справа №459/1333/19
про закриття провадження у справі
21 жовтня 2019 року зал судових засідань №7
Львівський окружний адміністративний суд,
у складі:
головуючої-судді Братичак У.В.,
секретар судового засідання Староста М.М.,
за участі сторін:
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у підготовчому засіданні в м.Львові в порядку загального позовного провадження клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Червоноградської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) звернувся до Червоноградської міської ради (місцезнаходження: пр.Шевченка, 19, м.Червоноград, Львівська область, 80100, код ЄДРПОУ 26269722), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_2 з позовною заявою, в якій з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 01.08.2019 просить:
- визнати бездіяльність Червоноградської міської ради протиправною по залишенні без розгляду вимоги ОСОБА_1 від 05.03.2019 про визнання права користування земельними ділянками з кадастровими номерами: 46 НОМЕР_1 :02: НОМЕР_2 :0056, 46 11 80 000:02:012:0025, 46 11 80 000:02:009:0057, 46 11 80 000:02:005:0045, 46 11 80 000:02:003:0049, 46 11 80 000:02:009:0021, 46 11 80 000:02:005:0047, 46 11 80 000:02:005:0028, 46 11 80 000:02:005:0029, 46 11 80 000:02:001:0016, 46 11 80 000:02:005:0046;
- зобов'язати Червоноградську міську раду визнати право користування ОСОБА_1 на умовах договорів суборенди з ОСОБА_2 . земельними ділянками з кадастровими номерами: 46 НОМЕР_1 02:009: НОМЕР_3 , 46 11 80 000:02:012:0025, 46 11 80 000:02:009:0057, 46 11 80 000:02:005:0045, 46 11 80 000:02:003:0049, 46 11 80 000:02:009:0021, 46 11 80 000:02:005:0047, 46 11 80 000:02:005:0028, 46 11 80 000:02:005:0029, 46 11 80 000:02:001:0016, 46 11 80 000:02:005:0046;
- зобов'язати відділ земельних відносин Червоноградської міської ради провести державну реєстрацію договорів суборенди земельних ділянок ОСОБА_1 у ОСОБА_2 з кадастровими номерами: 46 11 80 000:02:009:0056, 46 11 80 000:02:012:0025, 46 11 80 000:02:009:0057, 46 11 80 000:02:005:0045, 46 11 80 000:02:003:0049, 46 11 80 000:02:009:0021, 46 11 80 000:02:005:0047, 46 11 80 000:02:005:0028, 46 11 80 000:02:005:0029, 46 11 80 000:02:001:0016, 46 11 80 000:02:005:0046.
Ухвалою судді від 04.07.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.
22.07.2019 на адресу суду надійшло клопотання від Червоноградської міської ради Львівської області про закриття провадження у справі. Клопотання обґрунтоване тим, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2019 у справі №905/2765/17 дійшла висновку, що у справі, яка розглядається, орган місцевого самоврядування, реалізуючи право розпорядження земельною ділянкою, відповідно до статті 5 ЗК України має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими він вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, тобто є рівноправним суб'єктом земельних відносин. У цьому спорі учасники земельних відносин не підпорядковані один одному, а отже суб'єкт владних повноважень - орган місцевого самоврядування владних управлінських функцій не здійснював. Вважає, що розгляд даної справи повинен здійснюватись в порядку господарського судочинства, а тому просить закрити провадження у справі.
Від позивача надійшли заперечення на клопотання про закриття провадження. Зазначає, що не мав договорів з Червоноградською міською радою, а тому даний позов не може бути розглянутий в порядку господарського судочинства. Окрім того, вказує на те, що Червоноградська міська рада не навела обставин, які можуть бути підставою для закриття провадження у справі, а тому просить відмовити в задоволенні такого клопотання.
В підготовчому засіданні позивач просив відмовити в задоволенні клопотання про закриття провадження.
Відповідач в підготовче засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, надіслав на адресу суду клопотання про розгляд питання про закриття провадження у справі без його участі.
Представник третьої особи надіслав на адресу суду заяву про те, що заперечує з приводу закриття провадження та підтримує позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.
Судом з матеріалів справи встановлено, що 05.03.2019 ОСОБА_1 звернувся до Червоноградської міської ради з вимогою, в якій просив визнати за ним право на користування земельними ділянками на правах суборенди з 07.07.2017 з кадастровими номерами: 46 НОМЕР_1 :02:009 НОМЕР_4 0056, 46 11 80 000:02:012:0025, 46 11 80 000:02:009:0057, 46 11 80 000:02:005:0045, 46 11 80 000:02:003:0049, 46 11 80 000:02:009:0021, 46 11 80 000:02:005:0047, 46 11 80 000:02:005:0028, 46 11 80 000:02:005:0029, 46 11 80 000:02:001:0016, 46 11 80 000:02:005:0046.
11.03.2019 Червоноградська міська рада скерувала відповідь ОСОБА_1 на його вимогу від 05.03.2019, в якій зазначила, що до повноважень міської ради не належить розгляд питання про визнання права на користування земельними ділянками, а тому така не може бути задоволена.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі “Сокуренко і Стригун проти України” указав, що фраза “встановлений законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін “судом, встановленим законом” у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає “усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів”. Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, “встановленим законом”.
Згідно із частиною другою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відповідно до п.7 ч.1 ст. 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг;
Публічно-правовим спором відповідно до п.2 ч.1 ст. 7 КАС України є спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій.
Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Судом при розгляді справи встановлено, що спірні правовідносини виникли з приводу залишення без розгляду Червоноградською міською радою вимоги позивача про визнання права на користування земельними ділянками на умовах суборенди на підставі договорів з ОСОБА_2 .
Отже, у цій справі існує невирішений спір про право на користування земельними ділянками на умовах суборенди, що виключає можливість його розгляду за правилами адміністративного судочинства, адже адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей установлювати (визнавати) належність на право користування земельними ділянками.
Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16 жовтня 2018 року (справа №914/870/17) під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, обставин у справі. Рішення суб'єкта владних повноважень у сфері оформлення права власності може оспорюватися з точки зору його законності, а вимога про визнання рішення незаконним розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку позовну вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред'являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного речового права особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом щодо захисту його речового права у сфері земельних відносин, що означає, що спірні правовідносини виникли поза межами публічно-правових відносин.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що у спірному випадку позивач формально оскаржує управлінське рішення владного суб'єкта, проте прагне захистити право цивільне щодо земельної ділянки.
Тому суд зважає, що даний спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивачів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку владного суб'єкта, а стосується захисту його приватних інтересів, у зв'язку з чим не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.
За правилами частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
З урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства та встановлених фактичних обставин справи з приводу порушеного права позивача на земельну ділянку, яка перебуває у його користуванні, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду у аналогічних категоріях справ, суд дійшов висновку, що дану справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки її розгляд належить до юрисдикції загального суду.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно з ч.1 ст. 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
Оскільки суд дійшов висновку, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, суд роз'яснює позивачеві про віднесення даної справи до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до частини 2 статті 238 КАС України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір”, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Відтак, судовий збір, сплачений позивачем за квитанцією №38 від 01.07.2019 на суму 1536,80 грн підлягає поверненню.
Керуючись ст.ст.132, 238, 239, 243, 248, 250, 256, 293-295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі задовольнити.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Червоноградської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - закрити.
Повернути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір, сплачений відповідно до квитанції №38 від 01.07.2019, в сумі 1536 (одна тисяча п'ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.
Роз'яснити позивачу, що розгляд та вирішення даної справи повинні здійснюватись в порядку цивільного судочинства.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали виготовлено 25.10.2019 року.
Суддя Братичак Уляна Володимирівна