ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
23 жовтня 2019 року № 826/15891/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврофінс Агро Тестінг Україна»
до Головного управління ДФС у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Єврофінс Агро Тестінг Україна» (далі також - позивач) з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі також - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення.
Ухвалою суду від 02.10.2018 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та запропоновано відповідачу надати відзив протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення є протиправним, оскільки підприємство не прострочило строк сплати податкового зобов'язання.
Від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржуване рішення прийняте ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
14 травня 2018 року ГУ ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврофінс Агро Тестінг Україна» з питань дотримання вимог податкового зобов'язання в частині своєчасної сплати суми (зобов'язання) з податку на прибуток.
За результатами перевірки складено акт від 14.05.2018 3163/26-15-12-12-12/39337756, в якому зроблено висновок про порушення позивачем строків визначених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України при сплаті самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток. Граничним строком визначено 11 березня 2018 року.
На підставі акту перевірки ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення - рішення від 19.06.2018 року №0365901212, яким позивачу на підставі статті 126 ПК України, за затримку в 1 день сплати грошового зобов'язання в сумі 313506,00 грн. нарахований штраф у розмірі 31350,60 грн.
Не погоджуючись з даним податковим повідомленням-рішенням, позивачем 02.07.2018 подано скаргу до ДФС України №02/07-1.
Рішенням ДФС України від 30.08.2018 №27931/6/99-99-11-03-01-25 позивачу відмовлено в задоволенні скарги.
Не погоджуючись з діями відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Єврофінс Агро Тестінг Україна» звернулось з позовом до суду за захистом своїх порушених прав.
Визначаючись щодо суті спору суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Судом встановлено, що грошове зобов'язання підлягало сплаті 11.03.2018 (граничний термін), а підприємство дійсно його сплатило 12.03.2018.
Як вбачається з матеріалів справи, 08.03.2018 року позивачем сформовано платіжне доручення №3111 на суму 313506,00 в якості оплати податку на прибуток підприємств.
Однак, АТ «Укрсиббанк», який є обслуговуючим банком позивача, платіжне доручення проведено на наступний платіжний день- 12 березня 2018 року.
Згідно з пунктом 129.6 статті 129 Податкового кодексу України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
Таким чином, порушення граничних строків сплати (зарахування до бюджету) коштів в рахунок сплати узгоджених податкових зобов'язань відбулось з вини банку, що унеможливлює притягнення позивача до відповідальності за порушення строків сплати податкового зобов'язання.
Разом з тим, з матеріалів справи видно, що граничний строк сплати податкового зобов'язання (11.03.2018) припав на вихідний день - неділю.
Згідно з пунктом 31.1 статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством.
Разом з тим, в силу приписів п. 49.20 ст. 49 ПК України якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.
Також, відповідно до запроваджених цим Кодексом принципів податкового законодавства (пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України), принцип «презумпції правомірності рішень платника податку» застосовується в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
Аналогічно в п. 56.21 ст. 56 ПК України закріплено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Так, Європейська конвенція про обчислення строків (ETS № 76) від 16.05.1972, яка застосовується до обчислення строків у цивільних, комерційних і адміністративних справах, у статті 5 вказує, що при обчисленні строку суботи, неділі та офіційні свята враховуються. Однак, якщо diesadquem (для цілей цієї Конвенції термін «diesadquem» означає день, у який строк спливає) строку, до спливу якого має бути здійснена та чи інша дія, припадає на суботу, неділю, офіційне свято чи день, який вважається офіційним святом, встановлений строк продовжується на перший робочий день, який настає після них.
Таким чином, з контексту вищенаведених норм чинного податкового законодавства України та міжнародного законодавства випливає, що граничний термін сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток є операційний (банківський) день. Оскільки останній день строку припав на 11.03.2018 року (неділя) - вихідний день, граничним терміном такої сплати є операційний (банківський) день, що настає за вихідним днем - тобто 12.03.2018 року (понеділок).
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного суду України від 09.06.2015 року № 21-18а15.
З огляду на зазначене, суд вважає, що податкове зобов'язання було сплачено позивачем в межах встановленого строку, передбаченого пунктом 57.3 статті 57 ПК України, а тому у контролюючого органу не було підстав для застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврофінс Агро Тестінг Україна» штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасність сплати грошового зобов'язання, визначених податковим повідомленням - рішенням від 19.06.2018 №0365901212.
Таким чином, спірне рішення прийняте не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврофінс Агро Тестінг Україна» задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0365901212 від 19 червня 2018 року.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврофінс Агро Тестінг Україна» (код ЄДРПОУ 39337756) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні).
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя І.В. Смолій