Справа № 128/1229/19
Іменем України
16 жовтня 2019 року місто Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
судді Карпінської Ю.Ф.,
за участю секретаря Москвичової О.Р.
та учасників справи:
представника позивача ОСОБА_5,
відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Вінницький районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, про звільнення майна з-під арешту,
ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом, обгрунтовуючи позовні вимоги тим, що 24.03.2016 між ним та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу, відповідно до умов якого продавець зобов'язався продати, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити вартість транспортного засобу.Згідно з договором право власності на автомобіль переходить від Продавця до Покупця після передачі автомобіля Покупцю. Оплата переданого за цим договором автомобіля здійснюється Покупцем в момент підписання акта прийому-передачі. На виконання умов договору від 24.03.2016 ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_2 прийняв транспортний засіб марки «RENAULT PREMIUM 300.19», 2001 року випуску, номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .
З інформації виконавчого провадження убачається, що на підставі рішення Вінницького районного суду № 128/2672/17 було відкрито виконавче провадження № 57178518 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 боргу за договором позики в сумі 118 000 доларів США. Постановами заступника начальника Вінницького районного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області від 11.09.2018 та від 29.11.2018 накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 , в тому числі, на вищевказаний транспортний засіб. Постановою від 22.04.2019 про опис та арешт майна державним виконавцем проведено опис даного транспортного засобу.
Даний автомобіль зареєстрований за відповідачем ОСОБА_1 Однак позивач вважає, що реєстрація транспортного засобу у відповідних реєстраційних органах не пов'язується із набуттям особою права власності на нього. В свою чергу, нездійснення означеної реєстрації тягне за собою наслідки у вигляді, крім іншого, заборони користування незареєстрованим транспортним засобом, проте не є підставою для оспорення права власності. Також вважає, що право власності на спірний автомобіль він набув на законних підставах відповідно до договору купівлі-продажу.
За вказаних обставин позивач просить суд ухвалити рішення, яким зняти арешт з автомобіля марки «RENAULT PREMIUM 300.19», 2001 року випуску, номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що накладений постановами заступника начальника Вінницького районного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області від 11.09.2018 та від 29.11.2018 про арешт майна боржника та постановою про опис та арешт майна боржника від 22.04.2019 з виконання виконавчого листа № 128/2672/17, виданого Вінницьким районним судом 07.08.2018.
В судовому засіданні 16.10.2019 представник позивача ОСОБА_2 . згідно з ордером Каленяк Е.А. позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просить позовні вимоги задовольнити, судові витрати залишити за позивачем.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні 16.10.2019 позовні вимоги визнав, вважає, що їх слід задовольнити, при вирішенні питання про розподіл судових витрат просить врахувати те, що він являється інвалідом І групи.
Інші учасники справи в судове засідання 16.10.2019 не з'явилися, хоч в установленому законом порядку повідомлялися про дату, час та місце проведення судового засідання.
Попередньо через канцелярію суду письмову заяву про розгляд справи без його участі та про визнання позовних вимог подавав представник відповідача ОСОБА_3 за довіреністю ОСОБА_4
19.07.2019 ухвалою Вінницький районний суд Вінницької області недопустив до участі в розгляді в порядку загального позовного провадження даної цивільної справи представника відповідача ОСОБА_3 особу, яка не являється адвокатом, - ОСОБА_4 , в зв'язку з чим було відкладено підготовче засідання.
08.08.2019 через канцелярію суду надійшла заява від ОСОБА_3 , в якій останній просить провести засідання 19.08.2019 у його відсутності, оскільки він перебуває за межами міста Вінниці та не може прийняти участь в судовому засіданні. Крім того, в своїй заяві ОСОБА_3 зазначив, що не заперечує проти позовних вимог ОСОБА_2 про звільнення з-під арешту автомобіля.
Від представника третьої особи - Вінницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області за довіреністю Штельмаха Д . В. надійшли пояснення, в яких зазначено, що відділ просить суд вирішити даний позов на свій розсуд.
Частиною 3 статті 211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Ухвалою суду від 19.08.2019 визнання відповідачами позову не прийнято судом, підготовче провадження у справі було закрито, а справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні.
Заслухавши думки учасників справи в судовому засіданні 16.10.2019, дослідивши письмові докази у справі та надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов такого висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 Конвенції» та є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків... має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Судом установлено, що 24 березня 2016 року між ОСОБА_2 , як покупцем, та ОСОБА_1 , як продавцем, було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу, а саме: автомобіля марки «RENAULT PREMIUM 300.19», 2001 року випуску, номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , за ціною 180 000 (сто вісімдесят тисяч) грн, що підтверджується копією цього договору (а.с. 9-10).
Автомобіль марки «RENAULT PREMIUM 300.19», 2001 року випуску, номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 зареєстрований за відповідачем ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 (а.с. 8).
З копії договору купівлі-продажу автомобіля від 24 березня 2016 року вбачається, що він нотаріально не посвідчений, державна реєстрація змін власника рухомого майна не проведена.
Згідно з пунктом 3.5. Договору право власності на автомобіль переходить від Продавця до Покупця після передачі автомобіля Покупцю.
Цього ж числа, 24 березня 2016 року, між ОСОБА_2 , як покупцем, та ОСОБА_1 , як продавцем, було підписано акт приймання-передачі транспортного засобу, що підтверджується його копією (а.с. 10 зі звороту).
Заступником начальника Вінницького районного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області Штельмахом Д.В. у виконавчому провадженні № 57178518 з виконання виконавчого листа № 128/2672/17, виданого Вінницьким міським судом Вінницької області від 07 серпня 2018 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суми боргу за договорами позики від 31 грудня 2012 року та від 20 грудня 2013 року в розмірі 118 000 доларів США, що станом на 05 жовтня 2017 року становить еквівалент 3 163 438,99 грн, а також суми боргу за договором позики від 26 вересня 2017 року в розмірі 23 500 грн, 11 вересня 2018 року та 29 листопада 2018 року винесено постанови про накладення арешту на все майно боржника, в тому числі, й на автомобіль марки «RENAULT PREMIUM 300.19», 2001 року випуску, номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що підтверджується їх копіями (а.с. 12, 13) та інформаційною довідкою про виконавче провадження (а.с. 15-17).
Також заступником начальника Вінницького районного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області Штельмахом Д.В. 22 квітня 2019 року було винесено постанову у зведеному виконавчому провадженні № 57477572 про опис та арешт майна боржника, а саме: автомобіля марки «RENAULT PREMIUM 300.19», 2001 року випуску, номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить на праві власності боржнику ОСОБА_1 , що підтверджується її копією (а.с. 14).
Згідно з частинами 1, 4 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до частини 1 статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Письмова форма договору купівлі-продажу автомобіля передбачена чинним на час виникнення правовідносин між сторонами Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388.
Відповідно до пункту 1 Порядку встановлюється єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків.
Цей Порядок є обов'язковим для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх. Представники власників транспортних засобів виконують обов'язки та реалізують права таких власників у межах наданих їм повноважень (пункт 2 Порядку).
В пункті 8 вищевказаного Порядку наведено перелік документів, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, якими є:договори, укладені на товарних біржах на зареєстрованих в уповноваженому органі МВС бланках; укладені та оформленібезпосередньо в сервісних центрах МВС у присутності адміністраторів таких органів договори купівлі-продажу (міни, поставки),дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб;нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставіяких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб; договори купівлі-продажу транспортних засобів, що підлягаютьпершій державній реєстрації в сервісних центрах МВС, за якими продавцями виступають суб'єкти господарювання, що здійснюютьоптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами, і які підписані від імені таких суб'єктів уповноваженою особою іскріплені печаткою (за її наявності); договір комісії між власником транспортного засобу і суб'єктом господарювання, який за такимдоговором є комісіонером, та договір купівлі-продажу транспортного засобу, за яким продавцем є такий суб'єкт господарювання, якіпідписані від імені суб'єкта господарювання уповноваженою особою та скріплені печаткою (за її наявності), уразі продажу транспортних засобів суб'єктами господарювання, що здійснюють оптову та/або роздрібну торгівлю транспортнимизасобами на підставі договору комісії, укладеного з власником транспортного засобу; свідоцтва про право наспадщину, видані нотаріусом або консульською установою, чи їх дублікати; рішення прозакріплення транспортних засобів на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятівласниками транспортних засобів чи особами, уповноваженими управляти таким майном; рішення власників майна, уповноваженихними органів про передачу транспортних засобів з державної в комунальну власність чи з комунальної власності в державну власність;копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власникамитранспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин; довідкаоргану соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещаснихвипадків на виробництві та професійних захворювань, що виділили автомобіль або мотоколяску; акт приймання-передачі транспортнихзасобів за формою згідно з додатком 6, виданий підприємством-виробником або підприємством, яке переобладнало чи встановило натранспортний засіб спеціальний пристрій згідно із свідоцтвом про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпеченнябезпеки дорожнього руху, із зазначенням ідентифікаційних номерів такого транспортного засобу та конкретного одержувача; митнадекларація на бланку єдиного адміністративного документа на паперовому носії або електронна митна декларація, або видане органомдоходів і зборів посвідчення про реєстрацію в уповноважених органах МВС транспортних засобів чиїх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; договір фінансового лізингу; акт про проведені електронні торги абопостанова та акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, видані органом державної виконавчої служби або приватнимвиконавцем.
Державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів), а також внесення в установленому порядку платежів за проведення огляду транспортних засобів, державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків.
Статтею 210 ЦК України передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.
У статті 34 Закону України «Про дорожній рух» встановлено обов'язкову державну реєстрацію, перереєстрацію, облік транспортних засобів та їх власників, що здійснюються відповідними територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України. Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.
Згідно з частиною 1 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
У частині 2 статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Частиною 1 статті 81 ЦПК України, частиною 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З аналізу наведених норм права убачається, що договір купівлі-продажу транспортного засобу є укладеним лише з моменту його державної реєстрації.
Незважаючи на те, що наданий позивачем договір купівлі-продажу транспортного засобу вчинений у письмовій формі, у ньому є підписи двох сторін продавця і покупця, проте він не засвідчений нотаріально і не є документом, на підставі якого здійснюється державна реєстрація транспортного засобу, що підтверджує правомірність його придбання.
Аналогічний висновок міститься у Постанові Верховного Суду від 27.06.2019 по справі № 331/3792/18, номер провадження 61-8572СВ19.
Крім того, у встановленому порядку позивач ОСОБА_2 не зареєстрував його за собою. Момент вчинення вищезазначеного правочину відповідно до статті 210 ЦК України пов'язується із державною реєстрацією, тому він не є укладеним і не створює прав і обов'язків для сторін, а тому відсутні підстави вважати, що позивач набув право власності на автомобіль у встановленому законом порядку.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Таким чином, судом установлено, що позивач ОСОБА_2 не набув права власності на спірний автомобіль за договором купівлі-продажу, укладеним із ОСОБА_1 , тому він є недобросовісним володільцем цього автомобіля, в зв'язку з цим підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Враховуючи вищевикладені обставини, судом не було прийнято визнання позову відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , оскільки таке визнання позову суперечить закону.
Судом не було взято до уваги Постанову Верховного Суду від 30.01.2019 по справі № 444/848/16-ц, номер провадження 61-33882св18, на яку посилався в судовому засіданні представник позивача, оскільки обставини в справі, про яку йде мова в даній постанові, неідентичні обставинам справи за позовом ОСОБА_2 , тому судом було застосовано висновок Верховного Суду від 27.06.2019 (справа № 331/3792/18, номер провадження 61-8572СВ19), який був винесений пізніше, ніж у Постанові ВС від 30.01.2019.
В зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог в повному обсязі судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з розглядом даної справи в суді, до стягнення з відповідачів не підлягають, а тому їх слід залишити за позивачем.
Керуючись ст.ст. 4, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Вінницький районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, про звільнення майна з-під арешту - відмовити.
Судові витрати по справі залишити за позивачем ОСОБА_2 .
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_3 .
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Вінницький районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, місце знаходження: м. Вінниця, вул. Винниченка, 29.
СУДДЯ Ю.Ф.Карпінська