21 жовтня 2019 року м. Ужгород№ 260/1341/18
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Плеханова З.Б.
при секретарі Поп Н.
за участю:
позивача: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 - представник ОСОБА_2
відповідача: Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Мукачівської міської ради - представник Ільтьо І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Мукачівської міської ради про визнання протиправним та скасування припису та постанови,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Мукачівської міської ради, яким просить:
1.Адміністративний позов прийняти до розгляду.
2.Визнати протиправними та скасувати Припис №ОМС-ЗК03/727/АВ/П про усунення виявлених порушень від 07.11.2018р. та Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ОМС-ЗК03/727/АВ/ІП-ФС-02 від 16.11.2018р. на суму 335 070,00 грн.
3.Стягнути на користь Позивача за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача сплачений судовий збір.
1. Позиції сторін
Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що 16.11.2018р. відповідач виніс Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ОМС-ЗК03/727/АВ/ІП-ФС-02, згідно якої вирішено накласти на фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 штраф у розмірі 335 070,00 грн. на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів працю України, тобто за фактичний допуск працівників до роботи без оформлення трудового договору (контракту). Крім того, позивач зазначає, що оскаржувана постанова є протиправною, необґрунтованою та такою, що грубо порушує права позивача, оскільки була прийнята з процедурними порушеннями. А саме, відповідач, всупереч вимог пункту 5 Порядку 295 не навів жодної підстави для проведення інспекційного відвідування у Позивача по справі. Протокол №ОМС-ЗКОЗ/727/АВ/П/ПТ, Акт №ОМС-ЗКОЗ/727/АВ та Припис №ОМС- ЗК03/727/П складені в останній день інспекційного відвідування - 07.11.2018р., однак не були надані для ознайомлення, підписання Позивачеві. В Протоколі, Акті, Приписі, інспектором в графах "підпис ФОП ОСОБА_1 " власноручно здійснено напис - "від підпису відмовився". Однак, це не відповідає дійсності, інспектор не надав копію Акту перевірки Позивачеві. Акт перевірки інспектор дозволив тільки прочитати Позивачеві.
Зважаючи на викладені обставини, позивач звернувся до суду за захистом, як він вважає, свого порушеного права та просив суд скасувати оскаржувану постанову та Припис в судовому порядку, оскільки законодавства про працю останній не порушував.
02 січня 2019 року на адресу суду надійшов відзив представника відповідача про заперечення щодо позову, де зокрема, зазначає з позовними вимогами позивача не погоджуються, вважає дану позовну заяву безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Під час здійснення інспекційного відвідування головним спеціалістом, інспектором праці управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Мукачівської міської ради у ФОП ОСОБА_1 виявлено грубе порушення законодавства про працю, а саме ФОП ОСОБА_1 допущено трьох працівників до роботи без укладення з ними трудових договорів, чим порушено абзац 2 ч.2 ст.265 КЗпП України. Відповідно про даний факт складено акт інспекційного відвідування. Позивач не скористався своїм правом та не надав інспектору праці зауваження до акту. В той же день відповідачем складено припис МС-ЗКОЗ/727/АВ ОСОБА_3 П., однак позивач відмовився від отримання даного припису. На підставі акту інспекційного відвідування, начальником управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Мукачівської міської ради 16 листопада 2018 року було винесено постанову №ОМС- ЗКОЗ/727/АВ/ІП-ФС-02 про накладення штрафу у розмірі 335070 грн. на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, тобто за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту). Зазначає, що договори, які укладені між позивачем та його працівниками на не визначений термін, не відповідають вимогам, які застосовується до цивільно - правових договорів.
Відтак зазначає, що оскаржувана Постанова про накладення штрафу винесена начальником управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 16 листопада 2018 року №ОМС-ЗК03/727/АВ/ІП-ФС-02, про накладення штрафу у розмірі 335070,00 грн. та Припис про усунення порушень є обґрунтованими та винесені з дотриманням чинного Законодавства.
04 лютого 2019 року позивачем суду було надано відповідь на відзив, де зазначено, що 24.01.2019р. Мукачівським міськрайонним судом винесено Постанову про притягнення ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.41 ч.3 Кодексу України про адміністративні правопорушення до адміністративної відповідальності у вигляді сплати штрафу у розмірі 8500,00 грн. Таким чином, позивача вже притягнуто до юридичної відповідальності за ч.3 ст. 41 КУпАП, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору. Притягнення особи за те саме правопорушення ще і постановою відповідача є подвійною відповідальністю. Враховуючи викладене, вважає, що притягнення Позивача двічі за одне й те саме правопорушення, порушує його права, передбачені ст.61 Конституції України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Беручи до уваги вищенаведене, просить задовольнити, повністю позовні вимоги.
11 березня 2019 року, від представника відповідача на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив, в яких Управління праці та соціального захисту виконавчого комітету Мукачівської міської ради заявляє про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного. Так, зазначає, що постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області позивача визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 41 КУпАП - та накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 8500,00 гривень. Між тим, станом на день подання вказаних заперечень зазначена постанова суду не набрала законної сили внаслідок подання на неї відповідної апеляційної скарги.
Крім того, зазначає, що договори позивача з гр. ОСОБА_4 , ОСОБА_5 укладені на не визначений термін, а відтак, не відповідають вимогам, які застосовуються до цивільно-правових договорів. Відсутність чіткого строку та об'єму роботи, у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, а також предмету договорів (в т.ч. переліку послуг з конкретизацією результатів роботи, переліку завдань до роботи, кількісних та якісних характеристик), в чергове свідчить про те, що дані договори не є цивільно-правовими, а за своєю правовою природою, є саме трудовими. Зі змісту даних договорів випливає факт їхньої системності, що також є ознакою саме трудових відносин між їхніми сторонами. З урахуванням викладеного, Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Мукачівської міської ради вважає, що у даному випадку між позивачем та гр. ОСОБА_4 , ОСОБА_5 виникли трудові, а не, як зазначає Позивач, цивільно-правові відносини.
За таких обставин зазначає, що Припис про усунення виявлених порушень від 07.11.2018 року № ОМС-ЗКОЗ/727/АВ/П, винесений головним спеціалістом, інспектором праці Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Мукачівської міської ради Куропятником В.М. та Постанова про накладення штрафу уповноваженими особами №ОМС-ЗК03/727/АВЯП-ФС-02, що прийнята начальником Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Мукачівської міської ради Зотовою Н.В. є обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства України.
07 жовтня 2019 року представником позивача подано суду додаткові пояснення, відповідно до яких зазначає, що у провадженні Мукачівського міськрайонного суду перебувала справа про адміністративне правопорушення №303/7102/18 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за результутами розгляду якої було винесено Постанову від 24.01.2019р., яка Постановою Закарпатського апеляційного суду від 02.08.2019р. скасована та якою провадження у справі закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю у діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 02.08.2019р., у справі про адміністративне правопорушення №303/7102/18, що набула законної сили, встановлено відсутність вини ФОП ОСОБА_1 у фактичному допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору (контракту), на підставі, у т.ч. і Акту інспекційного відвідування №ОМС-ЗКОЗ/727/АВ від 07.11.2018р., складеного службовцем Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Мукачівської міської ради внаслідок інспекційного відвідування та перевірки підприємницької діяльності в ресторані "Фенікс", що розташований по АДРЕСА_1 , у ході якої було встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 .
2. Обставини, встановлені судом
07 листопада 2018 року, Головним інспектором Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Мукачівської міської ради - Куропятник М.В., проведено інспекційне відвідування ресторану "Фенікс" по вулиці Вокзальна, 41 в місті Мукачево.
За результатами проведеного інспекційного відвідування складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ОМС-ЗКОЗ/727/АВ від 07 листопада 2018 року (а.с.27-35) , яким констутовано, що у ФОП ОСОБА_1 виявлено грубе порушення законодавства про працю, а саме ФОП ОСОБА_1 допущено трьох працівників до роботи без укладення з ними трудових договорів, чим порушено абзац 2 ч.2 ст.265 КЗпП України.
В Акті викладено детальний опис виявлених порушень і зазначено, що при проведенні інспекційного відвідування встановлено, що «цивільно-правові договори», які надані ФОП ОСОБА_1 не відповідають вимогам, крім того, мають ознаки трудових договорів, оскільки: працівники виконують свої функціональні обов'язки на робочих місцях за конкретними посадами - бармена, офіціанта та адміністратора ресторану «Фенікс», дотримуються правил внутрішнього трудового розпорядку, не можуть особисто організувати свій режим роботи та відпочинку, не мають права вільно залишити робоче місце.
Крім того, роботи, бармена, офіціанта та адміністратора, які виконували працівники, належать до основного виду діяльності, що здійснюється ФОП ОСОБА_1 . Також, працівники отримували заробітну плату двічі на місяць, що також є ознакою саме трудових відносин, а не за фактично виконаний обсяг робіт чи надання послуг, як цього вимагають відносини цивільно-правового характеру. Поряд з цим, встановлено, що у ФОП ОСОБА_1 в ресторані «Фенікс» працює на посаді «офіціант» невідомий громадянин, присутність якого була засвідчена під час проведення інспекційного відвідування в момент виконання громадянином обов'язків «офіціанта». На вимогу №ОМС- ЗКОЗ/727/АВ-НД від 06.11.2018 року ФОП ОСОБА_1 категорично відмовився надавати трудовий або цивільно-правовий договори та інформацію стосовно невідомого громадянина, що є грубим порушенням трудового законодавства. Таким чином, під час проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 допустив до виконання роботи працівників бармена та адміністратора, а саме: громадянку ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ) та 06.11.2018 року громадянку ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та невідомого громадянина, який виконував обов'язки офіціанта без укладання з трудових договорів та без повідомлення в Державну фіскальну службу про прийняття працівників на роботу. Чим порушив вимоги: п.1 ст. 21; ч.1, 3 ст.24 Кодексу законів про працю України та абз.2 ст. 265 Кодексу законів про працю України.
05 листопада 2018 року між ФОП ОСОБА_1 ( замовником) та ОСОБА_4 (виконавець) був укладений договір про надання послуг №1 , предметом якого зазначено надання замовнику послуги в обсязі і на умовах передбачених даними договором, а саме: надання послуг по миттю вікон. Вартість послуг виконавця визначається в Акті виконання робіт. (а.с.37).
Згідно Актів прийому наданих послуг до Договору №1 від 08.11.2018 року, позивач прийняв послуги з миття вікон в кількості 2 штук на загальну суму 250,00 грн. ( а.с. 38).
Вказана сума була відображена позивачем у видатковому касовому ордері ( а.с. 40).
06 листопада 2018 року між ФОП ОСОБА_1 ( замовником) та громадянкою ОСОБА_5 (виконавець) був укладений договір про надання послуг №2 , предметом якого зазначено надання замовнику послуги в обсязі і на умовах передбачених даними договором, а саме: надання послуги з організації банкету. Вартість послуг виконавця визначається в Акті виконання робіт. (а.с.36).
Згідно Актів прийому наданих послуг до Договору №2 від 08.11.2018 року, позивач прийняв послуги з організації банкету: сервіровка банкетного стола, розкладка та порціювання блюд та закусок, нарізка фруктів, на загальну суму 500,00 грн. ( а.с. 39).
Вказана сума була відображена позивачем у видатковому касовому ордері ( а.с. 41).
Згідно Договору №2 оренди нежитлового приміщення від 02 квітня 2018 року, ФОП ОСОБА_1 є орендарем частини приміщення за адресою АДРЕСА_2 , АДРЕСА_1 , загальною площею 50 кв.м. у ФОП ОСОБА_6 (а.с.47-48).
Згідно Договору №1 оренди нежитлового приміщення від 02 квітня 2018 року, інші частини приміщення за адресою АДРЕСА_2 , АДРЕСА_1 ,орендують інші суб'єкти господарювання : ФОП ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_8 , загальною площею 55 кв.м. у ФОП ОСОБА_6 (а.с.45-46).
Вказане вище підтверджується також Актами приймання - передачі приміщень від 02 квітня 2018 року (а.с.51-53).
На підставі вищевказаного акту інспекційного відвідування праці № ОМС-ЗКОЗ/727/АВ від 07 листопада 2018 року , головним спеціалістом, інспектором праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Мукачівської міської ради Куропятник М.В ОСОБА_9 складено протокол про адміністративне правопорушення №ОМС-ЗКОЗ/727/АВ/П/ПТ від 07 листопада 2018 року відносно ФОП ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого п.2 ст.41 КУпАП ( а.с.17-19).
Головним спеціалістом, інспектором праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Мукачівської міської ради Куропятник М.В. винесено припис про усунення виявлених порушень №ОМС- ЗК03/727/АВ/П від 07 листопада 2019 року, яким ФОП ОСОБА_1 зобов'язано усунути встановлені інспекційним відвідуванням порушення законодавства про працю та про виконання цього припису у визначені в ньому строки надати письмове повідомлення із долученням копій первинних документів за підписом уповноваженої особи об'єкта відвідування до 12 листопада 2018 року (а.с.20-23).
Листом Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 13.11.2018 року ФОП ОСОБА_1 був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а саме: 16 листопада 2108 року о 15:00 годині (а.с.60).
За результатами розгляду справи про накладення штрафу на підставі акту інспекційного відвідування № ОМС-ЗКОЗ/727/АВ від 07 листопада 2018 року начальником управління та соціального захисту населення виконавчого комітету Мукачівської міської ради - Зотова Н.В., керуючись ст. 259 Кодексу законів про працю України, ст. 53 Закону України "Про зайнятість населення", ч.3 ст.34 Закону України "Про місцеве самоврядування", п.8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення та на підставі абз. 2 ч.2 ст. 265 Кодексу законів про працю, виніс постанову про накладення штрафу уповноваженими особами №ОМС-ЗК03/727/АВ/ІП-ФС-02 від 16.11.2018р., якою на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 335 070 грн. ( а.с.24-26).
Мукачівським міськрайонним судом розглянуто про адміністративне правопорушення №ОМС-ЗКОЗ/727/АВ/П/ПТ від 07 листопада 2018 року відносно ФОП ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого п.2 ст.41 КУпАП і винесена постанова по справі№303/7102/18 від 24.01.2019р., яка скасована Постановою Закарпатського апеляційного суду від 02.08.2019р. та якою провадження у справі закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю у діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення.(а.с.159-162).
Так, Постановою Закарпатського апеляційного суду від 02.08.2019р., у справі про адміністративне правопорушення №303/7102/18, що набула законної сили, встановлено відсутність вини ФОП ОСОБА_1 у фактичному "допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору (контракту), на підставі, у т.ч. і Акту інспекційного відвідування №ОМС-ЗКОЗ/727/АВ від 07.11.2018р., складеного службовцем Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Мукачівської міської ради внаслідок інспекційного відвідування та перевірки підприємницької діяльності в ресторані "Фенікс", що розташований по АДРЕСА_1 , у ході якої було встановлено порушення ФОП ОСОБА_1
Судом в судовому засіданні було досліджено відео , на якому було зображено кафе, де здійснювалося інспекційне відвідування, зокрема видно бар-стійку, особу, яка там знаходилася та інша особа, яка мила підлогу в залі, де знаходилася бар-стійка. Також позаду бар-стойки заходився чоловік.
Представник відповідача в судовому засіданні під час розгляд справи по суті заявив клопотання про допит в якості свідка інспектора, який проводив дану відеозйомку для того, щоб той міг пояснити зображене на відео, однак дане клопотання суд відхилив, оскільки під час судового розгляду по суту нормами КАСУ не передбачено вирішення даного клопотання, яке повинно було бути розглянути на стадії підготовчого провадження, а причин неможливості подання даного клопотання представник не навів.
3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує, що повноваження із нагляду і контролю за додержанням роботодавцями законодавства про працю встановлені Кодексом законів про працю України від 10.12.1971 №322-VIII, Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 26 квітня 2017 року (далі по тексту - Порядок № 295), ЗУ «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Відповідно до ст.1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
За змістом ч.4 ст. 2 вказаного Закону заходи контролю здійснюються, в т. ч., органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з врахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують кайману працю, визначено Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 26 квітня 2017 року (далі по тексту - Порядок № 295)
Відповідно до п. 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці.
Відповідно до пункту 6 Порядку контролю під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування інспектор праці, якщо тільки він не вважатиме, що це завдасть шкоди інспекційному відвідуванню або невиїзному інспектуванню, може одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмета інспекційного відвідування чи невиїзного інспектування, від об'єкта відвідування, державних органів, а також шляхом проведення аналізу наявної (загальнодоступної) інформації про стан додержання законодавства про працю.
Відповідно до п.19 Порядку за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складається акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.
Щодо порушень встановлених під час інспекційного відвідування, суд констатує наступне.
Статтею 1 Кодексу законів про працю України визначено, що Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Кодексу законів про працю України визначено, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Частинами 1, 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання такої форми є обов'язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч. 1 ст. 23 Кодексу законів про працю України, трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.
Загальне визначення цивільно-правового договору міститься у статті 626 Цивільного кодексу України, згідно з частиною 1 якої, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
У відповідності до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Отже, за цивільно-правовим договором, укладеним між суб'єктом господарювання і громадянином, останній зобов'язується за винагороду виконувати для підприємства індивідуально визначену роботу/надавати послуги. Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається поза межами регулювання, тоді як метою договору є отримання певного матеріального результату, при цьому сторони договору є юридично рівними та самостійними. В той час, як за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою; таким (трудовим) відносинам характерна підпорядкованість працівника роботодавцеві; працівникові гарантується заробітна плата, а також визначені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.
Більш того, за цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами не робиться.
В силу положень частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 204 Цивільного кодексу України проголошує, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Наведена норма презюмує принцип правомірності правочину, який означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року №413. Повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу є частиною укладання трудового договору, яке складається із виданого наказу та повідомлення Державної фіскальної служби та її територіальних органів.
Враховуючи роз'яснення Мінпраці та соціальної політики України від 11.03.2002 року №06/2-4/452 та від 26.12.2003 №067/1-4/2008 основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою укладання договору підряду є отримання певного матеріального результату. Тобто, за цивільно-правовим договором процес праці не регламентується: працівник не зараховується до штату, не видається наказ про його прийняття на роботу, не вноситься запис до трудової книжки і на нього не поширюється дія внутрішнього трудового розпорядку. Цивільно-правовий договір завжди оформляється письмово, з вказівкою конкретної роботи, завдання, замовлення.
Згідно розяснень, що містяться в листі Державна фіскальна служба України №21446/10/28-10-06-11 від 03.09.2015 року та №10320/Л/99-99-17-02-02-14 від 05.11.2015 року укладання договорів цивільно-правового характеру не регулюється статтею 24 КЗпП.
Частиною 2 ст. 265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
За змістом частин 3, 4 статті 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.
Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Водночас, відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) передбачено також Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до частини 3 статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України і частиною 3 статті 41 Кодексу про адміністративні правопорушення України передбачено відповідальність для фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).
Разом з тим, суд зазначає, що для застосування фінансових санкцій, передбачених ст. 265 КЗпП України, необхідним є наявність в діях (бездіяльності) суб'єкта господарювання складу правопорушення, передбаченого абз. 1 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, зокрема, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору.
Штраф за частиною 2 статті 265 КЗпП України є фінансовою санкцією, яка накладається постановою уповноваженої посадової особи Держпраці, що може бути оскаржена в судовому порядку, а штраф за частиною 3 статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення с адміністративною відповідальністю і накладається згідно із рішенням суду за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Стаття 265 КЗпП, і стаття 41 КУпАП були викладені в такій редакції Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» від 28.12.2014.
Вищезазначений закон передбачав введення статтею 265 КЗпП фінансових санкції для роботодавців - юридичних та фізичних осіб-підприємців, у вигляді штрафу у розмірі від 1 до 30 мінімальних заробітних плат за допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин, оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, виплати заробітної плати без нарахування та сплати єдиного внеску та податків, порушення термінів виплати заробітної плати більш ніж за один місяць, виплати не в повному обсязі, недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці та порушення інших вимог трудового законодавства.
Крім того , суд констатує наступне.
Як зазначалося судом вище, головним спеціалістом, інспектором праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Мукачівської міської ради Куропятник М.В. складено протокол про адміністративне правопорушення №ОМС-ЗКОЗ/727/АВ/П/ПТ від 07 листопада 2018 року відносно ФОП ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою ст..41 КУпАП.
24.01.2019р. Мукачівським міськрайонним судом винесено Постанову про притягнення ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.41 ч.3 Кодексу України про адміністративні правопорушення до адміністративної відповідальності у вигляді сплати штрафу у розмірі 8500,00 грн.
Однак, апеляційним судом було переглянуто вказану постанову , було вичено протоколо про адміністративне правопорушення №ОМС-ЗК03/727/АВ/П/ПТ від 07.11.2018 року, акт інспекційного відвідування №ОМС-ЗК03/727/АВ від 07.11.2018 року, припис про усунення виявлених порушень №ОМС-ЗК03/727/АВ/П від 07.11.2018 року і встановлено , що
наявні в матеріалах справи докази не доводять вину ФОП ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП, а тому, доводи апеляційної скарги про відсутність у діях ФОП ОСОБА_1 складу даного адміністративного правопорушення визнаються обґрунтованими.
Відповідно до ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Відповідно до ст.4 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод нікого не може бути вдруге притягнено до суду або покарано в порядку кримінального провадження під юрисдикцією однієї і тієї самої держави за правопорушення, за яке його вже було остаточно виправдано або засуджено відповідно до закону та кримінальної процедури цієї держави.
Необхідно зазначити, що відповідно до практики ЕСПЛ, яка вже неодноразово була висловлена у його рішеннях «Надточій проти України», «Озтюрк проти ФРН», «Енгель та інші проти Нідерландів» «Равнсборг проти Швеції», «Путц проти Австрії» та ін., гарантії прав людини передбачені Конвенції щодо кримінального провадження, розповсюджуються у тому числі і на інше публічне переслідування особи, якщо таке переслідування можливо визначити карно кримінально-правовим за національним правом; колом адресатів та правовими наслідками для адресатів («тест Енгеля»).
Таким чином, гарантії, передбачені ст.4 Протоколу №7, стосуються не лише кримінального провадження у розумінні законодавства України, а й будь-якого публічного переслідування, яке здійснюється державою.
Частиною 1 статті 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
За змістом частин 3, 4 статті 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.
Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Водночас, відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) передбачено також Кодексом України про адміністративні правопорушення. Відповідно до частини 3 статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України і частиною 3 статті 41 Кодексу про адміністративні правопорушення України передбачено відповідальність для фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).
Штраф за частиною 2 статті 265 КЗпП України є фінансовою санкцією, яка накладається постановою уповноваженої посадової особи Держпраці, що може бути оскаржена в судовому порядку, а штраф за частиною 3 статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення є адміністративною відповідальністю і накладається згідно із рішенням суду за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Суд звертає увагу, що і стаття 265 КЗпП, і стаття 41 КУпАП були викладені в такій редакції Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» від 28.12.2014.
Вищезазначений закон передбачав введення статтею 265 КЗпП фінансових санкції для роботодавців - юридичних та фізичних осіб-підприємців, у вигляді штрафу у розмірі від 1 до 30 мінімальних заробітних плат за допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин, оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, виплати заробітної плати без нарахування та сплати єдиного внеску та податків, порушення термінів виплати заробітної плати більш ніж за один місяць, виплати не в повному обсязі, недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці та порушення інших вимог трудового законодавства.
Натомість стаття 41 КУпАП мала на меті запровадити штрафи для посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин; за незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів чи у зв'язку з повідомленням ним про порушення вимог Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» іншою особою, а також інше грубе порушення законодавства про працю.
Тобто ключової відмінністю цих двох статей є суб'єктний склад правопорушення. Завдяки цьому одночасно до відповідальності може бути притягнено юридичну особу як роботодавця (за ст. 265 КЗпП України) та посадову особу цієї юридичної особи (за ст. 41 КУпАП) за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин.
Однак, у разі притягнення до відповідальності фізичної особи-підприємця на підставі абзацу другого ч. 2 ст. 265 КЗпП і частини 3 ст. 41 КУпАП, повністю збігаються суб'єкт відповідальності і вид порушення (допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору).
В обох випадках у санкціях статті передбачений один й той самий вид стягнення штраф у грошовій формі.
Тобто, обидві відповідальності, передбачені абз.2 ч.2 ст.265 КЗпПУ та ч.3 ст.41 КУпАП, є за своєю сутністю штрафними (каральними), і жодна з них не має ознаки правовідновленої (компенсаційної) відповідальності.
Саме штрафний характер відповідальності, передбаченої абз.2 ч.2 ст.265 КЗпПУ та ч.3 ст.41 КУпАП, дає підстави суду ототожнювати ці норми, як один вид відповідальності, який відповідно до цілей Конвенції вважається кримінальним.
Та обставина, що санкції, передбачені абз.2 ч.2 ст.265 КЗпПУ та ч.3 ст.41 КУпАП, містяться у різних нормативно-правових актах, та відповідно до національного законодавства не відносяться до кримінального переслідування, не є вирішальним, оскільки важливішими за «тестом Енгеля» є другий та третій критерій.
В рішенні «Остерлунд проти Фінляндії» ЕСПЧ зазначив, що ст.4 Протоколу №7 має розумітися, як така, що забороняє переслідування або судовий розгляд щодо правопорушення, якщо воно виникло з ідентичних фактів або фактів, як по суті були однаковими.
В цьому випадку, позивача за абз.2 ч.2 ст.265 КЗпПУ та ч.3 ст.41 КУпАП притягнуто за абсолютно ідентичні факти - фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).
Відповідно до ст.61 Конституції України ніхто не може бути притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне і те саме порушення, а оскільки відносно позивача вже було складено протокол про притягнення його до відповідальності за ч.3 ст.41 КУпАП за те саме порушення, то це виключає притягнення його до відповідальності за абз.1 ч.2 ст.265 КЗпП України.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що притягнення позивача двічі за одне й те саме правопорушення, порушує його права, передбачені ст.61 Конституції України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд також зауважує, що Постановою Закарпатського апеляційного суду від 02.08.2019р., у справі про адміністративне правопорушення №303/7102/18, що набула законної сили, встановлено відсутність вини ФОП ОСОБА_1 у фактичному допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору (контракту), на підставі, у т.ч. і Акту інспекційного відвідування №ОМС-ЗКОЗ/727/АВ від 07.11.2018р., складеного службовцем Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Мукачівської міської ради внаслідок інспекційного відвідування та перевірки підприємницької діяльності в ресторані "Фенікс", що розташований по АДРЕСА_1 , у ході якої було встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 .
Оцінка даним обставинам була надана Постановою Закарпатського апеляційного суду від 02.08.2019р., у справі про адміністративне правопорушення №303/7102/18 і якою встановлено, що в діях позивача відсутні ознаки адміністративного правопорушення передбачені ч. 3 ст. 41 КУпАП України, вказана постанова набрала законної сили.
Зазначений висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, зокрема, викладеною в постанові від 21 грудня 2018 року №К/9901/17864/18.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до статті 3 ЗУ "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами зокрема:
- об'єктивності та неупередженості здійснення державного нагляду (контролю), неприпустимості проведення перевірок суб'єктів господарювання за анонімними та іншими безпідставними заявами, а також невідворотності відповідальності осіб за подання таких заяв;
- презумпції правомірності діяльності суб'єкта господарювання у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків суб'єкта господарювання та/або повноважень органу державного нагляду (контролю).
Статтею 8 ЗУ "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" встановлено, що органи державного нагляду (контролю) та їх посадові особи під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) зобов'язані: повно, об'єктивно та неупереджено здійснювати державний нагляд (контроль) у межах повноважень, передбачених законом, дотримуватися встановлених законом принципів, вимог та порядку здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Суд констатує, що контролюючий орган не вжив вичерпних заходів для з'ясування фактичних обставин під час перевірки, здійснені висновки щодо обставини викладені в оскаржуваній не відповідають фактичним обставинам, а тому не можна говорити про дотримання відповідачем повноти , об'єктивності та неупередженості здійснення державного нагляду (контролю), що виразилося у ненаданні належної оцінки та перевірки поясненням позивача, ненадання позивачу права на використання поновлення документів,. які були викрадені, невідібрання пояснень у особи, яка звернулася з приводу неукладення з нею трудових відносин, у наявності припущень стосовно обставин перевірки без здіснення відповідних запитів, притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне і те саме порушення.
У відповідності до ч. 6 ст. 78 КАСУ вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Враховуючи недоведеність належними та допустимими доказами факту скоєння позивачем такого правопорушення, враховуючи висновки, які містяться Постанові Закарпатського апеляційного суду від 02.08.2019р. у справі про адміністративне правопорушення №303/7102/18, які в питанні встановлення факту відсутності порушень саме позивачем є для адмінсуду обовязковими в силу ч. 6 ст. т78 КАСК, суд вважає, що оскаржувана постанова та припис є такими, що прийняті всупереч норм чинного законодавства, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.
Оцінюючи на предмет належності та допустимості наданих суду доказів у вигляді відезаписів, то суд констатує, що в самому Акті інспекційного відвідування зазначено, що матеріали, зафіксовані засобами аудіо, фото та відеотехніки долучаються до акту у паперовому або електронному вигляді на дисках для лазерних систем зчитування, на яких проставляється номер акт. Однак, судом в судовому засіданні встановлено, що номер акту на дисках відсутній, пояснень з приводу зображень на дисках представник відповідача не надав, матеріали фотофіксації відсутні.
Ч. 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно норм ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на вищенаведене обставини справи та норми чинного законодавства суд дійшов висновку, що здійснюючи інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 приймаючи рішення про притягнення його до відповідальності, рішення відповідача не відповідає вимогам ч.2 ст. 2КАСУ, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд
1. Позов Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Мукачівської міської ради про визнання протиправним та скасування припису та постанови - задовольнити повністю.
2.Визнати протиправними та скасувати Припис №ОМС-ЗК03/727/АВ/П відносно ФОП Балега ОСОБА_10 Юлійовича про усунення виявлених порушень від 07.11.2018р. та Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ОМС-ЗК03/727/АВ/ІП-ФС-02 від 16.11.2018р. на суму 335 070 грн.
3.Стягнути на користь ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Мукачівської міської ради, код ЄДРПОУ 03192980, м. Мукачево, вул. Рауля Валленберга,31) сплачений судовий збір в розмірі 3350,70 грн.( три тисячі триста пятдесят) 70 копійок згідно квитанції № П19639К від 30.11.2018 року ПАТ "Промінветбанк".
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення повного судового рішення через Закарпатський окружний адмінсуд до Восьмого апеляційного адмінсуду.
СуддяЗ.Б. Плеханова
Повний текст рішення виготовлено та підписано 25 жовтня 2019 року.