Справа № 615/1145/19 Головуючий І інстанції -
Провадження № 33/818/1185/19 Товстолужський О.В.
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Доповідач - Бездітко В.М.
08 жовтня 2019 року Харківський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ - Бездітко В.М.
за участю секретаря - Михайлюка А.В.
особи, яка притягається до
адміністративної відповідальності - ОСОБА_1
захисника - Власенка В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою адвоката Власенка Вадима Івановича як захисника ОСОБА_1 на постанову Валківського районного суду Харківської області від 20 серпня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
27 липня 2019 року працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно протоколу серії БД № 150609, 27 липня 2019 року о 0225 год. в Харківській області на автодорозі М-03, Київ-Харків-Довжанський, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ГАЗ 31105-121» д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зв згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням газоаналізатору «Drager Alcotest 6820», ARHK-0123 в присутності двох свідків, результати огляду - 1,85 %0 (проміле), проба позитивна, з результатом згоден.
ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 «а» ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Валківського районного суду Харківської області від 20 серпня 2019 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, призначено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави в сумі 384,20 грн.
Не погодившись з постановою суду, захисник ОСОБА_1 - адвокат Власенко В.І. подав апеляційну скаргу, в обґрунтування якої зазначає наступне.
Вважає постанову районного суду винесеною з порушенням вимог чинного законодавства України, суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення справи. Неправильно та неповно дослідив докази, що призвело до невідповідності висновків суду.
Посилається, що розглянувши справу за відсутністю ОСОБА_1 районний суд порушив вимоги ст. 268 КУпАП, в той час, як захисником подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з участю в іншому засіданні.
Зазначає, що відеозапис з нагрудних камер поліцейських не є непреривним та складається із окремих частин, що не дає змогу встановити істину по справі.
Також в апеляційній скарзі зазначено, що ОСОБА_1 не погоджувався з результатами проведеного поліцейськими оглядом та наполягав на проведенні огляду у КЗОЗ «Валківська ЦРЛ».
Просить скасувати постанову Валківського районного суду Харківської області від 20 серпня 2019 року та прийняти рішення у якому закрити провадження у справі за відсутністю складу та події адміністративного правопорушення.
В клопотанні про поновлення строку захисник просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції посилаючись, що повний текст оскаржуваної постанови ОСОБА_1 отримав поштою 27 серпня 2019 року.
Враховуючи, що доводи про поважність причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду у справі про адміністративне правопорушення не спростовуються матеріалами справи, необхідно задовольнити клопотання та поновити строк на апеляційне оскарження постанови районного суду.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Власенка В.І., які апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Положення ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свобод громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Ст. 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
П. 1.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В п. 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
П. 2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до вимог п. 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідальність за порушення зазначеної вимоги ПДР України передбачена ст.130 КУпАП.
Ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції
Відповідно до п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння, згідно з п. 3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров'я (п.6 розділу І Інструкції).
Відповідно до п. 1 розділу ІІ Інструкції, а наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Відповідно до п. 7 розділу ІІ Інструкції, установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Результати огляду на стан сп'яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (додаток 2) (далі - акт огляду). У випадку установлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду (п. 10 розділу ІІ Інструкції).
Згідно п. 7 розділу І Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
Поліцейським протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 150609 від 27 липня 2019 року складено саме за керування водієм ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння (а.с. 1).
Судовим розглядом встановлено, що вчинення водієм ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, крім протоколу, підтверджується:
- поясненнями свідків гр. гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які були присутні при проведенні огляду та засвідчили результати тесту із застосуванням приладу «Drager Alcotest-6820», проба позитивна та становила 1,85 %0 алкоголю у видихаємому повітрі. Тобто у 9,25 рази перевищує допустиму норму 0,2%0 проміле. (а.с. 1, 4, 7-8);
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, який підписав ОСОБА_1 та погодився з результатами проведеного огляду на місці зупинки транспортного засобу (а.с. 4);
- відеозаписом з нагрудної камери поліцейських на якому зафіксовано, зупинку автомобіля «ГАЗ 31105-121» д.н.з. НОМЕР_1 та проходження ОСОБА_1 . огляду на стан алкогольного сп'яніння. ОСОБА_1 з результатом проведеного огляду погодився та зазначив, що пройти огляд в обласному наркологічному диспансері не бажає (а.с. 11);
- даними про відсторонення водія ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, яке здійснено в порядку передбаченому ч. 1 ст. 266, ст. 265-2 КУпАП. Згідно з рапорту поліцейського автомобіль залишився на місці зупинки без порушень ПДР України, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 265-2 КУпАП (а.с. 9).
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Так, у п. 52 рішення ЄСПЛ від 05.02.2008 року «Романаускас проти Литви» судом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення окрім іншого, повинен вирішити чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 4 ст. 256 КУпАП, при складанні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП.
Відповідно до п. 2 розділу ІІ Інструкції, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.
ОСОБА_1 таким правом не скористався, пояснень не надав, протокол підписав, копію отримав. Заперечень, зауважень щодо порушень поліцейськими законодавства при складанні протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП, незгоду з проведеним поліцейськими огляду, невідповідність внесених до протоколу даних не заявляв (а.с. 1).
Матеріали справи не містять доказів про порушення поліцейськими законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, вимоги ч. 2 ст. 251, ст. ст. 256, 265-2, 266, 268 КУпАП, Інструкції, Інструкції 2, поліцейськими дотримано.
Відповідно, у суду першої інстанції та апеляційного суду відсутні підстави для визнання необ'єктивними доказів, якими підтверджено вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 суд повно та всебічно встановив фактичні обставини правопорушення на підставі доказів наявних в матеріалах справи, досліджених в судовому засіданні, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст. ст. 251, 252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови суду та постановив рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 245, 280, 283 КУпАП.
Зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази апеляційний суд визнає належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст. 251 КУпАП.
Посилання на розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутністю ОСОБА_1 не спростовують висновків суду про порушення ним п. 2.9 «а» ПДР України.
Матеріалами справи підтверджено, що районний суд вживав заходи для повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце судового розгляду (а.с. 20).
Справа про адміністративне правопорушення в провадженні районного суду перебувала з 06 серпня 2019 року.
В ст. 277 КУпАП визначені строки розгляду справ про адміністративні правопорушення.
Згідно з одним із принципів судочинства визнано пріоритет публічного інтересу над приватним. Безпідставне умисне затягування розгляду справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона прав і свобод громадян, зміцнення законності та виховання громадян.
Крім того, недотримання строків розгляду справ про адміністративні правопорушення порушує конституційне право на судовий захист і негативно впливає на ефективність та авторитет судової влади.
Суд першої інстанції розглянувши справу за відсутністю ОСОБА_1 та його захисника обґрунтував та навів мотиви такого розгляду.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не погодився з проведеним поліцейськими оглядом на стан алкогольного сп'яніння та вимагав на проведенні огляду у КЗОЗ «Валківська ЦРЛ» не знайшли свого обґрунтованого підтвердження та повністю спростовується дослідженими матеріалами справи, зокрема відеозаписом події.
Крім того, відповідно но вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції водій позбавлений можливості визначати заклад охорони здоров'я для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Посилання в апеляційній скарзі на неналежний відеозапис який не дає змогу встановити істину по справі, апеляційний суд відхиляє.
Ч. 1 ст. 40 Закону України «Про національну поліції» врегульовано застосування поліцейськими технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Крім того, відповідно до вимог ст. 251 КУпАП технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису є доказами в справі про адміністративне правопорушення.
У справі Проніна проти України, № 63566/00, від 18 липня 2006 року ЄСПЛ вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Під час розгляду апеляційної скарги захисника ОСОБА_1 - адвоката Власенка В.І. апеляційним судом не встановлено неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Інші підстави, які б свідчили про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП в діях ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не зазначено й під час апеляційного перегляду справи не встановлені.
З врахуванням викладеного, суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і, враховуючи характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки - дане правопорушення являється грубим порушенням правил дорожнього руху є потенційно небезпечним для суспільства та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров'ю, тяжкість ймовірних наслідків, призначив адміністративне стягнення в межах санкції вказаної статті.
Адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10 200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік застосоване до ОСОБА_1 є достатнім для його виправлення та попередження скоєння ним нових правопорушень і таким що відповідає характеру вчиненого правопорушення, меті адміністративного стягнення.
Враховуючи наведене за наслідками апеляційного перегляду справи, апеляційним судом не встановлено підстав для скасування постанови Валківського районного суду Харківської області від 20 серпня 2019 року.
Керуючись ст. ст. 245, 251, 256, 266, 278, 280, 284, 294, 295 КУпАП, -
Поновити адвокату Власенку Вадиму Івановичу як захиснику ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Валківського районного суду Харківської області від 20 серпня 2019 року.
Апеляційну скаргу адвоката Власенка Вадима Івановича як захисника Остапенка ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Постанову Валківського районного суду Харківської області від 20 серпня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Харківського
апеляційного суду /підпис/ В.М. Бездітко
Згідно з оригіналом
Постанова набрала законної сили 08 жовтня 2019 року
Суддя В.М. Бездітко
Секретар М.В. Яковлева