16 жовтня 2019 року м. Дніпросправа № 160/2373/19
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів:
суддя-доповідач Чумака С.Ю.,
суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Дніпрі апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Покровської районної в місті ради
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 травня 2019 року у справі № 160/2373/19 (суддя І інстанції - Дєєв М.В.)
за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Покровської районної в місті ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ, РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ, ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Покровської районної в місті ради щодо відмови ОСОБА_1 у наданні статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни;
- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Покровської районної в місті ради надати ОСОБА_1 статус члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни та видати посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 травня 2019 року адміністративний позов задоволений.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати це рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги серед іншого зазначає, що положення статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не поширюється на дружин померлих учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, оскільки захворювання чоловіка позивача не пов'язане з перебуванням на фронті або не одержане в період проходження військової служби на території інших держав під час воєнних дій чи конфліктів.
Від позивача відзиву на апеляційну скаргу на адресу суду не надходило.
ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу та копією свідоцтва про смерть (а.с. 10-11).
За життя чоловік позивача мав статус особи, якій встановлено 1 групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язку військовослужбовця по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Наявність такого захворювання підтверджено копіями довідки до акта огляду МСЕК серії 10 ААА № 574519 та посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 20.11.2007. (а.с. б/н між 11 та 12)
Відповідно до Військового квитка НОМЕР_2 ОСОБА_2 у період з 27 січня 1987 року по 30 квітня 1987 року приймав участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с. 18).
Також цей факт підтверджується архівною довідкою за № 4/3108 від 16.06.2016, виданою Державним архівом Міністерства оборони України, згідно з якою позивач під час ліквідації перебував на військовій службі у військовій частині 960 відділу воєнної торгівлі. (а.с. 15).
Відповідно до довідки Покровсько-Тернівського обєднаного військового комісаріату позивач у період з 24 січня по 30 квітня 1987 року знаходився на спецзборах і виконував урядове завдання по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі військової частини 960в/торг, яка згідно з Переліком військових частин, закладів, підприємств і організацій брала участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у зоні відчуження. (а.с. 16).
Згідно з експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв'язку хвороб, що привели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС від 17.01.2018 за № 7572 захворювання ОСОБА_2 , що призвело до смерті, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.13).
Протоколом засідання № 818 від 26.03.2018 Центральної військово - лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв також підтверджено, що захворювання і причина смерті ОСОБА_2 пов'язані з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с. 14).
29 січня 2019 року позивач звернулась до відповідача з заявою про встановлення статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни та видачу посвідчення члена сім'ї померлого ветерана війни, надавши всі необхідні документи.
Листом від 14 лютого 2019 року позивачу відмовлено в задоволенні заяви, у зв'язку з тим, що до осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (пункт 1 стаття 10) належать, зокрема, сім'ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших Держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 та 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісті) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів. Встановлення статусу дружинам померлих учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, смерть яких пов'язана із захворюванням, отриманим під час ліквідації аварії на ЧАЕС, статтею 10 Закону не передбачено.
Не погодившись з відмовою Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Покровської районної в місті ради, позивач звернулась з позовом до суду, оскільки вважає, що зазначена відмова не відповідає вимогам чинного законодавства.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ РЕГУЛЮЮТЬ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ, ТА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ СУДОМ
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
В преамбулі до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (далі - Закон № 3551-ХІІ) зазначено, що цей Закон визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Поширення чинності Закону № 3551-XII на членів сім'ї загиблої особи є похідним від приналежності такої особи до ветеранів війни.
Відповідно до ст. 4 Закону № 3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-XII до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.
Проаналізувавши зазначену норму на предмет застосування до спірних правовідносин, можна визначити наступні необхідні умови для набуття особою статусу інваліда війни, а саме: особа повинна бути військовослужбовцем, який став особою з інвалідністю внаслідок захворювання, одержаного під час виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. Тобто участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи законодавець визнав іншими обов'язками військової служби.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що ОСОБА_2 був військовослужбовцем, який з 27.01.1987 по 30.04.1987 виконував обов'язки по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, та був інвалідом 1 групи, захворювання та смерть якого пов'язані з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується копіями наданих документів.
Одночасно, пунктом 1 статті 10 зазначеного Закону визначено, що чинність цього Закону поширюється на сім'ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.
До членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать дружини (чоловіки) померлих осіб з інвалідністю Другої світової війни, а також дружини (чоловіки) померлих учасників війни і бойових дій, партизанів і підпільників, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге.
Позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі з померлим ОСОБА_2 , та не одружена вдруге, а тому належить до членів сім'ї військовослужбовця, який помер внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби, у зв'язку з чим за приписами п. 1 ст. 10 Закону № 3551 підпадає під дію останнього.
Доводи апелянта, що смерть особи у цьому випадку повинна настати у зв'язку із захворюванням, яке одержано в період проходження військової служби виключно під час воєнних дій та конфліктів, є безпідставними, оскільки останнє застереження відноситься до захворювань, одержаних на території інших держав.
За таких обставин позивач має право на отримання статусу члена сім'ї померлого ветерана війни та відповідно отримання посвідчення, яке цей статус підтверджує, про що правильного висновку дійшов і суд першої інстанції.
Судом першої інстанції повно та об'єктивно досліджено обставини справи і надано оцінку всім доводам сторін, рішення прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.
Оскільки справа відповідно до п. 6 ч. 6 ст. 12 КАС України відноситься до категорії незначних, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Покровської районної в місті ради залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 травня 2019 року у справі № 160/2373/19 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач С.Ю. Чумак
суддя С.В. Чабаненко
суддя І.В. Юрко