Іменем України
21 жовтня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3616/19
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Свергун І.О.,
за участі секретаря - Карча В.М.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Леонової З.Є. (довіреність від 10.10.2019 № Л-3012/14/12-32-00),
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ліквідаційної комісії Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
15.08.2019 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ліквідаційної комісії Головного управління ДФС у Луганській області, в якому позивач просить суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача по невиплаті позивачу грошової компенсації втрат доходів при утриманні сум податку на доходи фізичних осіб; зобов'язати відповідача провести виплату на користь позивача суми грошової компенсації у розмірі утриманої з нього суми податку на доходи фізичних осіб у сумі 55571,23 грн; зобов'язати відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Позовні вимоги мотивовано таким.
З 01.04.2015 по цей час позивач проходить службу в Головному управлінні ДФС у Луганській області, на цей час - на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ оперативного управління та має спеціальне звання - майор податкової міліції.
Відповідачем не було вчинено дій, спрямованих на виплату позивачеві рівноцінної та повної компенсації втрат доходів на суму утриманого з його грошового забезпечення податку з доходів фізичних осіб (ПДФО) за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 в розмірі 55571,23 грн.
Відповідно до листа відповідача від 08.08.2019 № К-2641/14/12-32-05-00-21 сума податку на доходи фізичних осіб, яка утримана з грошового забезпечення позивача за період 01.01.2017 по 31.12.2018, складає 55571,23 грн.
Таким чином, із сум грошового забезпечення, які було нараховано позивачеві за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, відповідачем було утримано податок на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО) за ставкою 18% на загальну суму 55571,23 грн, при цьому відповідач не здійснив виплату позивачеві рівноцінної та повної компенсації втрат доходів при утриманні сум ПДФО з грошового забезпечення та інших виплат, право на які позивач набув у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Оспорюванні правовідносини регулюються п. 357.1 ст. 357 Податкового кодексу України, згідно з яким форми та розмір матеріального забезпечення осіб начальницького і рядового складу податкової міліції, включаючи грошове утримання, встановлюються Кабінетом Міністрів України. Вказана норма права регулює правовідносини з виплати матеріального забезпечення співробітникам податкової міліції до дня набрання чинності законом, який визначає правові основи організації та діяльності центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов'язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об'єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, та інших осіб, з якими цей орган взаємодіє відповідно до абз. 3 п. 1 розділу II Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII.
Згідно вимог п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 р. № 44 (в редакції, яка діяла на дату виникнення спірних правовідносин) (надалі - Порядок), «грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Держспецзв'язку, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат...».
Як вбачається з п. 3 названого Порядку, виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб.
Згідно з вимогами п. 4 Порядку виплата грошової компенсації військовослужбовцям та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Відповідно до вимог п. 5 названого Порядку грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Як вбачається зі ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.91 № 2011-XII, дія якого поширюється на військовослужбовців правоохоронних органів, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Вимоги вищевказаних норм права кореспондуються з нормою, викладеною у п. 168.5 ст. 168 Податкового кодексу України, якою передбачено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Цей висновок можна зробити з того, що, по-перше, до 01.01.2017, а саме до набуття чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21 грудня 2016 року № 1797-УІІІ, в п. 168.5 ст. 168 ПК України перелік осіб прямо включав рядовий і начальницький складу органів внутрішніх справ та податкової міліції.
Відповідно до абз. 3 п. 1 розділу II Прикінцевих та перехідних положень цього Закону виключення з Податкового кодексу Розділу XVIII-2 «Податкова міліція» і деяких пов'язаних із функціонуванням податкової міліції норм податкового законодавства повинно відбутись тільки після прийняття та набрання чинності законом, яким визначає інший центрального органу виконавчої влади з аналогічними повноваженнями.
Крім того, системним та комплексним підходом до норм вищевказаного закону; Розділу XVIII-2 «Податкова міліція» Податкового кодексу України, службу в якій проходять в порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ; Закону України «Про міліцію», який втратив чинність 07.11.2015 у зв'язку із набранням чинності Закону Україну «Про національну поліцію»; Закону Україну «Про національну поліцію», згідно п. 3 і Розділу XI - Прикінцеві та перехідні положення цього закону податкова міліція наділяється рядом повноважень поліції; Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію"»; Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", який встановлює умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на службі як в органах внутрішніх справ, Національній поліції, так і в підрозділах податковій міліції, можна встановити, що п. 168.5 ст. 168 Податкового кодексу України, який регламентує порядок справляння податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення деяких категорій осіб, які знаходяться на публічній службі, та джерело виплати рівноцінної та повної компенсації втрат їх доходів, враховуючи перехідний тимчасовий період до встановлення повноважень іншого органу, розповсюджується в його теперішній редакції на осіб рядового та начальницького складу податкової міліції до її ліквідації.
По-друге, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, у тому числі певних категорій громадян України, які потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, і сформулював, зокрема, правову позицію, згідно з якою пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року №8-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року №7-рп/2004, від 1 грудня 2004 року №20- рп/2004).
По-третє, згідно зі ст. 1 Податкового кодексу України він лише регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Таким чином, п. 168.5 ст. 168 ПК України регулює лише правовідносини щодо справляння податку на доходи фізичних осіб відносно окремих категорій службовців та визначає джерело виплати компенсації втрат їх доходів, а не регулює безпосередньо форми, розмір та порядок матеріального забезпечення.
Тому норма права, закріплена п. 168.5 ст. 168 Податкового кодексу України, на думку позивача, взагалі не регулює оспорюванні правовідносини щодо розміру матеріального забезпечення осіб начальницького і рядового складу податкової міліції (включаючи грошове утримання), а вказує на можливість відповідача використати ці суми податку на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів.
Таким чином, на думку позивача, відповідач повинен був одночасно з виплатою йому грошового забезпечення здійснити виплату грошової компенсації у розмірі утриманої суми податку на доходи фізичних осіб, проте не зробив цього.
У зв'язку з викладеним позивач змушений звернутися до суду.
Ухвалою суду від 19.08.2019 позовну заяву було залишено без руху для усунення недоліків.
Ухвалою суду від 02.09.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
23.09.2019 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти позову з таких підстав.
Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Податкового кодексу України зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.
Пунктом 5.2 статті 5 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.
Пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України (у редакції, чинній до 01.01.2017) було передбачено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
У той же час, пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України (у редакції, чинній з 01.01.2017 до 01.01.2019) закріплено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Таким чином, з аналізу вказаних норм вбачається, що у відповідача відсутній обов'язок з виплати позивачу грошової компенсації в розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення позивача за 2017-2018 роки.
Пунктом 356.1 статті 356 ПК України передбачено, що держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України «Про міліцію» та Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Форми та розмір матеріального забезпечення осіб начальницького і рядового складу податкової міліції, включаючи грошове утримання, встановлюються Кабінетом Міністрів України (п. 357.1 ст. 357 ПК України).
Так, умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ) у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація) визначено Порядком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 (далі - Порядок № 44).
У відповідності до пункту 2 Порядку № 44 (у редакції, чинній до 03.06.2017) грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Держспецзв'язку, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро.
Разом із тим, пунктом 2 Порядку № 44 (у редакції, чинній з 03.06.2017) визначено, що грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, а також особам, звільненим із служби, для
відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Однак, зміни до пункту 2 Порядку № 44 внесені 31.05.2017, без урахування положень пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України, які з 01.01.2017 виключили працівників податкової міліції зі складу осіб, яким передбачається відшкодування утриманих сум податку з доходів фізичних осіб.
Пункт 3 Порядку № 44 визначає, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Згідно з пунктами 4 та 5 Порядку № 44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Разом з тим, Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» втратив чинність 01.01.2011 з прийняттям Податкового кодексу України.
При цьому, з аналізу норм Порядку № 44 вбачається, що його приписи не можуть бути самостійною підставою для визначення наявності у особи права на вказану компенсацію, оскільки цей Порядок було затверджено на виконання п. 22.7 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та він лише визначає умови і механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб певним категоріям громадян, право на яке було передбачено у вказаному Законі, а у наступному - в Податковому кодексі України.
У спірний період (з 01.01.2017 по 28.09.2018) встановлені п. 168.5 ст. 168 Податкового кодексу України особливості утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб не розповсюджувалися на осіб рядового і начальницького складу податкової міліції, тому утримані з грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу податкової міліції суми податку на доходи фізичних осіб не підлягали спрямуванню на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Враховуючи вищезазначене, ГУ ДФС у Луганській області вважає правомірно застосованими положення пункту 168.5 статті 168 ПК України (в редакції Закону № 1797-VIII) при нарахуванні і виплаті позивачу грошового забезпечення працівника податкової міліції органів ДФС, у зв'язку з чим просить відмовити в задоволенні позову (арк. спр. 43-45).
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеному в позові.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 з 01.04.2015 по цей час позивач проходить службу в Головному управлінні ДФС у Луганській області на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ оперативного управління та має спеціальне звання - майор податкової міліції, що підтверджується службовим посвідченням НОМЕР_1 № 000169 (арк. спр. 32), трудовою книжкою АА НОМЕР_2 (арк. спр. 39-40) та не заперечується відповідачем.
Згідно з довідкою ГУ ДФС у Луганській області від 13.09.2019 № К-2954/14/12-32-05-02-23 у період з січня 2017 року по грудень 2018 року з грошового забезпечення позивача утримано 55571,23 грн податку з доходів фізичних осіб (арк. спр. 53-54).
02.08.2019 позивач звернувся до в.о. начальника ГУ ДФС у Луганській області з заявою, в якій просив надати інформацію про суми податку на доходи фізичних осіб, утриманих з його грошового забезпечення за періоди з 01.01.2017 по 31.12.2017 та з 01.01.2018 по 31.12.2018, а також просив вказати причини та підстави ненарахування компенсації вищевказаних сум податку за відповідні періоди (арк. спр. 34).
Листом від 08.08.2019 № К-2641/14/12-32-05-00-21 ГУ ДФС у Луганській області повідомило позивача, що у зв'язку з відсутністю податкової міліції у переліку категорії громадян, зазначених у п. 168.5 ст. 168 Податкового кодексу України в редакціях за 2017 та 2018 роки немає підстав для виплати йому рівноцінної та повної компенсації втрат доходів у сумі 55571,23 грн з його грошового забезпечення за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 (арк. спр. 35).
Вирішуючи спір по суті, суд керується таким.
Стаття 24 Конституції України визначає, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Пунктом 1.1 статті 1 Податкового кодексу України передбачено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно з пунктом 3.1 статті 3 Податкового кодексу України податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.
Підпункт 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України визначає, що податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу.
Відповідно до статті 5 Податкового кодексу України поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу.
У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.
Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Пунктом 168.5 статті 168 «Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету» Податкового кодексу України (у редакції, чинній до 01.01.2017) передбачалося: суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України (у редакції, чинній з 01.01.2017 до 01.01.2019) було визначено: суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Згідно з пунктом 348.1 статті 348 Податкового кодексу України податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних контролюючих органів, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.
Відповідно до пункту 353.1 статті 353 Податкового кодексу України особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.
Згідно з пунктом 1 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 (далі - Порядок № 44), цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ) у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).
Пункт 2 Порядку № 44 (у редакції, чинній до 03.06.2017) передбачав: грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Держспецзв'язку, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро.
Пунктом 2 Порядку № 44 (у редакції, чинній з 03.06.2017) визначено: грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Зазначена в абзаці першому цього пункту грошова компенсація також виплачується іноземцям та особам без громадянства, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця.
Пунктом 3 Порядку № 44 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Відповідно до пунктів 4 та 5 Порядку № 44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Згідно з частинами першою та шостою статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.
Приписами статті 168 Податкового кодексу України врегульовано порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб.
Передбачена пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України компенсація утриманої з грошового забезпечення (грошових винагород та інших виплат) суми податку на доходи фізичних осіб здійснюється за рахунок таких сум, тобто законодавцем встановлено особливості утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб для наведених у цьому пункті осіб. Тому спірні правовідносини врегульовано податковим законодавством, а саме - Податковим кодексом України.
У спірний період (з 01.01.2017 по 31.12.2018) встановлені пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України особливості утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб не розповсюджувалися на осіб рядового і начальницького складу податкової міліції. Тому утримані з грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу податкової міліції суми податку на доходи фізичних осіб не підлягали спрямуванню на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Ретроспективний аналіз Порядку № 44 дозволяє дійти висновку, що його приписи не можуть бути самостійною підставою для визначення наявності у особи права на вказану компенсацію, оскільки цей Порядок було затверджено на виконання п. 22.7 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та він лише визначає умови і механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб певним категоріям громадян, право на яке було передбачено у вказаному Законі, а в подальшому - в Податковому кодексі України.
Неприведення приписів Порядку № 44 у відповідність до внесених Законом України № 1797-VIII від 21.12.2016 змін до Податкового кодексу України в частині виключення певної категорії громадян з переліку осіб, які мають право на компенсацію, не є підставою розглядати цей Порядок як нормативно-правовий акт, який визначає особливості утримання і сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб для осіб рядового і начальницького складу податкової міліції.
Посилання позивача на нормативно-правові акти, що регулюють правовідносини військової служби, суд вважає необґрунтованими, оскільки служба в органах податкової міліції не відповідає визначеному статтею 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» розумінню військової служби. При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 20.03.2002 року № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), на яке посилається позивач, відсутні висновки щодо прирівнювання служби в податковій міліції до військової служби.
Відтак, не здійснюючи позивачеві виплату грошової компенсації у розмірі утриманої суми податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом. На підставі викладеного суд не знаходить підстав для задоволення позову.
Вказана правова позиція суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, висловленою в постанові від 25 березня 2019 року по справі №820/4516/18.
Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору в установленому законом порядку, інших судових витрат сторонами не понесено.
Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ліквідаційної комісії Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складено 25 жовтня 2019 року.
Суддя І.О. Свергун