ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
08 жовтня 2019 року № 826/7748/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Лутковської Валерії Володимирівни
третя особа Конституційний Суд України
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Лутковської Валерії Володимирівни, третя особа: Конституційний Суд України, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд:
- визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень - Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини протиправною щодо невжиття заходів захисту порушених конституційних прав - громадянина ОСОБА_1 , чим було порушено статтю 7 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради з прав людини» (Присягу Уповноваженого).
- зобов'язати Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини звернутися в Конституційний Суд України у відповідності до абзацу 2 пункту 3 статті 13 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради з прав людини» про визнання статті 131-2 Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» неконституційною.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем не вчинено жодних правомірних дій щодо захисту прав людини, громадянина України та щодо захисту Конституційного устрою України, відносно ОСОБА_1 , оскільки звужує права позивача у зв'язку з прийняттям ст. 131-2 Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/7748/18 та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Представник відповідача, у письмовому відзиві на позовну заяву стверджує про відсутність законних підстав для задоволення позову, оскільки відповідачем надано позивачу роз'яснення про відсутність правових підстав для внесення конституційного подання до Конституційного Суду України, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Позивач подав до суду пояснення на відзив Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, в якому зазначає, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Разом з тим, представником третьої особи, надано до суду, відзив на позовну заяву позивача, в якому вказує, що відповідно до Висновку Конституційного Суду України у справі за зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності доопрацьованого законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) вимогам статей 157 і 158 Конституції України від 30 січня 2016 року №2-в/2016 законопроект про внесення змін до Конституції України та доопрацьований законопроект про внесення змін до Конституції України відповідає в редакції від 26 січня 2016 року (у тому числі і стаття 131-2 Конституції України) відповідає вимогам статей 157 і 158 Конституції України, не передбачає скасуванню чи обмеження прав і свобод людини і громадянина.
Позивач у запереченні на відзив третьої особи, з посиланням на міжнародні нормативно-правові акти, зазначає, що Україна повинна дотримуватись загальновизнаних прав людини, і приводити діюче законодавство України до європейських стандартів, у зв'язку з чим просить задовільнити позовні вимоги.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
До Уповноваженого Верховної Ради України з прав від позивача надійшла скарга від 22.11.2017 року щодо порушення прав позивача на здійснення представництва інтересів державних органів без адвокатського посвідчення.
18 грудня 2017 року відповідачем надана відповідь на скаргу позивача, в якому зазначив, що з огляду на те, що Конституційний Суд України дійшов висновку, що пропонована для доповнення Конституції України стаття 131-2 не передбачає скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина, а тому відсутні підстави для конституційного подання Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини.
Не погоджуючись з такою відповіддю відповідача, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Зважаючи на викладені обставини справи, межі повноважень та спосіб, у який має діяти Уповноважений з прав людини визначені Конституцією України та Законом України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» (далі - Закон).
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з абзацами першим, другим пункту 3 частини першої статті 13 Закону № 776, Уповноважений має право звертатися до Конституційного Суду України з поданням про відповідність Конституції України законів України та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, які стосуються прав і свобод людини і громадянина.
Конституційне подання, відповідно до частини другої статті 15 Закону № 776, є актом реагування до Конституційного Суду України щодо вирішення питання про відповідність Конституції України (конституційності) закону України чи іншого правового акта Верховної Ради України, акта Президента України та Кабінету Міністрів України, правового акта Автономної Республіки Крим; офіційного тлумачення Конституції України.
Згідно зі статтею 16 Закону № 776, Уповноважений здійснює свою діяльність на підставі відомостей про порушення прав і свобод людини і громадянина, які отримує:
1) за зверненнями громадян України, іноземців, осіб без громадянства чи їх представників;
2) за зверненнями народних депутатів України;
3) за власною ініціативою.
Уповноважений приймає та розглядає звернення громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють в їхніх інтересах, відповідно до Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР (далі - Закон № 393).
Згідно з частиною третьою статті 17 Закону № 776, при розгляді звернення Уповноважений:
1) відкриває провадження у справі про порушення прав і свобод людини і громадянина;
2) роз'яснює заходи, що їх має вжити особа, яка подала звернення Уповноваженому;
3) направляє звернення за належністю в орган, до компетенції якого належить розгляд справи, та контролює розгляд цього звернення;
4) відмовляє в розгляді звернення.
Судом встановлено, що 24 листопада 2017 року до Уповноваженого надійшло звернення позивача від 22.11.2017 (додаток 1) щодо внесення конституційного подання до Конституційного Суду України про визнання статті 1312 Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 № 1401-VIII такою, що не відповідає статті 22 Конституції України.
Під час перевірки звернення ОСОБА_1 було встановлено, що Конституційний Суд України, розглядаючи справу за зверненнями Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) вимогам статей 157 і 158 Конституції України, дійшов висновку про відповідність вимогам статей 157 і 158 Конституції України законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) (реєстр. № 3524).
Разом з тим, слідом за Висновком Конституційного Суду України від 20.01.2016 № 1- в/2016 було також схвалено доопрацьований законопроект про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) (реєстр. № 3524) у редакції від 26.01.2016 (Висновок Конституційного Суду України від 30.01.2016 № 2- в/2016).
Окрім цього, суд зазначає, що оскаржувана позивачем норма Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 № 1401-VIII після набрання ним чинності 30 вересня 2016 року стала складовою частиною Конституції України, «тілом» Основного Закону України.
Оскільки пропонована законопроектом стаття 131 не передбачала скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина, що випливає з наведених вище Висновків Конституційного Суду України, суд приходить до висновку, що правових підстав для реалізації Уповноваженим права, визначеного пунктом 3 частини першої статті 13 Закону № 776, що полягає у внесенні конституційного подання до Конституційного Суду України, не було.
З огляду на те, що звернення позивача від 22.11.2017 було розглянуто відповідно до вимог Закону № 393 із наданням роз'яснень, згідно з пунктом 2 частини третьої статті 17 Закону № 776, про відсутність правових підстав для внесення конституційного подання до Конституційного Суду України, на думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність та обґрунтованість такої відмови.
Разом з тим, суд зазначає, що висновок Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання, остаточним і не може бути оскаржений.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини має право, зокрема, звертатися до Конституційного Суду України з поданням про відповідність Конституції України законів України. На день набрання чинності Закону України „Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" він став складовою Конституції України, тому, на нашу думку, підстав для внесення Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини конституційного подання стосовно невідповідності положень статті 1312 Закону України „Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" до Конституційного Суду України не вбачається.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (01008, м. Київ, вул. Інституцька, 21/8), третя особа: Конституційний Суд України (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 14) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язати вчинити дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.А. Качур