25 жовтня 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/993/19-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнір В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 до Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області в особі Новоселицького районного відділу про визнання протиправної відмови та зобов'язання вчинити дії, -
У поданому до суду адміністративному позові ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (законні представники) в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 (позивач) просять суд:
- визнати протиправною відмову Управління Державної міграційної служби України у Чернівецькій області в особі Новоселицького районного відділу у видачі ОСОБА_3 у зв'язку із досягненням ним 16-річного віку паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ;
- зобов'язати Управління Державної міграційної служби України у Чернівецькій області в особі Новоселицького районного відділу оформити та видати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку із досягненням ним 16-річного віку паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу відмовлено у оформленні та видачі паспорта у формі книжечки листом Новоселицького РВ УДМС у Чернівецькій області від 08.08.2019р. Вказану відмову законні представники вважають протиправною, оскільки така порушує основоположні права їхньої дитини як людини і громадянина. Посилаючись на положення Конституції України та Законів України "Про громадянство України", Постанови Верховної Ради України "Про затвердження положення про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон" від 26.06.1992р. №2503-ХІІ, а також зразкову справу, розглянуту з цього ж приводу Великою Палатою Верховного №806/3265/17 (Пз/9901/2/18) від 19.09.2018р., вважають, що їх син має обґрунтоване право на відмову від оформлення паспорта у формі ID-картки та обробки персональних даних, та на отримання паспорта у формі книжечки.
Відповідач у поданому відзиві просив відмовити в задоволенні адміністративного позову, вказуючи, що до територіального органу ДМС звернувся не позивач особисто, а мати позивача, яка діяла в його інтересах, при цьому не надала повний пакет документів, із визначених Тимчасовим порядком оформлення і видачі паспорта громадянина України. У зв'язку з цим, прийняти заяву для розгляду її по суті не було можливим. Натомість, така заява була прийнята до розгляду Новоселицьким РВ УДМС України в Чернівецькій області як звернення з метою інформування заявника про можливість оформлення паспортного документа у відповідності до діючого законодавства.
Таким чином, відповідач вказує, що саме позивачем було порушено порядок звернення із заявою про оформлення паспорта громадянина України до органу міграційної служби, відтак за умови фактичної відсутності заявника при зверненні та не надання документів, визначених Тимчасовим порядком у працівників були відсутні підстави для проведення процедури з оформлення та видачі паспорта громадянина України.
У відповіді на відзив законні представники спростовують твердження відповідача щодо звернення із заявою невідповідної особи та не надання необхідних документів. Вказують, що такі обставини не відповідають дійсності, оскільки у самому листі-відповіді на подану позивачем заяву наведені інші підстави для відмови у видачі йому паспорта у формі книжечки.
Ухвалою суду від 29.08.2019р. відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 являються батьком і матір'ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копіями паспортів та свідоцтвом про народження останнього (а.с.11-14).
ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 р. звернулися до Новоселицького РВ УДМС України в Чернівецькій області із заявою, у якій просили оформити неповнолітньому ОСОБА_3 паспорт громадянина України у формі книжечки у зв'язку із його релігійними переконаннями та відмовою від обробки персональних даних та передачі їх до ЄДДР (а.с.9).
Заява (звернення) ОСОБА_2 , як видно з інформації електронного документообігу "Мегаполіс", зареєстрована територіальним органом ДМС під порядковим номером №К-16/6/7319-19 від 30.07.2019р. (а.с.27).
У відповідь на вказану заяву Новоселицький РВ УДМС України в Чернівецькій області надіслав ОСОБА_2 лист про розгляд звернення від 08.08.2019р. №К-16/6/7319-19/7319/7627-19, у якому повідомлено, що до постанови КМУ від 25.03.2015 року №302 внесені зміни, якими передбачено, що Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів громадянам України щодо яких прийнято рішення суду про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України. За відсутності відповідного рішення суду відсутні правові підстави оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки (а.с.26).
Не погодившись з такою відповіддю та вважаючи, що їх син має право на отримання паспорта громадянина України у формі книжечки, законні представники звернулись з цим позовом до суду.
До вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.
Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" №5492-VI (далі - Закон №5492) документами, оформлення яких встановлено цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення, є документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, яким є, зокрема, паспорт громадянина України.
Згідно з ч.3 ст.13 Закону №5492 паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.
У відповідності до ст.14 Закону №5492 форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
Частиною 1 статті 21 Закону №5492 визначено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Відповідно до п.3 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992р. №2503-XII (далі - Положення №2503) бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Пунктом 5 Положення №2503 передбачено, що паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта.
У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис "Україна", нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис "Паспорт". На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис "Паспорт громадянина України". На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім'я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п'ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев'ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев'ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення. Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється (п.6 Положення №2503).
Згідно з п.8 Положення №2503 термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується. До паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним.
Водночас, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015р. №302 (далі - Постанова №302), затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України.
Пунктом 2 Постанови КМУ №302 із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:
- з 01 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року;
- з 01 листопада 2016 року - оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
Відповідно до пп.1 п.7 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого Постановою КМУ №302 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.10.2016р. №745) із змінами та доповненнями (далі - Порядок №302) оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.
Пунктом 13 Порядку №302 передбачено, що для внесення інформації до Реєстру формується заява-анкета, зразок якої затверджується МВС.
Пунктом 35 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого Постановою КМУ №302 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.10.2016р. №745) із змінами та доповненнями (далі - Порядок №302) визначено перелік документів, які заявник подає для оформлення паспорта, зокрема:
1) свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави (далі - свідоцтво про народження);
2) оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків або одного з них, які на момент народження особи перебували у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України).
У разі відсутності таких документів або у разі, коли батьки чи один із батьків такої особи на момент її народження були іноземцями або особами без громадянства, або у разі набуття особою громадянства України на території України подається довідка про реєстрацію особи громадянином України;
3) паспорт громадянина України для виїзду за кордон (для осіб, які постійно проживали за кордоном, після повернення їх в установленому порядку на проживання в Україну та для осіб, які набули громадянство України за кордоном);
4) посвідчення про взяття на облік бездомних осіб (для бездомних осіб);
5) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб);
6) рішення суду про встановлення особи (для осіб, яких не було встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи);
7) документ, що посвідчує особу законного представника/уповноваженої особи, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника/уповноваженої особи;
8) документи, що підтверджують сплату адміністративного збору, або оригінал документа про звільнення від його сплати. Оригінал документа про звільнення від сплати адміністративного збору повертається заявнику, а до заяви-анкети додається його копія, засвідчена працівником територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта шляхом проставлення відмітки Згідно з оригіналом та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів та дати;
9) документи, що підтверджують відомості для внесення додаткової змінної інформації до безконтактного електронного носія та у паспорт (за наявності таких документів):
про місце проживання - довідку органу реєстрації встановленого зразка;
про народження дітей - свідоцтва про народження дітей;
про шлюб і розірвання шлюбу - свідоцтво про шлюб, свідоцтво про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, або виданий компетентними органами іноземної держави документ, який згідно з її національним законодавством підтверджує відповідний факт;
про зміну імені - свідоцтво про зміну імені, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, свідоцтво про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, або виданий компетентними органами іноземної держави документ, який згідно з її національним законодавством підтверджує відповідний факт;
довідку про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків або повідомлення про відмову від його прийняття;
10) документ, виданий відповідним органом, установою, організацією, який містить фотозображення особи, - для осіб, які звертаються за оформленням паспорта вперше після досягнення 18-річного віку. У разі відсутності такого документа особа подає письмове звернення в довільній формі, в якому зазначається інформація про адресу місць проживання, навчання, роботи, установ виконання покарань та інша інформація, відомості про батьків або інших родичів, які будуть залучені до проведення процедури встановлення особи;
11) одну фотокартку розміром 10 х 15 сантиметрів для внесення відцифрованого образу обличчя особи шляхом сканування із застосуванням засобів Реєстру - для оформлення паспорта особі, яка не може пересуватися самостійно у зв'язку з тривалим розладом здоров'я, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров'я, оформленим в установленому порядку, або особі, яка відбуває покарання в установах виконання покарань або перебуває на тривалому стаціонарному лікуванні в закладах МОЗ закритого типу (в разі потреби). Фотокартка повинна відповідати вимогам рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації (IКAO) Doc 9303.
Окрім цього, відповідно до пункту 13 Розділу 2 Положення №2503 визначено, що для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.
Отже, з наведеного слідує, що для видачі паспорта громадянина України як у формі книжечки так і у формі картки заявнику (особі, яка досягла 14-річного віку) необхідно подати особисто заяву-анкету встановленого зразка, затвердженого МВС України та визначений перелік документів.
З матеріалів справи слідує що, з метою оформлення неповнолітньому сину ОСОБА_3 паспорта громадянина України зразка 1994р. у вигляді паспортної книжечки, його матір'ю ОСОБА_2 подано до Новоселицького РВ Управління Державної міграційної служби України у Чернівецькій області заяву про оформлення паспорта громадянина України від 29.07.2019р. Указана заява підписана ОСОБА_3 , матір'ю дитини та батьком дитини. У поданій заяві зазначено про додані додатки.
Разом з цим, судом встановлено, що вказана заява не подана особисто позивачем, що підтверджується копією реєстраційної-контрольної картки за зверненням громадян №К-16/6/7318-19 від 30.07.2019р. системи "Мегаполіс", у якій заявником значиться ОСОБА_2 . При цьому позивачу, станом на дату звернення подання його матір'ю заяви про видачу йому паспорта, виповнилось 16 років, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 14).
Таким чином, з наведеного слідує, що позивач не звертався до територіального органу УДМС з заявою-анкетою встановленого зразка. Натомість, до такого органу звернулась його мати із заявою довільної форми, яка не відповідає вимогам, встановленим до заяви-анкети.
При цьому, посилання, які містяться у відповіді на відзив щодо неправдивості тверджень відповідача про відсутність особистого звернення позивача з заявою не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи. Наявність у поданій заяві підпису позивача ще не свідчить про його особисте звернення до органу із заявою встановленого зразка.
Крім того, з листа Новоселицького РВ УДМС в Чернівецькій області, направленого УДМС в Чернівецькій області (зареєстрованого за №7319/1513-19 від 10.09.2019р.) слідує, що заява ОСОБА_2 подано без необхідних документів для оформлення паспорта.
За таких обставин, суд доходить висновку про те, що у відповідача не було правових підстав для видачі позивачу паспорта громадянина України у формі книжечки.
Поряд із цим, територіальний орган ДМС у відповіді на заяву ОСОБА_2 про оформлення її сину паспорта громадянина України у формі книжечки посилається те, що відповідно до змін, внесених до Постанови №302 постановою від 03.04.2019р. №398 (набрала чинності 07.06.2019р.), що ДМС України до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
З таким твердженням суд не погоджується, з огляду на те, що право особи на отримання паспорта у вигляді книжечки, а не у вигляді ID-картки, підтверджене постановою Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17.
Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, не лише повинні враховуватись судами нижчих інстанцій, але є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Такий обов'язок закріплений у ч.5 ст.13 Закону "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII.
Вирішуючи зазначену вище зразкову справу, Велика Палата Верховного Суду, серед іншого, дійшла висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних відмова територіальних органів ДМС України у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ, є протиправною.
Разом з цим, що стосується даного конкретного випадку, слід зазначити наступне.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.4 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду.
Частиною 1 ст.5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії.
Відтак, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявник вважає, що положення певного акту впливають на його правове становище.
Право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи дійсно щодо особи має місце факт порушення права, свободи чи інтересу, та це право, свобода або інтерес порушені відповідачем.
При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
З наведеного вбачається, що суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача.
Проаналізувавши наведене в розрізі заявлених підстав позову слід зауважити, що відповідно до п.п.13, 14 Положення №2503 для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35 х 45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України. За видачу паспорта справляється державне мито.
Однак, у даному випадку, аналізуючи порядок звернення позивача із заявою щодо оформлення та видачі йому паспорта громадянина України, зокрема, подання такої заяви його матір'ю, слід зазначити, що вказана заява не відповідає встановленим вимогам, оскільки подана не позивачем особисто, не супроводжується документами, визначеними у п.13 Положення №2503, що є передумовою для розгляду питання щодо видачі паспорту у формі паспортної книжечки.
Таким чином, на виконання обов'язку, визначеного ч. 1 ст. 77 КАС України, позивачем не доведено подання до органів ДМСУ переліку документів, визначеного п.13. Положення про паспорт громадянина України, необхідних для оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки.
Відтак, враховуючи те, що відповідна заява у встановленому чинним законодавством порядку та з обов'язковим переліком документів до відповідача не подавалась, у суду відсутні підстави для висновку про порушення прав позивача з боку відповідача.
З урахуванням наведеного, у суду відсутні підстави для висновку щодо наявності у відповідача обов'язку вчинити певні дії щодо видачі позивачу паспорта, оскільки позивач, як зазначено, з відповідною заявою у встановленому порядку, з наданням додатків, документів, що супроводжують таку заяву, не звертався.
Таким чином, суд доходить висновку про те, що у задоволенні даного позову необхідно відмовити.
Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно з приписами статей 74-76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За правилами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність своїх дій при розгляді заяви ОСОБА_2 як законного представника позивача. Натомість доводи законних представників, наведені у позові, з огляду на вище викладене, є безпідставними та не свідчать про обґрунтованість позову, а тому такий задоволенню не підлягає.
Суд не вирішує питання щодо судових витрат, зважаючи на те, що позивачу відмовлено у задоволенні адміністративного позову, при цьому, докази понесення судових витрат відповідачем у матеріалах справи відсутні, що не суперечить статті 139 КАС України.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ).
Відповідач - Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області (код ЄДРПОУ 37767440, вул.Шептицького, 25, м.Чернівці, 58000).
в особі Новоселицького районного відділу (вул.Центральна, 106, м.Новоселиця Чернівецька область, 60300).
Суддя В.О. Кушнір