Справа № 686/21293/16-ц
Провадження № 22-ц/4820/1837/19
22 жовтня 2019 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В.
секретар судового засідання Дубова М.В.
з участю представників сторін
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №686/21293/16-ц за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 квітня 2017 року у складі судді Колієва А.П. по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд
Описова частина
В жовтні 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Короткий зміст позовних вимог
В обґрунтування заявлених позовних вимог банк посилався, що 06 грудня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № HMIBA800000193, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у сумі 16 298,87 доларів США, терміном до 05 грудня 2012 року зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у строки та прядку визначеному умовами договору.
Позивач вказував, що взяті на себе зобов'язання за кредитним договором відповідач належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на 07 жовтня 2016 року його заборгованість за договором становить 80 047,79 доларів США і складається з: 12 909,11 доларів США - заборгованість за кредитом; 2802,95 доларів США - заборгованість за відсотками; 4054,97 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 60 280,76 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.
Тому ПАТ КБ «Приватбанк» просило, стягнути з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором у сумі 12 909,11 доларів США, тобто лише тіло кредиту, що за офіційним курсом НБУ від 07 жовтня 2016 року складає 334087 грн. 77 коп.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 квітня 2017 року позов залишено без задоволення.
Залишаючи позов без задоволення, суд першої інстанції прийшов до висновку що позивачем пропущено строк позовної давності.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» подало апеляційну скаргу, у якій просить рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 липня 2017 року скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов банку в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм процесуального та невірне застосування норм матеріального права.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апелянт вважає, що посилання суду першої інстанції на пропуск строку позовної давності свідчить про неповне з'ясування обставин справи під час дослідження доказів та невідповідність висновків суду цим обставинам, оскільки умовами п. 4.5 кредитного договору термін позовної давності про стягнення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки встановлений сторонами тривалістю у 5 років. І враховуючи те, що повернення кредиту відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, позовна давність повинна обчислюватись з моменту настання строку погашення чергового платежу, а несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.
Також апелянт посилається на те, що відмовляючи у задоволенні позову, суд залишив поза увагою п. 7.1 кредитного договору, яким строк виконання зобов'язань встановлено до 05 грудня 2012 року, при цьому останній платіж відповідач повинен був здійснити з 6 по 10 листопада 2012 року. Тому враховуючи, що строк позовної давності за останнім платежем спливає в листопаді 2017 року, отже Банк звернувся до суду в межах такого строку.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Представник відповідача - адвокат Чорний Ю.О. подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких зазначає, що рішення суду є законним та обґрунтованим. Починаючи, з 13 квітня 2019 року у ОСОБА_1 наявна прострочена заборгованість за наданим кредитом, останній платіж за договором був здійснений 10 серпня 2009 року, тому відповідно до положень п. 7.1.3 кредитного договору строк користування кредитом вважається таким, що сплив 31 вересня 2009 року. Оскільки строк виконання основного зобов'язання було змінено на 01 жовтня 2009 року і закінчився 01 жовтня 2014 року. 08 жовтня 2009 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави, позов задоволено і рішення суду набрало законної сили 15 лютого 2011 року, тому позовна давність була перервана, а її перебіг почався заново з 15 лютого 2011 року та закінчився 15 лютого 2016 року, а банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості лише 31 жовтня 2016 року, тобто після закінчення строку позовної давності.
Мотивувальна частина
Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 25 липня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 квітня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 12 909 доларів США 11 центів кредитної заборгованості, а також судовий збір в сумі 10 523 грн. 77 коп.
Постановою Верховного Суду від 14 серпня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 25 липня 2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
Перевіривши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
У відповідності до ст. 375 Цивільного процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Так судом встановлено, що 06 грудня 2007 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» (правонаступник АТ КБ «Приватбанк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № HMIBA80000193, за яким банк надав відповідачу кредит на споживчі цілі - придбання транспортного засобу в сумі 16298,87 доларів США строком на 5 років. За цим договором ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання повернути кредит до 5 грудня 2012 року зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі в розмірі 9 % річних. шляхом здійснення щомісячних ануїтентних платежів в сумі 437,12 доларів США. В разі порушення позичальником зобов'язань із погашення кредиту позичальник сплачує банку пеню в розмірі 0,15% від суми прострочення заборгованості по кредиту за кожний день прострочки, але не менше 1 грн. В разі порушення строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором строк більше, ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 250 грн. + 5% від суми позову (п.п. 4.1, 4.3, 7.1, 7.4).
Термін позовної давності по вимогам про стягнення кредиту , відсотків за користування кредитом неустойки за даним договором встановлюється сторонами тривалістю. 5 років (п. 4.5).
Позичальник зобов'язується повернути кредит в порядку і терміни, передбачені ст. 7.1 договору, повне погашення заборгованості повинно здійснюватись в останній день терміну(п.7.1.1). У разі порушення позичальником термінів оплати кредиту, передбачених п. 7.1.1 (в тому числі сплати простроченої заборгованості не в повному обсязі) на 120 календарних днів - сторони дійшли згоди вважати строком повернення кредиту (залишку заборгованості по кредиту), відсотків, винагороди, пені (в повному обсязі) - в останній день місяця, в якому відбулося порушення термінів оплати на 120 календарних днів ( п. 7.1.2 кредитного договору).
Банком свої зобов'язання за кредитними договором було виконано в повному обсязі та надано ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 16298,87 доларів США.
Однак ОСОБА_1 , взятих на себе зобов'язань по погашенню кредиту з 13 квітня 2009 року в повному обсязі не виконував, з цього дня в нього виникла прострочена заборгованість за кредитним договором по тілу кредиту і по відсотках за користування кредитом, яка ним не погашалась до звернення банка до суду. Останній платіж по частковому погашення заборгованості був здійснений 10 серпня 2009 року, яким було частково погашено заборгованості лише по комісії та пені.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 лютого 2011 року було задоволено позов ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 та в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору від 6 грудня 2007 року в сумі 104355,67 грн., що є еквівалентом 13712,97 доларів США звернуто стягнення на предмет застави автомобіль марки Mersedes Benz, що належить ОСОБА_1 шляхом надання ПАТ КБ «Приватбанк» право укладати від імені ОСОБА_1 договір купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем. Передано в заклад банку даний автомобіль шляхом вилучення його в ОСОБА_1
Однак автомобіль ОСОБА_1 в заклад банку переданий не був, в зв'язку з чим на даний час рішення суду не виконано.
В зв'язку з цим станом на грудень 2012 року у позичальника виникла заборгованість по кредитному договору по тілу кредиту в сумі 12909,11 доларів США, лише яку банк просить стягнути з позивача..
Частиною 1 статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Оцінивши в сукупності надані докази та норми цивільного законодавства, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що ОСОБА_1 не виконав грошового зобов'язання за кредитним договором, унаслідок чого виникла вказана заборгованість по тілу кредиту, яку просить стягнути банк.
В той же час статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
За норами ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Як передбачено ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої особи права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
За умовами договору позичальник зобов'язаний повернути банку кредит до 05 грудня 2012 року (п. 7.1).
Термін позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, неустойки за даним договором сторонами встановлено 5 років (п. 4.5).
У разі порушення позичальником термінів оплати кредиту, передбачених п. 7.1.1 (в тому числі сплати простроченої заборгованості не в повному обсязі) на 120 календарних днів - строком повернення кредиту (залишку заборгованості по кредиту), відсотків, винагороди, пені (в повному обсязі) вважається останній день місяця, в якому відбулося порушення термінів оплати на 120 календарних днів ( п. 7.1.2 кредитного договору).
Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали у договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку дії кредитного договору в разі порушення позичальником умов кредитного договору щодо сплати кредитних коштів (в тому числі сплати простроченої заборгованості не в повному обсязі), а саме - останній день місяця, в якому відбулося порушення термінів оплати на 120 календарних днів.
Як вбачається з матеріалів справи, позичальник з 13 квітня 2009 року взагалі перестав сплачувати заборгованість по тілу кредиту і процентах за користування кредитом, а тому строк виконання договору в частині повернення кредиту (залишку заборгованості по кредиту), відсотків, винагороди, пені в повному обсязі настав в даному випадку 31 серпня 2009 року.
Отже, саме з цього часу у банку виникло право на пред'явлення позову до боржника про стягнення тіла кредиту протягом п'яти років від дати порушення відповідачем встановленого п. 7.1.2 кредитним договором строку для повернення кредиту, тобто з 31 серпня 2009 року до 31 серпня 2014 року.
Натомість, банк пред'явив позов до суду до позичальника ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору по тілу кредиту лише 31 жовтня 2016 року, тобто з пропуском строку позовної давності, який встановлено сторонами в кредитному договорі.
В ході судового розгляду представник відповідача зробив заяву про застосування позовної давності.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що строк позовної давності звернення банка до суду сплив, а тому позов ПАТ КБ «Приватбанк» не підлягає задоволенню з цих підстав.
Доводи апеляційної скарги, що 05 грудня 2012 року позивач мав здійснити останній платіж по кредитному договору, саме з цього часу почався сплив строку позовної давності і банк за умовами кредитного договору про збільшення строку позовної давності до 5 років мав право пред'явити позов про стягнення заборгованості до листопада 2017 року, а з позовом звернувся 31 жовтня 2016 року, а тому не пропустив строки звернення до суду слід відхилити.
Такі доводи апелянта не відповідають умовам кредитного договору (п. 7.1.2) обставинам справи та висновкам суду, які ґрунтуються на досліджених матеріалах справи, об'єктивних даних та умовах кредитного договору, про що зазначено в мотивувальній частині постанови.
Рішення суду відповідає матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів скарги та заявлених вимог не вбачається.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 квітня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 24 жовтня 2019 року.
Судді А.М. Костенко
Р.С. Гринчук
Т.В. Спірідонова