про залишення позовної заяви без руху
24 жовтня 2019 року м. Житомир справа № 240/11133/19
категорія 112030300
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Гурін Д.М., розглядаючи позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
21 жовтня 2019 року до Житомирського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , в якій вона просить:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, оформлену листом №3-4379 від 1 жовтня 2019 року донарахувати та виплатити додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю, доплату до пенсії як непрацюючому пенсіонеру проживаючому в зоні гарантованого добровільного виселення відповідно до статей 39, 51 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 1 січня 2014 року до 2 серпня 2014 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести донарахування та виплату за період з 1 січня 2014 року до 2 серпня 2019 року;
- додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю передбачену статтею 51 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком встановленої Законом України «Про Державний бюджет на 2014 рік» щомісячно з урахуванням раніше виплачених коштів;
- доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру проживаючому в зоні гарантованого добровільного відселення передбаченої статтею 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі двох мінімальних заробітних плат встановлених Законом України «Про Державний бюджет на 2014 рік» щомісячно з урахуванням раніше виплачених сум.
Перевіряючи матеріали позовної заяви на відповідність її вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що позовна заява не відповідає вимогам даних норм Кодексу з наступних підстав.
Згідно з пунктом 4 та пунктом 5 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Позивач у прохальній частині позову просить визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у виплаті відповідних коштів за період з 1 січня 2014 року по 2 серпня 2014 року, а також просить зобов'язати відповідача провести їх донарахування та виплату за період з 1 січня 2014 року по 2 серпня 2019 року, тобто у цих вимогах зазначено різні періоди.
Крім того, заявляючи позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, позивачем не обґрунтовано порушення своїх прав з боку відповідача з посиланням на чинне нормативно-правове регулювання спірних правовідносин за період з 1 січня 2014 року по 2 серпня 2019 року. Також, позивачем у позовній заяві не обґрунтовано, чому необхідно зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести позивачу нарахування та виплату доплати та додаткової пенсії відповідно до статей 39, 51 зазначеного Закону саме з 1 січня 2014 року по 2 серпня 2019 року.
Під обґрунтуванням вказаного періоду слід розуміти зазначення в тексті позову мотивів та підстав, які можуть бути перевірені та досліджені судом з метою вирішення позовних вимог щодо зобов'язання відповідача провести позивачу нарахування та виплату доплати та додаткової пенсії відповідно до статей 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" саме з 1 січня 2014 року по 2 серпня 2019 року та у контексті відповідного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.
Крім того, частиною 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивачем у порушення норм вказаної статті до позовної заяви не додано документ про сплату судового збору, натомість позивачем разом з позовною заявою подано клопотання про звільнення від сплати судового збору.
В обґрунтування вказаного клопотання позивач посилається на скрутне матеріальне становище, на те, що є інвалідом 3 групи загального захворювання, ніде не працює, отримує лише пенсію та інших доходів не має, на підтвердження чого надала довідку про доходи за період з 1 січня 2018 року до 31 грудня 2018 року, та відповідно не має змоги сплатити судові витрати по справі у силу об'єктивних причин, незалежних від неї. Зазначає, що розмір судового збору є для неї непомірно великим, що позбавляє її доступу до правосуддя.
Суд, дослідивши клопотання позивача про звільнення від сплати судових витрат, дійшов висновку про відмову у його задоволенні.
Питання про зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат регулюється статтею 133 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, положеннями частини 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно з частини 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Положеннями частини 1 статті 8 Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон України №3674-VI) встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України №3674-VI суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Таким чином, положеннями частини 1 статті 8 Закону України №3674-VI визначено чіткий перелік умов, за наявності яких позивача може бути звільнено від сплати судового збору.
Позивачем в обґрунтування клопотання про звільнення від сплати судового збору зазначено про отримання основного доходу у вигляді пенсії.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що сума належного до сплати судового збору у розмірі 768,40 грн, є меншою ані ж 5% від розміру річного доходу позивача в обрахунку із (17469,00 грн х 5% = 873,45 грн), а тому підстави для звільнення від сплати судового збору або відстрочення/розстрочення такої сплати на підставі частини 1 статті 8 Закону України №3674-VI відсутні.
Обґрунтування обставин, які свідчать про неможливість або ускладнення у здійсненні оплати судового збору, виходячи з вимог статей 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України покладаються на особу, яка звертається з відповідним клопотанням.
При цьому, доказів наявності у позивача статусу особи, визначеної у пункті 2 частини 1 статті 8 Закону України №3674-VI або існування будь-яких інших передбачених законодавством підстав для звільнення від сплати судового збору позивачем не надано.
Крім того, позивачем в обґрунтування клопотання про звільнення від сплати судового збору зазначено про тяжкий матеріальний стан.
Суд вважає за необхідне зазначити, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
Щоб мати можливість зменшити тягар судових витрат, суд зобов'язаний з'ясувати майновий стан особи. Особа, яка вважає свій майновий стан незадовільним, через що в неї існують перешкоди для доступу до правосуддя, має подати до суду відповідне клопотання і документи, які свідчили би про поганий майновий стан (податкова декларація про доходи, довідка про заробітну плату, пенсію, стипендію тощо).
При зменшенні тягаря судових витрат суд може виходити з такого. Якщо при сплаті необхідних судових витрат середньомісячний дохід особи буде меншим від рівня прожиткового мінімуму, встановленого законом для відповідної категорії осіб, тоді в суду є підстава для застосування заходів, визначених наведеною статтею. Але це не єдина підстава. Суд може врахувати також, наприклад, великі витрати особи на лікування чи інші життєво необхідні витрати, що не дають можливості оплатити судові витрати.
У матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про тяжке матеріальне становище позивача.
Щодо посилань позивача на те, що вона є інвалідом 3 групи загального захворювання та пенсіонером, то вказані категорії осіб відсутні серед переліку осіб, які відповідно до статті 5 Закону України №3674-VI наділені пільгами щодо сплати судового збору.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору не підлягає задоволенню.
Крім того, суд зазначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя NR (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14.05.1981, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.
Підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України №3674-VI передбачено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлено ставку судового збору у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З прохальної частини позовної заяви вбачається, що вона містить три похідних вимоги, які є немайновими.
Згідно з абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» з 1 січня 2019 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 1921,00 грн.
Зважаючи на зазначене, позивачу за подання до суду даного позову, з урахуванням позовних вимог і розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2019 року, під час подачі позову до суду необхідно сплати судовий збір у сумі 768,40 грн за такими реквізитами: отримувач коштів УК у м.Житомирі/м.Житомир/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38035726, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA348999980000034310206084009, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Житомирський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).
Відповідно до частин 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
За таких обставин позовна заява підлягає залишенню без руху для усунення зазначених недоліків шляхом надання до суду:
- нової (уточненої) позовної заяви (у 2-х екземплярах) із зазначенням належного обґрунтування позовних вимог за період 1 січня 2014 року до 2 серпня 2019 року;
- належних доказів сплати судового збору у сумі 768,40 грн.
На підставі наведеного та керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
У задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
Позивачу усунути зазначені в ухвалі суду недоліки протягом семи днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення.
У разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк встановлений судом, позовну заяву буде повернуто позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Суддя Д.М. Гурін