Справа № 147/504/19
Провадження № 2/135/277/19
іменем України
11.10.2019 м. Ладижин Вінницької області
Ладижинський міський суд Вінницької області у складі: головуючої судді Волошиної Т.В., за участі секретаря судових засідань Басараб О.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Ладижині Вінницької області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У травні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги обґрунтовувало тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» із заявою б/н від 18 лютого 2008 року про отримання згідно умов якої відповідач отримав кредит у розмірі 6 900 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У зв'язку з тим, що відповідач належним чином не виконував умови кредитного договору, станом на 21.04.2019 виникла заборгованість у розмірі 25 032 грн 06 коп., яка складається з: 10 557 грн 86 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 5 080 грн 21 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 6 975 грн 80 коп. - заборгованість за пенею за прострочене зобов'язання; 750 грн - заборгованість за пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн; 500 грн - штраф (фіксована частина); 1 168 грн 19 коп. - штраф (процентна складова).
У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за кредитним договором позивач просив стягнути з відповідача вказану заборгованість за кредитним договором та судові витрати.
Ухвалою суду від 24.06.2019 позовну заяву АТ КБ «ПриватБанк» залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
30.07.2019 представником АТ КБ «ПриватБанк» подано заяву у відповідь на ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою суду від 31.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
У судове засідання представник позивача не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином. У позовній заяві представник позивача зазначив, що в разі неявки в судове засідання відповідача не заперечує проти розгляду справи за відсутності їх представника та винесення заочного рішення судом.
Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника позивача відповідно до ч.3 ст. 211 ЦПК України, враховуючи, що останній скористався своїми процесуальними правами.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про розгляд справи в суді за зареєстрованим місцем проживання, а саме: АДРЕСА_1 , що підтверджується підписом у поштовому повідомлені, яке знаходиться в матеріалах справи.
Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи викладене, суд вважає, що оскільки відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, не з'явився у судове засідання та про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав, а позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, слід провести заочний розгляд справи з ухваленням заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
Беручи до уваги те, що особи, які беруть участь у справі, використали надане їм ч.3 ст.211 ЦПК України право заявляти клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, тому проводить його в даному судовому засіданні за відсутності таких осіб, не здійснюючи фіксування процесу технічними засобами, що узгоджується з приписами ст.247 ЦПК України.
Згідно ч.8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до положень ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
З матеріалів справи вбачається, що 18.02.2008 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н, відповідно до умов якого останьому надано в розпорядження кредитні кошти в розмірі 6 900 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 36% річних на суму залишку заборгованості за кредитом.
Разом із позовною заявою позивач подав до суду такі документи: розрахунок заборгованості відносно ОСОБА_1 станом на 08.04.2015, розрахунок заборгованості станом на 21.04.2019 (а.с. 12-18); заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 18.02.2008 (а.с.19); витяг із Умов і правил надання банківських послуг (а.с. 21-49); копію паспорта відповідача (а.с. 20).
Позивач вважає, що ОСОБА_1 належним чином не виконував умови кредитного договору, що призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 21.04.2019 становить 25 032 грн 06 коп., та складається з: 10 557 грн 86 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 5 080 грн 21 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 6 975 грн 80 коп. - заборгованість за пенею за прострочене зобов'язання; 750 грн - заборгованість за пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн; 500 грн - штраф (фіксована частина); 1 168 грн 19 коп. - штраф (процентна складова).
Судом встановлено, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 18.02.2008 у вигляді заяви, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним).
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, то він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 15 638 грн 07 коп., що становить суму заборгованості за тілом кредиту - 10 557 грн 86 коп. та заборгованості за простроченим тілом кредиту - 5 080 грн 21 коп., підлягають до задоволення.
Щодо нарахування пені та штрафів (фіксованої та процентної) частини суд зазначає наступне.
За змістом статті 1054 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 даного Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.
Судом встановлено, що у заяві, підписаній сторонами 18.02.2008, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, а також не зазначена відсоткова ставка за договором.
Також, у заяві, підписаній сторонами 18.02.2008 зазначено, що ОСОБА_1 надано позивачем кредитний ліміт на кредитну картку «Універсальна». Однак, не зазначено тариф обслуговування даною кредитною картою ОСОБА_1 .
Окрім того, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цими Умовами кредитування та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанк, які додані до позовної заяви, відповідач ОСОБА_1 ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Також суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 позивач дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Вказаний висновок узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17.
Згідно з ч. 3 ст. 12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Як передбачено ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене вище, у зв'язку з недоведеністю позовних вимог, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 9 393 грн 99 коп. (6 975 грн 80 коп. - заборгованість за пенею за прострочене зобов'язання; 750 грн - заборгованість за пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн; 500 грн - штраф (фіксована частина); 1 168 грн 19 коп. - штраф (процентна складова), а тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до п.3 ч.2 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, розмір понесених позивачем судових витрат пов'язаних з розглядом справи, керуючись ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору (а.с.4) в розмірі = 1 200 грн 05 коп. (15 638 грн 07 коп. розмір задоволених вимог х 100/ 25 032,06 розмір заявлених позовних вимог = 62,47 % задоволених вимог; 1921 грн. х 62,47% /100 % = 1 200 грн 05 коп. розмір судового збору, що підлягає стягненню пропорційно розміру задоволених вимог).
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 20, 526, 548-550, 610-612, 625, 626, 629, 634, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. 12, 13, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, ідентифікаційний код юридичної особи у Єдиному державному реєстрі підприємство і організацій України 14360570) заборгованість за кредитним договором б/н від 18 лютого 2008 року у розмірі 15 638 (п'ятнадцять тисяч шістсот тридцять вісім) грн 07 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» 1 200 (одна тисяча двісті) грн 05 коп. судового збору.
У решті позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду через Ладижинський міський суд Вінницької області.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя