проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"25" жовтня 2019 р. Справа № 922/3088/16
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Пуль О.А., суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М.;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Слобожанка” (вх.№2458) на ухвалу господарського суду Харківської області від 07.11.2016 у справі №922/3088/16 (постановлену суддею Аюповою Р.М. у приміщенні господарського суду Харківської області 07.11.2016)
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м.Харків,
до 1. Державного підприємства “Український науково-технічний центр металургійної промисловості “Енергосталь”, м.Харків,
2. Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Слобожанка”, м.Харків,
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, м.Київ,
про спонукання до укладення додаткової угоди,-
14.09.2016 позивач звернувся до господарського суду з позовом до ДП “Український науково-технічний центр металургійної промисловості “Енергосталь” та ТОВ “Торгівельний будинок “Слобожанка”, в якому просив суд зобов'язати відповідачів привести укладений між ними договір оренди № А-14 від 01.12.2001 у відповідність до статті 5 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та статті 287 Господарського кодексу України шляхом укладення додаткової угоди у редакції, запропонованій позивачем.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.11.2016 задоволено клопотання першого відповідача про припинення провадження у справі. Провадження у справі №922/3088/16 припинено на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на момент постановлення вказаної ухвали) за відсутністю предмету спору.
Не погодившись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, 19.02.2019 ТОВ “Торгівельний будинок “Слобожанка” звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.02.2019 у справі №922/3088/16 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Слобожанка” пропущений строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Слобожанка” у справі №922/3088/16.
Ухвала апеляційного господарського суду мотивована тим, що з метою дотримання прав особи на доступ до правосуддя клопотання про поновлення строку є обґрунтованими з об'єктивних причин, а саме, у зв'язку з перебуванням ТОВ “Торгівельний будинок “Слобожанка” у процедурі банкрутства директор був позбавлений можливості своєчасно скористатися своїм правом на апеляційне оскарження ухвали від 07.11.2016 у даній справі.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.03.2019 у даній справі апеляційну скаргу задоволено. Ухвалу господарського суду Харківської області від 07.11.2016 у справі №922/3088/16 скасовано. Справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 24.07.2019 у справі №922/3088/16 касаційну скаргу Державного підприємства "Український науково-технічний центр металургійної промисловості “Енергосталь” на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.03.2019 у справі №922/3088/16 задоволено частково. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.03.2019 у справі № 922/3088/16 скасовано. Справу №922/3088/16 направлено на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду на стадію відкриття апеляційного провадження у порядку параграфу 2 глави 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Скасовуючи постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.03.2019, касаційний господарський суд вказав, що системний аналіз норм Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” дає підстави дійти до висновку, що призначення у справі про банкрутство ліквідатора боржника внаслідок прийняття постанови про визнання боржника банкрутом чи його заміна є обставиною, яка свідчить про перехід повноважень керівника (органів управління) банкрута до ліквідатора.
Разом з тим, новий керівник банкрута (ліквідатор) не може, у разі належного повідомлення боржника про розгляд справи, провадження у якій здійснювалося до набуття ліквідатором повноважень керівника (органів управління) банкрута, бути особою, яку не повідомлено про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки, оскільки дії ліквідатора банкрута є здійсненням прав і обов'язків юридичної особи - банкрута, відповідно до положень статті 41 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та норм Глави 17 Цивільного кодексу України.
Касаційний господарський суд дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи не застосовано норми матеріального права - статтю 41 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та порушено норми процесуального права - статтю 261 Господарського процесуального кодексу України, а тому постанову суду апеляційної інстанції від 21.03.2019 скасовано, а справу №922/3088/16 направлено на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду на стадію відкриття апеляційного провадження у порядку параграфу 2 глави 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Пунктом 5 ст.310 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що висновки суду касаційної інстанції, у зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.
Відповідно до підпункту 13 пункту 1 Розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України (у редакції від 03.10.2017 №2147-VIII) судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Стаття 93 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, яка діяла до 15.12.2017) встановлює, що апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу .
Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення.
Згідно з положеннями статті 93 Господарського процесуального кодексу України останнім днем подачі апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Харківської області від 07.11.2016 у справі №922/3088/16 є 14.11.2016 (ураховуючи вихідний день).
Оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Слобожанка” апеляційна скарга була подана 19.02.2019, що убачається зі штампу вхідної кореспонденції господарського суду Харківської області, тому скаржником порушено строк для оскарження вказаного процесуального документу, встановленого нормами Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на апеляційне оскарження судового рішення.
Статтею 14 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” встановлено, що учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи.
Водночас, частиною 2 ст.261 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час звернення скаржника до суду з апеляційною скаргою) визначено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Відповідно до частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Згідно з частинами 2, 3 статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Водночас, статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Порушення пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі “Устименко проти України”. Зокрема, Високий Суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі “Рябих проти Росії” (Ryabykh v. Russia), заява №52854/99, пункти 51 і 52, ECHR 2003-X) (пункт 46 рішення). Зі змісту пункту 52 рішення випливає, якщо національний суд просто обмежився вказівкою на наявність у відповідача “поважних причин” для поновлення пропущеного строку оскарження, то, відтак, він (суд) не вказав чітких причин такого рішення. За цих підстав Високий Суд одноголосно постановив, що було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та дійшов висновку, що національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши в подальшому постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції (пункт 53 рішення).
З огляду на викладене, процесуальним законом не передбачено обов'язок суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника та в кожному випадку суд має визначити, з якої поважної причини такий строк був порушений скаржником, та чи підлягає відновленню; з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та докази, що підтверджують доводи заявника.
У заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження (вх.№1981 від 21.02.2019) для вирішення питання про поновлення строку подання апеляційної скарги (з якою заявник звернувся через більше ніж 2 роки після постановлення оскаржуваної ухвали) має бути встановлено наявність передбачених законом обставин.
ТОВ “Торгівельний будинок “Слобожанка”, звертаючись до апеляційного господарського суду з заявою (вх.№1981 від 21.02.2019), в якій просило поновити пропущений строк подання апеляційної скарги, посилається на такі обставини.
Зокрема, заявник апеляційної скарги вказує, що постановою господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.2015 у справі №904/7099/15 ТОВ “Торгівельний будинок “Слобожанка” визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, таким чином, з 27.08.2015 повноваження органів управління, у тому числі директора товариства, було припинено, та останній не брав участь у діяльності товариства, статутні документи, бухгалтерська документація, печатки тощо були передані ліквідатору.
У подальшому ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2018 у справі №904/7099/15 затверджено мирову угоду між ТОВ “Торгівельний будинок “Слобожанка” (в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Гусака Ю.М.) та кредиторами боржника, припинено повноваження ліквідатора, арбітражного керуючого Гусака Ю.М., припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, провадження у справі припинено; 15.02.2019 між ліквідатором та директором товариства складений акт приймання-передачі документів №3, відповідно до якого директору були передані, зокрема, копії ухвал господарського суду Харківської області у справі №922/3088/16 (копію вказаного акту додано до матеріалів скарги); ознайомившись з ухвалою від 07.11.2016 про припинення провадження у справі, директор із вказаною ухвалою не погодився та від імені ТОВ “Торгівельний будинок “Слобожанка” подав апеляційну скаргу у даній справі. Апелянт наполягає на тому, що у зв'язку з перебуванням ТОВ “Торгівельний будинок “Слобожанка” у процедурі банкрутства директор не був обізнаний про наявність ухвали суду від 07.11.2016 у даній справі №922/3088/16 та був позбавлений можливості своєчасно скористатися своїм правом на її апеляційне оскарження.
Згідно з частиною 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017) судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України “Про міжнародне приватне право”, Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (надалі - Закон про банкрутство) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Статтею 9 Закону про банкрутство встановлено, що справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Таким чином, провадження у справах про банкрутство регулюється Господарським процесуальним кодексом України у випадках, коли його норми безпосередньо визначають правила даного провадження або мають універсальний характер для будь-якої стадії судового процесу, або процесуальної дії, з урахуванням встановлених Законом особливостей.
Згідно зі статтею 1 Закону про банкрутство арбітражний керуючий - фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону про банкрутство арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) з моменту винесення ухвали (постанови) про призначення його арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) до моменту припинення здійснення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства - боржника.
Згідно частини 2 статті 41 Закону про банкрутство ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута.
Системний аналіз вказаних норм Закону про банкрутство дає підстави дійти до висновку, що призначення у справі про банкрутство ліквідатора боржника внаслідок прийняття постанови про визнання боржника банкрутом чи його заміна є обставиною, яка свідчить про перехід повноважень керівника (органів управління) банкрута до ліквідатора.
Відповідно до частини 1 ст.92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. За приписами частини 2 ст.41 Закону про банкрутство ліквідатор з дня свого призначення виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута.
Зі змісту вказаних норм, з якими кореспондуються положення частини 1 статті 28 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017), частини 3 ст.56 Господарського процесуального кодексу України (у чинній нині редакції) убачається, що дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами (у тому числі, у господарському процесі) розглядаються як дії самої юридичної особи.
Той факт, що від імені юридичної особи виступають конкретні фізичні особи, не змінює самостійного характеру волі, поведінки і відповідальності юридичної особи за свої дії у відповідних правовідносинах. Вказаний висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 21.03.2018 у справі №57/314-6/526-2012.
Як убачається з матеріалів справи, ТОВ “Торгівельний будинок “Слобожанка” надано відзив на позовну заяву, представник другого відповідача, який діяв на підставі довіреності від імені юридичної особи від 20.10.2016, брав участь у судовому засіданні 07.11.2016, в якому постановлено оскаржувану ухвалу, та не заперечував проти задоволення судом клопотання першого відповідача про припинення провадження у справі.
Отже, при вирішенні питання про поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження судового рішення має значення лише з'ясування обставини - чи була в змозі юридична особа своєчасно довідатися про існування такого рішення та оскаржити його протягом розумного строку.
Відповідно, вказана обставина не може пов'язуватися з моментом часу, коли про рішення довідався той чи інший керівник (ліквідатор) юридичної особи, ураховуючи, що у даному випадку особою, про права якої йдеться, є ТОВ “ТБ “Слобожанка”, а не керівник (директор) підприємства, який за певних обставин може неодноразово змінюватися. При цьому фактично така неодноразова зміна і відбувалася у процедурі банкрутства ТОВ “ТБ “Слобожанка”, про що зазначає сам апелянт.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.09.2019 з урахуванням частини 11 ст.176, частини 3 ст.260 Господарського процесуального кодексу України апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ТБ “Слобожанка” залишено без руху, оскільки колегія суддів визнала клопотання про поновлення строку (вх.№1981 від 21.02.2019) необґрунтованим, а підстави, вказані у наведеному клопотанні, для поновлення строку на апеляційне оскарження - неповажними. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Слобожанка” п'ятиденний строк з дня вручення ухвали скаржнику для виправлення недоліків апеляційної скарги. Попереджено заявника про наслідки неусунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, визначені статтями 174, 260, 261 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2019 у зв'язку з відпусткою судді-доповідача Лакізи В.В. для здійснення розгляду апеляційної скарги у справі №922/3088/16 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді-доповідача Пуль О.А., судді Бородіної Л.І., судді Здоровко Л.М.
Як убачається з відмітки на рекомендованому повідомленні поштового відділення, копію ухвали Східного апеляційного господарського суду від 03.09.2019 ТОВ «Торгівельний будинок «Слобожанка» отримало 08.10.2019 (а.с.161, том 3), отже, останнім днем встановленого судом п'ятиденного строку усунення недоліків є 15.10.2019 (з урахуванням святкових та вихідних днів).
Станом на 25.10.2019, до Східного апеляційного господарського суду не надійшло від ТОВ «Торгівельний будинок «Слобожанка» доказів, що свідчили б про усунення недоліків апеляційної скарги.
Відповідно до приписів частини 4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з пунктом 4 частини 1 ст.261 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується, виходячи із поважності причин пропуску строку.
З огляду на обставини даної справи, колегія суддів зазначає, що відповідні норми Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням висновків Верховного Суду, надають апеляційному господарському суду право відмовити скаржнику у відновленні строку на апеляційне оскарження за відсутності поважних причин такого пропуску.
Отже, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Керуючись ст. 234, 261 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Слобожанка” (вх.№2458) на ухвалу господарського суду Харківської області від 07.11.2016 у справі №922/3088/16.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Порядок і строки її оскарження передбачено ст.286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Додаток заявнику: апеляційна скарга з додатками на 50 аркушах, у тому числі оригінал квитанції від 18.02.2019 про сплату 1921,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги на 1 арк.
Головуючий суддя О.А. Пуль
Суддя Л.І. Бородіна
Суддя Л.М. Здоровко