Україна
Донецький окружний адміністративний суд
23 жовтня 2019 р. Справа№200/11177/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Волгіної Н.П.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду Донецької області
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо призупинення виплати пенсії позивачу;
- зобов'язати відповідача виплатити позивачу виниклу заборгованість невиплаченої пенсії за період з 1 квітня 2017 року по 31 жовтня 2018 року;
- допустити до негайного стягнення постанову в частині виплати пенсії у межах суми за один місяць.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що вона є пенсіонером та внутрішньо переміщеною особою, проживає у м. Маріуполь Донецької області, має місце постійної реєстрації у АДРЕСА_1 , перебуває на обліку в Маріупольському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області з 1 вересня 2014 року на підставі особистої заяви та отримує пенсію за віком.
У період з 1 квітня 2017 року по 31 жовтня 2018 року відповідач не виплачував позивачу пенсію.
Відповідач поновив виплату пенсії з листопада 2018 року.
З метою з'ясування причин невиплати пенсії позивач звернулася до відповідача із відповідною заявою, у відповідь на яку Управління відповіло, що виплата пенсії була призупинена на підставі ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». Та повідомило, що на підставі заяви позивача від 18 квітня 2018 року та на підставі витягу з протоколу засідання комісії Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради № 20 призначено соціальні виплати внутрішньо переміщеній особі.
На переконання ОСОБА_1 не виплата їй відповідачем пенсії за вказаний період є порушенням гарантованого Конституцією України права громадянина на соціальний захист, яке включає, зокрема, і право на матеріальне забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової працездатності, а також в старості та в інших випадках, передбачених законом. Позивач вважає, що виплату їй пенсії було припинено з підстав, що не передбачені ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому відповідно до ст. 46 цього ж Закону пенсія повинна бути їй виплачена за минулий час без обмежень будь-яким строком (а.с. 6-8).
У наданому до суду відзиві на позов відповідач зазначив про відсутність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог, обґрунтовуючи це наступним.
Згідно п. 15 постанови Кабінету Міністрів України № 365 орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
До теперішнього часу окремий порядок не визначений (а.с. 21).
Ухвалою від 23 вересня 2019 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (а.с. 1-2).
Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання позивача як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 , місце постійної реєстрації: АДРЕСА_3 . Позивач є пенсіонером та має право на отримання пенсії за віком; перебуває на обліку в Маріупольському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області (а.с. 10-12, 15, 22).
Відповідач, Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, код ЄДРПОУ 42171861, місцезнаходження: 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, буд. 27А, є органом державної влади (а.с. 18-19).
Як встановлено судом, позивач є пенсіонером та має право на отримання пенсії за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням № 40016 від 1 лютого 1995 року (а.с. 15).
Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 0000515677 від 17 квітня 2018 року ОСОБА_1 має статус внутрішньо переміщеної особи (а.с. 12).
Як встановлено судом на підставі матеріалів справи позивач перебуває на обліку в Маріупольському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області з 1 вересня 2014 року (а.с. 13, 21).
На підставі матеріалів справи судом також встановлено, що виплата пенсії позивачу призупинялась з 1 квітня 2017 року на підставі витягу з протоколу засідання Комісії № 01-05/80 від 13 квітня 2017 року (а.с. 13, 21).
10 травня 2018 року відповідач отримав витяг з протоколу засідання Комісії Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради № 20 про призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеній особі ОСОБА_1
ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою щодо причин зупинення їй пенсійних виплат, у відповідь на яку 9 жовтня 2018 року Управління відповіло, що виплата пенсії була призупинена на підставі ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та що поновлення виплати відбудеться найближчим часом (а.с. 13).
19 березня 2019 року позивач знов звернулась до Управління з заявою про повідомлення останньої причин не виплати пенсії (а.с. 14), але докази надання відповідачем відповіді на дану заяву ОСОБА_1 в матеріалах справи відсутні.
Як встановлено судом відповідач почав сплачувати пенсію позивачу з листопада 2018 року (а.с. 13, 22).
Факт невиплати позивачу пенсії за спірний період підтверджується довідкою відповідача від 27 вересня 2019 року (а.с. 22) та витягом ІКІС ПФУ: Підсистеми призначення та виплати пенсії (а.с. 22 зв. бік).
Будучи не згодною із невиплатою їй відповідачем заборгованості з пенсії за спірний період позивач звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із даним позовом.
При прийнятті рішення по суті спору суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною 1 ст. 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно ст. 5 цього Закону цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Згідно ст. 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 1788-ХІІ, Закон України «Про пенсійне забезпечення») пенсії виплачуються за місцем проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання.
Згідно зі ст. 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон № 1706-VII, Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб"), який набрав чинності 22 листопада 2014 року, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Статтею 2 Закону № 1706-VII визначено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.
Згідно з ч. 1 ст. 4 цього Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 цього Закону.
Відповідно до ст. 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509.
Згідно з п. 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 1 жовтня 2014 року (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 352 від 8 червня 2016 року, далі - Порядок № 509), довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" та абз. 6 цього пункту.
Статтею 49 Закону № 1058-IV врегульовано питання щодо припинення та поновлення виплати пенсії.
Так, частиною 1 ст. 49 Закону № 1058-IV передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Суд вважає за необхідне зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року № 136, яка набрала чинності 4 березня 2016 року, затверджено Порядок здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації, поданої фізичними особами для нарахування та отримання соціальних виплат, пільг, субсидій, пенсій, заробітної плати, інших виплат, що здійснюються за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Порядок № 136).
Згідно з п. 9 Порядку № 136 у разі виявлення під час здійснення верифікації та моніторингу невідповідності інформації, на підставі якої призначено (продовжено), нараховано або здійснено державну виплату, Мінфін надсилає розпоряднику бюджетних коштів та/або іншому органу, який здійснює виплати за рахунок коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, рекомендацію щодо зупинення або припинення таких виплат відповідним реципієнтам або групі реципієнтів.
Відповідно до п. 12 Порядку № 136 розпорядник бюджетних коштів та/або інший орган, який здійснює виплати за рахунок коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, на підставі отриманої від Мінфіну рекомендації щодо зупинення або припинення державних виплат приймає рішення щодо зупинення або припинення, продовження виплат реципієнту, про що повідомляє Мінфіну протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення.
8 червня 2016 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", яка набрала чинності 14 червня 2016 року, пунктом 1 якої затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання /перебування.
Пунктом 4 цього Порядку установлено, що соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються […] територіальними органами Пенсійного фонду України […] за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.
Також цією ж постаново визначено, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Разом з тим, як вже зазначено судом вище, частиною 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, яка містить в собі перелік випадків, у випадку настання яких здійснюється припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам, передбачає крім перерахованих в ній конкретних випадків ще й «інші випадки, передбачені законом».
За загальним правилом закон - це нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, який приймається відповідно до особливої процедури виключно парламентом (Верховною Радою України) та регулює найважливіші суспільні відносини.
Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.
За змістом конституційних норм Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само, як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
Проаналізувавши наведені вище нормативно-правові приписи та встановлені обставини справи, враховуючи, що відповідачем не доведено існування «інших випадків, передбачених законом», ніж ті, які перераховані у ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для призупинення виплати пенсії позивачу, відповідно, призупинення з 1 квітня 2017 року виплати ОСОБА_1 пенсії є протиправним.
Відповідно, позовні вимоги позивача в частині визнання протиправними дій відповідача щодо зупинення виплати їй пенсії з 1 квітня 2017 року - є такими, що підлягають задоволенню.
Згідно приписів ч. 4 ст. 245 КАС України, беручи до уваги висновок щодо протиправності призупинення виплати пенсії позивачу, суд вважає позовні вимоги позивача про зобов'язання відповідача виплатити позивачу заборгованість з пенсії за віком за період з 1 квітня 2017 року по 31 жовтня 2018 року - такими, що підлягають задоволенню.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з такого.
Як вбачається з квитанції № 8 від 12 вересня 2019 року при подачі до суду позову ОСОБА_1 сплатила судовий збір в розмірі 768 грн 40 коп.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій - у межах суми стягнення за один місяць, з огляду на що рішення про зобов'язання відповідача сплатити заборгованість підлягає негайному виконанню в частині сплати заборгованості з виплати пенсії за один місяць.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 72-77, 94, 139, 242-246, 293, 295, 297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо призупинення виплати пенсії виплат ОСОБА_1 з 1 квітня 2017 року.
Зобов'язати Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171861, місцезнаходження: 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, буд. 27А) виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) в повному обсязі заборгованість з пенсії, яка виникла за період з 1 квітня 2017 року по 31 жовтня 2018 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171861, місцезнаходження: 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, буд. 27А) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.
Звернути до негайного виконання рішення суду в частині зобов'язання відповідача виплати ОСОБА_1 заборгованість з виплати пенсії за один місяць.
Рішення суду прийняте у нарадчій кімнаті, його вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно приписів підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги на рішення Донецького окружного адміністративного суду подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.
Повний текст судового рішення складений та підписаний 23 жовтня 2019 року.
Суддя Н.П. Волгіна