221/2440/19
2/221/796/2019
23 жовтня 2019 року м. Волноваха
Волноваський районний суд Донецької області в складі: головуючого судді Безрук Т.В.,
за участю секретаря судового засідання Чемезової Г.О.;
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Волноваха цивільну справу 221/2440/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
встановив :
Позивач, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням, пояснюючи, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом їй належить житловий будинок за АДРЕСА_1 , у якому з 2007 року, як член сім'ї, був зареєстрований відповідач, який не мешкає в будинку з часу реєстрації. У зв'язку з реєстрацією відповідача в будинку вона позбавлена можливості оформити субсидію на оплату комунальних послуг. Позивач вважає, що, не проживаючи в будинку за місцем реєстрації понад 1 рік, відповідач втратив право користування житловим приміщенням, тому просила в судовому порядку визнати його таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1 .
У судове засідання позивач не з'явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі, у якій вказала, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення у разі неявки в судове засідання належним чином повідомленого відповідача про день, час та місце розгляду справи.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив, відзиву на позов не подав, тому суд, у відповідності з вимогами ст. 280 ЦПК України ухвалює рішення при заочному розгляді справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, дійшов висновку про необхідність задоволення позову виходячи з такого.
На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 24.02.1998 року, позивач є власником будинку за АДРЕСА_1 , право власності зареєстровано Волноваським БТІ у 2000 році. ( а.с.4)
З довідки Гранітненської сільської ради від 02.04.2019 року випливає, що відповідач зареєстрована в будинку за АДРЕСА_1 . ( а.с.5)
З домової книги на будинок за АДРЕСА_1 встановлено, що відповідач, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за вказаною адресою з 2007 року.
Відповідно акту обстеження, складеного комісією сільської ради за участю депутата Хаджинової М. ОСОБА_3 ., - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований в будинку АДРЕСА_1 , але не мешкає за місцем реєстрації. ( а.с.5)
Згідно довідки Гранітненської сільської ради № 1903 від 06.09.2019 року, відповідач не проживає за місцем реєстрації з 2007 року по теперішній час.
Згідно до ст. 316 ЦК України право власності є право особи на річ ( майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно частини 2 статті 405 Цивільного кодексу України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад 1 рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Пунктами 33, 34 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" № 5 від 07.02.2014 року передбачено, що відповідно до положень ст.. 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень прав, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
При цьому усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства, а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення, про позбавлення права користування жилим приміщенням, про визнання особи безвісно відсутньою, про оголошення фізичної особи померлою.
Враховуючи вищевикладене та вимоги діючого законодавства, суд вважає підтвердженим факт не проживання відповідача більше одного року в будинку АДРЕСА_1 без поважних причин, внаслідок чого він втратив право проживання за вказаною адресою, тому позов є обґрунтованим і його слід задовольнити.
На підставі викладеного, керуючись, ст.ст.405 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 280-284, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування житловим будинком за АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року) : до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України : апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Суддя Т.В. Безрук