справа №1.380.2019.004387
16 жовтня 2019 року
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Братичак У.В.,
секретар судового засідання Староста М.М.,
за участю представників сторін:
позивача Гейвича М.М.,
відповідача Павліша О. ОСОБА_1 .,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; р.н.о.к.п.п: НОМЕР_1 ) звернувся з позовною заявою до Головного управління ДФС у Львівській області (місцезнаходження: вул.Стрийська, 35, м.Львів, 79003, код ЄДРПОУ:39462700), в якій просить:
-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ф» ГУ ДФС у Львівській області від 26.04.2019 року №0035046-5813-1324 за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2018 рік на суму 71 894,85 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 до групи 125 «Будівлі промислові та склади» належить клас 1251 «Будівлі промисловості», який включає будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо. До класу 1252 «Резервуари, силоси та склади» належать, зокрема, спеціальні склади, складські майданчики. Тому, оскільки ОСОБА_2 належить на праві приватної власності придбана в ТзОВ «Агротехсервіс» будівля майстерні загальною площею 1933,8 кв.м., такий об'єкт складає комплекс промислового призначення, придатний для промислового виробництва, та за своїми ознаками даний об'єкт відповідає класу будівель промисловості. Відтак, вважає, що об'єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 відноситься до будівель промисловості, а тому не є об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до пп. «є» п.п.266.2.2 Податкового кодексу України. Просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою судді від 02.09.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.
Протокольною ухвалою суду від 23.09.2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті.
Від відповідача 20.09.2019 надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що у разі якщо промислова будівля належить не промисловому підприємству то в такому випадку будівля є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а податок повинен нараховуватись та сплачуватись на загальних підставах відповідно до норм чинного законодавства. Також зазначає, що позивач не звертався до контролюючого органу вищого рівня зі скаргою про перегляд оскаржуваного податкового повідомлення-рішення згідно ст.56 Податкового кодексу України, відтак, просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в обґрунтуваннях позовної заяви та додаткових поясненнях, наданих в судовому засіданні, просив позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін, викладені у заявах по суті справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Позивач є власником об'єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , а саме, будівлі майстерні загальною площею 1933,8 кв.м., придбаної у ТзОВ «Агротехсервіс» згідно договору купівлі-продажу 79/100 частин будівлі від 30.11.2004 року.
20.01.2005 року позивачем придбано у ОСОБА_3 згідно договору купівлі-продажу від 12.01.2005 21/100 частин будівлі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
26.04.2019 Головним управлінням ДФС у Львівській області винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №0035046-5813-1324, яким визначено суму податкового зобов'язання з нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки у розмірі 71 894,85 грн.
Позивач, вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення таким, що суперечить вимогам чинного законодавства, звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.
Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України встановлено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Порядок погашення зобов'язань юридичних та фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і плати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, вжиття контролюючим органом заходів з метою погашення платниками податкового боргу врегульовано Податковим кодексом України.
Відповідно до ст.256 Податкового кодексу України, податок на майно складається, зокрема, з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
В силу вимог пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 Податкового кодексу України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп.266.2.1 п.266.2 ст. 266 Податкового кодексу України).
Згідно з пп.266.3.1 п.266.3 ст.266 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Відповідно до пп.266.3.2 п.266.3 ст.266 Податкового кодексу України, база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Згідно з пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 Податкового кодексу України, ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
За змістом пп.266.4.2 п.266.4 ст.266 Податкового кодексу України, сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (пп.266.6.1 п.266.6 ст.266 Податкового кодексу України).
Спірним питанням у межах цих правовідносин є встановлення того, чи є нерухоме майно, що належить позивачу, об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Вичерпний перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктами оподаткування зазначеним податком, наведено у пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України.
Відповідно до підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Судом встановлено, що на підставі договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 30.11.2004 та 12.01.2005, позивач придбав у власність нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: будівлю майстерні загальною площею 1933,8 кв.м.
Позивач, оскаржуючи податкове повідомлення-рішення, посилається на те, що об'єкти нерухомості, які належать йому на праві власності, є будівлями промисловості, а тому відповідно до підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2. статті 266 ПК України будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідач із вказаним твердженням позивача у своєму відзиві не погоджується і вказує на те, що у разі , якщо промислова будівля належить не промисловому підприємству, то в такому випадку будівля є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та податком повинен нараховуватись та сплачуватись на загальних підставах, відповідно до норм чинного законодавства.
У зв'язку з цим, суд зазначає наступне.
Системне тлумачення підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України свідчить про те, що законодавець у кожному пункті передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Кожен з цих випадків не підлягає розширювальному тлумаченню. Прикладом цього є зокрема те, що така умова як зв'язок об'єкту нерухомості з фактом її використання у своїй діяльності передбачений пунктами "е" та "і", на відміну від пункту "є". Більш того, кожен з визначених підпунктом 266.2.2 буквених пунктів має прив'язку або до статусу суб'єкта, який володіє такою нерухомістю (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування ("д"), суб'єкти господарювання малого та середнього бізнесу ("е"), сільськогосподарський товаровиробник ("ж"), громадські організації інвалідів та їх підприємства ("з"), релігійні організації ("и")), та/або до виду нерухомості, його стану, місця розташування (непридатна до проживання ("ґ"), будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів ("і"), будівлі промисловості ("є") тощо).
Буквальний аналіз пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України свідчить про те, що нерухомість має бути класифікована як "будівлі промисловості промислових підприємств".
Разом з тим, відповідно до пункту 5.3 статті 5 ПК України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Так, Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (далі по тексту - ДК 018-2000), призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні; об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення, інженерні споруди різного функціонального призначення.
Державний класифікатор будівель та споруд (ДК БС) є складовою частиною Державної системи класифікації та кодування техніко-економічної та соціальної інформації.
Згідно з ДК 018-2000 до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) належать наступні класи: Будівлі промислові (код 1251)
До класу "Будівлі промислові" (код 1251) належать криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо за їх функціональним призначенням.
Отже, згідно з ДК 018-2000 будівлі класифікуються за їх функціональним призначенням; будівлі, що використовуються або запроектовані для декількох призначень, повинні бути ідентифіковані за однією класифікаційною ознакою відповідно до головного призначення.
Головне призначення обчислюється відсотковим співвідношенням площ різних за призначенням приміщень будівлі в складі повної загальної площі з віднесенням цих приміщень згідно з їх призначенням чи використанням до відповідного класифікаційного угруповання.
При цьому, нормами Податкового кодексу України, з метою застосування положень підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, обмежень щодо використання або невикористання таких об'єктів нерухомості за цільовим призначенням не передбачено.
Будь-яких доказів використання позивачем виробничих будівель для цілей, не пов'язаних із господарською діяльністю підприємства, відповідачем до суду не надано.
Натомість доданими до матеріалів справи документами підтверджується, що придбана у ТзОВ «Агротехсервіс» будівля майстерні загальною площею 1933,8 кв.м. є нежитловою та призначена для здійснення промислової діяльності.
За таких обставин, будівлі, які знаходяться за адресою: Львівська область, Перемишлянський район, м. Перемишляни, вул. Привокзальна, 20 та належать позивачу, відносяться до будівель промисловості в розумінні підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України та не можуть бути об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Окрім того, суд вказує на те, що до об'єктів оподаткування не відносяться всі будівлі промисловості незалежно від того чи вони належать юридичним чи фізичним особам у відповідності до пп. «є» п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України.
Згідно зі статтею статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи наведене, відповідач не подав доказів приналежності приміщень позивача до переліку об'єктів, які є об'єктом оподаткування та не довів належними та допустимими доказами правомірність та законність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.139 КАС України на користь позивача слід стягнути понесені судові витрати у сумі 768, 40 грн сплачені при поданні позовної заяви до суду.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати, винесене Головним управлінням ДФС у Львівській області податкове повідомлення-рішення форми “Ф” від 26.04.2019 року №0035046-5813-1324.
Стягнути з Головного управління ДФС у Львівській області (місцезнаходження: вул.Стрийська, 35, м.Львів, 79003, код ЄДРПОУ 39462700) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п: НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складено 25.10.2019 року.
Суддя Братичак Уляна Володимирівна