№ Справа № 33/824/3970/2019 Суддя 1 інстанції - Макаренко І.О.
21 жовтня 2019 року суддя Київського апеляційного суду Ковальська В.В., за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , захисника Норпароняна С.Г., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 24 вересня 2019 року про визнання винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,-
Постановою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 24 вересня 2019 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Згідно з постановою судді 23 липня 2019 року о 03 год.00 хв., в м. Києві, по вул. Хрещатик, 44, ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «Ауді А6», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння. Від проходження огляду на стан сп'янінні, у встановленому законом порядку, ОСОБА_1 відмовився в присутності двох свідків.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 24 вересня 2019 року скасувати, аадміністративну справу закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
При цьому апелянт зазначає, що у постанові судді невірно викладені його пояснення щодо суті правопорушення, які він надав в суді та зміст відеозапису з нагрудної камери поліцейського щодо пояснень, які він надавав поліцейським.
Зокрема, у постанові судді зазначено, що ОСОБА_1 свою вину не визнав, не оспорюючи свою відмову від проходження огляду, зазначив, що через побоювання реакції батька на можливу евакуацію транспортного засобу на штраф майданчик, відмовився від пропозиції працівників поліції поїхати до медичного заходу для проходження огляду, зателефонував батькові та попросив працівників поліції зачекати його приїзду, на що працівники поліції відмовились.
А насправді, ОСОБА_1 пояснював, що прохав працівників поліції зачекати батька тільки для того, щоб передати йому автомобіль, який на даний час є єдиним транспортним засобом в його сім'ї, але працівники поліції відмовились очікувати навіть декілька хвилин, хоч він повідомив, що батько вже прямує на таксі до місця його затримання. Працівникик поліції навмисно створили обставини, якими примусили ОСОБА_1 тягнути час до прибуття батька, щоб передати йому, а не штрафний майданчик автомобіль, Побоювання залишення автомобіля на штрафмайданчику ОСОБА_1 тим, що автомобіль міг бути розграбованим.
У такий спосіб, стверджує апелянт, поліцейські змусили його відмовитись від проходження медичного огляду, але відмітили, що протягом 2 годин він зможе пройти таке освідування у спеціалізованій медустанові самостійно.
Одразу після складання поліцейськими протоколу прибув батько апелянта ОСОБА_2 , який разом з апелянтом просили поліцейських направити ОСОБА_1 на освідування в медичний заклад, але поліцейські категорично відмовились, посилаючись на те, що вже складено адмінпротокол.
Крім того, в мотивувальній частині постанови зазначено, що "...з відеозапису, долученому до матеріалів адміністративної справи, вбачається, що ОСОБА_3 , з його слів, вживав наркотичні засоби за три дні, що передувала подіями, які стали підставою складання протоколу про адміністративне правопорушення". Але апелянт стверджує, що він такого поліцейським не говорив, йшлося лише про вживання ним спортивних стимулюючих препаратів, які не містять заборонених речовин.
Далі апелянт вказує, що одразу ж з місця події він з батьком поїхав до Київської міської наркологічної клінічної лікарні "Соціотерапія", де він пройшов медичне освідування і був складений висновок № 006666, згідно з яким ознак сп'яніння не виявлено.
Окрім того, апелянт вказує на те, що судом першої інстанції було відмовлено йому та його захиснику в клопотанні про допит свідків та ознайомленні з матеріалами справи та зазначає, що окрім протоколу про адміністративне правопорушення, жодних матеріалів справи в судовому засіданні не досліджувалось, зокрема не досліджувався відеозапис, на який посилається суд в мотивувальній частині постанови.
Заслухавши поясненняОСОБА_1 та його захисника Норпароняна С.Г., які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, а постанову судді необхідно залишити без змін, виходячи з таких підстав.
Висновок, викладений у постанові судді, про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними у справі доказами: даними протоколу про адміністративне правопорушення, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , розпискою ОСОБА_2 , про те, що він отримав на зберігання транспортний засіб - авто «Ауді А6», д.н.з. НОМЕР_1 , який буде доставлено за адресою: АДРЕСА_1 , відеозаписом з нагрудної камери поліцейського.
Посилання апелянта на те, що у постанові суді невірно викладені його пояснення щодо обставин вчинення правопорушення не можуть взятими до уваги, оскільки і пояснення, викладені у постанові судді, і пояснення, викладені в апеляції ОСОБА_1 не заперечують суть обставин, викладених у постанові судді щодо відмови ОСОБА_1 від проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння.
При цьому пояснення ОСОБА_1 про те, що очікуючи приїзду його батька на місце зупинки транспортного засобу для того, щоб забрати автомобіль, поліцейські змусили його відмовитись від проходження медичного огляду не підтверджуються жодним наявним у справі доказом.
Більше того, наведені пояснення апелянта спростовуються відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, з якого убачається, що поліцейські неодноразово роз'яснювали ОСОБА_1 зміст. п. 2.5 Правил дорожнього руху України, порядок проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі та наслідки складання протоколу про адміністративне правопорушення за відмову від проведення такого огляду, проте ОСОБА_1 відмовився від проведення огляду.
Також жодним у справі доказом не підтверджується пояснення апелянта про те, що після складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 та його батько просили поліцейських направити ОСОБА_1 на освідування до медичного закладу.
Пояснення апелянта про те, що одразу ж після складання протоколу з місця події він з батьком поїхав до Київської міської наркологічної клінічної лікарні "Соціотерапія", де він пройшов медичне освідування, спростовується даними протоколу про адміністративне правопорушення та висновку № 006666 КМНКЛ "Соціотерапія" щодо місця та часу складання протоколу і проведення огляду.
Так, протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складено 23 липня 2019 року о 03 годині 35 хвилин в м. Києві на вул. Хрещатик біля будинку № 44, а згідно з висновком № 006666 Київської міської наркологічної клінічної лікарні "Соціотерапія", яка розташовано по бульвару Перова в м. Києві, огляд ОСОБА_1 було проведено 23 липня 2019 року лише о 06.00 годині, тобто більше ніж через дві години.
Вказана обставина, серед інших, була врахована суддею районного суду, який не взяв до уваги висновок № 006666 КМНКЛ "Соціотерапія" про відсутність у ОСОБА_1 ознак сп'яніння.
Окрім того, суддя районного суду не взяв до уваги висновок № 006666 КМНКЛ "Соціотерапія", посилаючись на недійсність проведення огляду відповідно до вимог ст. 366 КУпАП щодо порядку проведення огляду і такий висновок ґрунтується на наявних у справі доказах.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 суддею районного суду не порушено вимог процесуального закону, а доводи апеляції про те, що ОСОБА_1 і його захиснику відмовлено у задоволенні клопотань про допит свідків та ознайомлення з матеріалами справи, а також не дослідження доказів в судовому засіданні є безпідставними.
Так, в матеріалах справи про адміністративні правопорушення відсутні будь-які дані про те, що ОСОБА_1 чи його захисник заявляли клопотання про допит свідків чи ознайомлення з матеріалами справи до постановлення судового рішення.
Захисник Норпаронян С.Г., який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, заявив клопотання про ознайомлення з матеріалами справи лише після винесення суддею постанови - 30 вересня 2019 року та ознайомився з матеріалами справи 04 жовтня 2019 року, про що свідчить відповідне клопотання з відміткою про ознайомлення з матеріалами справи (а.с. 17).
У постанові судді районного суду щодо ОСОБА_1 дана оцінка усім доказам, наявним в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, а тому немає підстав вважати, що суддею такі докази не досліджувались, як про це вказує апелянт.
Отже, постанова судді Шевченківського районного суду м. Києва від 24 вересня 2019 року щодо ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, а відтак підстав для її зміни чи скасування немає.
На підставі наведеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 24 вересня 2019 року про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Постанова судді апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду В.В. Ковальська