23 жовтня 2019 року м. Чернівці
справа № 727/8077/19
провадження №22-ц/822/973/19
Чернівецький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого Височанської Н.К.,
суддів: Литвинюк І.М., Лисака І.Н.
секретар Андрушків С.П.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 19 серпня 2019 року в частині стягнення витрат на правничу допомогу, ухвалене під головуванням судді Кодрян Л.І.,
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 19 серпня 2019 року позов задоволено.
Розірвано шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 15 лютого 2004 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції, актовий запис №154.
Повернуто ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору в розмірі 384,20 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 384,20 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 1669,20 грн.
Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги та позиції інших учасників
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 1669,20 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в стягненні витрат на правову допомогу, вважає, що рішення в цій частині є незаконним та необґрунтованим.
Вказує на те, що з акту виконаних робіт від 25 липня 2019 року вбачається, що зазначені в ньому послуги стосуються іншого договору, ніж той, що є в матеріалах справи, а саме від 23 січня 2018 року.
З наявного в акті виконаних робіт переліку послуг неможливо встановити з яких питань надана консультація адвоката та про що саме підготовлена позовна заява, що позбавляє можливості встановити зв'язок між ними та правничою допомогою адвоката саме в цій справі.
Вважає, що розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи та таким, що не відповідає критерію розумності вартості адвокатських послуг, оскільки між ними не існувало реального спору щодо розірвання шлюбу і вона визнала позов на першому ж засіданні.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Позиція апеляційного суду
Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду в частині стягнення витрат на правову допомогу з наступних підстав.
Рішення суду першої інстанції, в частині розірвання шлюбу та стягнення судового збору сторонами не оскаржується, а отже в силу положень ст.ст.13, 367 ЦПК України апеляційним судом не переглядається.
Мотиви, з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права
Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Згідно з частинами 1-4 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
До матеріалів справи приєднано договір про надання правничої допомоги від 25 липня 2019 року, акт наданих послуг та квитанцію до прибуткового касового ордера №1 від 25 липня 2019 року, згідно якої вбачається, що позивач сплатив адвокату грошові кошти в сумі 1669,20 грн за надання правничої допомоги, а саме: за вивчення матеріалів справи та надання консультації (0,5 год.) вартістю 417,30 грн., підготовка та написання позовної заяви, додатків до неї, копії тощо (1 год.) вартістю 1251,90 грн.
Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат, стороні на користь якої ухвалено судове рішення.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.137 ЦПК України).
Як вбачається з прохальної частини позовної заяви, позивач поміж іншого просив стягнути витрати на правову допомогу та подав на їх підтвердження відповідні докази.
У свою чергу відповідачка не заявляла клопотання суду першої інстанції про зменшення розміру витрат на правову допомогу та, відповідно, не наводила доводи на підтвердження їх не співмірності враховуючи те, що їй було відомо про розгляд справи, а також вона подавала заяву про розгляд справи без її участі та не заперечувала щодо задоволення позовних вимог.
У апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що з акту виконаних робіт від 25 липня 2019 року вбачається, що зазначені в ньому послуги стосуються іншого договору, ніж той, що є в матеріалах справи, а саме від 23 січня 2018 року, однак апеляційний суд вважає, що в акті наданих послуг міститься описка, яка не впливає на сам факт надання позивачу правової допомоги.
Крім того, акт виконаних робіт є своєрідним додатком до договору про надання правової допомоги в якому і зазначено, дату його укладення та те, що правова допомога надається ОСОБА_1 з питань пов'язаних з розірванням шлюбу укладеного з ОСОБА_2 .
Враховуючи викладене, суд першої інстанції, з чим погоджується і колегія суддів, дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1669,20 грн. витрат понесених на оплату правової допомоги.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 19 серпня 2019 року в частині стягнення витрат на правничу допомогу залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий Н.К. Височанська
Судді: І.М. Литвинюк
І.Н. Лисак