Справа № 127/24981/19
Провадження 2-о/127/637/19
23 жовтня 2019 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Бессараб Н.М.,
при секретарі Сегеді Т.Й.,
з участю представника заявника - адвоката Горобця Д.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , за участю заінтересованої особи - Вінницького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про встановлення факту національності,-
У вересні 2019 року заявники звернулися до суду із вказаною заявою і просили суд встановити юридичний факт, що національність ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - « німець », що національність ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - «німець», що національність ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - «німкеня», що національність ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - «німець», що національність ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - «німкеня».
Заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_6 народився ОСОБА_9 . Його батьками є ОСОБА_10 і мати ОСОБА_11 , які за національністю були німцями. В подальшому ОСОБА_9 одружився з ОСОБА_12 та змінив прізвище на " ОСОБА_12 ". На момент реєстрації шлюбу, з метою уникнення переслідувань з боку влади, вони приховали належність до німецької національності шляхом присвоєння подружжю спільного прізвища " ОСОБА_12 ".
У ОСОБА_14 та ОСОБА_12 народилося двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та дочка ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В подальшому, ОСОБА_15 одружилася з ОСОБА_16 та змінила прізвише на " ОСОБА_15 ". У ОСОБА_15 та ОСОБА_16 народилося двоє дітей: син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
У всіх наданих свідоцтвах про народження вказані національності батьків - "українець" в зв'язку з тим, що, побоюючись переслідування з боку радянської влади за наслідками Другої світової війни, ОСОБА_19 , німець за національністю батьків, змінив свою національність на "українець".
В судовому засіданні представник заявників по справі - адвокат Горобець Д.Г. заяву підтримав повністю, надав пояснення аналогічні змісту заяви. Суду пояснив, що для заявників метою встановлення факту національність «німець» є в подальшому правовідносини з державою Німеччина.
Представник заінтересованої особи - Вінницького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області до судового засідання не з'явився по невідомій суду причині, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Суд, заслухавши пояснення представника заявників - адвоката Горобця Д.Г. та дослідивши матеріали даної цивільної справи, прийшов до такого висновку.
Відповідно до ч.1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно ч.1, 2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Згідно із пунктом 1.15 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 року № 96/5 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 14.01.2011 року за № 55/18793 (далі - Правила), відмова органів державної реєстрації актів цивільного стану у внесенні змін до актових записів цивільного стану, їх поновленні та анулюванні може бути оскаржена в судовому порядку.
Питання зміни національності громадянами України регулювалося Указом Президента України «Про порядок зміни громадянами України національності» від 31.12.1991 року №24, відповідно до якого національність могла бути змінена особами, які при досягненні 16-річного віку та одержанні паспорта прийняли національність одного з батьків та бажали змінити її відповідно до національності другого з батьків. Зміна національності провадилася відділом внутрішніх справ виконавчого комітету районної, міської, районної у місті ради народних депутатів за місцем проживання заявника. Зміна національності допускалася також і щодо осіб, які обрали національність до прийняття цього Указу. Вказаний Указ втратив чинність на підставі Указу Президента України від 27 січня 1999 року №70/99.
В даний час діюче законодавство України не містить вимог про внесення в паспорт громадянина України, у свідоцтво про народження, у свідоцтво про шлюб чи в інші документи відомостей про національність.
Проте, відповідно до ст. 11 Закону України «Про національні меншини в Україні» громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати національність. Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.
Згідно зі ст. 300 ЦК України особа має право на індивідуальність, до якої відноситься і право визначати свою національність. Таке право підпадає під захист ст. 8 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», яка передбачає, що кожна людина має право на повагу до її особистого і сімейного життя. Держава не може втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом та у випадках, необхідних у демократичному суспільстві в інтересах національної і громадської безпеки.
Стаття 11 Конституції України передбачає, що держава сприяє як консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, так і розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності національних меншин в Україні.
Згідно зі статтею 3 Рамкової конвенції держав-членів Ради Європи про захист національних меншин (ратифікована Законом України від 09.12.1997 року №703/97-ВР) кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв'язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі.
Згідно з пунктом 2.13.2 Правил підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є постанова адміністративного суду. Зміни до актового запису цивільного стану відповідно до пункту 1.7 Правил вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису, за винятком випадків, встановлених у пункті 2.28 розділу II цих Правил.
Відповідно до роз'яснень Верховного Суду України, викладених у аналізі судової практики розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, від 19.06.2013 року зазначено, що не можуть бути встановлені в судовому порядку факти щодо належності до певної національності.
При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб'єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення, пов'язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Згідно із ч.1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Вирішуючи питання про юрисдикцію спору, необхідно з'ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.
Заявники звернулися із заявою про встановлення факту належності до певної національності, посилаючись на відсутність первинних документів для внесення змін до актових записів цивільного стану і необхідність встановлення обставин, що підтверджують дані вимоги. При цьому рішення, дії чи бездіяльність органу ДРАЦС щодо внесення змін до актових записів цивільного стану заявники не оскаржують.
Аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2019 року у справі № 807/45/17 (провадження № 11?927апп18) та постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 року у справі № 398/4017/18 (провадження № 14-215цс19).
На підставі викладеного, суд вважає, що не передбачено можливості розгляду в порядку окремого провадження заяви про встановлення факту належності особи до певної національності, встановлення неправильності в актовому записі про народження та зобов'язання внести зміни до актових записів щодо національності особи - такі заяви підлягають розгляду в позовному провадженні.
Аналіз наведеного вище законодавства України, встановлених судом фактичних обставин справи і наявних в матеріалах справи доказів, свідчить про те, що наявний спір про право, який повинен вирішуватися в порядку позовного провадження шляхом доказування обставин, на які посилаються заявники.
Частиною 6 ст. 294 ЦПК України визначено, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
В контексті зазначеного вище, суд прийшов до висновку про залишення без розгляду заяви ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про встановлення факту національності.
Керуючись ст. ст. 294 ч. 6, 315 ЦПК України, -
Заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , за участю заінтересованої особи - Вінницького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про встановлення факту національності - залишити без розгляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали суду складено 24.10.2019 року.
Суддя: