про залишення позовної заяви без руху
25 жовтня 2019 року м. Київ № 320/5809/19
Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,
23 жовтня 2019 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулась Військова частина НОМЕР_1 з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст. 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 р. № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Розміри ставок судового збору визначені ст. 4 Закону № 3674-VI.
Так, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, розмір судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 1 січня 2019 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 1921 гривень).
Як убачається з позовної заяви, вона містить 1 вимогу майнового характеру, а саме: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Київській області № 0078105106 від 31 липня 2019 р. про застосування штрафних санкцій у розмірі 86 933 грн. 79 коп. та нарахування пені у розмірі 1198 грн. 21 коп. за несплату (неперерахунок) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
Проте, на підтвердження сплати судового збору не долучено до матеріалів справи оригінал платіжного доручення про сплату судового збору.
Суддя зазначає, що за подачу позову майнового характеру суб'єкт владних повноважень повинен був заплатити 1 921 грн. 00 коп. ( (86 933 грн. 79 коп. + 1198 грн. 21) = 88 132 грн. 00 коп. / 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
Проте, судом встановлено, що до позовної заяви Військовою частиною НОМЕР_1 в Київській області долучено клопотання про звільнення від сплати судового збору.
При вирішенні цього питання суддею враховано таке.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Відповідно до вимог ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
Указані норми встановлюють можливість полегшення судом тягаря судових витрат для осіб з низьким рівнем достатку. Положення статей спрямовані на те, щоб судові витрати не були перешкодою для доступу до суду малозабезпечених осіб, і слугують гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду незалежно від майнового стану.
Таким чином, за обґрунтованим клопотанням, вирішуючи питання про відкриття провадження в адміністративній справі, суд може звільнити позивача від сплати судового збору, зменшити його розмір, відстрочити або розстрочити його сплату.
У позовній заяві сторона повинна навести обставини, які свідчать про її незадовільне (скрутне) матеріальне становище, та надати суду відповідні докази.
Проте, Військова частина НОМЕР_1 просить суд звільнити його від сплати судового збору, обґрунтовуючи це тим, що відсутні асигнування для слати судового збору у зв'язку з чим просить звільнити від сплати судового збору на підставі ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір".
Суддя звертає увагу, що наведена позивачем обставина не є підставою для звільнення від сплати судового збору.
Суддя зазначає, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Таке ж право мають і бюджетні установи. Водночас, якщо ці бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.
Суддя звертає увагу, що Військова частина НОМЕР_1 не включена до числа осіб, звільнених від оплати судового збору при подачі позовів, зокрема, до адміністративного суду, що прямо передбачено Законом "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент подання позову), а тому є платником судового збору на загальних підставах.
Крім того, суддя вбачає за доцільне зазначити, що у ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й суб'єктів владних повноважень.
Суд звертає увагу, що доводи Військової частини НОМЕР_1 про відсутність коштів на рахунках управління не заслуговують на увагу, оскільки пунктом 2 розділу ІІ Закону України від 22 травня 2015 р. № 484-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», який станом на день звернення з даним позовом до суду є чинним і в установленому законом порядку не змінений і не скасований, Кабінет Міністрів України було зобов'язано забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.
Після прийняття Закону України про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).
У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 р. № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.
Таким чином особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.
Суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень тощо не є підставою для звільнення (відстрочення, розстрочення) від такої сплати.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 13 листопада 2018 р. по справі № 826/6510/16.
За таких обставин, суддя вважає, що наведені обставини в обґрунтування звільнення від сплати судового збору є недостатніми, а отже, у задоволенні вказаного клопотання слід відмовити.
Крім того, суддя зазначає, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 55 КАС України юридична особа, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: довіреністю фізичної або юридичної особи.
Як убачається з ч. 6 ст. 59 КАС України оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.
Відповідно до вимог ч. 8 ст. 59 КАС України у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідності заяви, скарги, клопотання.
Таким чином, сторона у справі має право на звернення до суду із позовною заявою через представника лише на підставі документу, що посвідчує його повноваження у визначеному законом порядку.
Із змісту позовної заяви убачається, що вона подана та підписана представником Військової частини НОМЕР_1 - Ступаком В.В.
На підтвердження повноважень Ступака В.В. діяти від імені Військової частини НОМЕР_1 до матеріалів позовної заяви додано копію довіреності, яка видана та підписана командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 із строком дії до 31 грудня 2019 р.
Проте, до позовної заяви не додані документи на підтвердження повноважень командира Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 підписувати документи та діяти від імені Військової частини НОМЕР_1 (наказ про призначення тощо). Крім того, суддя зазначає, що копія довіреності завіряється або Дороховим О.М. або представником, якому надано цією довіреністю здійснювати право на представництво, а в даному випадку це здійснила інша особа - ОСОБА_2 , повноваження якої на вчинення таких дій до суду також не надано.
Отже, у суду відсутні докази наявності повноважень на здійснення будь-яких дій в інтересах Військової частини НОМЕР_1 особи, яка завірила копії документів - ОСОБА_3 .
Таким чином, додана до позовної заяви копія довіреності не є документом, що посвідчує повноваження Ступака В.В. представляти інтереси Військової частини НОМЕР_1 , а отже, ОСОБА_4 в розумінні ст.ст. 55, 59 КАС України є неналежним представником у справі.
Зазначені вище обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам ст. 160-161 КАС України.
Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.ст. 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин суддя вважає за необхідне залишити без руху позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 з наданням часу для усунення зазначених недоліків.
Указані недоліки повинні бути усунені шляхом подання до суду:
- оригіналу документу про сплату судового збору за звернення до суду за 1 майнову вимогу у сумі 1921 грн. 00 коп.;
- належним чином засвідчених доказів, на підставі яких ОСОБА_1 має право вчиняти дії на підписання будь-яких документів (наказ про призначення або витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань тощо);
- належним чином засвідчених доказів, на підставі яких ОСОБА_2 має право вчиняти дії на підписання будь-яких документів або надання до суду цих документів, які засвідчені повноваженими особами.
Керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,
Позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, - залишити без руху.
Установити позивачеві десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.
Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Журавель В.О.