адвоката Терновської Марії Леонтіївни на представництво ТОВ "Ливарник" у будь-яких судах, державних органах, підприємствах, установах, організаціях, тощо, з 21.10.2019.
Разом з тим, адвокат Терновська М.Л. зазначила про безпідставність такого повідомлення з огляду на те, що чинним законодавством передбачено порядок розірвання договорів, у тому числі про надання правової допомоги, тоді як укладений між адвокатом Терновською Марією Леонтіївною та ТОВ "Ливарник" договір про надання правової допомоги № 4/18 від 31.10.2018 є чинним, у встановленому законом порядку не розірваний. Окрім цього, з посиланням на положення Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" зазначила про необхідність забезпечення захисту прав клієнта ТОВ "Ливарник" шляхом представництва його інтересів в даному апеляційному провадженні.
Представники ТОВ "Асгард Фінанс" зазначили про відсутність будь-яких міркувань з цього питання, оскільки такі обставини стосуються взаємовідносин сторони та її представника в судовому процесі.
Водночас, судом апеляційної інстанції враховано той факт, що предметом апеляційного перегляду є ухвала суду першої інстанції в частині задоволення клопотання кредитора про вжиття заходів до забезпечення вимог кредитора у вигляді припинення повноважень керівника ТОВ "Ливарник" та покладення його обов'язків на розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Максимова І.М. Вказані обставини свідчать про те, питання щодо припинення повноважень директора ТОВ "Ливарник" Матвійчука Ю .Д. та покладення його обов'язків на розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Максимова І.М. є спірним.
Враховуючи необхідність забезпечення принципів рівності всіх учасників процесу перед законом і судом та створення сторонам необхідних умов для реалізації їх прав у суді апеляційної інстанції, з метою запобігання порушенню прав та інтересів ТОВ "Ливарник", колегія суддів дійшла висновку про можливість участі у розгляді справи у суді апеляційної інстанції представника ТОВ "Ливарник" Терновської М.Л.
В судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 22.10.2019 представники ТОВ "Асгард Фінанс" підтримали заявлене клопотання про визнання причин неподання доказів до суду першої інстанції поважними, з урахуванням поданих пояснень до цього клопотання. Зокрема, представник кредитора наголошував на тому, що під час розгляду справи в суді першої інстанції боржник не заперечував обставини щодо наявності заборгованості за спірними кредитними договорами, а лише під час апеляційного провадження у відповіді на відзив зазначив про недоведеність факту отримання кредитних коштів.
Присутній в судовому засіданні арбітражний керуючий Максимов І.М. підтримав клопотання ТОВ "Асгард Фінанс" про визнання причин неподання доказів до суду першої інстанції поважними.
Окрім цього, арбітражний керуючий Максимов І.М., зазначивши про наявність заперечень боржника щодо отримання кредитних коштів від ПАТ "ПУМБ" за кредитними договорами, просив задовольнити його клопотання про витребування доказів в порядку статті 81 Господарського процесуального кодексу України, а саме: витребувати від ПАТ "ПУМБ" докази щодо перерахування кредитних коштів на рахунок ТОВ "Ливарник" та визнати поважними причини неподання цих доказів до суду першої інстанції. Також, арбітражним керуючим було заявлено клопотання про оголошення перерви у розгляді справи з метою витребування таких доказів.
Представники ТОВ "Асгард Фінанс" підтримали клопотання арбітражного керуючого про витребування доказів та просили суд оголосити перерву у розгляді справи задля надання можливості надати до суду апеляційної інстанції додаткові докази на підтвердження своїх доводів та заперечень.
Представник ТОВ "Ливарник" адвокат Терновська М.Л. проти задоволення зазначеного клопотання заперечувала з тих підстав, що на стадії апеляційного провадження сторони у справі позбавлені права надавати нові докази, оскільки ці докази не були подані до суду у встановлений ГПК України та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" строк. Також, на думку представника ТОВ "Ливарник", відсутні передбачені процесуальним законодавством підстави для задоволення судом апеляційної інстанції клопотання арбітражного керуючого Максимова І.М. про витребування доказів. Зважаючи на те, що клопотання представників ТОВ "Асгард Фінанс" та арбітражного керуючого Максимова І.М. про відкладення розгляду справи обґрунтовані необхідністю витребування та подання додаткових доказів, що не передбачено приписами ГПК України під час апеляційного розгляду справи, то вважає, що такі клопотання не підлягають задоволенню.
Розглянувши клопотання ТОВ "Асгард Фінанс" про визнання поважними причин неподання доказів до суду першої інстанції та долучення до матеріалів справи додаткових доказів, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на таке.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу покладається саме на заявника, а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини.
Частиною 1, 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Якщо зі зміною предмета або підстав позову або поданням зустрічного позову змінилися обставини, що підлягають доказуванню, суд залежно від таких обставин встановлює строк подання додаткових доказів (частина 7 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, підставою для прийняття апеляційною інстанцією додаткових доказів є докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від апелянта.
В обґрунтування заявленого клопотання заявник посилається на те, що свою правову позицію у суді першої інстанції доводив іншими доказами. Разом з тим, враховуючи те, що під час апеляційного перегляду ухвали господарського суду Луганської області від 11.07.2019 скаржником наведено заперечення щодо обставин справи, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції та не заперечувались боржником, то кредитор просить визнати поважними причини неподання доказів до суду першої інстанції.
При цьому, за твердження кредитора, апеляційна скарга також не містить заперечень щодо цих обставин, а такі заперечення викладено скаржником у відповіді на відзив на апеляційну скаргу.
Суд апеляційної інстанції зазначає про те, що додані до пояснень нові докази існували на момент розгляду справи в суді першої інстанції та не були предметом розгляду під час постановлення оскаржуваної ухвали, а заявником не доведено належними та допустимими доказами під час апеляційного розгляду справи неможливість подання цих доказів до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Посилання заявника на те, що апелянтом викладено нові доводи у відповіді на відзив на апеляційну скаргу є безпідставними, оскільки порядок доповнення або зміни апеляційної скарги передбачений частинами 1, 2 статті 266 Господарського процесуального кодексу України, проте заяви про доповнення чи зміну апеляційної скарги до апеляційного господарського суду не надходили, а отже, суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог частин 1, 2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї.
Разом з тим, прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України підстав для їх прийняття фактично буде порушувати принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, оскільки відповідно до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Поруч із цим, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на викладене, судова колегія долучає до матеріалів справи вищенаведені додаткові докази, однак до розгляду не приймає як такі, що подані в суд апеляційної інстанції з порушенням норм процесуального права.
Отже, подані нові докази не досліджуються судом апеляційної інстанції та не враховуються при перегляді ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Щодо клопотання арбітражного керуючого Максимова І.М. про витребування доказів, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Порядок витребування доказів встановлений статтею 81 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 1 вказаної статті передбачено, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання (ч.2 ст. 81 ГПК України).
Разом з цим, клопотання про витребування доказів зазначеним вимогам не відповідає.
Звертаючись до суду апеляційної інстанції з клопотанням про витребування доказів, арбітражний керуючий зазначає про те, що під час апеляційного розгляду справи скаржником викладено заперечення щодо розміру заборгованості за кредитними договорами та зазначено про необхідність дослідження банківської документації. Враховуючи, що заявником апеляційної скарги не ставилось питання про витребування доказів, то арбітражний керуючий вважає за необхідне звернутись до суду апеляційної інстанції з відповідним клопотанням.
При цьому, неможливість подання такого клопотання до суду першої інстанції обґрунтовує тим, що повноваження керівника ТОВ "Ливарник" арбітражному керуючому було надано лише оскаржуваною ухвалою.
Судова колегія зазначає, що ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.09.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Ливарник" на ухвалу Господарського суду Луганської області від 11.07.2019 у справі №913/479/18; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 10.10.2019; встановлено учасникам справи строк до 07.10.2019 для подання заяв, клопотань, тощо.
Відтак, судом апеляційної інстанції в ухвалі від 04.09.2019 встановлено учасникам справи строк для подання заяв, клопотань до 07.10.2019.
Вказана ухвала надіслана судом апеляційної інстанції учасникам справи, у тому числі на адресу арбітражного керуючого Максимова І.М. ( АДРЕСА_1 ) та отримана ним 11.09.2019. Вказані обставини підтверджуються повернутим на адресу апеляційного господарського суду рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з штрихкодовим ідентифікатором №6102229255133 (т.6, а.с. 240).
Таким чином, з 11.09.2019 заявник був обізнаний про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Ливарник" на ухвалу Господарського суду Луганської області від 11.07.2019 у справі №913/479/18 та про встановлений судом апеляційної інстанції строк для подання клопотань, заяв тощо.
Однак, клопотання про витребування доказів подано до апеляційного господарського суду 22.10.2019, тобто після закінчення встановленого судом строку та після відкриття першого судового засідання. При цьому, звертаючись до суду апеляційної інстанції 22.10.2019 з відповідними клопотаннями арбітражний керуючий жодними доводами та доказами не обґрунтовує поважності причин пропуску процесуального строку; клопотання щодо поновлення чи продовження строку в порядку статті 119 ГПК України заявником подано не було.
Статтею 118 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 207 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що клопотання арбітражного керуючого про витребування доказів підлягає залишенню без розгляду на підставі статей 118, 207 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо заявленого клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні, слід зазначити наступне.
Відповідно до частини 11 статті 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Згідно з частинами 1, 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу. Якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.
Тобто, підставою для відкладення апеляційного розгляду справи або оголошення перерви є неявка учасника справи або неможливість вирішити спір в судовому засіданні.
Клопотання арбітражного керуючого про оголошення перерви обґрунтоване необхідністю витребування додаткових доказів. Враховуючи, що судом апеляційної інстанції вказане клопотання про витребування доказів залишенню без розгляду на підставі статей 118, 207 Господарського процесуального кодексу України, то відсутні підстави для відкладення розгляду справи або перерви в судовому засідання.
В обґрунтування заявленого в судовому засіданні клопотання про оголошення перерви представник кредитора ТОВ "Асгард Фінанс" вказує про необхідність отримання додаткових доказів на підтвердження обставин щодо звернення ПАТ "ПУМБ" до боржника з вимогою за договором поруки. Тобто, вказане клопотання спрямоване на подання до апеляційного господарського суду нових доказів, що не передбачено процесуальним законодавством під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Водночас, враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, зважаючи на належне повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції в ході апеляційного розгляду даної справи, у відповідності до пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення клопотань арбітражного керуючого та представника кредитора про оголошення перерви, у зв'язку з чим відмовляє в їх задоволенні.
В судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 22.10.2019 представником апелянта адвокатом Терновською М.Л. було заявлено про відмову від апеляційної скарги в частині вимог про скасування ухвали Господарського суду Луганської області від 11.07.2019 у справі №913/479/18 про відмову в задоволенні клопотання ТОВ "Ливарник" про призначення судової бухгалтерської експертизи. Представник апелянта наголошував на тому, що апеляційний перегляд ухвали місцевого господарського суду в цій частині є недоцільним з урахуванням встановлених статтею 269 ГПК України меж перегляду справи в суді апеляційної інстанції, та враховуючи відсутність висновку судової бухгалтерської експертизи під час постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали.
Заперечень від інших учасників справи з цих підстав заявлено не було.
В іншій частині представник ТОВ "Ливарник" адвокат Терновська М.Л. підтримала доводи апеляційної скарги, а саме: просила скасувати ухвалу Господарського суду Луганської області від 11.07.2019 у справі №913/479/18 в частині визнання обґрунтованими грошових вимог ініціюючого кредиторв ТОВ "Асгард Фінанс" у розмірі 53157379,34грн та постановити в цій частині нову ухвалу про відмову у визнанні додаткових грошових вимог; змінити ухвалу Господарського суду Луганської області від 11.07.2019 у справі №913/479/18 в частині затвердження реєстру вимог кредиторів у справі №913/479/18 про банкрутство боржника ТОВ "Ливарник" у складі додаткових вимог ініціюючого кредитора ТОВ "Асгард Фінанс" у загальному розмірі 57828735,32грн; скасувати ухвалу Господарського суду Луганської області від 11.07.2019 у справі №913/479/18 в частині задоволення клопотання кредитора про вжиття заходів до забезпечення вимог кредитора у вигляді припинення повноважень керівника ТОВ "Ливарник" та постановити в цій частині нову ухвалу про відмову в задоволенні клопотання.
Представники кредитора ТОВ "Асгард Фінанс", заперечуючи проти доводів та вимог апеляційної скарги ТОВ "Ливарник", зазначили про законність та обґрунтованість ухвали місцевого господарського суду, а також про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Присутній в судовому засіданні арбітражний керуючий Максимов І.М. заперечив проти доводів апеляційної скарги ТОВ "Ливарник".
Колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, розглянувши вищевказану заяву ТОВ "Ливарник" про відмову від апеляційної скарги в частині оскарження ухвали місцевого господарського суду про відмову у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи, зазначає наступне.
Відповідно до частини 4 статті 266 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї, а інша сторона має право визнати апеляційну скаргу обґрунтованою в повному обсязі чи в певній частині до закінчення апеляційного провадження. У разі відмови від апеляційної скарги суд, за відсутності заперечень інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги, постановляє ухвалу про закриття апеляційного провадження.
Частиною 6 статті 266 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції має право не приймати відмову від скарги або її відкликання з підстав, визначених у частині 5 статті 191 цього Кодексу.
За приписами частини 5 статті 191 Господарського процесуального кодексу України суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
При цьому, зі змісту вказаних процесуальних норм вбачається, що відмова від апеляційної скарги є правом особи, яка її подала, і таке право реалізується цією особою на її власний розсуд, а тому, під час розгляду питання про прийняття відмови від апеляційної скарги, суд не перевіряє обґрунтованість таких її мотивів.
Про відмову від апеляційною скарги в частині оскарження ухвали суду про відмову у задоволенні клопотання про призначення експертизи було заявлено представником ТОВ "Ливарник" адвокатом Терновською М.Л.
Як вже було зазначено, апеляційна скарга від імені ТОВ "Ливарник" була подана представником боржника адвокатом Терновською М.Л., на підтвердження повноважень якої матеріали справи містять належним чином засвідчену копію та оригінал ордеру про надання правової допомоги від 08.08.2019 серії ХВ № 000024. На зворотній частині ордеру про надання правової допомоги від 08.08.2019 серії ХВ № 000024 зазначено про відсутність обмежень у повноваженнях відповідно до умов договору.
Суд апеляційної інстанції з посиланням на приписи статей 58, 60 Господарського процесуального кодексу, статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженим рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2012 №36, дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено повноваження адвоката Терновської М.Л. здійснювати від імені ТОВ "Ливарник" процесуальні права та обов'язки.
Поряд з цим, чинним процесуальним законодавством передбачено право апелянта відмовитись від апеляційної скарги.
З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що адвокат Терновська М.Л. наділена процесуальними повноваженнями щодо подання заяв від імені клієнта - ТОВ "Ливарник", в тому числі заяви про відмову від апеляційної скарги (враховуючи відсутність обмежень у повноваженнях).
Враховуючи, що відмова від апеляційної скарги не суперечить інтересам сторін, у тому числі ТОВ "Ливарник", апеляційна скарга не визнана іншими учасниками справи, заяви інших осіб про приєднання до апеляційної скарги чи заперечення проти прийняття відмови від апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не надходили, апеляційний господарський суд вважає за можливе прийняти відмову від апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх представників учасників справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини.
З матеріалів справи вбачається, що 04.10.2018 до Господарського суду Луганської області надійшла заява ТОВ "Асгард Фінанс" про порушення справи про банкрутство ТОВ "Ливарник" в порядку, встановленому ст.ст. 10, 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (т.1, а.с. 11-16).
В обґрунтування підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, ініціюючий кредитор ТОВ "Асгард Фінанс" зазначив про такі обставини.
06.03.2014 між ПАТ "ПУМБ" (як первісним кредитором) та боржником ТОВ "Ливарник" укладено кредитний договір №05.14 із змінами та доповненнями викладеними у додаткових угодах №1 від 21.03 2014, №2 від 11.06.2014, №3 від 27.10.104, №4 від 27.02.2015, №5 від 30.11.2015, №6 від 30.12.2015.
Обставини невиконання боржником - ТОВ "Ливарник" та майновим поручителем - ПАТ "Луганський ЛМЗ" умов кредитного договору №05.14 від 06.03.2014 встановлені в рішенні Господарського суду Запорізької області від 27.09.2016 у справі №908/2109/16, яке набрало законної сили 11.10.2016, за яким стягнуто солідарно з ТОВ "Ливарник" та ПАТ "Луганський ЛМЗ" на користь ПАТ "ПУМБ" заборгованість за основною сумою кредиту в сумі 620000,00 грн та 8724000,00 рос. рубл., заборгованість за процентами за користування кредитом в сумі 97752,41 грн та 768996,16 рос. рубл., а також 36793,35 грн судового збору.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.01.2017 у справі №908/2109/16 задоволено заяву ПАТ "ПУМБ", на виконання цієї ухвали видано накази.
В подальшому, між ПАТ "ПУМБ" (далі - первісний кредитор) та ТОВ "Асгард Фінанс" (далі - новий кредитор) укладений договір про відступлення прав вимоги від 25.09.2017 №1983/61.1, відповідно до умов якого первісним кредитором було здійснено відступлення новому кредитору прав вимоги, зокрема, за кредитним договором №05.14 від 06.03.2014 із змінами та доповненнями викладеними у додаткових угодах: №1 від 21.03.2014, №2 від 11.06.2014, №3 від 27.10.104, №4 від 27.02.2015, №5 від 30.11.2015, №6 від 30.12.2015, укладеним з ТОВ "Ливарник" (т.1, а.с. 122-130).
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.11.2017 у справі №908/2109/16 здійснено процесуальне правонаступництво позивача (первісного кредитора) ПАТ "ПУМБ" його правонаступником(новим кредитором) - ТОВ "Асгард Фінанс", також згідно з цією ухвалою позивачем у справі (новим кредитором) визнано - ТОВ "Асгард Фінанс".
Сєвєродонецьким міським відділом ДВС ГТУЮ у Луганській області 26.04.2018 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення з боржника заборгованості за Кредитним договором №05.14 від 06.03.2014 за основною сумою кредиту в сумі 620000,00 грн. та 8724000,00 рос. рубл., заборгованості за процентами за користування кредитом в сумі 97752,41 грн. та 768996,16 рос. рубл. із зазначенням стягувача - ТОВ "Асгард Фінанс" та постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення з боржника 36793,35 грн судового збору із зазначенням стягувача - ТОВ "Асгард Фінанс".
Ініціюючим кредитором зазначено, що на момент звернення із цією заявою загальна сума стягнення з боржника за кредитним договором №05.14 від 06.03.2014 за вищезазначеним виконавчим провадженням у національній валюті - гривні складає 4671355,98 грн.
З цих підстав кредитор ТОВ "Асгард Фінанс" просив відкрити провадження у справі про банкрутство боржника ТОВ "Ливарник", визнати його грошові вимоги у загальному розмірі 4671355,98 грн, ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів, вести процедуру розпорядження майном ТОВ "Ливарник" та призначити розпорядника майна.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 01.11.2018 у справі №913/479/18 відкрито провадження у справі №913/479/18 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ливарник" (надалі - ТОВ "Ливарник"); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; визнано безспірними грошові вимоги ініціюючого кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Асгард Фінанс" (надалі - ТОВ "Асгард Фінанс") до боржника - ТОВ "Ливарник" в розмірі 4671355,98 грн основного боргу (4 черга) та 17620,00 грн судового збору за подання заяви про відкриття справи про банкрутство боржника (1 черга); введено процедуру розпорядження майном та призначено розпорядником майна боржника - арбітражного керуючого Максимова І.М., інше (т.2, а.с. 78-91).
Ухвала місцевого господарського суду з посиланням на ст.ст. 10 - 12, 16, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мотивована, зокрема, тим, що безспірні грошові вимоги ТОВ "Асгард Фінанс" до ТОВ "Ливарник" складають більше трьохсот мінімальних заробітних плат і становлять 4671355,98 грн. та не були задоволені останнім протягом трьох місяців при примусовому виконанні рішення Господарського суду Запорізької області від 27.09.2016 у справі №908/2109/16, про що свідчать постанови Сєвєродонецького міського відділу ДВС ГТУЮ у Луганській області від 26.04.2018.
Вказана ухвала залишена без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 та постановою Верховного Суду від 17.04.2019 (т.2, а.с. 208-226, т.3, а.с. 76-95).
05.11.2018 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України за №55329 опубліковано оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Ливарник", із зазначенням відомостей щодо розпорядника майна, та встановлено граничний строк на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника: 30 днів з моменту офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство (т.2,а.с.92).
В межах встановленого статтею 23 Закону про банкрутство строку до Господарського суду Луганської області звернувся ініціюючий кредитор ТОВ "Асгард Фінанс" із заявою про визнання додаткових грошових вимог до ТОВ "Ливарник" у розмірі 58315236,28 грн (т.10, а.с. 5-23), в якій просив суд визнати додаткові грошові вимоги у сумі 58315236,28 грн (дана сума включає 4671355,98грн, які визнані ухвалою Господарського суду Луганської області від 01.11.2018); внести до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги ТОВ "Асгард Фінанс" у загальному розмірі 58315236,28 грн (дана сума включає 4 671 355,98 грн, які визнані ухвалою Господарського суду Луганської області від 01.11.2018), з яких:
- до першої черги вимог кредиторів - 21144,00 грн (включаючи 17620,00грн судового збору за ухвалою Господарського суду Луганської області від 01.11.2018) та за подання заяви про додаткові грошові вимоги;
- до четвертої черги вимог кредиторів - 58294092,28 грн;
- окремо внести до реєстру вимог кредиторів забезпечені заставою вимоги на суму 11 600000,00 і відомості про майно, яке знаходиться в заставі у кредитора згідно договору застави товарів в обороті №01.13/ТОВ від 21.05.2013 з додатковими угодами до нього, договору застави рухомого майна №17.12-01.ІЗ/ЗРМ-2 з додатковими угодами до нього, договору застави рухомого майна №01.13/ЗРМ з додатковими угодами до нього, договору застави товарів в обороті №17.12/13/ТОВ від 21.05.2013 з додатковими угодами до нього, договору застави рухомого майна №17.12/ЗРМ з додатковими угодами до нього.
Додаткові вимоги ініціюючий кредитор ТОВ "Асгард Фінанс" обґрунтовує наступним.
З матеріалів справи вбачається, що між ПАТ "ПУМБ" (далі - банк, первісний кредитор) та Публічним акціонерним товариством "Луганський ливарно-механічний завод" (далі - ПАТ "Луганський ЛМЗ", позичальник 2) укладений кредитний договір №01.13 від 21.01.2013 з такими змінами та доповненнями до нього: додаткова угода №1 від 21.05.2013, додаткова угода №2 від 18.09.2013, додаткова угода №3 від 20.01.2014, додаткова угода №4 від 29.01.2014, додаткова угода №5 від 18.02.2014, додаткова угода №6 від 27.10.2014, додаткова угода №7 від 27.02.2015, додаткова угода №8 від 29.12.2015, додаткова угода №9 від 30.12.2015 (надалі - Кредитний договір 1) (т.11, а.с 90-149).
Відповідно до умов кредитного договору 1, з додатковими угодами до нього, банк зобов'язався надати позичальнику мультивалютний кредит у розмірі, еквівалентному 9311845,00 грн (дев'ять мільйонів триста одинадцять тисяч вісімсот сорок п'ять), а позичальник зобов'язався прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит в повному обсязі в порядку та у строки обумовлені цим договором (в редакції додаткової угоди від 29.01.2014 №4 до кредитного договору № 01.13 від 21.01.2013) (т.11, а.с. 90-110, 118-128).
За умовами пункту 1.1 кредитного договору № 1 (в редакції додаткової угоди від 23.12.2015 № 8) періодом користування кредитом є проміжок часу, який складає:
- з дати укладення цього договору по 17 лютого 2014 року включно - перший період користування кредитом;
- - з 18 лютого 2014 року по 15 лютого 2016 року включно - другий період користування кредитом;
- з 16 лютого 2016 року по 13 січня 2017 року включно - третій період користування кредитом.
Якщо відповідний календарний день є вихідним, святковим або іншим неробочим днем, датою закінчення періоду користування кредитом вважається наступний банківський день (т.11, а.с. 143-147).
Статтею 6 кредитного договору 1 (в редакції додаткової угоди від 23.12.2015 № 8) визначено строк кредитування.
Відповідно до пункту 6.1 цього договору у випадку прийняття банком рішення про не продовження кредитування на наступний період користування кредитом або відмови позичальника від продовження кредитування на умовах, прийнятих банком, позичальник зобов'язаний повернути кредит та виконати боргові зобов'язання за кредитом в повному обсязі в день закінчення кожного відповідного періоду користування кредитом. Строк користування кредитом може бути продовжено, при цьому загальна кількість періодів користування кредитом не може перевищувати 3-ох періодів користування кредитом. У випадку продовження строку користування кредитом на 3-ій період користування кредитом, датою повернення кредиту є 13 січня 2017 року.
Згідно підпункту 6.1.1 кредит підлягає поверненню частинами в розмірах та строки, зазначені в наведеному нижче графіку:
для частини кредиту (траншу), наданої в російських рублях та доларах США, в другий період користування кредитом позичальник зобов'язаний повернути всю суму заборгованості за кредитом не пізніше 15.02.2016 (у випадку не продовження кредитування на третій період користування кредитом);
для частини кредиту (траншу), наданої в російських рублях та доларах США, в третій період користування кредитом (у випадку продовження кредитування на третій період користування кредитом) позичальник зобов'язаний повернути всю суму заборгованості за кредитом не пізніше 13.01.2017.
Відповідно до підпунктів 6.1.2., 6.1.3 кредитного договору 1, з урахуванням додаткової угоди від 29.01.2014 № 4, протягом строку дії кожного поточного періоду користування кредитом банк розглядає питання щодо продовження кредитування на наступний період-користування кредитом на діючих умовах цього договору. При прийнятті рішення про продовження кредитування на діючих умовах банк направляє відповідне письмове повідомлення не менше ніж за 45 (сорок п'ять) календарних днів до дати закінчення дії відповідного періоду користування кредитом позичальнику та поручителям/майновим поручителям. Сторони дійшли згоди, що отримання такого повідомлення є достатньою підставою для продовження кредитування та не потребує укладання будь-яких додаткових угод до цього договору.
У випадку якщо до дати закінчення відповідного періоду користування кредитом банк не направив позичальнику, а позичальник не отримав повідомлення щодо продовження кредитування на діючих умовах цього договору на наступний період користування кредитом відповідно до пп. 6.1.2 цього договору, при цьому позичальник має намір продовжувати користуватися кредитом, то він повинен з'явитися до банку (з необхідними документами) в узгоджений з банком день не менше ніж за ЗО (тридцять) календарних днів до дати закінчення дії відповідного періоду користування кредитом для оформлення змін до цього договору та угод про забезпечення щодо умов кредитування на наступний період користування кредитом. У випадку неукладення вказаних в цьому пункті додаткових угод, за умови, що всі боргові зобов'язання позичальника за цим договором будуть виконані, цей договір вважається таким, що припинив свою дію.
Статтею 7 кредитного договору 1 передбачено плату за кредит.
Згідно з пунктом 7.1 цього договору за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплатити банку відповідну плату в порядку і на умовах, обумовлених нижче.
Так, пунктом 7.2 вищенаведеного договору передбачено проценти за користування кредитом. У підпункті 7.2.1 (в редакції додаткової угоди від 23.12.2015 № 8) сторони домовились, що проценти за користування кредитом нараховуються банком за ставкою у наступних розмірах:
проценти за користування кредитом нараховуються банком за ставкою у наступних розмірах: 22,5% річних (із розрахунку 365 днів на рік) - для частини кредиту, наданої у валюті гривня; 10,3% (із розрахунку 360 днів на рік) - для частини кредиту, наданої у валюті долари США; 13,0% річних (із розрахунку 360 днів на рік) - для частини кредиту, наданої у валюті російські рублі.
Не зважаючи на положення підпункту 7.2.1 цього договору, у період з 01.08.2015 по 15.02.2016 включно, проценти за користування кредитом нараховуються банком за ставкою у розмірі: 0,1% річних(із розрахунку 360 днів на рік)для частини кредиту (траншу), наданої у доларах США та російських рублях;0,1% річних (із розрахунку 365 днів на рік) для частини кредиту (траншу), наданої в гривнях.
Згідно з підпунктом 7.2.1.1 цього договору у випадку невиконання чи неналежного виконання /ненастання/недотримання з будь-яких підстав (в т.ч. форс-мажорного характеру) зобов'язань/умов, встановлених пп.10.3.6.1 та/або 10.3.6.2 цього договору (одного, декількох або сукупності зазначених зобов'язань) незважаючи на положення п. 7.2.1 цього договору, процентна ставка за користуванням кредитом становить: 23,5% річних (із розрахунку 365 дні на рік) - для частини кредиту, наданої у валюті гривня; 11,3% річних (із розрахунку 360 днів на рік) для частини кредиту, наданої у валюті долари США; 14,0% річних (із розрахунку 360 - для частині кредиту, наданої у валюті російські рублі.
У період з 01.08.2015 по 15.02.2016 включно, положення пункт 7.2.1.1 цього договору не застосовуються (п 7.2.1.2).
Згідно з пунктом 7.2.2 кредитного договору 1 період нарахування процентів складає календарне число днів. Датою закінчення періоду нарахування процентів є перший банківський день після 10 числа (без його урахування) або день, що передує даті повернення кредиту, а початком - дата надання кредиту та/або перший банківський день після 10 числа (з його урахуванням).
Проценти нараховуються щоденно на фактичну суму і за весь час користування кредитом (п. 7.2.3 кредитного договору 1).
Нараховані проценти повинні сплачуватися позичальником щомісячно не пізніше 1 банківського дня, наступного за 10 числом кожного місяця (п. 7.2.4 кредитного договору 1).
У пункті 7.2.5 кредитного договору 1 (в редакції додаткової угоди від 23.12.2015 № 8) встановлено, що закінчення строку кредитування, встановленого цим договором, не звільняє позичальника від обов'язку сплачувати відповідно до умов цього договору на користь банку проценти за користування кредитом за весь час прострочення позичальником погашення заборгованості за основною сумою кредиту.
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами взятих на себе зобов'язань згідно цього договору в повному обсязі (п.14.5 кредитного договору 1).
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 1, між ПАТ "ПУМБ" (далі - банк, первісний кредитор) та ТОВ "Ливарник" (далі - поручитель) укладений договір поруки від 21.01.2013 № 01.13/ПОР з такими змінами та доповненнями до нього: додаткова угода №1 від 128.09.2013, додаткова угода №2 від 29.01.2014, додаткова угода №3 від 18.02.2014, додаткова угода №4 від 27.10.2014, додаткова угода №5 від 27.02.2015, додаткова угода №6 від 29.12.2015 (надалі - договір поруки) (т.12, а.с. 30-52).
За умовами цього договору боржник - Публічне акціонерне товариство "Луганський ливарно-механічний завод"; кредитний договір - кредитний договір № 01.13 від 21.01.2013, укладений між кредитором та боржником; зобов'язання - зобов'язання боржника перед кредитором, що випливають з кредитного договору, суть та строки виконання яких передбачені ст.2 цього договору. В цьому договорі, в залежності від контексту, термін «зобов'язання» означає як всі зобов'язання боржника перед кредитором разом, які передбачені в ст. 2 цього договору, так і окремо будь-яку частину цих зобов'язань.
Відповідно до умов договору поруки поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником зобов'язань, вказаних в статті 2 цього договору. Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань боржником в повному обсязі. Поручитель відповідає в тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій, неустойки, витрат кредитора тощо. У разі порушення боржником зобов'язання, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає право кредитора вимагати виконання зобов'язання в повному обсязі як від боржника і поручителя разом, так і від кожного з них окремо (п.1.1 - 1.3 договору поруки).
Статтею 2 договору поруки визначено зобов'язання, забезпеченні порукою.
Так, відповідно до пункту 2.1 договору поруки (в редакції додаткової угоди від 29.12.2015 № 6) порукою за цим договором забезпечується виконання зобов'язань боржника перед кредитором (далі - зобов'язання"), що випливає з кредитного договору № 01.13 від 21.01.2013, укладеного між кредитором та ПАТ "Луганський ЛМЗ", який є боржником за договором, з усіма змінами та доповненнями до нього, а саме додаткова угода № 1 від 21.05.2013, додаткова угода № 2 від 18.09.2013, додаткова угода № 3 від 20.01.2014, додаткова угода № 4 від 29.01.2014, додаткова угода № 5 від 1.02.2014, додаткова угода № 6 від 27.10.2014, додаткова угода № 7 від 27.02.2015, додаткова угода № 8 від 29.12.2015, для цілей цього підпункту - "кредитний договір"), а саме:
повернути кредит, наданий в розмірі еквівалентному 9 311 845,00 гривень, частинами та в строки, зазначені в наведеному нижче графіку, але не пізніше 13.01.2017, а у випадках, передбачених кредитним договором, в інші, встановлені кредитним договором строки, саме: в другий період користування кредитом (у випадку не продовження кредитування на третій період користування кредитом) зобов'язаний повернути всю суму заборгованості за кредитом не пізніше 15.02.2016, в третій період користування кредитом (у випадку продовження кредитування на третій період користування кредитом) зобов'язаний повернути всю суму заборгованості за кредитом не пізніше 13.01.2017.
Пунктом 2.1.1.2 договору поруки передбачено зобов'язання щодо сплати процентів за користування кредитом.
Відповідно до пункту 3.1 договору поруки у разі порушення зобов'язання боржником кредитор направляє поручителю письмову вимогу виконати зобов'язання (або певну його частину). Кредитор не зобов'язаний підтверджувати яким-би то не було чином факт невиконання зобов'язання боржником. Вимога кредитора буде достатньою для поручителя підставою виконати зобов'язання на суму, вказану в такій вимозі, без будь-яких застережень, умов чи вимог до кредитора про надання додаткової інформації чи документів.
Згідно з пунктом 3.2 договору поруки поручитель зобов'язаний виконати пред'явлену йому вимогу кредитора в валюті зобов'язання в повному обсязі в строк не пізніше 3 банківських днів з моменту отримання такої вимоги.
У пункті 6.1 договору поруки передбачено, що порука за цим договором припиняється з припиненням зобов'язання.
Пунктом 7.3 договору поруки передбачено, що будь-які повідомлення та/або документи, що направляються сторонами одна одній у зв'язку з цим договором, повинні бути викладені в письмовій формі та будуть вважатись поданими належним чином, якщо вони надіслані рекомендованим листом або доставлені особисто на адресу сторін. Повідомлення та/або документи вважаються надісланими з дати їх відправлення однією стороною іншій за адресою, зазначеною у цьому договорі. Сторона вважається такою, що знала про зміну адреси іншої сторони, виключно у разі укладення сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору. Сторони погодились, що повідомлення та/або документи вважаються отриманими поручителем на сьомий календарний день з дати реєстрації кредитором рекомендованого листа у відділенні поштового зв'язку (при цьому поручитель несе ризик отримання таких листів у строк, що перевищує сім календарних днів) або в день особистого вручення поручителю, зазначений в повідомленнях та/або документах.
Згідно пункту 7.4 договору поруки відносини сторін, які не врегульовані в цьому договорі, регулюються чинним законодавством України.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами (п. 7.6 договору поруки).
За твердженням ініціюючого кредитора, заборгованість ПАТ "Луганський ЛМЗ" за кредитним договором 1 станом на 28.11.2018 (включно) складає:
- заборгованість за основною сумою кредиту складає 613 547,06 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 04.12.2018 складає 17 283 620, 68 гривень, та 18 660 000,00 російських рублів, що згідно офіційного курсу НБУ складає 7 930 126,80 гривень;
- заборгованість за процентами за користування кредитом складає 207 042,89 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 04.12.2018 складає 5 832 398,21 гривень, та 7 840 569,06 російських рублів, що згідно офіційного курсу НБУ складає 3 332 085,03 грн.
Таким чином, загальна заборгованість ПАТ "Луганський ЛМЗ" за кредитним договором №01.13 від 21.01.2013 станом на 04.12.2018 (включно) складає: 18 660 000,00 + 7 840 569,06 = 26 500 569,06 російських рублів, що згідно офіційного курсу НБУ складає 11 262 211,83 гривні; 613 547,06 + 207 042,89 = 820 589,95 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ складає 23 116 018,89 гривень.
З матеріалів справи вбачається, що між ПАТ "ПУМБ" (далі - банк, первісний кредитор) та ТОВ "Ливарник" (далі - позичальник) укладений кредитний договір №17.12 від 26.07.2012 з такими змінами та доповненнями до нього: додаткова угода №1 від 21.05.2013, додаткова угода №2 від 18.09.2013, додаткова угода №3 від 20.01.2014, додаткова угода №4 від 19.02.2014, додаткова угода №5 від 06.03.2014, додаткова угода №6 від 11.06.2014, додаткова угода №7 від 30.07.2015, додаткова угода №8 від 21.08.2015, додаткова угода №9 від 27.10.2015, додаткова угода №10 від 30.10.2015, додаткова угода 11 від 30.11.2015, (надалі - Кредитний договір 2) (т. 11, а.с150-250, т.12 а.с. 1-29).
Відповідно до умов кредитного договору 2 (в редакції додаткової угоди від 30.11.2015 №11 до кредитного договору №17.12 від 26.07.2012) банк зобов'язався надати позичальнику мультивалютний кредит у такому розмірі:
- з дати укладення додаткової угоди №11 до цього договору позичальнику надається кредит в розмірі еквівалентному 473 300,61 доларів США, який розраховується як сума заборгованості у валюті долари США станом на 17.09.2015 в розмірі 425 454,60 долара США та еквівалент доларів США, фактичної заборгованості у російських рублях на дату 17.09.2015 - 3 154 359 російських рублів, яка розрахована за кросс-курсом станом на 17.09.2015.
Позичальник зобов'язується прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені цим договором.
Відповідно до пункту 1.2 кредитного договору № 2 (в редакції додаткової угоди від 11.06.2014 № 6) кредит надається позичальнику у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування, що зменшується протягом дії цього договору у відповідну дату до відповідного розміру, в порядку та на умовах, зазначених в пп. 6.1.1. цього договору.
За умовами пункту 1.1 кредитного договору № 2 (в редакції додаткової угоди від 30.11.2015 №11) під терміном «період користування кредитом» визначено перший період користування кредитом з 26.07.2012 по 20.05.2013 включно; другий період користування кредитом з 21.05.2013 по 18.02.2014 включно; третій період користування кредитом з 19.02.2014 по 15.02.2016 включно; четвертий період кредитування з 16.02.2016 по 20.05.2016 включно.
Статтею 6 кредитного договору №2 (в редакції додаткової угоди від 30.11.2015 №11) визначено строк кредитування.
Відповідно до пункту 6.1 цього договору (в редакції додаткової угоди від 27.02.2015 №10) позичальник зобов'язаний повернути кредит та виконати боргові зобов'язання за кредитом в повному обсязі в день закінчення кожного відповідного періоду користування кредитом. Строк користування кредитом може бути продовжено, при цьому загальна кількість періодів користування кредитом не може перевищувати 4-ох періодів користування кредитом. У випадку продовження строку користування кредитом на 4-ий період користування кредитом, датою повернення кредиту є 20.05.2016.
Згідно підпункту 6.1.1 цього договору (в редакції додаткової угоди від 30.11.2015 №11) кредит підлягає поверненню частинами в розмірах та строки, зазначені в наведеному нижче графіку:
для частини кредиту (траншу), наданої в російських рублях та доларах США, в третій період користування кредитом позичальник зобов'язаний повернути всю суму заборгованості за кредитом не пізніше 15.02.2016 (у випадку не продовження кредитування на четвертий період користування кредитом);
для частини кредиту (траншу), наданої в російських рублях та доларах США, в четвертий період користування кредитом (у випадку продовження кредитування на четвертий період користування кредитом) позичальник зобов'язаний повернути всю суму заборгованості за кредитом не пізніше 20.05.2016.
Відповідно до підпунктів 6.1.2., 6.1.3 кредитного договору 2 (з урахуванням додаткової угоди від 19.02.2014 № 4, протягом строку дії кожного поточного періоду користування кредитом банк розглядає питання щодо продовження кредитування на наступний період-користування кредитом на діючих умовах цього договору. При прийнятті рішення про продовження кредитування на діючих умовах банк направляє відповідне письмове повідомлення не менше ніж за 45 (сорок п'ять) календарних днів до дати закінчення дії відповідного періоду користування кредитом позичальнику та поручителям/майновим поручителям. Сторони дійшли згоди, що отримання такого повідомлення є достатньою підставою для продовження кредитування та не потребує укладання будь-яких додаткових угод до цього договору.
У випадку якщо до дати закінчення відповідного періоду користування кредитом банк не направив позичальнику, а позичальник не отримав повідомлення щодо продовження кредитування на діючих умовах цього договору на наступний період користування кредитом відповідно до пп. 6.1.2 цього договору, при цьому позичальник має намір продовжувати користуватися кредитом, то він повинен з'явитися до банку (з необхідними документами) в узгоджений з банком день не менше ніж за ЗО (тридцять) календарних днів до дати закінчення дії відповідного періоду користування кредитом для оформлення змін до цього договору та угод про забезпечення щодо умов кредитування на наступний період користування кредитом. У випадку неукладення вказаних в цьому пункті додаткових угод, за умови, що всі боргові зобов'язання позичальника за цим договором будуть виконані, цей договір вважається таким, що припинив свою дію.
Статтею 7 кредитного договору 2 передбачено плату за кредит.
Згідно з пунктом 7.1 цього договору (в редакції додаткової угоди від 27.02.2015 №10) за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплатити банку відповідну плату в порядку і на умовах, обумовлених нижче.
Так, пунктом 7.2 вищенаведеного договору передбачено проценти за користування кредитом. У підпункті 7.2.1 (в редакції додаткової угоди від 30.11.2015 №11) сторони домовились, що проценти за користування кредитом нараховуються банком за ставкою у наступних розмірах:
проценти за користування кредитом нараховуються банком за ставкою у наступних розмірах: 10,3% (із розрахунку 360 днів на рік) - для частини кредиту, наданої у валюті долари США; 11,0% річних (із розрахунку 360 днів на рік) - для частини кредиту, наданої у валюті російські рублі.
Не зважаючи на положення підпункту 7.2.1 цього договору, у період з 01.08.2015 по 15.02.2016 включно, проценти за користування кредитом нараховуються банком за ставкою у розмірі: 0,1% річних (із розрахунку 360 днів на рік) для частини кредиту (траншу), наданої у доларах США та російських рублях.
Згідно з підпунктом 7.2.1.1 цього договору у випадку невиконання чи неналежного виконання /ненастання/недотримання з будь-яких підстав (в т.ч. форс-мажорного характеру) зобов'язань/умов, встановлених пп.10.3.7.1 та/або 10.3.7.2 цього договору (одного, декількох або сукупності зазначених зобов'язань) незважаючи на положення п. 7.2.1 цього договору, процентна ставка за користуванням кредитом становить: 11,3% річних (із розрахунку 360 днів на рік) для частини кредиту, наданої у валюті долари США у зазначеному розмірі діє, починаючи з 16.02.2016;12,0% річних (із розрахунку 360 - для частині кредиту, наданої у валюті російські рублі у зазначеному розмірі діє, починаючи з 16.02.2016.
У період з 01.08.2015 по 15.02.2016 включно, положення пункт 7.2.1.1 цього договору не застосовуються (п 7.2.1.2).
Згідно з пунктом 7.2.2 кредитного договору 2 період нарахування процентів складає календарне число днів. Датою закінчення періоду нарахування процентів є перший банківський день після 10 числа (без його урахування) або день, що передує даті повернення кредиту, а початком - дата надання кредиту та/або перший банківський день після 10 числа (з його урахуванням).
Проценти нараховуються щоденно на фактичну суму і за весь час користування кредитом (п. 7.2.3 кредитного договору 2).
Нараховані проценти повинні сплачуватися позичальником щомісячно не пізніше 1 банківського дня, наступного за 10 числом кожного місяця (п. 7.2.4 кредитного договору 1).
У пункті 7.2.5 кредитного договору 2 (в редакції додаткової угоди від 30.11.2015 №11) встановлено, що закінчення строку кредитування, встановленого цим договором, не звільняє позичальника від обов'язку сплачувати відповідно до умов цього договору на користь банку проценти за користування кредитом за весь час прострочення позичальником погашення заборгованості за основною сумою кредиту.
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання, скріплення печатками банку, позичальника та діє до моменту виконання сторонами взятих на себе зобов'язань згідно цього договору в повному обсязі (п.14.5 кредитного договору 2 в редакції додаткової угоди від 27.02.2015 №10).
За твердженням ініціюючого кредитора заборгованість ТОВ "Ливарник" (боржника) за кредитним договором 2 станом на 04.12.2018 (включно) складає:
- за основною сумою кредиту складає 425 454,60 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ на 04.12.2018 складає 11 985 056,08 гривень та 3 154 359,00 російських рублів, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 04.12.2018 складає 1 340 539,48 гривень;
- заборгованість за процентами за користування кредитом складає 143 326,28 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ складає 4 037 501,30 гривень та 1 135 174,82 російських рублів, що згідно офіційного курсу НБУ складає 482 426,59 гривень.
Таким чином, загальна заборгованість ТОВ "Ливарник" за кредитним договором №17.12 від 26.07.2012 станом на 04.12.2018 (включно) складає 425 454,60 + 143 326,28 = 568 780,88 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ на 04.12.2018 складає 16 022 557,38 гривень; 3 154 359,00 + 1 135 174,82 = 4 289 533,82 російських рублів, що згідно офіційного курсу НБУ на 04.12.2018 складає 1 822 966,08 гривень.
З матеріалів справи вбачається, що між ПАТ "ПУМБ" (далі - банк, первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ливарник" (далі - позичальник) укладений кредитний договір №05.14 від 06.03.2014, з такими змінами та доповненнями до нього: додаткова угода №1 від 21.03.2014, додаткова угода №2 від 11.06.2014, додаткова угода №3 від 27.10.2014, додаткова угода №4 від 27.02.2014, додаткова угода №5 від 30.11.2015, додаткова угода №6 від 30.12.2015, (надалі - Кредитний договір 3) (т. 1, а.с. 21-72).
Відповідно до умов кредитного договору 3 банк зобов'язався надати позичальнику кредит у розмірі, еквівалентному 460 000 доларів США, а позичальник зобов'язався прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені цим договором.
Відповідно до пункту 1.2 кредитного договору № 3 (в редакції додаткової угоди від 11.06.2014 №2) кредит надається позичальнику у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування, що зменшується протягом дії цього договору у відповідну дату до відповідного розміру, в порядку та на умовах, зазначених в пп. 6.1.1. цього договору.
За умовами пункту 1.1 кредитного договору № 2 (в редакції додаткової угоди від 30.11.2015 №5) періодом користування кредитом є проміжок часу, який складає 712 календарних днів на перший період користування кредитом, 362 календарних дні на другий період користування кредитом, 20 календарних днів на третій період користування кредитом:
- датою початку першого періоду користування кредитом є 06.03.2014, датою закінчення першого періоду користування кредитом є 15.02.2016 включно;
- датою початку другого періоду користування кредитом є 16.02.2016, датою закінчення другого періоду користування кредитом є 11.02.2017;
- датою початку третього (останнього) періоду користування кредитом є 12.02.2017, датою закінчення третього періоду користування кредитом є 03.03.2017.
Якщо відповідний календарний день є вихідним, святковим або іншим неробочим днем, датою закінчення періоду користування кредитом вважається наступний банківський день (т.1, а.с. 63).
Статтею 6 кредитного договору №3 визначено строк кредитування.
Відповідно до пункту 6.1 цього договору (в редакції додаткової угоди від 27.02.2015 №2) позичальник зобов'язаний повернути кредит та виконати боргові зобов'язання за кредитом в повному обсязі в день закінчення кожного відповідного періоду користування кредитом. Строк користування кредитом може бути продовжено, при цьому загальна кількість періодів користування кредитом не може перевищувати 3 періодів користування кредитом. У випадку продовження строку користування кредитом на третій період користування кредитом, датою повернення кредиту є 03.03.2017.
Згідно підпункту 6.1.1 цього договору (в редакції додаткової угоди від 30.11.2015 №5) кредит підлягає поверненню частинами в розмірах та строки, зазначені в наведеному нижче графіку траншів, наданих в розмірах станом на дату укладення додаткової угоди №5 до цього договору на умовах відповідно до цього договору.
Пунктом 6.1.1.1 кредитного договору №3 (в редакції додаткової угоди від 30.12.2015 №6) передбачено, що кредит підлягає поверненню частинами в розмірах та строки, зазначені в наведеному нижче графіку для траншів, наданих в гривні:
- в перший період користування кредитом позичальник зобов'язаний повернути всю суму заборгованості за кредитом, яка перевищує 352857,14 грн не пізніше 15.02.2016. У випадку не продовження кредитування на другий період користування кредитом позичальник зобов'язаний повернути всю суму заборгованості за кредитом;
- в другий період користування кредитом позичальник зобов'язаний повернути всю суму заборгованості за кредитом, яка перевищує 27142,86 грн не пізніше 11.02.2017. У випадку не продовження кредитування на третій період користування кредитом позичальник зобов'язаний повернути всю суму заборгованості за кредитом;
- в третій період користування кредитом (у випадку продовження кредитування на третій період користування кредитом) позичальник зобов'язаний повернути всю суму заборгованості за кредитом.
Відповідно до підпункту 6.1.1.2 (в редакції додаткової угоди від 31.11.2015 №5) кредит підлягає поверненню частинами в розмірах та строки, зазначені в наведеному нижче графіку для траншів, наданих в російських рублях:
- в перший період користування кредитом позичальник зобов'язаний повернути всю суму заборгованості за кредитом, яка перевищує 8100857,14 російських рублів не пізніше 15.02.2016. У випадку не продовження кредитування на другий період користування кредитом позичальник зобов'язаний повернути всю суму заборгованості за кредитом;
- в другий період користування кредитом позичальник зобов'язаний повернути всю суму заборгованості за кредитом, яка перевищує 623 142,86 російських рублів не пізніше 11.02.2017. У випадку не продовження кредитування на третій період користування кредитом позичальник зобов'язаний повернути всю суму заборгованості за кредитом;
- в третій період користування кредитом (у випадку продовження кредитування на третій період користування кредитом) позичальник зобов'язаний повернути всю суму заборгованості за кредитом.
Відповідно до підпунктів 6.1.2., 6.1.3 кредитного договору 3 протягом строку дії кожного поточного періоду користування кредитом банк розглядає питання щодо продовження кредитування на наступний період-користування кредитом на діючих умовах цього договору. При прийнятті рішення про продовження кредитування на діючих умовах банк направляє відповідне письмове повідомлення не менше ніж за 45 (сорок п'ять) календарних днів до дати закінчення дії відповідного періоду користування кредитом позичальнику та поручителям/майновим поручителям. Сторони дійшли згоди, що отримання такого повідомлення є достатньою підставою для продовження кредитування та не потребує укладання будь-яких додаткових угод до цього договору.
У випадку якщо до дати закінчення відповідного періоду користування кредитом банк не направив позичальнику, а позичальник не отримав повідомлення щодо продовження кредитування на діючих умовах цього договору на наступний період користування кредитом відповідно до пп. 6.1.2 цього договору, при цьому позичальник має намір продовжувати користуватися кредитом, то він повинен з'явитися до банку (з необхідними документами) в узгоджений з банком день не менше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до дати закінчення дії відповідного періоду користування кредитом для оформлення змін до цього договору та угод про забезпечення щодо умов кредитування на наступний період користування кредитом. У випадку неукладення вказаних в цьому пункті додаткових угод, за умови, що всі боргові зобов'язання позичальника за цим договором будуть виконані, цей договір вважається таким, що припинив свою дію.
Статтею 7 кредитного договору 3 передбачено плату за кредит.
Згідно з пунктом 7.1 цього договору за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплатити банку відповідну плату в порядку і на умовах, обумовлених нижче.
Так, пунктом 7.2 вищенаведеного договору передбачено проценти за користування кредитом. У підпункті 7.2.1 (в редакції додаткової угоди від 30.11.2015 №5) сторони домовились, що проценти за користування кредитом нараховуються банком за ставкою у наступних розмірах:
проценти за користування кредитом нараховуються банком за ставкою у наступних розмірах: 23% (із розрахунку 365 днів на рік) - для частини кредиту, наданої у валюті гривня; 10,5% (із розрахунку 360 днів на рік) - для частини кредиту, наданої у валюті долари США; 13,0% річних (із розрахунку 360 днів на рік) - для частини кредиту, наданої у валюті російські рублі.
Не зважаючи на положення підпункту 7.2.1 цього договору, у період з 01.08.2015 по 15.02.2016 включно, проценти за користування кредитом нараховуються банком за ставкою у розмірі: 0,1% річних (із розрахунку 360 днів на рік)для частини кредиту (траншу), наданої у доларах США, російських рублях та гривнях.
Згідно з підпунктом 7.2.1.1 цього договору у випадку невиконання чи неналежного виконання /ненастання/недотримання з будь-яких підстав (в т.ч. форс-мажорного характеру) зобов'язань/умов, встановлених пп.10.3.8.2 та/або 10.3.8.3 цього договору (одного, декількох або сукупності зазначених зобов'язань) незважаючи на положення п. 7.2.1 цього договору, процентна ставка за користуванням кредитом становить: 24% річних (із розрахунку 365 днів на рік) для частини кредиту, наданої у валюті гривня у зазначеному розмірі діє, починаючи з 16.02.2016; 11,5% річних (із розрахунку 360 днів на рік) для частини кредиту, наданої у валюті долари США у зазначеному розмірі діє, починаючи з 16.02.2016; 14,0% річних (із розрахунку 360 - для частині кредиту, наданої у валюті російські рублі у зазначеному розмірі діє, починаючи з 16.02.2016.
У період з 01.08.2015 по 15.02.2016 включно, положення пункт 7.2.1.1 цього договору не застосовуються (п 7.2.1.2).
Згідно з пунктом 7.2.2 кредитного договору 3 період нарахування процентів складає календарне число днів. Датою закінчення періоду нарахування процентів є перший банківський день після 10 числа (без його урахування) або день, що передує даті повернення кредиту, а початком - дата надання кредиту та/або перший банківський день після 10 числа (з його урахуванням).
Проценти нараховуються щоденно на фактичну суму і за весь час користування кредитом (п. 7.2.3 кредитного договору 3).
Нараховані проценти повинні сплачуватися позичальником щомісячно не пізніше 1 банківського дня, наступного за 10 числом кожного місяця (п. 7.2.4 кредитного договору 3).
У пункті 7.2.5 кредитного договору 3 (в редакції додаткової угоди від 30.11.2015 №5) встановлено, що закінчення строку кредитування, встановленого цим договором, не звільняє позичальника від обов'язку сплачувати відповідно до умов цього договору на користь банку проценти за користування кредитом за весь час прострочення позичальником погашення заборгованості за основною сумою кредиту.
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами взятих на себе зобов'язань згідно цього договору в повному обсязі (п.14.5 кредитного договору 3).
Як вже було зазначено, обставини щодо наявності заборгованості та невиконання боржником - ТОВ "Ливарник", та майновим поручителем - ПАТ "Луганський ЛМЗ", умов кредитного договору №05.14 від 06.03.2014 встановлені в рішенні Господарського суду Запорізької області від 27.09.2016 у справі №908/2109/16.
Так, рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.09.2016 у справі №908/2109/16 стягнуто солідарно з ТОВ "Ливарник" та ПАТ "Луганський ЛМЗ" на користь ПАТ "ПУМБ" заборгованість за основною сумою кредиту в сумі 620000,00 грн та 8724000,00 російських рублів, заборгованість за процентами за користування кредитом в сумі 97752,41 грн та 768996,16 російських рублів; стягнуто з ТОВ "Ливарник" витрати по сплаті судового збору у розмірі 36793,35 грн.
За твердженням ініціюючого кредитора, заборгованість ТОВ "Ливарник" за кредитним договором 3 станом на 04.12.2018 (включно) складає:
- заборгованість за основною сумою кредиту складає 620 000,00 гривень та 8 724 000,00 російських рублів, що згідно офіційного курсу НБУ на 04.12.2018 складає 3 707 525, 52 гривень;
- заборгованість за процентами за користування кредитом складає 388 360,88 гривень та 3 187 095,11, що згідно офіційного курсу НБУ на 04.12.2018 складає 1 354 451,67 гривень.
Таким чином, загальна заборгованість ТОВ "Ливарник" за кредитним договором №05.14 від 06.03.2014 станом на 04.12.2018 (включно) складає: 8 724 000,00 + 3 187 095,11 = 11 911 095,11 російських рублів, що згідно офіційного курсу НБУ на 04.12.2018 складає 5 061 977,19 гривень; 620 000,00 + 388 360,88 = 1 008 360,88 гривень.
Обґрунтовуючи підстави виникнення у ТОВ "Асгард Фінанс" додаткових грошових вимог ініціюючий кредитор вказує на те, що первісним кредитором - ПАТ "ПУМБ", здійснено відступлення прав вимоги на користь нового кредитора - ТОВ "Асгард Фінанс" за кредитними договорами від 21.01.2013 №01.13, від 26.07.2012 №17.12, від 06.03.2014 №05.14.
Матеріалами справи підтверджується, між ПАТ "ПУМБ" (далі - первісний кредитор) та ТОВ "Асгард Фінанс" (далі - новий кредитор) укладений договір про відступлення прав вимоги від 25.09.2017 № 1988/61.1 (т.12, а.с.221-228).
Відповідно до преамбули цього договору, ПАТ "ПУМБ", в якості кредитора, та ПАТ "Луганський ЛМЗ", в якості боржника, уклали кредитний договір № 01.13 від 21.01.2013 зі змінами та доповненнями викладеними в додаткових угодах (далі в договорі - Кредитний договір).
Також у преамбулі договору визначено, що з метою забезпечення виконання зобов'язань боржника за вказаним кредитним договором між кредитором та ТОВ "Ливарник" було укладено, зокрема, договір поруки №01.13/ПОР від 21.01.2013, із змінами та доповненнями внесеними наступними додатковими угодами: №1 від 18.09.2013, №2 від 29.01.2014, №3 від 18.02.2014, №4 від 27.10.2014, №5 від 27.02.2015, №6 від 29.12.2015.
За умовами пункту 2.1 цього договору в порядку та на умовах, узгоджених сторонами, первісний кредитор відступає новому кредитору усі права вимоги за кредитним договором, а новий кредитор приймає права вимоги та зобов'язується сплатити первісному кредитору ціну за відступлення прав вимоги.
Загальний розмір заборгованості за кредитним договором станом на 24.09.2017 (включно) становить 742015,07 дол. США та 23 539 849,06 російських рублів, що за курсом НБУ на момент укладання цього договору становить 30 209 111,41 грн, та складається з наступного: основна сума кредиту - 613 547,06 дол. США, 18 660 000,00 російських рублів; проценти станом на 24.09.2017 - 128 468,01 дол. США, 4 879 849,06 російських рублів, судовий збір - 3200,00 грн.
За умовами цього договору права вимоги до боржника за кредитним договором, що належать первісному кредитору, у повному обсязі переходять від первісного кредитора до нового кредитора в момент повної оплати ціни прав вимоги в сумі, строки та порядку, передбачені п.2.3 договору. На підтвердження переходу прав вимоги за кредитним договором та прав вимоги за договорами забезпечення сторони складають акт приймання-передачі прав вимог.
Первісний кредитор в день отримання від нового кредитора ціни прав вимог у повному обсязі, передає новому кредитору документи, про що сторони складають акт приймання-передачі документів, а також всю інформацію, яка є важливою для здійснення новим кредитором прав вимоги за кредитним договором.
З моменту переходу до нового кредитора відповідно до умов цього договору прав вимоги за кредитним договором, новий кредитор у встановленому чинним законодавством України порядку набуває усіх прав первісного кредитора, зокрема, стає процесуальним правонаступником первісного кредитора (позивача, відповідача, третьої особи, заінтересованої особи, заявника, скаржника, кредитора, учасника, стягувача, боржника, потерпілого тощо) у господарських (в т.ч. у справах про банкрутство), цивільних, адміністративних та інших справах, кримінальних, виконавчих та інших провадженнях, розпочатих первісним кредитором щодо боржника відносно прав вимоги за кредитним договором. Для цих цілей первісний кредитор за клопотанням нового кредитора має усіляко сприяти новому кредитору в поданні останнім відповідних процесуальних та інших документів та/або приймати процесуальну участь у зазначених справах та/або провадженнях з метою заміни первісного кредитора новим кредитором у відповідних справах та/або провадженнях.
Ціна прав вимог за цим договором складає 4 400 000,00 грн, яку новий кредитор сплачує первісному кредитору в день укладення цього договору.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов пункту 2.3 цього договору новим кредитором перераховано на користь первісного кредитора 4 400 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 25.09.2017 №5 (т.12, а.с. 247).
25.09.2017 між ПАТ "ПУМБ" (далі - первісний кредитор) та ТОВ "Асгард Фінанс" (далі - новий кредитор) складено акт приймання-передачі прав вимоги, передбаченим пунктом 2.2 (порядок відступлення прав вимоги та передачі документів) договору про відступлення права вимоги №1988/61.1 від 25.09.2017 (т.12, а.с. 229-230).
За умовами пункту 3 акта приймання-передачі прав вимоги загальний розмір заборгованості за кредитним договором станом на 24.09.2017 (включно) становить 742015,07 дол. США та 23 539 849,06 російських рублів, що за курсом НБУ на момент укладання цього договору становить 30 209 111,41 грн, та складається з наступного: основна сума кредиту - 613 547,06 дол. США, 18 660 000,00 російських рублів; проценти станом на 24.09.2017 - 128 468,01 дол. США, 4 879 849,06 російських рублів, судовий збір - 3200,00 грн.
Також, між первісним кредитором та новим кредитором було підписано акт приймання-передачі документів до вказаного договору про відступлення права вимоги, за умовами якого сторони підтверджують, що первісний кредитор передав, а новий кредитор отримав наступні документи: кредитний договір 01.13 від 21.01.2013 зі змінами та доповненнями викладеними в додаткових угодах; розрахунок заборгованості за кредитним договором станом на 25.09.2017; меморіальні ордери про надання кредитних коштів за кредитним договором; виписки про рух грошових коштів за кредитним договором; вимоги про усунення порушення умов кредитного договору з доказами направлення та отримання; матеріали судового провадження по справі про банкрутство 913/1378/16 6 тощо (т.12, а.с. 231-232).
Також, між ПАТ "ПУМБ" (далі - первісний кредитор) та ТОВ "Асгард Фінанс" (далі - новий кредитор) укладений договір про відступлення прав вимоги від 25.09.2017 № 1986/61.1, відповідно до преамбули якого з метою забезпечення виконання зобов'язань боржника за кредитним договором № 01.13 від 21.01.2013 між первісним кредитором та ТОВ "Ливарник" було укладено договір поруки від 21.01.2013 №01.13/ПОР, із змінами та доповненнями внесеними наступними додатковими угодами: №1 від 18.09.2013, №2 від 29.01.2014, №3 від 18.02.2014, №4 від 27.10.2014, №5 від 27.02.2015, №6 від 29.12.2015 (т.12, а.с.233-237).
За умовами пунктів 1.3-1.4 цього договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає (передає), а новий кредитор набуває (приймає) усі та будь-які належні первісному кредитору вимоги за договором поруки. Сторони домовились, що заміна сторони, яка іменується "Кредитор" у зобов'язаннях, що виникли на підставі договору поруки, вважається такою, що відбулася, а права вимоги за договором поруки вважаються відступленими новому кредитору з моменту підписання цього договору, скріплення підписів печатками сторін цього договору, але не раніше, ніж здійснення новим кредитором оплати ціни договору за договором № 1988/61.1 про відступлення права вимоги, що підтверджується відповідним платіжним дорученням.
У зв'язку зі здійсненням на підставі цього договору відступлення новому кредитору прав первісного кредитора за договором поруки, та у зв'язку із зміною сторони у договорі поруки, кредитором за договором поруки стає ТОВ "Асгард Фінанс" (п.1.6 договору).
Згідно з пунктом 4.1 цього договору вартість прав вимог за цим договором включена до ціни прав вимог, що відступаються первісним кредитором за договором № 1988/61.1 про відступлення права вимоги та сплачується новим кредитором в порядку встановленому в пункті 2.3. договору № 1988/61.1 про відступлення права вимоги.
Відповідно до акту приймання-передачі документів від 25.09.2017 (додаток №1 до договору про відступлення прав вимоги № 1986/61.1 від 25.09.2017) сторони підтверджують, що первісний кредитор передав, а новий кредитор отримав наступні документи: договір поруки № 01.13/ПОР від 21.01.2013, із змінами та доповненнями внесеними додатковими угодами (т.12, а.с 238-239).
На виконання умов вищезазначеного договору 26.09.2017 на адресу ТОВ "Ливарник" первісним кредитором було направлено повідомлення про відступлення прав вимоги за вищезазначеними договорами (т.12, а.с. 244-245).
Окрім цього, між ПАТ "ПУМБ" (далі - первісний кредитор) та ТОВ "Асгард Фінанс" (далі - новий кредитор) укладений договір про відступлення прав вимоги від 25.09.2017 № 1983/61.1, відповідно до преамбули якого ПАТ "ПУМБ", в якості кредитора, та ТОВ "Ливарник", в якості боржника, уклали: а) кредитний договір №05.14 від 06.03.2014 зі змінами та доповненнями, викладеними в додаткових угодах; б) кредитний договір №17.12 від 26.07.2012 зі змінами та доповненнями, викладеними в додаткових угодах (далі в договорі - Кредитний договір) (т.1, а.с. 122-130).
За умовами пункту 2.1 цього договору в порядку та на умовах, узгоджених сторонами, первісний кредитор відступає новому кредитору усі права вимоги за кредитним договором, а новий кредитор приймає права вимоги та зобов'язується сплатити первісному кредитору ціну за відступлення прав вимоги.
Загальний розмір заборгованості за кредитним договором станом на 24.09.2017 (включно) становить 899573,78 грн, 14866666,50 рос. рубл., 514294,33 дол. США, що за курсом НБУ на момент укладання цього договору становить 20278087,70 грн, та складається з наступного: основна сума кредиту - 620000,00 грн, 11 878 359,00 російських рублів, 425454,60 дол. США; проценти станом на 24.09.2017 - 279573,78 грн, 2 988 307,50 російських рублів, 88839,73 дол. США, судовий збір - 36 793,34 грн.
За умовами цього договору права вимоги до боржника за кредитним договором, що належать первісному кредитору, у повному обсязі переходять від первісного кредитора до нового кредитора в момент повної оплати ціни прав вимоги в сумі, строки та порядку, передбачені п.2.3 договору. На підтвердження переходу прав вимоги за кредитним договором та прав вимоги за договорами забезпечення сторони складають акт приймання-передачі прав вимог.
Первісний кредитор в день отримання від нового кредитора ціни прав вимог у повному обсязі , передає новому кредитору документи, про що сторони складають акт приймання-передачі документів, а також всю інформацію, яка є важливою для здійснення новим кредитором прав вимоги за кредитним договором.
З моменту переходу до нового кредитора відповідно до умов цього договору прав вимоги за кредитним договором, новий кредитор у встановленому чинним законодавством України порядку набуває усіх прав первісного кредитора, зокрема, стає процесуальним правонаступником первісного кредитора (позивача, відповідача, третьої особи, заінтересованої особи, заявника, скаржника, кредитора, учасника, стягувача, боржника, потерпілого тощо) у господарських (в т.ч. у справах про банкрутство), цивільних, адміністративних та інших справах, кримінальних, виконавчих та інших провадженнях, розпочатих первісним кредитором щодо боржника відносно прав вимоги за кредитним договором. Для цих цілей первісний кредитор за клопотанням нового кредитора має усіляко сприяти новому кредитору в поданні останнім відповідних процесуальних та інших документів та/або приймати процесуальну участь у зазначених справах та/або провадженнях з метою заміни первісного кредитора новим кредитором у відповідних справах та/або провадженнях.
Ціна прав вимог за цим договором складає 3100000,00 грн, яку новий кредитор сплачує первісному кредитору в день укладення цього договору.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов цього договору новим кредитором перераховано на користь первісного кредитора 3100000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 25.09.2017 №5 (т.1, а.с. 158).
Матеріалами справи підтверджується, що 25.09.2017 між первісним кредитором та новим кредитором складено акт приймання-передачі прав вимоги, передбаченим пунктом 2.2 (порядок відступлення прав вимоги та передачі документів) договору про відступлення права вимоги №1983/61.1 від 25.09.2017 (т.1, а.с. 132-133).
За умовами пункту 4 акта приймання-передачі прав вимоги загальний розмір заборгованості за кредитним договором станом на 24.09.2017 (включно) становить 899573,78 грн, 14866666,50 російських рублів, 514294,33 долара США, що за курсом НБУ на момент укладання цього договору становить 20278087,70 грн, та складається з наступного: основна сума кредиту - 620000,00 грн,11878359,00 російських рублів, 425454,60 дол. США; проценти станом на 24.09.2017 - 279573,78 грн, 2988307,50 російських рублів, 88839,73 дол. США, судовий збір - 36793,34 грн.
Також, між первісним кредитором та новим кредитором було підписано акт приймання-передачі документів до вказаного договору про відступлення права вимоги, за умовами якого сторони підтверджують, що первісний кредитор передав, а новий кредитор отримав наступні документи: кредитний договір №05.14 зі змінами та доповненнями викладеними в додаткових угодах; кредитний договір №17.12 зі змінами та доповненнями викладеними в додаткових угодах; розрахунок заборгованості за кредитним договором станом на 25.09.2017; меморіальні ордери про надання кредитних коштів за кредитним договором; виписки про рух грошових коштів за кредитним договором; вимоги про усунення порушення умов кредитного договору з доказами направлення та отримання; матеріали судового провадження по справ № 908/2109/16 тощо (т.1, а.с 134-135).
На виконання умов вищезазначеного договору 26.09.2017 на адресу ТОВ "Ливарник" первісним кредитором було направлено повідомлення про відступлення права вимоги, яке згідно відомостей на сайті УДППЗ "Укрпошта" отримано боржником 06.10.2017 (т.1, а.с. 153-154).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що вказані договори про відступлення права вимоги є чинними, у встановленому законом порядку не визнані недійсними.
З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджується, що первісним кредитором відступлені права вимоги в повному обсязі на користь ініціюючого кредитора - ТОВ "Асгард Фінанс" за кредитним договором №01.13 від 21.01.2013, укладеним з ПАТ "Луганський ЛМЗ", а також договором поруки від 21.01.2013 №01.13/ПОР, укладеним з ТОВ "Ливарник", на підставі договору про відступлення прав вимоги від 25.09.2017 №1988/61.1 від 25.09.2017 та договору про відступлення права вимоги №1986/61.1 від 25.09.2017; за кредитними договорами від 26.07.2012 №17.12 та 06.03.2014 №05.14, укладеними з ТОВ "Ливарник", на підставі договору про відступлення прав вимоги від 25.09.2017 1983/61.1.
В обґрунтування права нового кредитора ТОВ "Асгард Фінанс" на нарахування процентів за користування кредитними коштами ініціюючий кредитор з посиланням на положення пункту 7.2 кредитних договорів, умови договорів про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, зазначив про набуття товариством прав первісного кредитора у зобов'язаннях, передбачених кредитними договорами, в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Окрім цього, заявник вказав на те, що ТОВ "Асгард Фінанс" мало правовий статус фінансової установи у розумінні у розумінні Закону України "Про банки і банківську діяльність", Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", а тому мало право нараховувати проценти за користування кредитними коштами.
Вказані обставини підтверджуються заявником, зокрема, такими доказами:
- розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринку фінансових послуг від 10.08.2017 №3431 (оприлюднено на офіційному сайті Нацкомфінпослуг), згідно якого ТОВ "Асгард Фінанс" внесено до Державного реєстру фінансових установ та видано свідоцтво про державну реєстрацію фінансової установи;
- розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринку фінансових послуг від 29.08.2017 року №3596 "Про видачу ТОВ "Асгард Фінанс" ліцензій на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів)" (оприлюднено на офіційному сайті Нацкомфінпослуг), згідно якого видано ТОВ "Асгард Фінанс" ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг з факторингу, надання коштів у позику, в тому числі і на умовах кредиту;
- розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринку фінансових послуг від 04.12.2018 №2122 "Про анулювання ліцензій на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) ТОВ "Асгард Фінанс" (оприлюднено на офіційному сайті Нацкомфінпослуг), згідно якого анульовано ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме на надання фінансових послуг з факторингу, надання коштів у позику, в тому числі і на умовах кредиту, видані згідно з розпорядженням Нацкомфінпослуг від 29.08.2017 №3596, на підставі заяви товариства;
- розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринку фінансових послуг від 20.12.2018 року № 2264 "Про виключення ТОВ "Асгард Фінанс" з Державного реєстру фінансових установ та анулювання свідоцтва про реєстрацію фінансової установи", згідно якого було виключено ТОВ "Асгард Фінанс" з Державного реєстру фінансових установ на підставі заяви товариства.
Окрім того, ініціюючим кредитором додатково надано відомості щодо сфери та предмету діяльності ТОВ "Асгард Фінанс" (статут, виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, дані про основні види діяльності за КВЕД) (т.13, а.с. 26-65).
За таких обставин, ТОВ "Асгард Фінанс" у період з 10.08.2017 (тобто до укладення договорів відступлення прав вимоги) до 04.12.2018 було фінансовою установою у розумінні чинного законодавства, яке було включено до Державного реєстру фінансових установ, та мало відповідну ліцензію на здійснення фінансових послуг.
Згідно поданих до суду першої інстанції уточнень (від 23.04.2019) ініціюючий кредитор надав до суду уточнені розрахунки щодо заявлених додаткових грошових вимог в частині заборгованості за кредитними договорами №№1-3, наведено відповідні формули та таблиці нарахування за основною заборгованістю (тілом кредиту) та процентами, нарахування приведені у відповідність до національної валюти гривні за курсом на 07.12.2018 (станом на дату подання заяви до суду відповідно до ч.2 ст.23 Закону №4212) (т.13, а.с. 68-80).
06.05.2019 до місцевого господарського суду від ініціюючого кредтора надійшла заява уточнена) про додаткові грошові вимоги ТОВ "Асгард Фінанс" до ТОВ "Ливарник" (т.13, а.с. 84-106), в якій кредитор просив суд:
1) визнати додаткові грошові вимоги ТОВ "Асгард Фінанс" до ТОВ "Ливарник" у сумі 53160903,34 грн (дана сума не включає 4671355,98грн, які визнані ухвалою Господарського суду Луганської області від 01.11.2018, як безспірні грошові вимоги);
2) внести до реєстру вимог кредиторів дані грошові вимоги ТОВ "Асгард Фінанс" до ТОВ "Ливарник" у сумі 53160903,34 грн (дана сума не включає 4671355,98грн, які визнані ухвалою Господарського суду Луганської області від 01.11.2018, як безспірні грошові вимоги), з яких:
- до першої черги вимог кредиторів 3524,00 грн - витрати на оплату судового збору за подання заяви про додаткові грошові вимоги;
- до четвертої черги вимог кредиторів - 53 157 379,34грн;
- окремо внести до реєстру вимог кредиторів забезпечені заставою вимоги на суму 11600000,00 грн та відомості про майно, яке знаходиться в заставі у кредитора згідно договору застави товарів в обороті від 21.05.2013 №01.13/ТОВ з додатковими угодами до нього, договору застави рухомого майна №17.12-01.13/ЗРМ-2 з додатковими угодами до нього, договору застави рухомого майна №01.13/ЗРМ з додатковими угодами до нього, договору застави товарів в обороті №17.12/13/ТОВ від 21.05.2013 з додатковими угодами до нього, договору застави рухомого майна №17.12/ЗРМ з додатковими угодами до нього.
В обґрунтування заявленої заборгованості кредитор наводить відповідні таблиці, формули та надає арифметичні розрахунки щодо нарахованої заборгованості за тілом кредиту та процентами, посилається на норми ЦК України та ГК України, Закон №4212, та просить суд визнати його додаткові грошові вимоги до боржника у сумі 53 160 903,34 грн (дана сума не включає в себе 4671355,98грн, які визнані ухвалою Господарського суду Луганської області від 01.11.2018 як безспірні грошові вимоги) (а.с. 84-116 т.13).
Зі змісту заяви ТОВ "Асгард Фінанс" (уточненої) про додаткові грошові вимоги до боржника, свідчить, що підставою для заявлення додаткових грошових вимог є порушення виконання ТОВ "Ливарник" зобов'язань щодо сплати грошових коштів, як поручителем за укладеним кредитним договором №01.13 від 21.01.2013 (кредитний договір 1) та порушення ТОВ "Ливарник" зобов'язань щодо сплати грошових коштів, як боржником, за укладеним кредитним договором від 26.07.2012 №17.12 (кредитний договір 2) та кредитним договором 06.03.2014 №05.14 (кредитний договір 3).
За твердженням ініціюючого кредитора, станом на 07.12.2018 (включно) заборгованість боржника за кредитним договором №01.13 від 21.01.2013 за основною сумою кредиту складає 613 547,06 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 07.12.2018 становить 17105427,59 грн, та 18660000,00 російських рублів, що становить 7795 215 грн.
Щодо заборгованості за процентами за користування кредитом, то сума нарахованих та несплачених процентів за кредитним договором № 1 станом на 07.12.2018 (включно) з 27.07.2015 по 10.01.2016 (включно) та за період з 11.01.2016 по 04.12.2018 (включно) склала 207 042,89 доларів США (15 358,89 + 191 684,00), що згідно офіційного курсу НБУ на 07.12.2018 складає 5 772 266, 54 грн; 7 840 569,06 російських рублів (618 319,73 + 7 222 249,33), що складає 3 275 397,73 грн.
Отже, загальна заборгованість ТОВ "Ливарник" як поручителя ПАТ "Луганський ЛМЗ" за кредитним договором 1 складає 26 500 569,06 російських рублів та 820 589,95 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ на 07.12.2018 становить 33948306,86 грн.
Заборгованість ТОВ "Ливарник" за кредитним договором від 26.07.2012 №17.12 станом на 07.12.2018 (включно) за основною сумою кредиту складає 425 454,60 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ на 07.12.2018 становить 11 861 490,88 грн, та 3 154 359,00 російських рублів, що становить 1 317 733, 47 грн.
Щодо заборгованості за процентами за користування кредитом, то сума нарахованих та несплачених процентів за кредитним договором № 2 станом на 07.12.2018 (включно) з 27.07.2015 по 10.01.2016 (включно) та за період з 11.01.2016 по 04.12.2018 (включно) склала 143 326,28 доларів США (10 430,66 + 132 895,62), що згідно офіційного курсу НБУ на 07.12.2018 складає 3 995 874,49 грн, та 1 135 174,82 російських рублів (88 663,65 + 1 046 511,17), що складає 474 219,28 грн.
Отже, загальна заборгованість ТОВ "Ливарник" як боржника за кредитним договором 2 складає 4 289 533,82 російських рублів та 568 780,88 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ на 07.12.2018 становить 17 649 318,11 грн.
Щодо заборгованості ТОВ "Ливарник" за кредитним договором від 06.03.2014 №05.14 станом на 07.12.2018 (включно), з урахуванням визнання безспірними грошових вимог ТОВ "Асгард Фінанс" до боржника в розмірі 4671355,98 грн за вказаним кредитним договором, то ініціюючим кредитором заявлено додаткові грошові вимоги за кредитним договором 3 в частині заборгованості за процентами за користування кредитом.
За твердженням кредитора, сума нарахованих та несплачених процентів за кредитним договором №3 станом на 07.12.2018 (включно) за період з 06.07.2016 по 04.12.2018 (включно) складає 348151,26 грн та 2 897 337,35 російських рублів, що згідно офіційного курсу НБУ на 07.12.2018 складає 1 210 362,68 грн.
Отже, загальна сума додаткових грошових вимог за кредитним договором 3 - 1 558 513,68 грн.
У поясненнях до заяви (уточненої) про додаткові грошові вимоги ініціюючий кредитор уточнив заявлені ним додаткові грошові вимоги до боржника в частині черговості цих вимог, зокрема відносить до 4-ї черги вимог кредиторів вимоги в розмірі 53 157 379,34 грн, з яких 38079866,94 грн (заборгованість по тілу кредиту за кредитними договорами №№ 1, 2) та 15077512,18 грн (заборгованість за несплаченими процентами за кредитними договорами №№ 1, 2, 3) (т.13, а.с. 118-120).
З матеріалів справи вбачається, що боржник ТОВ "Ливарник" проти додаткових кредиторських вимог ТОВ "Асгард Фінанс" заперечував у повному обсязі. Зокрема, боржник вважає, що порука за договором № 01.13/ПОР від 21.01.2013, який укладено в рахунок забезпечення зобов'язань за кредитним договором 1, є припиненою на підставі ч.4 ст.559 ЦК України, а тому відсутні підстави для визнання додаткових вимог ініціюючого кредитора за цим договором
Щодо заборгованості за кредитними договорами 2, 3, то боржник визнає, що за цими договорами було прострочення повернення кредиту та процентів за користування кредитом. Проте, на його думку, заявником не додані докази на підтвердження розміру заборгованості тіла кредиту, зокрема копії лицьового рахунку ТОВ "Ливарник".
Крім того, боржник вважає, що ТОВ "Асгард Фінанс" відповідно до закону не має право нараховувати проценти в іноземній валюті, оскільки не є банківською установою та не має ліцензії на здійснення валютних операцій. Також зазначає про безпідставність нарахування процентів за користування кредитними коштами за кредитними договорами після закінчення строку кредитування та пред'явлення вимоги.
Розпорядник майна ТОВ "Ливарник" арбітражний керуючий Максимов І.М. згідно повідомлення від 13.12.2018 №13-12-18/4 за результатами розгляду заяви кредитора ТОВ "Асгард Фінанс" з додатковими грошовими вимогами до боржника, визнав грошові вимоги кредитора у повному обсязі в розмірі 53643880,30грн (не враховуючи раніше визнані вимоги в розмірі 4671355,98грн), з яких 42043880,30 грн - 4 черга, 3524,00 грн - 1 черга, та 11600000,00грн - підлягають включенню до реєстру окремо, як забезпечені заставою (т.4, а.с. 63-65, 141-143), а також розпорядник майна надав до суду відповідний реєстр вимог кредиторів станом на 28.01.2019, відомості про майно боржника, яке перебуває у заставі, пояснення до реєстру вимог кредиторів щодо визнання додаткових грошових вимог ТОВ "Асгард Фінанс" (т.4, а.с.123-124, 126-130).
Згідно додаткових пояснень від 14.06.2019 №14-06-19/4 розпорядник майна боржника визнав грошові вимоги кредитора у загальному розмірі 53202844,72грн, з яких 53199320,72 грн - 4 черга, 3524,00 грн - 1 черга, та 11600000,00 грн - вимоги, які підлягають включенню до реєстру окремо, як забезпечені заставою (т.13, а.с.136-138).
Суд першої інстанції розглянув додаткові кредиторські вимоги ТОВ "Асгард Фінанс" з урахуванням заяви про уточнення грошових вимог до боржника.
Під час постановлення оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд з посиланням на статті 1, 23, 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дійшов висновку про доведеність кредиторської заборгованості боржника перед ТОВ "Асгард Фінанс" у розмірі 53160903,34 грн, яка складається з заборгованості за кредитним договором від 21.01.2013 №01.13, що виникла на підставі договору поруки від 21.01.2013 № 01.13/ПОР, за кредитними договорами від 26.07.2012 №17.12 та від 06.03.2014 №05.14.
Водночас, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення клопотання ТОВ "Асгард Фінанс" про вжиття заходів до забезпечення вимог кредитора та про відсторонення керівника - директора ТОВ "Ливарник" Матвійчука Ю. Д. від посади, покладення виконання обов'язків керівника (виконавчого органу, директора) боржника ТОВ "Ливарник" на розпорядника майна - арбітражного керуючого Максимова І.М.
Ухвала суду першої інстанції в частині задоволення вказаного клопотання з посиланням на статті 18, 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мотивована тим, що розпорядник майна Максимов І.М. неодноразово та безрезультатно звертався до керівника боржника та представника ТОВ "Ливарник" з повідомленнями та вимогами щодо надання йому відомостей щодо фінансово-господарської діяльності, майнового стану, положення підприємства на товарних ринках, фінансової, статистичної, бухгалтерської звітності підприємства, відомостей щодо персоніфікованих даних працівників тощо, необхідних для проведення аналізу та виявлення ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства, установчих та реєстраційних документів, проведення заходів з визначення повноважного представника боржника, представника уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів), проведення інвентаризації активів та зобов'язань ТОВ "Ливарник", але боржник надав формальні відповіді щодо неможливості вчинити дії, передбачені Законом №4212.
Окрім того, суд першої інстанції зазначив про те, що боржником не виконано вимоги суду, викладені в ухвалах від 12.02.2019, 05.03.2019, 19.03.2019, 23.04.2019, 30.05.2019, в частині вжиття заходів щодо відновлення втраченої документації та печатки, щодо надання суду відповідних документів, у т.ч. статистичної та бухгалтерської звітності, яка надавалась до управління статистики за 2015-2018; аудиторських висновків, звітів за 2015-2018; відомостей щодо загальної суми заборгованості боржника перед кредиторами за зобов'язаннями, що передбачають виплату грошей, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), з виплати заробітної плати; відомостей про наявне у боржника майно, а також про всі рахунки боржника в установах банків та інших фінансово-кредитних установах, реквізити цих рахунків; відомостей про всі рахунки, на яких обліковуються цінні папери, що належать боржнику у зберігачів, депозитаріїв, утримувачів, їх реквізити; відомостей про проведення боржником діяльності, пов'язаної із державною таємницею; переліку майна боржника із зазначенням балансової вартості та місцезнаходження, а також загальної балансової вартості майна; переліку майна, що перебуває у заставі або є обтяженим у інший спосіб, його місцезнаходження, вартість; переліку осіб, що мають невиконані зобов'язання перед боржником, із зазначенням вартості таких зобов'язань, терміну виконання та підстав виникнення.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги в частині оскарження ухвали місцевого господарського суду про визнання обґрунтованими додаткових вимог ініціюючого кредитора заявник апеляційної скарги вказує, зокрема, на те, що зобов'язання ТОВ "Ливарник" як поручителя за договором поруки від 21.01.2013 № 01.13/ПОР припинились після спливу шестимісячного строку, встановленого частиною 4 статті 559 Цивільного кодексу України від дня настання строку виконання основного зобов'язання за кредитним договором від 21.01.2013 № 01/13.
Крім того, скаржник посилається на те, що заборгованість за кредитним договорами від 26.07.2012 №17.12 та від 06.03.2014 №05.14 боржником не визнається у зв'язку з недоведеністю та частковою необґрунтованістю цих вимог. Зокрема, апелянт зазначає про відсутність доказів на підтвердження розміру заборгованості тіла кредиту, а також про безпідставність нарахування процентів за користування кредитом за кредитним договором 26.07.2012 №17.12 після спливу визначеного договором строку кредитування та за кредитним договором від 06.03.2014 №05.14 після пред'явлення позовної вимоги.
Апеляційна скарга боржника в частині оскарження ухвали місцевого господарського суду про задоволення клопотання ТОВ "Асгард Фінанс" про вжиття заходів до забезпечення вимог кредитора та відсторонення директора товариства від посади з посиланням на приписи статей 18, 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" обґрунтована тим, що судом першої інстанції не взято до уваги наявність об'єктивних (виключних) обставин, що унеможливлюють здійснення боржником дій щодо проведення інвентаризації активів боржника, які знаходяться на окупованій території, не враховано відсутність доступу у боржника до майна товариства, у тому числі до документації. Окрім цього, скаржник вказує на те, що керівник боржника не перешкоджав розпоряднику майна у виконанні його повноважень та не вчиняв дій, які порушують права та інтереси боржника або кредиторів, а тому, на його думку, суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення вказаного клопотання.
Заперечуючи проти доводів апелянта, ТОВ "Асгард Фінанс" вказує на те, що приписи частини 4 статті 559 ЦК України не містять посилання на шестимісячний строк для пред'явлення вимоги до поручителя; порука за договором поруки від 21.01.2013 № 01.13/ПОР не є припиненою, оскільки строк для пред'явлення вимоги до поручителя - ТОВ "Ливарник", передбачений ч.4 ст.559 ЦК України, ТОВ "Асгард Фінанс" порушено не було (т.6а., а.с. 10-23).
Кредитор вважає необґрунтованими посилання скаржника на неправомірне нарахування процентів за кредитними договорами від 26.07.2012 №17.12 та від 06.03.2014 №05.14 поза межами строку кредитування з огляду на те, що в пункті 7.2.5 цих договорів сторони домовились, що закінчення строку кредитування не звільняє позичальника від обов'язку сплачувати проценти за користування кредитними коштами за весь час прострочення.
Крім того, кредитор не погоджується з вимогами апеляційної скарги в частині скасування ухвали місцевого господарського суду про задоволення клопотання ТОВ "Асгард Фінанс" про вжиття заходів забезпечення вимог кредитора, оскільки вважає, що керівник боржника не вживав ефективні заходи щодо виконання ухвал суду щодо надання інформації та документів, що стосуються документів фінансово-господарської діяльності, фінансового становища ТОВ "Ливарник" і боржником вчиняються дії, спрямовані на затягування провадження у справі про банкрутство, зокрема, шляхом оскарження ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство боржника.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до приписів частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.2 ст. 269 ГПК України).
Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 6 статті 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції, чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали, (далі - Закон про банкрутство) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Статтею 9 Закону про банкрутство визначено, що справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Статтею 1 Закону про банкрутство визначено, що грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
Кредитором є юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).
Статтею 23 Закону про банкрутство визначено порядок пред'явлення кредиторами вимог до боржника у справі про банкрутство, провадження у якій здійснюється за загальною процедурою.
За приписами частини 1 статті 23 Закону про банкрутство конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Частиною 2 статті 23 Закону про банкрутство передбачено, що кредитор, за заявою якого відкрито провадження у справі, має право заявити додаткові грошові вимоги до боржника у межах строку, встановленого частиною першою цієї статті.
Забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.
Склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов'язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.
Майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях і заявлені до господарського суду в порядку, встановленому цією статтею.
Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
Копії відповідних заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майна.
Згідно абзаців 2, 3 частини 6 статті 23 Закону про банкрутство заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За наслідками розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.
Частиною 2 статті 25 цього Закону передбачено, що у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.
За результатами розгляду вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначаються: розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, які вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; дата підсумкового засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство або ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 22 цього Закону.
У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, черговість задоволення кожної вимоги.
Неустойка (штраф, пеня) враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов'язань у шосту чергу та може бути предметом мирової угоди.
Погашення неустойки (штрафу, пені) у справі про банкрутство можливе лише в ліквідаційній процедурі при спрощеному порядку розгляду справи про банкрутство.
Ухвала є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів. Для визначення кількості голосів для участі у представницьких органах кредиторів зі складу вимог конкурсних кредиторів виключається неустойка (штраф, пеня).
Внесення змін до затвердженого господарським судом реєстру вимог кредиторів здійснюється виключно за наслідками перегляду ухвали господарського суду в апеляційному та касаційному порядку або за нововиявленими обставинами, а також у разі правонаступництва.
Виходячи з приписів частини 6 статті 23 та частини 2 статті 25 Закону про банкрутство, обов'язком господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, є розгляд у попередньому засіданні вимог кредиторів, здійснення оцінки поданих кредитором на підтвердження його грошових вимог доказів на предмет їх повноти, належності та достатності для підтвердження дійсності таких вимог.
Тому, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт, тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.
За таких обставин, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений саме на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство.
Як вже було зазначено у цій постанові, Товариство з обмеженою відповідальністю "Асгард Фінанс" звернулось до господарського суду з кредиторськими вимогами до боржника, які складаються, зокрема з таких вимог:
- вимог заявника, як ініціюючого кредитора, у розмірі 4671355,98 грн, які досліджувалися судом та були визнані ухвалою Господарського суду Луганської області від 01.11.2018 у справі №913/479/18;
- додаткових грошових вимог в розмірі 53 157 379,34 грн, з яких 38079866,94 грн (заборгованість по тілу кредиту за кредитними договорами №№ 1, 2) та 15077512,18 грн (заборгованість за несплаченими процентами за кредитними договорами №№ 1, 2, 3), з урахуванням заяви (уточненої) про додаткові грошові вимоги.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Асгард Фінанс" зазначає, що вказана заборгованість утворилась внаслідок порушення боржником, як поручителем, зобов'язань за кредитним договором від 21.01.2013 №01.13, зобов'язання за яким забезпечені договором поруки від 21.01.2013 № 01.13/ПОР, а також порушення боржником, як позичальником, зобов'язань за кредитними договорами від 26.07.2012 №17.12 та від 06.03.2014 № 05.14, щодо повного та своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів за їх користування.
Апеляційна скарга ТОВ "Ливарник" стосується визнаних та внесених до реєстру вимог кредиторів додаткових грошових вимог ТОВ "Асгард Фінанс" на загальну суму 53 157 379,34 грн.
Предметом даного спору є наявність грошового зобов'язання ТОВ "Ливарник" перед ТОВ "Асгард Фінанс" у зв'язку з невиконанням зобов'язань за такими договорами:
1) кредитним договором від 21.01.2013 №01.13, з додатковими угодами до нього (далі - кредитний договір 1), укладеним між ПАТ "ПУМБ" та ПАТ "Луганський ЛМЗ"; договором поруки від 21.01.2013 № 01.13/ПОР, укладеним між ПАТ "ПУМБ" та ТОВ "Ливарник";
2) кредитними договорами від 26.07.2012 №17.12, з додатковими угодами до нього (далі - кредитний договір 2), укладеним між ПАТ "ПУМБ" та ТОВ "Ливарник";
3) кредитними договорами від 06.03.2014 №05.14, з додатковими угодами до нього (далі - кредитний договір 3), укладеним між ПАТ "ПУМБ" та ТОВ "Ливарник".
Підстави виникнення додаткових грошових вимог до ТОВ "Ливарник" обґрунтовано тим, що право вимоги за вказаними договорами відступлені первісним кредитором - ПАТ "ПУМБ" на користь ТОВ "Асгард Фінанс" в повному обсязі на підставі договорів про відступлення прав вимоги від 25.09.2017 №1988/61.1, №1986/61.1, №1983/61.1.
А отже, підстави виникнення/погашення, наявності/відсутності заборгованості за вказаним кредитними договором підлягають з'ясуванню при вирішенні даного спору.
Щодо грошових вимог, які виникли на підставі кредитного договору від 21.01.2013 №01.13, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За змістом статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Оскільки предметом розгляду є вимоги ТОВ "Асгард Фінанс" до боржника за кредитним договором, право вимоги яких кредитор отримав за договорами про відступлення прав вимоги, суд апеляційної інстанції зазначає про необхідність першочергового дослідження зазначених договорів відступлення, як однієї із підстав, на яких ґрунтуються вимоги кредитора.
Статтею 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом (ст. 513 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду України у справі №6-459 цс17, постановах Верховного Суду від 18.04.2019 у справі №905/146/18, від 21.01.2019 у справі № 909/1411/13.
З матеріалів справи вбачається, що між первісним кредитором - ПАТ "ПУМБ", та новим кредитором - ТОВ "Асгард Фінанс" укладений договір про відступлення прав вимоги від 25.09.2017 № 1988/61.1, за умовами якого первісним кредитором відступлено право вимоги за кредитним договором № 01.13 від 21.01.2013, зі змінами та доповненнями викладеними в додаткових угодах (т.12, а.с.221-228).
Згідно пункту 2.1 цього договору в порядку та на умовах, узгоджених сторонами, первісний кредитор відступає новому кредитору усі права вимоги за кредитним договором, а новий кредитор приймає права вимоги та зобов'язується сплатити первісному кредитору ціну за відступлення прав вимоги.
Загальний розмір заборгованості за кредитним договором станом на 24.09.2017 (включно) становить 742015,07 дол. США та 23 539 849,06 російських рублів, що за курсом НБУ на момент укладання цього договору становить 30 209 111,41 грн, та складається з наступного: основна сума кредиту - 613 547,06 дол. США, 18 660 000,00 російських рублів; проценти станом на 24.09.2017 - 128 468,01 дол. США, 4 879 849,06 російських рублів, судовий збір - 3200,00 грн.
Також, між ПАТ первісним кредитором - ПАТ "ПУМБ", та новим кредитором - ТОВ "Асгард Фінанс" укладений договір про відступлення прав вимоги від 25.09.2017 № 1986/61.1, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступив (передав), а новий кредитор набував (прийняв) усі та будь-які належні первісному кредитору вимоги за договором поруки №01.13/ПОР від 21.01.2013, із змінами та доповненнями внесеними наступними додатковими угодами (т.12, а.с.233-237).
25.09.2017 між ПАТ "ПУМБ" (далі - первісний кредитор) та ТОВ "Асгард Фінанс" (далі - новий кредитор) складено акт приймання-передачі прав вимоги, передбаченим пунктом 2.2 (порядок відступлення прав вимоги та передачі документів) договору про відступлення права вимоги №1988/61.1 від 25.09.2017 (т.12, а.с. 229-230).
Також, між первісним кредитором та новим кредитором було підписано акт приймання-передачі документів до вказаного договору про відступлення права вимоги, за умовами якого сторони підтверджують, що первісний кредитор передав, а новий кредитор отримав наступні документи: кредитний договір 01.13 від 21.01.2013 зі змінами та доповненнями викладеними в додаткових угодах; розрахунок заборгованості за кредитним договором станом на 25.09.2017; меморіальні ордери про надання кредитних коштів за кредитним договором; виписки про рух грошових коштів за кредитним договором; вимоги про усунення порушення умов кредитного договору з доказами направлення та отримання; матеріали судового провадження по справі про банкрутство 913/1378/16 6 тощо (т.12, а.с. 231-232).
Відповідно до акту приймання-передачі документів від 25.09.2017 (додаток №1 до договору про відступлення прав вимоги № 1986/61.1 від 25.09.2017) сторони підтверджують, що первісний кредитор передав, а новий кредитор отримав наступні документи: договір поруки № 01.13/ПОР від 21.01.2013, із змінами та доповненнями внесеними додатковими угодами (т.12, а.с 238-239).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України).
За приписами частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.3 ст. 1049 ЦК України).
Із наведеного вбачається, що для підтвердження виконання зобов'язань за договором кредитування необхідним є встановлення зарахування грошової суми на банківський рахунок кредитора. Однак, матеріалами справи виконання зобов'язання позичальником за договором кредитування в частині повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами не підтверджено, будь-яких доказів протилежного скаржник не надав.
За твердженням кредитора, заборгованість ПАТ "Луганський ЛМЗ" за кредитним договором 1 за основною сумою кредиту складає 613 547,06 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на день подання заяви становить 17105427,59 грн, та 18660000,00 російських рублів, що становить 7795 215 грн; заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 27.07.2015 по 10.01.2016 (включно) та за період з 11.01.2016 по 04.12.2018 (включно) складає 207 042,89 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на день подання заяви складає 5 772 266, 54 грн та 7 840 569,06 російських рублів, що складає 3 275 397,73 грн.
Тобто, загальна заборгованість ТОВ "Ливарник", як поручителя ПАТ "Луганський ЛМЗ", за кредитним договором 1 складає 26 500 569,06 російських рублів та 820 589,95 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на день подання заяви становить 33948306,86 грн.
Враховуючи те, що ТОВ "Ливарник" не є позичальником за кредитним договором від 21.01.2013 № 01.13, а є поручителем за договором поруки від 21.01.201301.13/ПОР під час встановлення правомірності кредиторських вимог ТОВ "Асгард Фінанс" слід виходити з правової природи цих зобов'язань з урахуванням положень Цивільного кодексу України,
Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
У частинах 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Частиною 1 статті 543 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання.
Загальні підстави припинення поруки, яка за своєю правовою природою є зобов'язанням, передбачені у главі 50 Цивільного кодексу України, а спеціальні (додаткові) підстави її припинення визначено статтею 559 Цивільного кодексу України.
Так, відповідно до частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Щодо припинення поруки внаслідок спливу її строку Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.10.2018 у справі № 490/5224/14-ц зробила правовий висновок, що порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора. Це означає, що строк поруки належать до преклюзивних строків. Строк дії поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, й обов'язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.
При цьому, строк дії поруки (будь-який із зазначених у ч. 4 ст. 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Тобто, зі збігом цього строку жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, у пункті 6.1 договору поруки від 21.01.2013 № 01.13/ПОР передбачено, що порука за цим договором припиняється з припиненням зобов'язання.
Однак, вищезазначена умова договору (п. 6.1 договору) не може розглядатися як встановлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає положенням статті 252 Цивільного кодексу України, відповідно до якої строк визначається роками, місяцями, тижнями або годинами; термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка неминуче має настати. Зазначення у договорі поруки замість строку - терміну припинення поруки, тобто події, з якою пов'язується таке припинення - виконання сторонами своїх зобов'язань, не дає підстав для застосування частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України в частині її першого речення.
З огляду на викладене, а також те, що строк виконання основного зобов'язання (повернення кредитних коштів та сплати процентів) встановлений у пункті 6.1.1 кредитного договору №01.13 від 21.01.2013, суд апеляційної інстанції вважає, що застосуванню підлягає друге речення частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України.
При цьому, в матеріалах справи відсутні належні докази внесення змін до умов договору поруки щодо терміну дії поруки та її припинення.
Зі змісту частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України вбачається, що в тексті зазначеної норми застосовуються поняття "пред'явлення вимоги" та "пред'явлення позову" як умови чинності поруки.
Таким чином, враховуючи правову конструкцію вищезазначеної правової норми, викладеної в одному абзаці, подібність правовідносин, які вона регулює, та на підставі системного, послідовного, логічного тлумачення змісту цієї норми, передбачений цією нормою підхід до правового регулювання строків дії поруки та її припинення є однаковим.
При цьому, з огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.
Отже, вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання.
За таких обставин, закінчення строку, встановленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.
Тобто, якщо порука припинилася (у тому числі й на підставі непред'явлення кредитором відповідної вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання), інститут позовної давності застосовано бути не може, тому що право кредитора на пред'явлення вимоги до поручителя та обов'язок поручителя відповідати перед кредитором за порушене позичальником зобов'язання припинилися.
Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №905/2475/15, Верховного Суду від 29.07.2019 у справі 924/523/18).
Враховуючи викладене, право кредитора на звернення до боржника з вимогою про сплату заборгованості за кредитним договором №01.13 від 21.01.2013 існувало протягом шести місяців з моменту настання строку виконання основного зобов'язання, а саме: з 16.02.2016 (строк повернення заборгованості за кредитом в другий період користування кредитом згідно пункту 6.1.1 кредитного договору 1, пункту 2 договору поруки від 21.01.2013 № 01.13/ПОР, враховуючи відсутність доказів продовження кредитування на третій період користування кредитом в порядку положень 6.1.2., 6.1.3 кредитного договору 1) до 16.08.2016.
Суд апеляційної інстанції, вивчивши обставини справи та проаналізувавши норми, що регулюють спірні правовідносини, зазначає, що передбачений договором та законом шестимісячний строк встановлений для звернення до поручителя з вимогою, закінчився 16.08.2016.
В той же час, судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ "Асгард Фінанс" звернулось з грошовими вимогами до боржника, як поручителя, за кредитним договором №01.13 від 21.01.2013 лише в грудні 2018 року, тобто після спливу шестимісячного строку, встановленого ч. 4 статті 559 ЦК України від дня настання строку виконання основного зобов'язання, а тому зобов'язання боржника як поручителя припинилось.
Доводи кредитора, що зобов'язання позичальника за кредитним договором не виконано, а тому станом на момент звернення до суду з грошовими вимогами за кредитним договором 1, зобов'язання поручителя за договором поруки з урахуванням умов пунктів 6.1 договору поруки, продовжували існувати, судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки аналіз умов договору поруки (п. 6.1) та частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, свідчить про те, що перебіг встановленого зазначеною нормою строку пов'язується з днем настання строку виконання саме основного зобов'язання і закінчується через шість місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.
З огляду на викладене, з урахуванням положень ч. 4 ст. 559 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та правових позицій викладених в постановах Верховного Суду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що кредиторські вимоги ТОВ "Асгард Фінанс" до ТОВ "Ливарник" розмірі 33948306,86 грн не підлягають визнанню, оскільки правовідносини поруки, з яких виникли відповідні вимоги, припинилися у 2016 році, тобто до звернення з такими вимогами до поручителя.
Щодо грошових вимог, які виникли на підставі кредитного договору від 26.07.2012 №17.12 та кредитного договору 06.03.2014 №05.14, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Предметом розгляду є вимоги ТОВ "Асгард Фінанс" до боржника за кредитними договорами, право вимоги яких кредитор отримав за договором про відступлення прав вимоги, а тому суд апеляційної інстанції зазначає про необхідність дослідження зазначеного договору відступлення, як однієї із підстав, на яких ґрунтуються вимоги кредитора.
З матеріалів справи вбачається, що між первісним кредитором - ПАТ "ПУМБ" та новим кредитором - ТОВ "Асгард Фінанс" укладений договір про відступлення прав вимоги від 25.09.2017 № 1983/61.1, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив новому кредитору усі права вимоги за кредитним договором від 06.03.2014 №05.14, зі змінами та доповненнями, викладеними в додаткових угодах; кредитним договором від 26.07.2012 №17.12, зі змінами та доповненнями, викладеними в додаткових угодах (т.1, а.с. 122-130).
Виходячи з умов пункту 2.1 цього договору загальний розмір заборгованості за кредитними договорами станом на 24.09.2017 (включно) складав 899573,78 грн, 14866666,50 рос. рубл., 514294,33 дол. США, що за курсом НБУ на момент укладання цього договору становить 20278087,70 грн, та складається з наступного: основна сума кредиту - 620000,00 грн,11 878359,00 російських рублів, 425454,60 дол. США; проценти станом на 24.09.2017 - 279573,78 грн, 2 988 307,50 російських рублів, 88839,73 дол. США, судовий збір - 36 793,34 грн.
Матеріалами справи підтверджується, що 25.09.2017 між первісним кредитором та новим кредитором складено акт приймання-передачі прав вимоги, передбаченим пунктом 2.2 (порядок відступлення прав вимоги та передачі документів) договору про відступлення права вимоги №1983/61.1 від 25.09.2017. За умовами пункту 4 цього акта загальний розмір заборгованості за кредитними договорами відповідає встановленому розміру заборгованості в договорі про відступлення права вимоги від 25.09.2017 №1983/61.1 (т.1, а.с. 132-133).
Також, між первісним кредитором та новим кредитором було підписано акт приймання-передачі документів до вказаного договору про відступлення права вимоги, за умовами якого сторони підтверджують, що первісний кредитор передав, а новий кредитор отримав наступні документи: кредитний договір №05.14 зі змінами та доповненнями викладеними в додаткових угодах; кредитний договір №17.12 зі змінами та доповненнями викладеними в додаткових угодах; розрахунок заборгованості за кредитним договором станом на 25.09.2017; меморіальні ордери про надання кредитних коштів за кредитним договором; виписки про рух грошових коштів за кредитним договором; вимоги про усунення порушення умов кредитного договору з доказами направлення та отримання; матеріали судового провадження по справ № 908/2109/16 тощо (т.1, а.с 134-135).
На виконання умов вищезазначеного договору 26.09.2017 на адресу ТОВ "Ливарник" первісним кредитором було направлено повідомлення про відступлення права вимоги, яке згідно відомостей на сайті УДППЗ "Укрпошта" отримано боржником 06.10.2017 (т.1, а.с. 153-154).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що вказаний договір про відступлення права вимоги є чинним, у встановленому законом порядку не визнаний недійсним.
Враховуючи те, що ТОВ "Ливарник" є позичальником за кредитним договором від 26.07.2012 №17.12 та кредитним договором 06.03.2014 №05.14, під час встановлення правомірності кредиторських вимог ТОВ "Асгард Фінанс" слід виходити з правової природи кредитних зобов'язань з урахуванням відповідних положень Цивільного кодексу України,
Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 1056-1 Цивільного кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
За приписами частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.3 ст. 1049 ЦК України).
Із наведеного вбачається, що для підтвердження виконання зобов'язань за договором кредитування необхідним є встановлення зарахування грошової суми на банківський рахунок ПАТ "ПУМБ". Однак, матеріалами справи виконання зобов'язання за договором кредитування в частині повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами не підтверджено, будь-яких доказів протилежного скаржник не надав.
Матеріалами справи підтверджується, що між ПАТ "ПУМБ" (первісний кредитор) та ТОВ "Ливарник" (позичальник) укладений кредитний договір №17.12 від 26.07.2012 з такими змінами та доповненнями до нього: додаткова угода №1 від 21.05.2013, додаткова угода №2 від 18.09.2013, додаткова угода №3 від 20.01.2014, додаткова угода №4 від 19.02.2014, додаткова угода №5 від 06.03.2014, додаткова угода №6 від 11.06.2014, додаткова угода №7 від 30.07.2015, додаткова угода №8 від 21.08.2015, додаткова угода №9 від 27.10.2015, додаткова угода №10 від 30.10.2015, додаткова угода 11 від 30.11.2015, (Кредитний договір 2) (т. 11, а.с150-250, т.12 а.с. 1-29).
Відповідно до умов кредитного договору 2 (в редакції додаткової угоди від 30.11.2015 №11 до кредитного договору №17.12 від 26.07.2012) банк зобов'язався надати позичальнику мультивалютний кредит у такому розмірі:
- з дати укладення додаткової угоди №11 до цього договору позичальнику надається кредит в розмірі еквівалентному 473 300,61 доларів США, який розраховується як сума заборгованості у валюті долари США станом на 17.09.2015 в розмірі 425 454,60 доларів США та еквівалент доларів США, фактичної заборгованості у російських рублях на дату 17.09.2015 - 3 154 359, російських рублів, яка розрахована за кросс-курсом станом на 17.09.2015.
Позичальник зобов'язався прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені цим договором.
Відповідно до пункту 1.2 кредитного договору № 2 (в редакції додаткової угоди від 11.06.2014 № 6) кредит надається позичальнику у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування, що зменшується протягом дії цього договору у відповідну дату до відповідного розміру, в порядку та на умовах, зазначених в пп. 6.1.1. цього договору.
Статтею 6 кредитного договору №2 (в редакції додаткової угоди від 30.11.2015 №11) визначено строк кредитування.
Згідно підпункту 6.1.1 цього (в редакції додаткової угоди від 30.11.2015 №11) кредит підлягає поверненню частинами в розмірах та строки, зазначені в наведеному нижче графіку:
для частини кредиту (траншу), наданої в російських рублях та доларах США, в третій період користування кредитом позичальник зобов'язаний повернути всю суму заборгованості за кредитом не пізніше 15.02.2016 (у випадку не продовження кредитування на четвертий період користування кредитом);
для частини кредиту (траншу), наданої в російських рублях та доларах США, в четвертий період користування кредитом (у випадку продовження кредитування на четвертий період користування кредитом) позичальник зобов'язаний повернути всю суму заборгованості за кредитом не пізніше 20.05.2016.
Судова колегія зазначає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження продовження кредитування на четвертий період користування кредитом в порядку підпунктів 6.1.2., 6.1.3 кредитного договору 2.
Статтею 7 кредитного договору 2 передбачено плату за кредит. Зокрема, згідно з пунктом 7.1 цього договору (в редакції додаткової угоди від 27.02.2015 №10) за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплатити банку відповідну плату в порядку і на умовах, обумовлених нижче.
Пунктом 7.2 вищенаведеного договору передбачено проценти за користування кредитом. У підпункті 7.2.1 (в редакції додаткової угоди від 30.11.2015 №11) сторони домовились, що проценти за користування кредитом нараховуються банком за ставкою у наступних розмірах: проценти за користування кредитом нараховуються банком за ставкою у наступних розмірах:10,3% (із розрахунку 360 днів на рік)- для частини кредиту, наданої у валюті долари США; 11,0% річних (із розрахунку 360 днів на рік)- для частини кредиту, наданої у валюті російські рублі.
Не зважаючи на положення підпункту 7.2.1 цього договору, у період з 01.08.2015 по 15.02.2016 включно, проценти за користування кредитом нараховуються банком за ставкою у розмірі: 0,1% річних(із розрахунку 360 днів на рік)для частини кредиту (траншу), наданої у доларах США та російських рублях.
Згідно з підпунктом 7.2.1.1 цього договору у випадку невиконання чи неналежного виконання /ненастання/недотримання з будь-яких підстав (в т.ч. форс-мажорного характеру) зобов'язань/умов, встановлених пп.10.3.7.1 та/або 10.3.7.2 цього договору (одного, декількох або сукупності зазначених зобов'язань) незважаючи на положення п. 7.2.1 цього договору, процентна ставка за користуванням кредитом становить: 11,3% річних (із розрахунку 360 днів на рік) для частини кредиту, наданої у валюті долари США у зазначеному розмірі діє, починаючи з 16.02.2016;12,0% річних (із розрахунку 360 - для частині кредиту, наданої у валюті російські рублі у зазначеному розмірі діє, починаючи з 16.02.2016. У період з 01.08.2015 по 15.02.2016 включно, положення пункт 7.2.1.1 цього договору не застосовуються (п 7.2.1.2).
Згідно з пунктом 7.2.2 кредитного договору 2 період нарахування процентів складає календарне число днів. Датою закінчення періоду нарахування процентів є перший банківський день після 10 числа (без його урахування) або день, що передує даті повернення кредиту, а початком - дата надання кредиту та/або перший банківський день після 10 числа (з його урахуванням).
Проценти нараховуються щоденно на фактичну суму і за весь час користування кредитом (п. 7.2.3 кредитного договору 2).
Нараховані проценти повинні сплачуватися позичальником щомісячно не пізніше 1 банківського дня, наступного за 10 числом кожного місяця (п. 7.2.4 кредитного договору 2).
Матеріалами справи підтверджується, що боржником, в порушення домовленості сторін, зобов'язання за укладеним кредитним договором від 26.07.2012 №17.12 в частині сплати процентів та повернення банку кредиту належним чином не виконано, та не надано суду жодних доказів, які б спростовували розмір заявленої заборгованості.
Внаслідок неналежного виконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором №17.12 від 26.07.2012, відповідно до наданих заявником розрахунків, у боржника утворилась заборгованість за основною сумою кредиту 425 454,60 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на день подання заяви складає 11 861 490,88 грн, та 3 154 359,00 російських рублів, що становить 1 317 733, 47 грн.
Щодо заборгованості за процентами за користування кредитом, то сума нарахованих та несплачених процентів за кредитним договором № 2 станом на 07.12.2018 (включно) з 27.07.2015 по 10.01.2016 (включно) та за період з 11.01.2016 по 04.12.2018 (включно) склала 143 326,28 доларів США (10 430,66 + 132 895,62), що згідно офіційного курсу НБУ станом на день подання заяви складає 3 995 874,49 грн, та 1 135 174,82 російських рублів (88 663,65 + 1 046 511,17), що складає 474 219,28 грн.
Отже, згідно наданого розрахунку загальна заборгованість ТОВ "Ливарник" як боржника за кредитним договором 2 складає 4 289 533,82 російських рублів та 568 780,88 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на день подання заяви становить 17 649 318,11 грн.
Судова колегія зазначає, що в статті 1 Закону про банкрутство визначено, що конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство.
Також, виходячи з приписів частин 1, 8 Закону про банкрутство конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника; поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
З урахуванням наведених положень Закону про банкрутство суд апеляційної інстанції зазначає про неправомірність вимог кредитора щодо визнання заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом за період з 01.11.2018 (дата відкриття провадження у справі №913/479/18 про банкрутство ТОВ "Ливарник") до 04.12.2018.
Таким чином, здійснивши перерахунок грошових вимог ТОВ «Асгард Фінанс» за кредитним договором №2 щодо заборгованості за процентами за користування кредитом за період з 27.07.2015 по 31.10.2018 (включно), судова колегія зазначає, що заборгованість за процентами за вказаний період склала 138 785,73 доларів США (10 430,66 + 128 355,07), що згідно офіційного курсу НБУ станом на день подання заяви складає 3 869 286,34 грн, та 1 099 425,36 російських рублів (88 663,65 + 1 010 761,71), що складає 459 284,94 грн.
Також, між ПАТ "ПУМБ" (первісний кредитор) та ТОВ "Ливарник" (позичальник) укладений кредитний договір №05.14 від 06.03.2014, з такими змінами та доповненнями до нього: додаткова угода №1 від 21.03.2014, додаткова угода №2 від 11.06.2014, додаткова угода №3 від 27.10.2014, додаткова угода №4 від 27.02.2014, додаткова угода №5 від 30.11.2015, додаткова угода №6 від 30.12.2015, (надалі - Кредитний договір 3) (т. 1, а.с. 21-72).
Відповідно до умов кредитного договору 3 банк зобов'язався надати позичальнику кредит у розмірі, еквівалентному 460 000 доларів США, а позичальник зобов'язався прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені цим договором.
Відповідно до пункту 1.2 кредитного договору № 3 (в редакції додаткової угоди від 11.06.2014 №2) кредит надається позичальнику у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування, що зменшується протягом дії цього договору у відповідну дату до відповідного розміру, в порядку та на умовах, зазначених в пп. 6.1.1. цього договору.
Статтею 6 кредитного договору №3 визначено строк кредитування.
Пунктом 6.1.1.1 цьогокредитного договору №3 (в редакції додаткової угоди від 30.12.2015 №6) передбачено, що кредит підлягає поверненню частинами в розмірах та строки, зазначені в наведеному нижче графіку для траншів, наданих в гривні: в перший період користування кредитом позичальник зобов'язаний повернути всю суму заборгованості за кредитом, яка перевищує 352857,14 грн не пізніше 15.02.2016. У випадку не продовження кредитування на другий період користування кредитом позичальник зобов'язаний повернути всю суму заборгованості за кредитом.
Відповідно до підпункту 6.1.1.2 (в редакції додаткової угоди від 31.11.2015 №5) кредит підлягає поверненню частинами в розмірах та строки, зазначені в наведеному нижче графіку для траншів, наданих в російських рублях: в перший період користування кредитом позичальник зобов'язаний повернути всю суму заборгованості за кредитом, яка перевищує 8100857,14 російських рублів не пізніше 15.02.2016. У випадку не продовження кредитування на другий період користування кредитом позичальник зобов'язаний повернути всю суму заборгованості за кредитом.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження продовження кредитування на другий період користування кредитом в порядку підпунктів 6.1.2., 6.1.3 кредитного договору 3.
Статтею 7 кредитного договору 3 передбачено плату за кредит.
Згідно з пунктом 7.1 цього договору за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплатити банку відповідну плату в порядку і на умовах, обумовлених нижче.
Так, пунктом 7.2 вищенаведеного договору передбачено проценти за користування кредитом. У підпункті 7.2.1 (в редакції додаткової угоди від 30.11.2015 №5) сторони домовились, що проценти за користування кредитом нараховуються банком за ставкою у наступних розмірах:
проценти за користування кредитом нараховуються банком за ставкою у наступних розмірах: 23% (із розрахунку 365 днів на рік) - для частини кредиту, наданої у валюті гривня; 10,5% (із розрахунку 360 днів на рік) - для частини кредиту, наданої у валюті долари США; 13,0% річних (із розрахунку 360 днів на рік) - для частини кредиту, наданої у валюті російські рублі.
Не зважаючи на положення підпункту 7.2.1 цього договору, у період з 01.08.2015 по 15.02.2016 включно, проценти за користування кредитом нараховуються банком за ставкою у розмірі: 0,1% річних (із розрахунку 360 днів на рік)для частини кредиту (траншу), наданої у доларах США, російських рублях та гривнях.
Згідно з підпунктом 7.2.1.1 цього договору у випадку невиконання чи неналежного виконання /ненастання/недотримання з будь-яких підстав (в т.ч. форс-мажорного характеру) зобов'язань/умов, встановлених пп.10.3.8.2 та/або 10.3.8.3 цього договору (одного, декількох або сукупності зазначених зобов'язань) незважаючи на положення п. 7.2.1 цього договору, процентна ставка за користуванням кредитом становить: 24% річних (із розрахунку 365 днів на рік) для частини кредиту, наданої у валюті гривня у зазначеному розмірі діє, починаючи з 16.02.2016; 11,5% річних (із розрахунку 360 днів на рік) для частини кредиту, наданої у валюті долари США у зазначеному розмірі діє, починаючи з 16.02.2016; 14,0% річних (із розрахунку 360 - для частині кредиту, наданої у валюті російські рублі у зазначеному розмірі діє, починаючи з 16.02.2016.
У період з 01.08.2015 по 15.02.2016 включно, положення пункт 7.2.1.1 цього договору не застосовуються (п 7.2.1.2).
Згідно з пунктом 7.2.2 кредитного договору 3 період нарахування процентів складає календарне число днів. Датою закінчення періоду нарахування процентів є перший банківський день після 10 числа (без його урахування) або день, що передує даті повернення кредиту, а початком - дата надання кредиту та/або перший банківський день після 10 числа (з його урахуванням).
Проценти нараховуються щоденно на фактичну суму і за весь час користування кредитом (п. 7.2.3 кредитного договору 3).
Нараховані проценти повинні сплачуватися позичальником щомісячно не пізніше 1 банківського дня, наступного за 10 числом кожного місяця (п. 7.2.4 кредитного договору 3).
Як вже було зазначено вище, обставини щодо наявності заборгованості та невиконання боржником - ТОВ "Ливарник", та майновим поручителем - ПАТ "Луганський ЛМЗ", умов кредитного договору №05.14 від 06.03.2014 встановлені в рішенні Господарського суду Запорізької області від 27.09.2016 у справі №908/2109/16.
Так, рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.09.2016 у справі №908/2109/16 стягнуто солідарно з ТОВ "Ливарник" та ПАТ "Луганський ЛМЗ" на користь ПАТ "ПУМБ" заборгованість за основною сумою кредиту в сумі 620000,00 грн та 8724000,00 російських рублів, заборгованість за процентами за користування кредитом в сумі 97752,41 грн та 768996,16 російських рублів; стягнуто з ТОВ "Ливарник" витрати по сплаті судового збору у розмірі 36793,35 грн.
Окрім цього, ухвалою Господарського суду Луганської області від 01.11.2018 у справі №913/479/18 визнано безспірними грошові вимоги ініціюючого кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Асгард Фінанс" (надалі - ТОВ "Асгард Фінанс") до боржника - ТОВ "Ливарник" в розмірі 4671355,98 грн основного боргу. Зі змісту вказаної ухвали вбачається, що такі вимоги обґрунтовані невиконанням боржником рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.09.2016 у справі №908/2109/16.
З огляду на викладене, додаткові грошові вимоги ТОВ "Асгард Фінанс" до боржника за кредитним договором №05.14 від 06.03.2014 стосуються лише заборгованості за процентами за користування кредитними коштами.
Щодо заборгованості ТОВ "Ливарник" за кредитним договором від 06.03.2014 №05.14, з урахуванням визнання безспірними грошових вимог ТОВ "Асгард Фінанс" до боржника в розмірі 4671355,98 грн за вказаним кредитним договором, то ініціюючим кредитором заявлено додаткові грошові вимоги за кредитним договором 3 в частині заборгованості за процентами за користування кредитом.
За твердженням кредитора, сума нарахованих та несплачених процентів за кредитним договором №3 за період з 06.07.2016 по 04.12.2018 (включно) складає 348151,26 грн та 2 897 337,35 російських рублів, що згідно офіційного курсу НБУ станом на день подання заяви складає 1 210 362,68 грн. Отже, загальна сума додаткових грошових вимог за кредитним договором 3 - 1 558 513,68 грн.
З урахуванням положень Закону про банкрутство суд апеляційної інстанції зазначає про неправомірність вимог кредитора щодо визнання заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом за період з 01.11.2018 (дата відкриття провадження у справі №913/479/18 про банкрутство ТОВ "Ливарник") до 04.12.2018.
Таким чином, здійснивши перерахунок грошових вимог ТОВ "Асгард Фінанс" за кредитним договором №3 щодо заборгованості за процентами за користування кредитом за період з 06.07.2016 по 31.10.2018 (включно), судова колегія зазначає, що заборгованість за процентами за вказаний період склала 334290,44 грн, та 2781986,68 російських рублів, що згідно офіційного курсу НБУ станом на день подання заяви складає 1162174,94 грн, а всього - 1 496 465,38 грн.
Щодо доводів апеляційної скарги про неправомірне нарахування процентів за кредитними договорами 2, 3, апеляційний господарський суд зазначає таке.
Відповідно до частин першої, другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 (Позика) цієї глави (Позика. Кредит. Банківський вклад), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
За частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Слід зазначити, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України, так як в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Окрім цього, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц викладено правову позицію, згідно з якою банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України, та пені за порушення умов договору, звернувшись у березні 2010 року до суду із позовом про примусове солідарне стягнення цих коштів у судовому порядку із боржника та поручителя. Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, а також неустойки.
Аналогічна правова позиція була викладена і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, в якій окрім наведеного також зазначено, що у такому випадку має застосовуватися вимога про сплату процентів від суми позики, передбачена частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України, до дня, встановленого кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту. У такому разі положення абзацу 2 частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору.
У постанові від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Якщо за рішенням суду про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що норми статті 1048 ЦК України у разі встановленого договором обов'язку з повернення процентів річних у кінцевий термін погашення кредиту, за відсутності умови щодо нарахування цих процентів за увесь час до повного погашення кредиту (позики), надають кредитодавцю право нараховувати зазначені проценти за користування кредитними коштами лише в межах строку кредитування.
При цьому, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється як після спливу визначеного договором строку кредитування, так й у випадку пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України (зокрема, звернення до суду з відповідним позовом), оскільки такі дії змінюють строк виконання зобов'язання та строк виконання вважаться таким, що настав в повному обсязі.
Водночас, за умовами кредитних договорів сторонами було погоджено не лише процедуру та умови надання кредитних коштів (траншів) боржнику, а й умови користування кредитними коштами та порядок і умови їх повернення, зокрема нарахування та сплата процентів за отриманими кредитами, а також інші взаємні права та обов'язки сторін, що виникають при наданні кредиту.
В пункті 7 вказаних кредитних договорів визначено плату за кредит, зокрема, за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплатити банку відповідну плату в порядку і на умовах, обумовлених в цих договорах.
Проценти нараховуються щоденно на фактичну суму і за весь час користування кредитом (п. 7.2.3 кредитного договору 2).
У пункті 7.2.5 кредитного договору 2 (в редакції додаткової угоди від 30.11.2015 №11) встановлено, що закінчення строку кредитування, встановленого цим договором, не звільняє позичальника від обов'язку сплачувати відповідно до умов цього договору на користь банку проценти за користування кредитом за весь час прострочення позичальником погашення заборгованості за основною сумою кредиту.
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання, скріплення печатками банку, позичальника та діє до моменту виконання сторонами взятих на себе зобов'язань згідно цього договору в повному обсязі (п.14.5 кредитного договору 2 в редакції додаткової угоди від 27.02.2015 №10).
У пункті 7.2.5 кредитного договору 3 (в редакції додаткової угоди від 30.11.2015 №5) встановлено, що закінчення строку кредитування, встановленого цим договором, не звільняє позичальника від обов'язку сплачувати відповідно до умов цього договору на користь банку проценти за користування кредитом за весь час прострочення позичальником погашення заборгованості за основною сумою кредиту.
Проценти нараховуються щоденно на фактичну суму і за весь час користування кредитом (п. 7.2.3 кредитного договору 3).
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами взятих на себе зобов'язань згідно цього договору в повному обсязі (п.14.5 кредитного договору 3).
Відповідно до приписів статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Апеляційний господарський суд зазначає, що у даній справі сторонами у пункті 7.2.5. кредитних договорів з урахуванням принципу свободи договору (статті 6 627 ЦК України) передбачено іншу домовленість, яка, на відміну від загального правила щомісячної виплати процентів лише у межах погодженого сторонами строку кредитування, встановленого абзацом 2 частини 1 статті 1048 ЦК України, допускає нарахування банком процентів за користування простроченим кредитом щомісячними періодичними платежами за фактичний час користування коштами по день повернення заборгованості.
Аналогічні висновки викладено в постанові Верховного Суду в постанові від 25.07.2019 у справі № 906/688/18.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що додаткові грошові вимоги ініціюючого кредитора ТОВ «Асгард Фінанс» є обґрунтованими та підтвердженими належними доказами за кредитними договорами 2, 3 на загальну суму 19 004 261,04 грн, з яких 13 179 224,35 грн заборгованості по тілу кредиту та 5 825 036,69 грн заборгованості по процентам за користування кредитом.
За таких обставин, ухвала місцевого господарського суду в частині визнання обґрунтованими додаткових грошових вимог ініціюючого кредитора ТОВ "Асгард Фінанс" у розмірі 53157379,34грн підлягає частковому скасуванню з ухваленням нового судового рішення в цій частині про визнання обґрунтованими додаткових грошових вимог до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛИВАРНИК" ініціюючого кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Асгард Фінанс" у розмірі 19 004 261,04 грн, з яких 13 179 224,35 грн заборгованості по тілу кредиту та 5 825 036,69 грн заборгованості по процентам за користування кредитом.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що відповідно до положень статей 23, 25 Закону про банкрутство, у реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, черговість задоволення кожної вимоги.
Ухвала (попереднє засідання) є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів. Для визначення кількості голосів для участі у представницьких органах кредиторів зі складу вимог конкурсних кредиторів виключається неустойка (штраф, пеня).
Внесення змін до затвердженого господарським судом реєстру вимог кредиторів здійснюється виключно за наслідками перегляду ухвали господарського суду в апеляційному та касаційному порядку або за нововиявленими обставинами, а також у разі правонаступництва.
Оскільки предметом апеляційного оскарження була ухвала місцевого господарського суду про визнання обґрунтованими додаткових грошових вимог ініціюючого кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Асгард Фінанс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ливарник", за результатами перегляду якої суд апеляційної інстанції дійшов висновку про її часткове скасування та викладення в редакції цієї постанови, то також підлягають частковому задоволенню вимоги апеляційної скарги щодо зміни ухвали в частині затвердження реєстру вимог кредиторів у справі №913/479/18 про банкрутство боржника ТОВ "Ливарник" у складі додаткових вимог ініціюючого кредитора ТОВ "Асгард Фінанс" у загальному розмірі 57828735,32грн та відповідно визнання загального розміру визнаних грошових вимог вимоги кредиторів - 76799237,79 грн.
З огляду на викладене, до реєстру вимог кредиторів у справі №913/479/18 про банкрутство боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Ливарник" слід внести зміни щодо вимог ініціюючого кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Асгард Фінанс", зазначивши його вимоги в загальному розмірі 23 675 617,02 грн (4 черга ст.45 Закону №4212), та відповідно змінивши розмір визнаних вимог кредиторів, вирахувавши розмір вимог ТОВ "Асгард Фінанс", які визнано необґрунтованими. Отже, визнано вимоги кредиторів - 42646119,49 грн (31 046 119,49 грн та з урахуванням забезпечених 11600000,00грн).
Предметом апеляційного оскарження є також ухвала місцевого господарського суду в частині задоволення клопотання ТОВ "Асгард Фінанс" про вжиття заходів до забезпечення вимог кредитора та припинення повноважень керівника боржника.
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників справи про банкрутство чи за своєю ініціативою вжити заходів до забезпечення вимог кредиторів.
Частиною 2 статті 18 Закону про банкрутство передбачено, що у процедурі розпорядження майном за клопотанням розпорядника майна, сторін або інших учасників справи про банкрутство, що містить підтверджені відомості про перешкоджання керівником боржника виконанню повноважень розпорядника майна, а також про вчинення керівником боржника дій, що порушують права та законні інтереси боржника або кредиторів, господарський суд має право відсторонити керівника боржника від посади та покласти виконання його обов'язків на розпорядника майна. Про усунення керівника боржника від посади господарський суд виносить ухвалу.
Під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, проведення аналізу його фінансового становища, а також визначення наступної оптимальної процедури (санації, мирової угоди чи ліквідації) для задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів. Розпорядник майна - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду забезпечує здійснення процедури розпорядження майном (ч.1 ст. 22 Закону про банкрутство).
Відповідно до частини 12 статті 22 Закону про банкрутство повноваження керівника боржника та виконавчих органів його управління, покладені на них відповідно до законодавства чи установчих документів, можуть бути припинені в разі, якщо ними не вживаються заходи щодо забезпечення збереження майна боржника, створюються перешкоди діям розпорядника майна чи допускаються інші порушення законодавства. У разі виявлення зазначених обставин за клопотанням кредиторів або інших учасників справи про банкрутство ухвалою господарського суду повноваження керівника та виконавчих органів управління боржника припиняються, а виконання відповідних обов'язків тимчасово покладається на розпорядника майна до призначення в порядку, визначеному законодавством та установчими документами, нового керівника боржника та виконавчих органів управління боржника.
Згідно з частиною 13 статті 22 Закону про банкрутство з дня винесення господарським судом ухвали про припинення повноважень керівника боржника або органів управління боржника керівник, повноваження якого припинені ухвалою господарського суду, зобов'язаний протягом трьох днів передати розпоряднику майна, а розпорядник майна прийняти бухгалтерську та іншу документацію боржника, його печатки і штампи, матеріальні та інші цінності.
Виходячи з положень частини 2 статті 18 Закону про банкрутство, господарський суд має право відсторонити керівника боржника від посади та покласти виконання його обов'язків на розпорядника майна, якщо встановить фактичні обставини перешкоджання керівником боржника виконанню повноважень розпорядника майна, а також про вчинення керівником боржника дій, що порушують права та законні інтереси боржника або кредиторів. Про усунення керівника боржника від посади господарський суд виносить ухвалу. Отже терміни "відсторонення" та "усунення" законодавець використовує як синоніми в розумінні статті 18 Закону про банкрутство (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.09.2018 у справі № 911/1159/14).
Тобто, у разі наявності будь-яких обставин, що свідчать про неправомірність дій керівника боржника, наслідком яких є порушення прав та законних інтересів боржника і кредиторів, господарський суд за відповідною заявою має перевірити дотримання керівником боржника норм чинного законодавства, в тому числі законодавства про банкрутство. Господарський суд надає оцінку таким діям, встановлює їх наявність чи відсутність та відповідність вимогам Закону (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.05.2018 у справі №906/1058/14).
Під час розгляду даного спору місцевий господарський суд дійшов висновку, що клопотання ТОВ "Асгард Фінанс" про вжиття заходів до забезпечення вимог кредитора та припинення повноважень керівника боржника є обґрунтованим та доведеним належними доказами.
Однак, колегія суддів не погоджується із вказаними висновками місцевого господарського суду, оскільки вони є передчасними, зробленими без належної оцінки обставин справи наявним у справі доказам.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При цьому, подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості.
Господарський суд, відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.
Згідно норм частин 2, 3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
При цьому, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що при розгляді справи господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження та оцінки судом, адже жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Однак, при розгляді даної справи суд першої інстанції не надав належної правової оцінки всім обставинам справи, чим порушив приписи наведених вище норм та, зокрема, статті 86 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів.
Задовольняючи клопотання кредитора про вжиття заходів до забезпечення вимог кредитора, суд виходив з того, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство боржник ТОВ «Ливарник» не вжив належних заходів щодо відновлення втраченої документації, не виконав у повному обсязі та належним чином вимог суду викладених в ухвалах від 12.02.2019, 05.03.2019, 19.03.2019, 23.04.2019, 30.05.2019 в частині вжиття заходів щодо відновлення втраченої документації та печатки, та щодо надання суду відповідних документів, у т.ч. статистичної та бухгалтерської звітності, яка надавалась до управління статистики за 2015-2018рр.; аудиторських висновків, звітів за 2015-2018рр.; відомостей щодо загальної суми заборгованості боржника перед кредиторами за зобов'язаннями, що передбачають виплату грошей, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), з виплати заробітної плати; відомостей про наявне у боржника майно, а також про всі рахунки боржника в установах банків та інших фінансово-кредитних установах, реквізитів рахунків; відомостей про всі рахунки, на яких обліковуються цінні папери, що належать боржнику у зберігачів, депозитаріїв, утримувачів, їх реквізити; відомостей про проведення боржником діяльності, пов'язаної із державною таємницею; переліку майна боржника із зазначенням балансової вартості та місцезнаходження, а також загальної балансової вартості майна; переліку майна, що перебуває у заставі або є обтяженим у інший спосіб, його місцезнаходження, вартість; переліку осіб, що мають невиконані зобов'язання перед боржником, із зазначенням вартості таких зобов'язань, терміну виконання та підстав виникнення; інших відомості що мають значення для розгляду справи тощо;
Окрім того, місцевим господарським судом зазначено про те, що розпорядник майна неодноразово та безрезультатно звертався до керівника боржника та представника ТОВ "Ливарник" з повідомленнями та вимогами щодо надання йому відомостей щодо фінансово-господарської діяльності, майнового стану, положення підприємства на товарних ринках, фінансової, статистичної, бухгалтерської звітності підприємства за 201-2018 р.р., відомостей щодо персоніфікованих даних працівників тощо, необхідних для проведення аналізу та виявлення ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансові' неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства, установчих та реєстраційних документів, проведення заходів з визначення повноважного представника боржника, представника уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів), проведення інвентаризації активів та зобов'язань ТОВ "Ливарник";
Отже, за висновком місцевого суду, обставини справи свідчать про наявність ознак у безпідставній бездіяльності керівника боржника, створення ним перешкод діям розпорядника майна, зокрема перешкод у належному виконанні розпорядником майна покладених на нього Законом про банкрутство обов'язків щодо проведення об'єктивного аналізу фінансово-господарського стану боржника, повної інвентаризації його активів та інших обов'язків, що може завдати шкоди кредиторам та самому підприємству боржника.
При цьому, місцевим судом не встановлено, які саме норми чинного законодавства і які саме права та законні інтереси боржника або кредиторів були порушені ОСОБА_1 .
Судова колегія зазначає, що з оскаржуваної ухвали не вбачається, що судом досліджувались причини поважності невиконання керівником ТОВ "Ливарник" вимог суду та розпорядника майна, а також судом не надавалась оцінка відповідним аргументам керівника боржника ОСОБА_1 , з урахуванням таких обставин.
Постановою Верховної Ради України від 17.03.2015 № 254- VIII "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями", № 252-VIII "Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування", місто Луганськ визнано тимчасово окупованою територією України.
Указом Президента України № 405/2014 від 14.04.2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" визначено, що датою початку періоду проведення антитерористичної операції є квітень 2014.
Указом Президента України від 30.04.2018 № 116/2018 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30.04.2018 "Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях", відповідно до якого припинена антитерористична операція, яка була розпочата у 2014.
Відповідно до Наказу Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України від 30.04.2018 розпочато операцію Об'єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської федерації у Донецькій і Луганській областях з 30.04.2018.
Під час постановлення оскаржуваної ухвали місцевим господарським судом залишено поза увагою той факт, що пунктом 8 розділу І Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 879 від 02.09.2014, передбачено, що підприємства, що знаходяться на тимчасово окупованій території та/або на території проведення антитерористичної операції (або їх структурні підрозділи (відокремлене майно) перебувають на зазначених територіях), проводять інвентаризацію у випадках, обов'язкових для її проведення, тоді, коли стане можливим забезпечити безпечний та безперешкодний доступ уповноважених осіб до активів, первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, в яких відображені зобов'язання та власний капітал цих підприємств. Зазначені підприємства зобов'язані провести інвентаризацію станом на 01 число місяця, що настає за місяцем, у якому зникли перешкоди доступу до активів, первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, та відобразити результати інвентаризації в бухгалтерському обліку відповідного звітного періоду.
Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що керівником боржника в поданих до суду заявах неодноразово вказував, зокрема, на те, що надання повної інформації арбітражному керуючому та проведення інвентаризації ускладнено, у зв'язку з тим, що ТОВ "ЛИВАРНИК" було зареєстроване і здійснювало господарську діяльність в м. Луганську, де і на цей час має виробничі потужності, але у зв'язку з тимчасовою окупацією м. Луганська контроль над виробничими активами втрачений, доступ до адміністративної будівлі, де зберігалась документація неможливий.
Також боржник зазначив про те, що 21.08.2014 в період активних бойових дій в адміністративній будівлі, в якій був розміщений офіс ТОВ "Ливарник" виникла пожежа, внаслідок якої було знищено комп'ютерну техніку, бухгалтерську та технічну документацію. Матеріали справи містять копію акта про пожежу від 10.02.2015, де зазначено про ймовірну причину пожежі внаслідок попадання снаряду (т .4, а.с. 159).
В подальшому ТОВ "Ливарник" було перереєстроване на підконтрольну Україні територію, проте15.07.2018 було викрадено документи та печатку товариства, за цим фактом зареєстроване кримінальне провадження та внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.07.2018 №42018131570000037 (копія витягу з реєстру додається), але до цього часу боржник діє без печатки (т.4, а.с. 156-159, 162-163).
23.04.2019 до місцевого господарського суду представником ТОВ "Ливарник" подано заяву про приєднання доказів, а саме: копії листів звернень боржника до державних установ з доказами їх відправлення поштою для відновлення втраченої документації; копію відповіді ГТУЮ у Луганській області від 15.04.2019 №2382/8935/16/19/03.2 (т.5, а.с. 46-58).
23.05.2019 до суду першої інстанції від ТОВ "Ливарник" надійшла заява з процесуальних питань, в якій він просив визнати поважними причини пропуску строку встановленого ухвалою суду від 23.04.2019 для подання документів та поновити цей строк. До вказаної заяви додано: завірену копію Статуту ТОВ "Ливарник", завірені копії наказу від 30.06.2014 №17 "Про проведення позапланової вибіркової інвентаризації", наказу від 15.06.2001 №3 "Про призначення головного бухгалтера", наказу від 01.11.2010 №32, інвентаризаційний опис основних засобів станом на 01.07.2014, копію листа Головного управління статистики у Луганській області б/н та б/д щодо неподання звітності ТОВ "Ливарник" у 2015-2018р.р., витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №Р3059 від 16.05.2019 щодо ТОВ "Ливарник" (т.5, а.с. а.с.113-140).
Також, разом з заявами про приєднання доказів до справи №913/479/18, боржником надано такі докази, у т.ч. щодо направлення адвокатських запитів для встановлення майнового стану боржника, інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта ТОВ "Ливарник" №168007834 від 25.05.2019, лист Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 03.06.2019 №10/01/13282, лист ГУ ДФС у Луганській області від 03.06.2019 №АДВ.-3181/12-32-52-10-08, лист Регіонального сервісного центру в Харківській області МВС України від 24.06.2019 №31/20-2616 (т.5, а.с. 186-202, 226-242).
Як вбачається з матеріалів справи, у запереченнях на клопотання про вжиття заходів до забезпечення вимог кредитора боржник вказував не та, що на час розгляду справи його керівник не вчиняв дій, які можуть бути розцінені як перешкоджання виконанню повноважень розпорядника майна, а також дій, що порушують права і законні інтереси боржника або кредиторів (т.5, а.с. 179-185).
Щодо проведення інвентаризації майна, боржник зазначив про те, що цілісний майновий комплекс боржника знаходиться у м. Луганську, тобто на тимчасово окупованій території, та на момент розгляду справи у боржника немає доступу до своїх виробничих потужностей та іншого майна, що розташовані в м.Луганськ, а також до документації, яка була знищена під час антитерористичної операції внаслідок пожежі, що підтверджується витягом з кримінального провадження та актом про пожежу.
За твердженням боржника, в даному випадку виникли об'єктивні обставини, які перешкоджають доступу на територію ТОВ "Ливарник", у зв'язку з чим проведення певних заходів з боку керівника підприємства Матвійчука Ю.Д на даний час не вбачається можливим.
Боржник посилався на те, що наявність вищезазначених об'єктивних обставини унеможливлює здійснення боржником господарської діяльності, а також здійснення дій щодо проведення інвентаризації активів боржника, що знаходяться в зоні проведення АТО, що свідчить про наявність виключних обставин. А тому, неподання витребуваних судом доказів обумовлено саме цими об'єктивно існуючими обставинами, які не можуть бути розцінені, як свідомі дії керівника ТОВ "ЛИВАРНИК", направлені на перешкоджання судовому розгляду справи.
Щодо невиконання керівником боржника вимог арбітражного керуючого, то боржником зауважено, що розпорядник майна наділений широкими повноваженнями, в тому числі самостійно звертатись до будь-яких органів для отримання необхідної інформації, проте перебування майна на тимчасово окупованій території створює однаково як для керівника боржника, так і для розпорядника майна об'єктивні труднощі у виконанні своїх обов'язків.
Наявність вищезазначених об'єктивних обставини унеможливлює здійснення боржником господарської діяльності, а також здійснення дій щодо проведення інвентаризації активів боржника, які знаходяться на окупованій території, що, вказує наявність виключних обставин.
З огляду на викладене, як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, у даному випадку, дійшовши висновку про наявність підстав для припинення повноважень керівника боржника, директора ТОВ "Ливарник" ОСОБА_1 , суд першої інстанції не дослідив та не встановив на підставі належних та допустимих доказів наявність підтверджених такими доказами відомостей про перешкоджання керівником боржника виконанню повноважень розпорядника майна, а також вчинення керівником боржника дій, що порушують права та законні інтереси боржника або кредиторів, як того вимагає ч. 2 ст. 18 Закону про банкрутство.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до частини 1 статті 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права.
Встановлені колегією суддів при розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ливарник" обставини, є підставою для часткового скасування ухвали Господарського суду Луганської області від 11.07.2019 у даній справі з підстав, викладених у мотивувальній частині даної постанови, з викладенням її резолютивної частини в редакції цієї постанови.
Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 1 ст.275, ст.276, ст.282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ливарник" задовольнити частково.
Ухвалу Господарського суду Луганської області від 11.07.2019 у справі №913/479/18 в частині визнання додаткових грошових вимог ініціюючого кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Асгард Фінанс" у розмірі 53157379,34 грн та в частині затвердження реєстру вимог кредиторів у справі №913/479/18 про банкрутство боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Ливарник" у складі додаткових вимог ініціюючого кредитора ТОВ "Асгард Фінанс" у загальному розмірі 57828735,32 грн скасувати частково.
Абзац другий пункту 2 резолютивної частини ухвали Господарського суду Луганської області від 11.07.2019 у справі №913/479/18 викласти в такій редакції:
« 2. Визнати обґрунтованими грошові вимоги до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛИВАРНИК" (вул. Сметаніна, буд.7-А, м. Сєвєродонецьк Луганської області, код ЄДРПОУ 31444637) наступних кредиторів:
- ініціюючого кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Асгард Фінанс" (код ЄДРПОУ 41372124), додаткові грошові вимоги у розмірі 19 004 261,04 грн, з яких 13 179 224,35 грн заборгованості по тілу кредиту та 5 825 036,69 грн заборгованості по процентам за користування кредитом (4 черга ст.45 Закону №4212), а також віднести до першої черги вимог кредиторів 3 524,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання заяви про грошові вимоги кредитора;».
Абзац другий пункту 3 резолютивної частини ухвали Господарського суду Луганської області від 11.07.2019 у справі №913/479/18 викласти в такій редакції:
« 3. Затвердити реєстр вимог кредиторів у справі №913/479/18 про банкрутство боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Ливарник" у складі вимог наступних кредиторів:
- ініціюючого кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Асгард Фінанс" (код ЄДРПОУ 41372124), у загальному розмірі 23 675 617,02 грн (4 черга ст.45 Закону №4212), а також віднести до 1 черги вимог кредиторів 3524,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання заяви про грошові вимоги кредитора та 17620,00 грн судового збору за подання заяви про відкриття справи про банкрутство боржника;».
Ухвалу Господарського суду Луганської області від 11.07.2019 у справі №913/479/18 в частині задоволення клопотання кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Асгард Фінанс" про вжиття заходів до забезпечення вимог кредитора скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Викласти пункт 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду Луганської області від 11.07.2019 у справі №913/479/18 в такій редакції:
« 4. Відмовити в задоволенні клопотання кредитора ТОВ "Асгард Фінанс" від 23.05.2019 б/н, про вжиття заходів до забезпечення вимог кредитора».
Пункти 5, 6, 7 резолютивної частини ухвали Господарського суду Луганської області від 11.07.2019 у справі №913/479/18 скасувати.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 25.10.2019
Головуючий суддя В.О. Фоміна
Суддя Я.О. Білоусова
Суддя О.О. Крестьянінов