ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
21 жовтня 2019 року № 826/14368/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчити дії
ОСОБА_1 (надалі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (надалі також - ГУ ПФУ в м.Києві, відповідач) в якій просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні призначеної позивачу пенсії з 01.01.2016 згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 №103, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» від 11.11.2015 №988 та з урахуванням нарахованих та фактично отриманих сум грошового забезпечення, встановлених постановою Голосіївського районного суду м.Києва від 24.01.2017 у адміністративній справі №752/15129/16-а, а саме: матеріальної допомоги на оздоровлення, одноразових премій (заохочень), грошової допомоги при звільненні на загальну суму 66 320,00 грн.; зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату позивачу з 01.01.2016 призначеної пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 №103, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» від 11.11.2015 №988 та з урахуванням нарахованих та фактично отриманих сум грошового забезпечення, встановлених постановою Голосіївського районного суду м.Києва від 24.01.2017 у адміністративній справі №752/15129/16-а, а саме: матеріальної допомоги на оздоровлення, одноразових премій (заохочень), грошової допомоги при звільненні на загальну суму 66 320,00 грн.
Ухвалою суду від 07.09.2018 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та запропоновано відповідачу надати відзив протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідач скористався своїм правом та 05.10.2018 через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярія) подав відзив на позовну заяву в якому просив суд у задоволенні позову відмовити у зв'язку із відсутністю правових підстав для здійснення перерахунку та виплати пенсії позивачу з урахуванням грошової вимоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, оскільки останні не носять постійний характер і виплачуються лише один раз на рік, а тому не можуть включатись до розміру грошового забезпечення з якого обраховується пенсія.
Ухвалою суду від 24.12.2018 провадження у справі зупинено на підставі п.3 ч.1 ст.236 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою суду від 22.04.2019 поновлено провадження у справі № 826/15543/18 у зв'язку з тим, що відпали обставини, які були підставою для зупинення провадження у справі.
Відповідно до ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
ОСОБА_1 з 28.09.2015 перебуває на пенсійному обліку та отримує виплату пенсії за вислугою років відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
22.08.2016 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок призначеної пенсії з урахуванням та фактично отриманих сум, які не увійшли в розрахунок пенсії, а саме: матеріальної допомоги на оздоровлення, одноразових премій (заохочення), грошова допомога при звільненні з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.09.2013 по 28.09.2015 включно, що стало причиною зменшення її розміру та порушення його пенсійних справ.
Листом від 13.09.2016 №17821/03 ГУ ПФУ в м.Києві відмовило у перерахунку та призначенні пенсії з урахуванням у складі грошового забезпечення зазначених виплат.
Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач оскаржив відмову у перерахунку та призначенні пенсії до Голосіївського районного суду м.Києві; суддею Новаком А.В. у справі №752/15129/16-а прийнято постанову від 24.01.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2017, якою зобов'язано ГУ ПФУ в м.Києві провести перерахунок та виплату позивачу з 28.08.2015 пенсію, згідно додатково наданих ним документів для перерахунку пенсії - довідки ЛУ в метрополітені ГУ МВС України в м.Києві №10850/125/58/01-2016 від 19.08.2016, з урахуванням проведених йому виплат з 01.09.2013 по 28.09.2015, з яких було сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а саме: матеріальної допомоги на оздоровлення, одноразових премій (заохочення), грошової допомоги при звільненні на загальну суму 66 320,00 грн.
У зв'язку із невиконанням в добровільному порядку ГУ ПФУ в м.Києві постанови від 24.01.2017, позивач звернувся до державної виконавчої служби щодо примусового виконання рішення суду.
26.12.2017 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві Бялим М.Г. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 26.12.2017 за виконавчим листом №752/15129/16-а від 07.06.2017, оскільки згідно повідомлення ГУ ПФУ в м.Києві від 29.06.2017 №15216/03 рішення суду виконано в повному обсязі.
05.06.2018 позивач звернувся із заявою про перерахунок та виплату пенсії згідно Постанови №103 з урахуванням нарахованих та фактично отриманих сум, встановлених постановою Голосіївського районного суду м.Києва від 24.01.2017, а саме: матеріальної допомоги на оздоровлення, одноразових премій (заохочення), грошової допомоги при звільненні на загальну суму 66 320,00 грн.
Листом від 22.06.2018 №26866/02/13-2408 відповідач повідомив, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України №103, Управлінням було здійснено перерахунок пенсії року на підставі довідки про грошове забезпечення для перерахунку пенсії, наданої ліквідаційною комісією ГУ МВС України в м.Києві. Розмір пенсії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою (посадами) поліцейського за січень 2016 року. Враховуючи положення ч.4 ст.63 Закону, оскільки розмір пенсії позивача внаслідок проведеного перерахунку є нижчим, з 01.01.2018 зберігається розмір раніше призначеної пенсії - 5834,51 грн. Крім того зазначено, що в ст.43 Закону та п.7 постанови №393 від 17.07.1992 не зазначені такі види грошового забезпечення, як грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, одноразова грошова допомога, грошова допомога в разі звільнення з військової служби, не може бути врахована до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія відповідно до Закону.
Позивач, вважаючи протиправною повторну відмову у врахуванні в грошове забезпечення для призначення пенсії визначених у постанові Голосіївського районного суду м.Києва від 24.01.2017, звернувся до суду.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 4 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських та членів їхніх сімей встановлюються Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Їм надається також право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом, незалежно від місця проходження військової служби. При цьому всі види грошового забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських враховуються нарівні із заробітною платою робітників і службовців.
Відповідно до ч.3 ст.43 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII, в редакції, що діяла на момент звільнення позивача, пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII.
Військовослужбовцям у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Частиною 1 ст.9 Закону №2011-ХІІ установлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною другою цієї статті визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
З аналізу ч.3 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» у взаємозв'язку з ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» вбачається, що пенсія обчислюється з розміру грошового забезпечення. Склад грошового забезпечення визначається ч.2 ст.9 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Оскільки до складу грошового забезпечення входять одноразові види грошового забезпечення, то до грошового забезпечення з якого обчислюється пенсія мають входити також одноразові види грошового забезпечення.
Матеріальна допомога на оздоровлення передбачена ст.10-1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також п.3 Постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 №1294.
Тим же пунктом Постанови №1294 передбачена матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань.
Відповідно до пп.2 п.2.1.1.2. Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету та Інструкції щодо застосування класифікації кредитування бюджету» від 12.03.2012 №333 заохочення за бюджетною класифікацією також відноситься до грошового забезпечення військовослужбовців.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Суддею Голосіївського районного суду м.Києва Новаком А.В. під час розгляду справи №752/15129/16-а надано оцінку обставинам щодо перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії з 28.09.2015, з урахуванням у складі грошового забезпечення позивача, з яких було сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а саме: матеріальної допомоги на оздоровлення, одноразових премій (заохочення), грошової допомоги при звільненні на загальну суму 66 320 грн., яка не увійшла в розрахунок пенсії за період з 01.09.2013 по 28.09.2015 включно, а оскаржувана в даній справі відмова про призначення пенсії за рішенням вищевказаного суду ґрунтується на тих самих підставах, то такі обставини не потребують доказування у даному процесі та беззаперечно враховуються судом при вирішенні спору. Таким чином матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, заохочення та винагорода за тривалість безперервної військової служби відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія.
Відповідно до ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, стосовної якої встановлено ці обставини, якщо інакше не встановлено законом.
При вирішенні даного спору застосуванню підлягають положення ст.58 Конституції України, за змістом якої, Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Судом встановлено, що позивач набув право на перерахунок пенсії з 01.01.2016, відповідно до Закону України від 23.12.2015 №900-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей».
У той же час, постанова Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018, набрала чинності 24.02.2018.
Конституційний Суд України у Рішенні від 09.02.1999 №21-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце, положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.
Особливості правового застосування, визначені Постановою №103, на думку суду, створюють нові публічно-правові відносини між позивачем, Головним управлінням ПФУ у м.Києві, які не є предметом розгляду в даній адміністративній справі, хоча й охоплюють період примусового виконання рішення суду, проте в силу наведених норм Конституції України не можуть мати зворотної дії в часі.
Отже, застосування до правовідносин, які виникли до 24.02.2018, положень постанови Кабінету Міністрів України №103, в редакції чинній після 24.02.2018 при розгляді даного спору не можуть застосовуватись.
З урахуванням зазначеного, вирішуючи питання щодо порядку здійснення виплати позивачеві пенсії за наслідками перерахунку суд виходить з того правового регулювання, що було чинним на момент виникнення права позивача на такий перерахунок та виплату.
Відповідно до ст.244 КАС України, під час прийняття рішення суд вирішує наступні питання, зокрема:
1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин;
4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;
5) як розподілити між сторонами судові витрати;
6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення;
7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, суд, враховуючи критерії правомірності, які пред'являються до рішень суб'єкта владних повноважень та які визначені ч.3 ст.2 КАС України, вважає, що оскаржене рішення відповідача про відмову у призначенні позивачу пенсії є необґрунтованим, тобто таким, що прийнято без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв'язку з чим таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно положень ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до абз.2 ч.5 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5- 11, 19, 72-77, 78, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м.Києва, -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) задовольнити частково.
2. Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (04053, м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 22869069) щодо відмови у проведенні призначеної позивачу пенсії з 01.01.2016 згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» від 11.11.2015 №988 та з урахуванням нарахованих та фактично отриманих сум грошового забезпечення, встановлених постановою Голосіївського районного суду м.Києва від 24.01.2017 у адміністративній справі №752/15129/16-а, а саме: матеріальної допомоги на оздоровлення, одноразових премій (заохочень), грошової допомоги при звільненні на загальну суму 66 320,00 грн., протиправними.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві (04053, м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 22869069) провести перерахунок та виплату позивачу з 01.01.2016 призначеної пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» від 11.11.2015 №988 та з урахуванням нарахованих та фактично отриманих сум грошового забезпечення, встановлених постановою Голосіївського районного суду м.Києва від 24.01.2017 у адміністративній справі №752/15129/16-а, а саме: матеріальної допомоги на оздоровлення, одноразових премій (заохочень), грошової допомоги при звільненні на загальну суму 66 320,00 грн., з у рахуванням висновків суду.
4. В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
5.Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 352,40 грн. (триста п'ятдесят дві гривні сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя І.В. Смолій