25 жовтня 2019 року Справа № 280/4885/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання: Сонгулія О.В., розглянувши в порядку ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України у письмовому проваджені адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Дніпровського відділу державної виконавчої служби м.Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (69006, м.Запоріжжя, вул.Лобановського, буд.10; код ЄДРПОУ 35036926)
про скасування постанови,
До Запорізького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з адміністративним позовом в порядку ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до Дніпровського відділу державної виконавчої служби м.Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі - відповідач, Дніпровський ВДВС), в якому позивач просить суд скасувати постанову головного державного виконавця Дніпровського ВДВС Вербицької Л.Г. від 25.09.2019 про відкриття виконавчого провадження №60154575.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що дане виконавче провадження відкрито у зв'язку з примусовим виконанням постанови про стягнення виконавчого збору від 12.06.2019. Вказує, що постанова про стягнення виконавчого збору є самостійним виконавчим документом, який у відповідності до положень статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) може бути пред'явлений до виконання у тримісячний строк, тобто у даному випадку до 12.09.2019. Позивач вважає, що виконавче провадження відкрито безпідставно з порушенням строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, у зв'язку з чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 15.10.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до ст.ст.12, 257, 287 Кодексу КАС України. Призначено судове засідання на 22.10.2019.
22.10.2019 відповідачем подано відзив на адміністративний позов (вх.№43706), в якому зазначено про незгоду з заявленими позовними вимогами з тих підстав, що на виконанні у відповідача перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Запорізького окружного адміністративного суду №280/4824/18 від 03.04.2019 про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу. 12.06.2019 відповідачем відкрито виконавче провадження з примусового виконання вказаного виконавчого документа та постанову про стягнення виконавчого збору. У зв'язку з добровільною сплатою суми боргу на рахунок стягувача 25.09.2019 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа Запорізького окружного адміністративного суду №280/4824/18 від 03.04.2019, у відповідності до положень ст.40 Закону №1404-VIII виведено постанову про стягнення виконавчого збору в окреме виконавче провадження, у зв'язку з чим прийнято оскаржувану постанову. Відповідач вважає, що постанова про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору прийнята у спосіб, встановлений законом, та є правомірною. Просить в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Протокольною ухвалою суду від 22.10.2019 оголошено перерву у розгляді справи до 25.10.2019.
22.10.2019 представник позивача та представник відповідача кожен окремо звернулись до суду із заявами, в яких просили розглянути справу в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.3 ст.194 КАС України суд здійснив розгляд справи у письмовому провадженні.
На підставі матеріалів справи судом встановлено такі обставини.
На виконанні у Дніпровському ВДВС перебувало виконавче провадження №59334744 з примусового виконання виконавчого листа Запорізького окружного адміністративного суду №280/4824/18 від 03.04.2019 про стягнення з ОСОБА_1 88 944,93 грн.
12.06.2019 головним державним виконавцем Дніпровського ВДВС Вербицькою Л.Г. в межах виконавчого провадження №59334744 винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 8894,43 грн.
Постановою головного державного виконавця Дніпровського ВДВС Вербицької Л.Г. від 25.09.2019 виконавче провадження №59334744 з примусового виконання виконавчого листа Запорізького окружного адміністративного суду №280/4824/18 від 03.04.2019 про стягнення з ОСОБА_1 88 944,93 грн, закінчено на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону №1404-VIII у зв'язку зі сплатою суми боргу у повному обсязі. В постанові зазначено, що виконавчий збір боржником не сплачений та виведений в окреме виконавче провадження.
25.09.2019 головним державним виконавцем Дніпровського ВДВС Вербицькою Л.Г. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №601545575 з примусового виконання постанови №59334744, виданої 12.06.2019.
Позивач вважає, що виконавче провадження з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору відкрито поза межами строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з того, що відповідно до ст.1 Закону №1404-VIII (тут і в подальшому в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з п.5 ч.1 ст.3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону, крім іншого, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.
Згідно з ч.1, 2, 4 ст.12 Закону №1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі:
1) пред'явлення виконавчого документа до виконання;
2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Відповідно до абз.3 ч.5 ст.13 Закону №1404-VIII порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.
Згідно з п.1 ч.1 ст.26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до ч.5 ст.26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
У відповідності до ч.ч. 1-4 ст.27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Частиною 9 ст.27 Закону №1404-VIII визначено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Пунктом 9 ч.1 ст.39 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Згідно з ч.3.ст.40 Закону №1404-VIII у разі припинення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня припинення виконавчого провадження (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню, визначені Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 р. за № 489/20802.
Відповідно до п.8 Розділу ІІІ зазначеної Інструкції стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження».
Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.
Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.
Державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.
З системного аналізу вказаних норм можна дійти висновку, що чинним законодавством визначено особливості виконання постанов державного виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору, які полягають у тому, що такі постанови державного виконавця виконуються одночасно із виконанням рішення, за примусове виконання якого такий виконавчий збір справляється. У випадку завершення виконавчого провадження з виконання рішення, якщо виконавчий збір не стягнуто, виконавець виконує постанову про стягнення виконавчого збору в порядку Закону №1404-VIII. Отже, постанова виконавця про стягнення виконавчого збору вважається такою, що пред'явлена до виконання в день її прийняття, і закінчення основного виконавчого провадження та відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору не змінює тієї обставини, що постанова виконавця про стягнення виконавчого збору вважається такою, що вже пред'явлена до виконання.
Аналогічно застосовано норми статті 12 Закону №1404-VIII Верховним Судом у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі №821/1109/17.
Крім того, аналогічна правова позиція щодо строків пред'явлення виконавчих документів до виконання, встановлених п.5 ч.1 ст.3 Закону №1404-VIII, висловлена Верховним Судом в постанові від 22.10.2018 у справі №401/1769/17(2-а/401/152/17) (провадження №К/9901/36144/18).
Також, Верховний Суд у постанові від 22.02.2018 у справі №816/823/17 (К/9901/950/18) дійшов правового висновку, що згідно зі ст. 40 Закону №1404-VIII стягнення виконавчого збору проводиться в межах «основного» виконавчого провадження, відповідно постанови про стягнення виконавчого збору необхідно вважати пред'явленими до виконання. Відповідно в період здійснення «основного» виконавчого провадження постанова про стягнення виконавчого збору автоматично є такою що пред'явлена до виконання.
Як встановлено з матеріалів справи, виконавчим документом у виконавчому провадженні №60154575 є постанова головного державного виконавця Дніпровського ВДВС про стягнення виконавчого збору в межах виконавчого провадження №59334744, яке перебувало з 12.06.2019 на виконанні Дніпровського ВДВС.
Отже, починаючи з 12.06.2019 постанова про стягнення виконавчого збору є такою, що пред'явлена до виконання, у зв'язку з чим твердження позивача про порушення відповідачем строку пред'явлення даної постанови до виконання є безпідставним.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови про стягнення з позивача виконавчого збору винесена у відповідності до вимог Закону №1404-VIII за наслідками завершення виконавчого провадження №59334744.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що відповідач діяв в межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законом №1404-VIII, відтак, підстави для задоволення позовних вимог справі відсутні.
У зв'язку з вищенаведеним, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що суд відмовляє у задоволенні позову, підстави для стягнення понесених позивачем документально підтверджених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача відсутні, отже розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Дніпровського відділу державної виконавчої служби м.Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про скасування постанови - відмовити.
У зв'язку з відмовою в позові розподіл судових витрат не здійснюється.
Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених, зокрема статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - Дніпровський відділ державної виконавчої служби м.Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, місцезнаходження: 69006, м.Запоріжжя, вул.Лобановського, буд.10; код ЄДРПОУ 35036926.
Повне судове рішення виготовлено 25 жовтня 2019 року.
Суддя М.О. Семененко