ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про повернення позовної заяви
24 жовтня 2019 року м. Київ № 640/17558/19
Cуддя Окружного адміністративного суду міста Києва Патратій О.В., ознайомившись з матеріалами позовної заяви
Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркепітал-буд"
до Головного державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м.Києві Проца Віктора Степановича
про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 58296451 від 19.02.2019р.
13.09.2019р. позивач звернувся до суду з позовом про скасування постанови державного виконавця від 19.02.2019р. у виконавчому провадженні № 58296451.
Одночасно з позовом позивач заявив клопотання про поновлення строку звернення до суду, яке мотивовано тим, що оскаржувану постанову державного виконавця від 19.02.2019р. позивачу було надіслано лише 07.09.2019р. на адвокатський запит.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.09.2019р. суд визнав не поважними наведені позивачем причини пропуску строку, а позовну заяву залишено без руху для надання позивачу строку для подання клопотання про поновлення пропущеного строку, де вказати інші підстави для поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, з доданням відповідних доказів на їх підтвердження.
Зокрема, суд зазначив щодо неповажності зазначених позивачем підстав пропуску строку звернення до адміністративного суду, оскільки, як зазначає сам позивач у позовній заяві, про наявність вказаного виконавчого провадження позивач дізнався ще 22.02.2019р. з реєстру боржників. Крім того, як вказує позивач, 25.02.2019р. він звертався до начальника ВДВС Дарницького району зі скаргою на постанову державного виконався. Тобто, позивач подав позов після закінчення десятиденного строку звернення до суду, установленого законом. Вказана позивачем обставина не пов'язана з істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасно звернутись до суду, оскільки про наявність спірної постанови він дізнався або міг дізнатися ще у лютому 2019 року. Таким чином отримання копії постанови про відкриття виконавчого провадження у даному випадку, на думку суду, залежала виключно від волі позивача.
Крім того, позовну заяву було залишено без руху у зв'язку з не сплатою судового збору.
16.10.2019р. позивачем, на виконання вимог ухвали від 19.09.2019р., було подано квитанцію № 5655 від 25.09.2019р. про сплату судового збору та заяву з зазначенням інших поважних причин пропуску строку зверенння до суду.
Проте судом встановлено, що подана 16.10.2019р. заява про поновлення строку не підписана представником позивача.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви та не подано заяви, де було б вказано інші підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Відповідно до частин першої та другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Додаткового суд враховує, що Європейський суд з прав людини акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним.
Реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту шостого частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку на звернення до суду, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Враховуючи вищевказане та те, що дотримання процесуальних строків є обов'язком сторін, суд приходить до висновку про повернення позовної заяви відповідно до вимог частини 2 статті 123 КАС України.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
1. Позовну заяву повернути позивачу.
2. Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
3. Копію ухвали разом з позовною заявою і доданими до неї документами надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Патратій