25 жовтня 2019 року м. Київ № 320/5839/18
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Панової Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної
адміністрації
про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації (далі - відповідач, Департамент) в якому просить суд:
- визнати протиправною відмову Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації щодо перегляду статусу учасника наслідків аварії на ЧАЕС;
- зобов'язати Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації переглянути статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ОСОБА_1 змінивши категорію з третьої на другу та видати відповідне посвідчення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 3 категорії, у період з 08.10.1986 по 12.10.1986 був відряджений для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а тому має право на отримання статусу учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії та відповідного посвідчення .
Також позивач вказує, що листом від 08.08.2018 № 1930/02-59 відповідач відмовив йому у перегляді статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (заміни категорії).
Зазначене рішення позивач вважає протиправним та необґрунтованим, оскільки згідно п. 4 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 01.07.1986 - незалежно від кількості робочих днів, з 01.07.1986 до 31.12.1986- не менше п'яти днів, а у 1987 році - не менше 14 календарних днів, віднесеним до 2 категорії видаються посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, синього кольору, серія А.
За наведених обставин, позивач стверджує, що відмова Департаменту є незаконною та порушує право позивача на отримання статусу потерпілого внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС категорія 2.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.11.2018 було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) . Крім того, вказаною ухвалою суд запропонував відповідачу подати відзив на позовну заяву та роз'яснив, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявним матеріалами.
Копію ухвали суду вручено відповідачу, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0113329305030.
Частинами 5 та 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Проте, на час прийняття рішення у даній справі відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, жодних доказів або пояснень суду не надав.
З урахуванням викладеного, суд вирішив розглядати справу за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.
18.01.1993 ОСОБА_1 отримав посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю у 1986 рр. серії НОМЕР_1 (категорія 3), що підтверджується копією відповідного посвідчення. Вказане посвідчення ніким не вилучалось та не визнавалося таким, що втратило чинність.
Згідно із наказом Київського обласного управління вантажного автотранспортного Ірпінського автопідприємства 11065 від 08.10.1986 № 219 «Про направлення у відрядження водіїв а/к-2» ОСОБА_1 відряджено в розпорядження Чорнобильського райвиконкому для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС строком на 5 днів з 08.10.1986 по 12.10.1986 року.
Вказані відомості підтверджені архівною довідкою трудового архіву виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області від 19.10.2016 № В-1031.
Відповідно до архівної копії табелю обліку водій газ-53 ОСОБА_1 у період з 08.10.1986 по 12.10.1986 відпрацював 36,8 та 6,8 год.
Згідно картки обліку дози опромінення ОСОБА_1 , 1960 року народження, у період з 08.10.1986 по 10.10.1986, відповідно до наказу № 219 від 08.10.1986 перебував у відрядженні у Чорнобильському райвиконкомі - 3 дні.
16.07.2018 позивач звернувся до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації із заявою у якій просив переглянути його посвідчення учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС змінивши категорію з третьої на другу.
Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, розглянувши вказану заяву, надав позивачу відповідь листом від 08.08.2018 № 1930/02-59, в якому повідомив, що Київською ОДА було видано ОСОБА_1 посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 3 на підставі довідки Ірпінського АТП 13250 про підвищену оплату праці за роботу в зоні відчуження у період 08-10.10.1986 (три дні). Додатково зазначив, що у копії картки доз опромінення та табелю обліку робочого часу зазначено також перебування у зоні відчуження з 08-10.10.1986 (три дні). Крім того, зауважив, що Тимчасовою комісією Київської ОДА з питань перевірки правильності видачі посвідчень «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» було підтверджено правильність видачі позивачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 3. Отже, враховуючи викладене, підстав для винесення питання зміни категорії учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на розгляд відповідної комісії не вбачається.
Вважаючи, протиправною відмову Департаменту соціального захисту населення Київської облдержадміністрації щодо перегляду ОСОБА_1 категорії учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС , позивач звернувся за захистом своїх прав та інтересів до суду із даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд зазначає про таке.
Основні засади щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, соціального захисту потерпілого населення визначено Законом УРСР від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із змінами і доповненнями (далі - Закон № 796-XII).
Відповідно до статті 9 Закону № 796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт; громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.
Згідно зі статтею 10 Закону № 796-ХІІ учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Питання визначення категорій осіб постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи для встановлення пільг і компенсацій, визначенні нормами статті 14 вказаного Закону.
Так, за приписами пункту 2, 3 частини першої статті 14 для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи:
2) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження:
- з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів;
- з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів;
- у 1987 році - не менше 14 календарних днів, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи;
- евакуйовані у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку, після досягнення ними повноліття);
- особи, які постійно проживали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення, - категорія 2;
3) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали:
- у зоні відчуження з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - від 1 до 5 календарних днів;
- у зоні відчуження в 1987 році - від 1 до 14 календарних днів;
- у зоні відчуження в 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів;
- на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які:
- постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 1 січня 1993 року прожили у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій;
- постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3.
Частиною першою статті 15 Закону №796-ХІІ передбачено, що підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування (ч.5 ст.15 Закону №796-ХІІ).
Отже, підставою для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи у зоні відчуження, що підтверджується довідкою про період роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, видача якої здійснюється підприємствами, установами та організаціями.
В даному випадку період роботи позивача у зоні відчуження підтверджується архівною довідкою виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області від 10.10.2016 № В-1031.
Дослідивши зміст зазначеної довідки вбачається, що у документах архівного фонду «Відкрите акціонерне товариство «Ірпінське автотранспортне підприємство 13250» є відомості про те, що ОСОБА_1 відповідно до розпорядження Київського обласного управління вантажного транспорту водій а/к 2 був направлений в розпорядження Чорнобильського райвиконкому для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС строком на п'ять днів з 08.10 по 12.10.1986 року.
Процедуру видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та видачу посвідчень громадянам, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, громадянам, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих визначає Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 р. № 551 (далі - Порядок №551), та який набрав чинності з 25.07.2018.
За визначенням, наведеним у пункті 2 Порядку №551, посвідчення є документом, що підтверджує статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, громадян, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих, дружин (чоловіків) померлих громадян з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (потерпілих), смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою або з участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, а також опікунам дітей (на час опікунства) померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, і надає право користуватися пільгами та компенсаціями, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», іншими актами законодавства.
Частиною третьою статті 15 Закону №796-XII передбачено, що підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 551 учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали в зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 р. - незалежно від кількості робочих днів, з 1 липня 1986 р. по 31 грудня 1986 р. - не менше п'яти, а в 1987 році - не менше 14 календарних днів, віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 19__ році" (категорія 2) серії А синього кольору.
Відповідно до пункту 11 Порядку № 551 Посвідчення видаються уповноваженими органами за місцем проживання (реєстрації) особи на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, утворених уповноваженими органами (далі - регіональні комісії).
Відповідно до абз. 2 п. 11 Порядку № 551 посвідчення видаються: учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - на підставі одного з таких документів:
- довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження із зазначенням кількості днів і населеного пункту, підтвердженої первинними документами (наказ чи розпорядження про відрядження до зони відчуження із зазначенням періоду роботи (служби) в зоні відчуження, особового рахунка, табеля обліку робочого часу, посвідчення про відрядження в зону відчуження з відміткою підприємства про прибуття та вибуття працівника, шляхових листів (за наявності), трудової книжки (у разі потреби);
- довідки архівної установи про участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження із зазначенням періоду служби (виконання робіт), днів виїзду на об'єкти або в населені пункти зони відчуження, у разі потреби - довідки командира військової частини, військового квитка, витягу з особової справи військовослужбовця, завіреного в установленому порядку.
Отже, враховуючи вищенаведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що необхідною обставиною, з існуванням якої законодавець пов'язує наявність у особи права на отримання статусу учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, є факт участі у роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у певний період.
При цьому, судом встановлено що згідно наданих первинних документів, ОСОБА_2 був відряджений до зони відчуження для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС строком на п'ять днів у період з 08.10.1986 по 12.10.1986, що підтверджується табелем обліку робочого часу, наказом № 219 від 08.10.1986, розрахунковими відомостями за жовтень 1986.
Як зазначено вище, підставою відмови у визначенні позивачу статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 2 є невідповідність даних щодо кількості днів роботи у зоні відчуження Чорнобильської АЕС.
Згідно приписів пункту 13 Порядку № 551 спірні питання щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, та осіб, евакуйованих із зони відчуження в 1986 році, розглядаються утвореними Київською та Житомирською облдержадміністраціями комісіями з вирішення спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також осіб, евакуйованих із зони відчуження в 1986 році, на підставі підтвердних документів про участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, евакуацію із зони відчуження в 1986 році, документів, що підтверджують факт проживання в населеному пункті, віднесеному до зони відчуження.
Таким чином, Київська обласна державна адміністрація необґрунтована відмовила позивачу у встановленні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії, оскільки вказане є спірним, а тому відповідач повинен був направити справу ОСОБА_1 на розгляд Комісії з вирішення спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також осіб, евакуйованих із зони відчуження в 1986 році.
Відтак, суд дійшов висновку, що Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації розглядаючи заяву ОСОБА_1 щодо перегляду статусу учасника наслідків аварії на ЧАЕС при прийнятті оскаржуваного рішення діяв з перевищенням своїх повноважень, що свідчить про протиправність оскаржуваного рішення.
Отже, вирішення питання щодо встановлення (зміни) ОСОБА_1 статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії Департаментом соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, яке не має повноважень розглядати спірні питання, за своєю є неправомірним.
Таким чином, вимога позивача про визнання протиправною відмови Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації щодо перегляду статусу учасника наслідків аварії на ЧАЕС підлягає задоволенню.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації переглянути статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ОСОБА_1 змінивши категорію з третьої на другу та видати відповідне посвідчення, слід зазначити наступне.
Як зазначалося вище, спірні питання щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, та осіб, евакуйованих із зони відчуження в 1986 році, розглядаються утвореними Київською та Житомирською облдержадміністраціями комісіями з вирішення спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також осіб, евакуйованих із зони відчуження в 1986 році, на підставі підтвердних документів про участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, евакуацію із зони відчуження в 1986 році, документів, що підтверджують факт проживання в населеному пункті, віднесеному до зони відчуження.
Проте, станом на час прийняття рішення у справі відповідач не надав жодних доказів щодо передачі справи позивача на розгляд Комісії з вирішення спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також осіб, евакуйованих із зони відчуження в 1986 році для вирішення питання про надання статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії.
Суд зазначає, що відповідно до приписів Закону № 796-ХІІ та Порядку № 551, учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які працювали у зоні відчуження з 01.07.1986 по 31.12.1986 - не менше 5 календарних днів відносяться до 2 категорії, водночас ті , які працювали у зоні відчуження з 01.07.1986 по 31.12.1986 - від 1 до 5 календарних днів віднесені до 3 категорії. Тобто, перебування позивача у зоні відчуження залежно від кількості днів у жовтні 1986 року надає право на 2 категорію учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Відтак, вимога позивача про зобов'язання Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації переглянути статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ОСОБА_1 змінивши категорію з третьої на другу та видати відповідне посвідчення задоволенню не підлягає, оскільки є передчасною з огляду на викладене. Оцінку документам наданим позивачем разом із заявою щодо зміни категорії з 3 на 2 повинна надати утворена Київською облдержадміністрацією комісія з вирішення спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також осіб, евакуйованих із зони відчуження в 1986 році. Лише після ухвалення вказаною комісією відповідного рішення, у разі його оскарження в судовому порядку, суд має повноваження перевіряти рішення суб'єкта владних повноважень чи прийнято воно з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. В результаті чого, суд може зобов'язати відповідача вчинити певні дії щодо встановлення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії.
Суд звертає увагу, що видача посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС Департаментом соціального захисту населення Київської ОДА є завершальною стадією, яка може відбутися у разі підтвердження позивачу зміни статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 3 на категорію 2 після вирішення вказаного питання комісією утвореною Київською облдержадміністрацією з вирішення спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також осіб, евакуйованих із зони відчуження в 1986 році.
Згідно з вимогами частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. При цьому, приписами вказаної норми передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на зазначене, з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача щодо перегляду посвідчення учасника ліквідації аварії на ЧАЕС та зміни категорії з 3 на 2.
Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зважаючи на встановлені обставини, суд вважає, що у відповідача не було наявних законних підстав для відмови позивачу у зміні категорії посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.
При цьому суд, обираючи спосіб захисту порушеного права, звертає увагу на таке.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права, а рішення Європейського суду з прав людини є джерелом права.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини дії суб'єкта владних повноважень щодо втручання чи обмеження прав людини повинні бути обґрунтованими, законними, необхідними, а втручання - пропорційним. Дискреційність повноважень органу влади повинна бути зведена до мінімуму, а логіка рішень органу влади повинна бути чіткою і зрозумілою, як і можливі наслідки таких дій. Особа не повинна відповідати за помилки, вчинені органом держави.
Так, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» (CASE OF RYSOVSKYY v. UKRAINE) суд визнав незаконне та непропорційне втручання у права заявника, гарантовані статтею 1 Першого протоколу Конвенції. Суд у цьому рішенні підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
За змістом положень частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, а саме без проявлення неупередженості; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє певні дій чи утримується від їх вчинення.
Порушення хоча б одного із зазначених вище критеріїв є підставою для визнання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень протиправними.
На виконання цих вимог відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як встановлено судом, позивач звільнений від сплати судового збору, витрати позивача, пов'язані з залученням свідків та проведенням експертиз також відсутні, отже, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною відмову від 08.08.2018 № 1930/02-59 Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 03193459; місцезнаходження: пл. Лесі Українки, 1, м. Київ, 01196) щодо перегляду статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ).
3. Зобов'язати Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 03193459; місцезнаходження: пл. Лесі Українки, 1, м. Київ, 01196) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) від 16.07.2018 про перегляд посвідчення (статусу) учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 3 категорії на 2.
4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Панова Г. В.